рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Астрономия
/
Визначення відстаней до інших галактик. Закон Габбла.

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Визначення відстаней до інших галактик. Закон Габбла.

Визначення відстаней до інших галактик. Закон Габбла. - раздел Астрономия, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ІНСТРУКЦІЇ ДО самостійної РОБоТи З АСТРОНОМІЇ Як Уже Неодноразово Наголошувалось, Однією З Найважливіших Проблем В Астроно...

Як уже неодноразово наголошувалось, однією з найважливіших проблем в астрономії є визначення відстаней до космічних об’єктів. Починаючи з 20-х років XX ст., цю проблему щодо галактик майже розв’язано: дотепер розроблено більше 10 методів визначення відстаней до них.

Першим із цих методів – за спостереженнями цефеїд – скористався Е. Габбл у 1924 р. На околицях галактики М31 (а невдовзі ще декількох) він виявив цефеїди, зумів визначити періоди зміни їхнього блиску, а потім встановити відстані до них.

У далеких галактиках намагаються зареєструвати спалахи нових і особливо наднових зір у момент максимуму їхнього блиску. Покладаючи, що потужності цих об’єктів (явищ) однакові у всіх галактиках, за їхніми видимими величинами встановлюють відстані. Після цього за кутовими розмірами визначають і лінійні діаметри галактик.

Порівнюючи зміщення спектральних ліній у різних частинах галактики (або за розширенням ліній у спектрі), встановлюють факт її обертання навколо своєї осі, а для зір, що перебувають на околицях галактик – швидкості обертання навколо центра мас системи. Ці дані використовують для визначення мас галактик.

Як виявилося, і наша Галактика, і Туманність Андромеди входять до числа найбільших за масою, світністю і кількістю зір.

Можна з упевненістю твердити, що в спіральних і неправильних галактиках міститься багато білих і блакитних зір, тоді як в еліптичних галактиках – більше червоних. Це означає, що різні типи галактик мають різний вік.

Червоне зміщення в спектрах галактик свідчить про те, що галактики з величезними швидкостями розлітаються в різні боки.

Розлітання галактик — дивний процес розширення Всесвіту, який супроводжується збільшенням відстаней між галактиками.

Це дивне розлітання галактик у різні боки було доведено за допомогою ефекту Доплера, бо у спектрах далеких галактик усі спектральні лінії зміщені у червоний бік. У 1929 р. американський астроном Е. Габбл довів, що швидкість, з якою втікають від нас інші галактики, збільшується прямо пропорційно відстані до цих галактик (закон Габбла): V = Нr, де V — швидкість галактики, Н — стала Габбла, r — відстань до галактики у мегапарсеках.

За останніми вимірами Н = 70 км/(с • Мпк).

Швидкість розлітання галактик збільшується на 70 км/с на кожний мільйон парсеків

Закон Габбла дозволяє нам виміряти відстань до далеких галактик за допомогою їх спектрів. Якщо відоме зміщення спектральних ліній, то можна визначити швидкість галактики, а отже, і відстань до неї. Найбільш віддалений об’єкт, який вдалося зареєструвати, має швидкість 280 000 км/с і знаходиться на відстані 14 млрд св. років. Тобто ми його бачимо у той час, коли ще не було не тільки нашої Землі та Сонця, але не існувала навіть наша Галактика. На перший погляд здається, що наша Галактика знаходиться в центрі цього розширення, але виявляється, що ніякого центра у Всесвіті не існує. Мешканець будь-якої іншої галактики буде спостерігати таке саме розширення, тому він може вважати, що його галактика знаходиться у центрі Всесвіту.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ІНСТРУКЦІЇ ДО самостійної РОБоТи З АСТРОНОМІЇ

ЗАПОРІЗЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ КОЛЕДЖ... ІМ О Г ІВЧЕНКА... МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ІНСТРУКЦІЇ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Визначення відстаней до інших галактик. Закон Габбла.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Методи та засоби астрономічних спостережень.
Питання для самостійного опрацювання: 1.Коротка характеристика про спостереження. -астрономічні спостереження неозброєним оком - телескопи - радіотелескопи

