рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ - раздел Астрономия, Міністерство Освіти І Науки України Чернівецький ...

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

Мені Юрія Федьковича

Р.І.Беспалько, В.Р.Черлінка

ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Частина 2

Навчальний посібник

Чернівці

„Рута”


ББК 65.9 (4УКР) 320 я7

Е – 906

УДК 338.43 (477) (07)

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

  Викладені теоретичні і методологічні питання сучасного землеустрою в Україні.… Розраховано на студентів спеціальностей землевпорядкування та кадастр, ґрунтознавство та агрохімія.

ББК 65.9 (4УКР) 320 я7

УДК 338.43 (477) (07)

 


Зміст

Розділ 6. Склад і види землевпорядних робіт..........................………………4

6.1 .Вивчення стану земель...............................................………………….4

6.2. Планування використання та охорони земель...................……………8

6.3. Територіальний землеустрій........................................………………...9

6.4. Внутрігосподарський землеустрій.................................………………16

6.5. Зокремлений землеустрій………………………………………………19

Розділ 7. Особливості сучасного землеустрою.........................………………21

7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення……….21

7.2. Особливості внутрігосподарського землеустрою в умовах

ринкової економіки.............................................................………………………23

7.3.Землеустрій в містах та інших населених пунктах.............…………..27

7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні

явища при використанні земель ..............................................………………….29

Розділ 8. Система землеустрою в Україні...............................……………….31

8.1 .Суть, зміст та структурні елементи системи землеустрою..…………31

8.2. Основні складові та функції системи землеустрою...........…………...32

8.3.Землевпорядне виробництво та його

інформаційне забезпечення.....................................................................44

Розділ 9. Управління системою землеустрою..........................………………49

9.1. Державне управління землеустроєм...............................……………...49

9.2. Впорядкування відносинміж учасниками землеустрою.....………….55

9.3. Формування джерел фінансування проведення землеустрою……….59

9.4. Науково-технічний прогрес в землеустрої.......................…………….60

9.5. Правове забезпечення землеустрою.........................…………………. 63

9.6. Державний контроль за проведенням землеустрбю і здійсненням землевпорядних заходів.......................................………………………………..70

9.7. Інформаційний банк даних системи землеустрою.............…………..72

Література.........................................................................………………………...76


Тема 6. Склад і види землевпорядних робіт

6.1. Вивчення стану земель

6.2. Планування використання та охорони земель

6.3. Територіальний землеустрій

6.4. Внутрігосподарський землеустрій

6.5. Зокремлений землеустрій

Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісній стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресрсів і моніторингу земель.

При проведенні робіт звивчення стану земель велике значення має періодичність відновлення інформації, одержуваної в результаті топографо-геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, що встановлюється центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах в залежності від необхідності в її відновленні, старіння інформації тощо.

Основним видом землевпорядних робіт з вивчення стану земель є топографо-геодезичні і картографічні роботи, в результаті яких одержують планово-картографічну основу відповідних масштабів, яка використовується при розробці схем і проектів землеустрою, проведенні фунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, інвентаризації земель, формуванні землекористувань і виготовленні планів земельних ділянок, веденні обліку земельних ресурсів, оцінці і моніторингу земель, складанні спеціальних тематичних карт тощо.

Інформаційний зміст, масштаби топографо-геодезичних і картографічних матеріалів установлюються виходячи з конкретних цілей, для яких використовуються ці матеріали. Як правило, для міст і інших поселень приймаються масштаби 1:1000 і 1:2000, рідше - 1:500 і 1:5000, для територій за межами населених пунктів - 1:10000 і 1:25000, для розробки схем і складання тематичних карт - 1:50000 і 1:100000, для великих регіонів -1:250000 і дрібніше.

