Як показали спостереження, більшість кулястих зоряних скупчень знаходяться в одній частині неба в сузір’ї Стрільця. Правильний висновок із цього ще 1918 р. зробив американський астроном X. Шеплі. Визначивши відстані до 70 кулястих скупчень, він довів, що вони згруповані навколо центра Галактики. Сам же центр Галактики знаходиться в сузір’ї Стрільця дещо нижче зорі х> майже на стику «кордонів» сузір’їв Стрільця, Скорпіона і Змієносця.
На відміну від розсіяних скупчень, усі кулясті скупчення розташовуються сферично-симетрично відносно центра Галактики, помітно концентруючись навколо нього.
Дуже показовою є різниця діаграм спектр-світність для розсіяних і кулястих скупчень. У розсіяних зоряних скупченнях багато масивних яскравих зір, а також змінних, спалахуючих та зір з незвичайним хімічним складом. Всі вони вкладаються на головну послідовність, тоді як червоних гігантів і надгігантів там практично немає. Це свідчить про те, що вік розсіяних скупчень у середньому становить лише 1 млрд років. Кулясті скупчення, навпаки, в більшості складаються з зір маломасивних, на пізніх етапах еволюції. На діаграмі спектр-світність вони від спектрального класу Р0 широкою смугою простягаються практично вертикально вгору до зони червоних гігантів. Вік кулястих скупчень оцінюють у 10-12 млрд років.
У 20-х роках XX ст. увагу астрономів привернули групи біло-голубих зір, що згодом отримали назву О В-асоціацій. Досліджуючи їх, у 1952 р. В. А. Амбарцумян зробив висновок, що процес групового формування зір продовжується і в наш час. Тоді ж він відкрив групи змінних типу Т Тельця, які отримали назву Т-асоціацій. Це – молоді зорі.
Центр Галактики знаходиться у напрямку сузір’я Стрільця,
але ця область захована від нас величезними хмарами пилу, який поглинає випромінювання у видимій
частині спектра. У центрі Галактики знаходиться ядро діаметром 1000—2000 пк. Існує гіпотеза, що у ядрі Галактики знаходиться чорна діра з масою у мільйони разів більшою від маси Сонця. У центрі Галактики поблизу ядра існує своєрідна випуклість — округлий виступ, де концентруються зорі й хмари гарячого газу, які знаходяться від нас на відстані майже 10 000 пк. Ці хмари оточують центр Галактики густим покривалом, тому за допомогою оптичних телескопів ми не можемо безпосередньо спостерігати її ядро. Тільки за допомогою радіотелескопів та телескопів інфрачервоного і рентгенівського діапазонів зареєстровано сузір’я Стрільця інтенсивне випромінювання центра (ядра) Галактики.