Астрономічні спостереження неозброєним оком
Астрономічні спостереження неозброєним оком – найперший і найдавнішій метод астрономічних спостережень. Ним користувалися до того, як Галілей винайшов свій перший телескоп у 1609 р. Але спостережен

Телескопи
На жаль, більшість об’єктів ми не можемо спостерігати неозброєним оком, бо його можливості обмежені. Телескопи (tele (грецьк.) – далеко, skopos – бачити) д

Радіотелескопи
Для реєстрації електромагнітного випромінювання у радіодіапазоні (λ > 1 мм) створені радіотелескопи, які приймають радіохвилі і передають їх до приймача. Розглянемо на екран

Закріплення матеріалу.
1. Які методи астрономічних спостережень ви знаєте? 2. Який з них найдавніший? 3. Які його недоліки? 4. Які ви знаєте системи телескопів? 5. Які переваги і недол

Астрономія та визначення часу.
Питання для самостійного опрацювання: 1. Основні точки і лінії небесної сфери. 2. Кульмінації світил. 3. Зоряний час. 4. Зоряна доба. &

Основні точки і лінії небесної сфери.
Визначення основних точок і ліній небесної сфери починають з найпростішого - з установлення вертикального напрямку за допомогою виска. Прямовисна лінія (лінія виска) перетинається з небесною сферою

Кульмінації світил.
Внаслідок добового обертання небесної сфери кожне світило, описуючи на небі коло (тим менше, чим ближче світило до полюса світу), двічі перетинає небесний меридіан. Явище проходження світи

Планети–гіганти та їх супутники. Загальні характеристики планет-гігантів. Малі тіла сонячної системи.
Питання для самостійного опрацювання: 1. Планети- гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. 2. Супутники. 3. Плутон та його супутник - Харон. 4.Малі тіла сонячної с

Сатурн.
Сатурн - друга планета-велетень і шоста числом планета в Сонячній системі. Майже у всьому подібна до Юпітера, вона обертається навколо Сонця з періодом 29,5 земних років на відстан

Прояви сонячної активності та їх вплив на Землю.
Питання для самостійного опрацювання: 1. Сонце — велетенська газова куля. 2. Обчислення чисел Вольфа проводять на кожний день. 3. Активність Сонця впливає на погоду

Нейтронні зорі. Чорні діри.
Питання для самостійного опрацювання: 1. Затемнювано-змінні зорі 2. Фізичними змінними зорями 3. Нові зорі 4. Наднові зорі 5. Чорні діри Завдан

САМОСТІЙНА РОБОТА №6
Зоряні скупчення та асоціації. Туманності. Підсистеми Галактики та її спіральна структура Питання для самостійного опрацювання: 1. Будова нашої Галактики.

Будова нашої Галактики.
Більшість зір у Галактиці утворюють певні системи, які тривалий час існують у спільному гравітаційному полі. Велика частина зір рухається у подвійних та кратних системах, у яких компоненти обертаю

Обертання зір навколо центра Галактики.
Сонце розташоване поблизу площини Галактики на відстані 25 000 св. років від її ядра. Вектор швидкості Сонця відносно найближчих зір направлений до сузір’я Геркулес. Разом з

Центр Галактики
Як показали спостереження, більшість кулястих зоряних скупчень знаходяться в одній части

Наші найближчі сусіди у Всесвіті — Магелланові Хмари та Туманність Андромеди.
Дослідження інших велетенських зоряних систем – інших галактик – розпочав В. Гершель наприкінці XVIII ст. Відкривши і склавши каталоги загалом понад 2 500 туманностей, він дослідив їхні форми і зн

Скупчення галактик.
Спостерігаючи гравітаційну взаємодію планет та зір, астрономи звернули увагу на своєрідну ієрархічну структуру руху космічних тіл: 1) Планети та їх супутники, що обертаються навколо своєї

Квазари.
У всіх галактиках, окрім найменших, виділяється яскрава центральна зона, яка називається ядром. У звичайних галактиках, таких як наша, велика яскравість ядра пояснюється вис

Квазари виявилися результатом зіткнення галактик
Світності квазарів у сотні разів більші від потужності найбільшої галактики з її сотнями мільярдів зір. Поблизу деяких квазарів виявлено викиди – велетенські потоки речовини. Розгл