Період відновлення планово-картографічних матеріалів по регіонах складав від 6 до 12 років. При сучасних темпах змін кількісних і якісних характеристик стану земель, забрудненні фунтів і прояві негативних явищ, особливо на територіях, що прилягають до великих міст, промислово-територіальних комплексів і т.д. терміни відновлення планово-карторафічних матеріалів вимагають значного скорочення. Одночасно з цим виникає потреба в удосконаленні змісту планово-картографічної основи, де необхідне відображення додаткової інформації (межі власності, комунікацій, лінійних споруджень тощо) і, в тойже час, виключення інформації, що утратила свою актуальність в даний період.

Основою якісної характеристики земель є матеріали крупномасш-табних фунтових, агрохімічних і геоботанічних обстежень. Проводяться вони на землях усіх категорій і форм власності не тільки з метою одержання інформації про якісний стан земель, але також з метою виявлення земель, підданих водній і вітровій ерозії, підтопленню, радіоактивному і хімічному забрудненню, зараженню та іншим негативним явищам.

Отримана інформація використовується для агроекологічної оцінки земель і прийняття органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування рішень з проведення рекультивації, консервації, введенню обмежень у використанні земель, відновленню, збереженню і підвищенню родючості фунтів, поліпшенню природних ландшафтів, а також для розробки Заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, веденню обліку якісного стану земельних ресурсів, моніторингу й оцінки земель, встановленню плати за землю.

Подальше проведення обслідувальних робіт повинно, в першу чергу, йти в напрямку систематичного нарощування обсягів робіт. Як показує практика проведення грунтово-обстежувальних робіт, для своєчасного відновлення матеріалів (у середньому раз у 15 - 20, а то й більше років) щорічно необхідно було коректувати і переобстежувати близько 1 млн. га земель. Однак в останні роки обсяги робіт із фунтового обстеження скоротилися більш ніж у 5 разів. При такій ситуації відновлення матеріалів буде проводитися більш ніж через 50 років. У той же час ця інформація швидко старіє в зв'язку з посиленням негативних процесів і зниженням родючості фунтів, що вимагає більш коротких термінів відновлення і доведення щорічних обсягів до 3 млн. га.

Поряд зі збільшенням обсягів робіт із грунтового обстеження необхідно істотне розширення складу інформації, одержуваної в результаті обстеження.

В даний час не ведуться дослідження водно-фізичних властивостей грунтів і планові широкомасштабні обстеження забруднених земель різних категорій. Необхідна більш детальна інформація для земель, підданих ерозії. Назріла необхідність у виділенні територій, на яких земельні угіддя змінили свої корисні властивості (родючість, рослинний покрив, рельєф, гідрологічний режим та ін.) у результаті техногенного впливу.

У процесі грунтового обстеження доцільно також на всіх землях сільськогосподарського призначення виділяти екологічно однорідні земельні ділянки і давати рекомендації щодо умов і режиму використання Ділянок, підданих ерозії, деградації, забрудненню та іншим несприятливим факторам.

Аналогічна ситуація склалася з геоботанічними обстеженнями, матеріали яких є основою якісної характеристики природних кормових угідь. Для підтримки матеріалів геоботанічних обстежень на належному рівні повторні обстеження необхідно проводити не рідше ніж через 8-10

років, тобто щорічно повинно обстежуватися не менше 10% площі кормових угідь, що не відповідає реальному стану.

В окремих регіонах розпочаті роботи по встановленню меж територій традиційного природокористування і комплексному вивченню природних ресурсів та їх ресурсної оцінки.

Разом з тим, на багатьох територіях в результаті промислового розвитку і безгосподарного використання земель в останні роки різко загострилася екологічна ситуація, що є причиною незворотних змін природного ландшафту, псування і знищення земельних угідь. Усе це викликає руйнування економічної основи життєдіяльності місцевого населення.

На державному рівні недосконала законодавча база з питань організації комплексного використання земельних територій з урахуванням місцевих традицій.

У цій ситуації першочергова увага повинна бути приділена ресурсній оцінці природних ресурсів, встановленню меж територій традиційного природокористування, інвентаризації порушених земель.

Інвентаризація земель проводиться з метою уточнення або встановлення місця розташування, меж (без закріплення на місцевості), розмірів, правового статусу, виявлення не використовуваних, нераціонально використовуваних або не використовуваних за цільовим призначенням земель, інших необхідних кількісних і якісних характеристик, які є складовою державного земельного кадастру.

В залежності від поставлених цілей може проводитися повна або цільова інвентаризація земель. Рішення про доцільність проведення інвентаризації земель приймаються органами місцевого самоврядування або за клопотанням власників землі і землекористувачів.

Повна інвентаризація земель проводиться на всій території України і на землях усіх категорій незалежно від форм власності на землю.

Цільова інвентаризація земель проводиться на території окремих регіонів, муніципальних утворень, міст і інших поселень, а також на землях окремих категорій, у зонах прояву негативних процесів, або по групах окремих земельних ділянок.

При цільовій інвентаризації інформація про стан і використання земель може уточнюватися по всіх або окремих характеристиках.

Одним з найважливіших завдань проведення робіт з інвентаризації земель є проведення цільової інвентаризації земель в межах міст і інших поселень, особливо охоронних територій, земель сільськогосподарського та іншого призначення.

Роботи з цільової інвентаризації повинні проводитися, як правило, на нових планово-картографічних матеріалах і, в першу чергу, на територіях, розташованих поблизу великих міст.

На основі проведених робіт по вивченню стану земель з метою графічного відображення комплексної характеристики кількісного і якісного стану та використання земель, заходів щодо організації їхнього раціонального використання й охорони, перспектив використання земель, даних зонування і природно-сільськогосподарського районування земель складаються спеціальні тематичні карти. Спеціальні тематичні карти можуть складатися з відображенням однієї або декількох характеристик, у вигляді окремих карт або атласів.

6.2. Планування використання та охорони земель

Існуюча раніше в Україні система планування використання та охорони земель була орієнтована на централізований розподіл земель цих ресурсів. Роль землеустрою зводилася, головним чином, до міжгалузевого перерозподілу земель, найчастіше без врахування інтересів безпосередніх виробників продукції, територіальних властивостей землі.

В умовах ринкової економіки постало завдання максимального задоволення економічних інтересів як землекористувачів, так і держави з урахуванням перспектив розвитку.

індивідуального

Відповідно до ст. ст. 177 і 178 Земельного кодексу України планування використання та охорони земель здійснюється шляхом проведення робіт:

· по складанню загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

· по природно-сільськогосподарському районуванню і зонуванню земель та особливо охоронних територій;

· по складанню схем зонування земель в межах населених пунктах та територій для розміщення садівничих, городницьких і дачних об'єднань;

· по складанню схем формування спеціальних земельних фондів. Складовою частиною землевпорядної документації по плануванню використання та охорони земель повинна стати розробка питань, які містять систему заходів щодо формування сталого землекористування та

обґрунтованому розміщенню, відповідно до екологічних і економічних вимог, компактних і оптимальних по площі землеволодінь, створення сприятливих територіальних умов для ефективного ведення сільськогосподарської та іншої господарської діяльності, сталому розвитку міст інших поселень відповідно до містобудівної документації, розробці комплексу заходів щодо охорони земель.

Для забезпечення системного планування та охорони земель кожне адміністративно-територіальне утворення повинне мати програму використання та охорони земель.

Реалізація програм повинна здійснюватися шляхом подальшої розробки і реалізації схем землеустрою адміністративно-територіальна утворень, схем (проектів) міського землекористування.

6.3. Територіальний землеустрій

За роки земельної реформи відбулися значні зміни у формах власності на землю і формах господарювання на ній. Постійно виникають нові або відбувається упорядкування існуючих землекористувань. Нові форми земельних відносин, такі як купівля-продаж, дарування, оренда, успадкування, виділення земельних часток, вимагають більш динамічного обігу земель. Усе це викликає необхідність зміни функцій територіального землеустрою, який в сучасних умовах повинен забезпечити створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування й удосконалення раціональної системи стійкого землекористування сільськогосподарського і не сільськогосподарського призна­чення, точність і безперечність встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, землекористувань, спеціальних земельних фондів, територій з особливим режимом використання й обтяжених правами інших осіб.

Територіальний землеустрій проводиться на землях усіх категорій і включає, згідно ст. 184 Земельного кодексу України, наступні види робіт:

а) розробку генеральної та регіональних схем використання та охорони земель;

б) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

г) встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

є) підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Цей перелік необхідно доповнити роботами:

· по розмежуванню земель права державної та комунальної власності;

· складання проектів землеустрою територій сільських та селищних рад;

· складання проектів земельно-господарського устрою земель в межах населених пунктів;

· складання проектів кадастрового землеустрою.

Матеріали територіального землеустрою є основним документом, що визначають межі, площі, розміщення землекористувані з урахуванням діючих обмежень у використанні земель.

Складання проектів утворення нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою повинно проводитися:

· в зв'язку зі зміною меж і розмірів об'єктів землеустрою при їх укрупненні, розукрупненні, перерозподілі земель між ними, передачі частини земель у власність органів місцевого самоврядування, реорганізації сільськогосподарських підприємств;

· з метою консолідації земельних ділянок, земельних часток і усунення черезсмужжя, дальноземелля, ламаності границь і екологічної недоцільності їх розташування.

При цьому повинні бути визначені:

1) розміри і межі об'єктів землеустрою з урахуванням їх спеціалізації, можливого обсягу виробничо-господарської діяльності, розвитку інженерної і соціальної інфраструктури;

2) межі земель з особливим режимом використання й обтяжених правами інших осіб;

3) порядок, умови і терміни переходу до користування земельними ділянками в нових межах.

Землевпорядні роботи з формування землеволодінь або землекористувань повинні проводитися:

1) при наданні (продажу) громадянам і юридичним особам ділянок земель державної і комунальної власності;

2) при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних і комунальних потреб;

3) при здійсненні громадянами і юридичними особами угод, Пов'язаних з обігом земельних ділянок або Їх частин і переходом прав на землю.

При формуванні землекористування обов'язковим є дотримання ряду Умов і вимог.

У процесі проведення землевпорядних робіт повинна бути виділена земельна ділянка (земельні ділянки), що має властиві тільки їй характеристики: місце розташування, межі, координати точок повороту ліній.

Розмір землекористування повинен встановлюватися (або уточнюватися) з урахуванням діючих норм надання земель для різних потреб, а також з врахуванням їхнього компактного розміщення дотримання природоохоронного законодавства, містобудівних, санітарних протипожежних та інших норм і правил з використанням наявне землевпорядної і містобудівної документації. В межі землекористування повинні включатися площі, безпосередньо зайняті об'єктами нерухомості. а також прилеглі території, необхідні для забезпечення функціонування (обслуговування) конкретного об'єкта нерухомості відповідно до діючих норм. Порядок формування землекористувань встановлюється чинним законодавством.

Обов'язковою умовою при виконанні землевпорядних робіт з формування землекористування є складання плану земельної ділянки. З урахуванням наявності доброякісних картографічних матеріалів :технічних засобів, а також вимог до точності визначення координат поворотних точок і мір ліній, складання плану земельної ділянки допускається:

· з використанням наявного планово-картографічного матеріалу і визначенням координат точок меж земельної ділянки графічним, аналітичним і іншим методами;

· з використанням методів дистанційного зондування;

· за даними вимірів, отриманих при зйомці земельної ділянки в натурі (на місцевості) або при межуванні земель.

План земельної ділянки в подальшому є підставою для нанесення меж ділянки на відповідний черговий кадастровий план і присвоєння йому кадастрового номера. Зазначений план, засвідчений відповідним органом, відповідальним за проведення кадастрових робіт, є обов'язковим додатком до документів, необхідним для державна реєстрації земельних ділянок і прав на них.

Визначення місця розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може проводитися геодезичним, аэрофотогеодезичним і іншими методами, що забезпечують необхідну точність отримання координат поворотних точок і розміру земельної ділянки. Визначення координат опорної межової мережі і межових знаків допускається в загальнодержавній системі координат або в місцевих системах координат за умови забезпечення зв'язку їх з загальнодержавною.

Межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Закріплення меж земельні ділянок без встановлення межових знаків допускається у випадку їх збігу з природними і штучними лінійними рубежами (ріками, струмками, каналами, лісосмугами, дорогами, дорожніми спорудженнями, заборами. огорожами, фасадами будинків і ін.).

Межі земельної ділянки як об'єкта нерухомості, закріплені в натурі знаками встановленого зразка або ті, які співпадають з природними чи штучними спорудженнями і рубежами, визнаються безперечними й охороняються державою.

Кадастровий землеустрій сприяє відновленню прав на землю що є однією із необхідних умов для здійснення угод щодо земельних ділянок, таких як купівля-продаж, дарування, успадкування, обмін, застава.

Право власності або користування землею потребує чіткого і остаточного закріплення та узаконення. Правовою основою цього є Земельний кодекс України. Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право та його державну реєстрацію. В Україні право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право оренди оформляється договором.

При проведенні реєстрації землі необхідне визнання прав власників землі та землекористувачів на землю. Цей процес встановлює, які права існують, ким вони здійснюються і ким обмежені, якщо такі існують. З врахуванням цього він повинен надати визначений і кінцевий характер даним земельного кадастру, що досить часто змінює існуючий стан речей, оскільки в більшості випадків існуючі права власності на землю не є чітко вираженими. Це пов'язано з тим, що до початку здійснення земельної реформи (грудень 1990 року) громадяни в своїй більшості були вторинними користувачами і права на землю мали дуже обмежені, а всі землі перебували виключно у державній власності.

Узаконення (визнання) права було пов'язане з необхідністю визначення того, "хто" володіє "чим" ще і тому, що у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчується відповідною радою, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Отже, після прийняття рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність повинні бути встановлені права власності на дану ділянку землі, а також її розміри. При цьому межі кожної ділянки повинні бути погоджені з власниками земельних ділянок, які примикають до неї. Тобто виникає необхідність проведення кадастрового землеустрою. Процес узаконення прав власності на землю може здійснюватись спорадичним або систематичним чином.

При спорадичному підході узаконення права відбувається тоді або там, де існує причина для точного визначення розмірів землеволодіння і меж окремих земельних ділянок, наприклад, коли в найближчий час необхідно здійснити угоду або коли власник бажає одержати документ на право власності на землю.

Система спорадичного узаконення (визнання) права власності може застосовуватись вибірково, за заявою власників землі, і є більш дорожчою по вартості виконання робіт з кадастрового землеустрою.

Ця система дозволяє виконувати роботи за рахунок землеволодільців. Вона може застосовуватись на добровільній основі.

Систематичне здійснення процесу узаконення (визнання) права власності на землю (здійснення кадастрового землеустрою) повинно проводитись регулярно і враховувати:

· норми законодавства, які регламентують здійснення процесу узаконення прав власності на землю (крім Земельного кодексу існують відповідні положення, інструкції, вказівки);

· ряд пріоритетів і, відповідно потреби, наприклад, ділянки. На яких необхідно проводити реформування земельних відносин і т. і.;

· широку інформованість населення у відношенні цих ділянок і термінів, в які претенденти повинні подати докази володіння власністю;

· процедури роботи землевпорядних структур з узаконення (визнання) прав власності;

· визначення прав у відповідності з встановленими процедурами;

· виготовлення державних актів, офіційну реєстрацію результатів у земельному кадастрі прав власності, обмежень, сервітутів на земельну ділянку, які з цього часу повинні гарантуватись.

Систематичний підхід передбачає методичне і регулярне здійснення послідовних процедур, в рамках яких всі ділянки, одна за одною, заносяться в кадастровий реєстр. Він передбачає обов'язкову участь всіх власників та користувачів землі у зв'язку з необхідністю розгляду доказів, поданих всіма особами, які претендують на володіння землею в конкретному районі (місці). Тому процес повинен субсидуватись місцевим або державним бюджетом з тим, щоб забезпечити співдружність всіх сторін.

Без введення певного елемента обов'язковості, як показує існуючий досвід узаконення (визнання) прав власності, реєстрація земельних ділянок майже приречена на невдачу. Крім того, врегулювання спорів щодо земельної власності є більш важкою і дорогою справою, якщо застосовується спорадичний підхід, так як не можна використати ефект масштабу.

У нас в країні здійснюється реєстрація документів, що посвідчують право на землю, але для створення реєстраційної системи цього недостатньо. Проведена реєстрація документів повинна бути доповнена реєстрацією прав власності, звичайно з розширенням об'єму інформації Якщо фізичні межі ділянок нанесені на карту відповідним чином, то тоді детальний аналіз документів повинен бути достатнім для ідентифікації ділянок і пов'язаної з ними відповідної сукупності прав на володіння власністю. Проте, якщо фактичні дані не співпадають з даними, які містяться в документах, то необхідно обов'язково провести роботи з кадастрового землеустрою на місці. Проблема полягає в тому, що, можливо, буде не просто виявити зміни, які відбулися на місцевості, а також невідповідність, яка існує між формою власності, визначеною в документах і фактичним статусом землі в період переходу від системи реєстрації документів до системи реєстрації прав власності на землю.

6.4. Внутрігосподарський землеустрій

Внутрігосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з метою територіальної організації землі і виробництва, в основному, сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств в межах їх землекористування, яка забезпечує ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Внутрігосподарський землеустрій, згідно ст. 184 Земельного кодексу України, включає види робіт з:

а) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

б) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Разом з тим цей перелік робіт з внутрігосподарського землеустрою є не повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити, зокрема, такими видами робіт:

1) складання проектів внутрігосподарського землеустрою (орга­нізації території, формування меж земельних угідь з особливим режимом використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням і вироб­ництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств;

2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання худоби громадян;

3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо) Несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

4) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони земель установ та організацій природно-заповідного, Рекреаційного, оздоровчого фондів.

Проект внутрігосподарського землевпорядкування сільськогосподарських землекористувань повинен забезпечувати створення умов:

1) для збалансованого використання ресурсного потенціалу земельних угідь, трудових і матеріальних ресурсів відповідно до визначеної, виходячи з придатності земель, спеціалізації оптимальних обсягів виробництва;

2) для стабільної організації території господарства сільськогосподарського виробництва;

3) для комплексного розміщення й використання об'єктів виробничої та інженерної інфраструктури і меліоративних систем;

4) для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення природних ландшафтів і створення сприятливого екологічного середовища;

5) для максимального використання виробничого і природного потенціалу та впровадження адаптивних систем землеробства;

6) для оптимального взаємозв'язку між поселеннями, виробничими центрами, розміщенням і організацією виробництва.

Досвід проведення робіт з внутрігосподарського землеустрою t період формування нових земельних відносин і розвитку ринкових відносин показав, що його завдання значно ускладнилися.

У зв'язку з необхідністю посилення ролі держави в частині контролю за дотриманням природоохоронних вимог, режиму й умов використанім земель, екологізації систем ведення сільськогосподарського виробництва повинна бути забезпечена розробка цих питань на відповідному рівні ї проектах внутрігосподарського землеустрою.

При зниженні рівня державного регулювання землекористування техніко-економічне обгрунтування виробничої програми розробляється не з розрахунку "контрольних показників", обумовлених державою, а на основі потенційної продуктивності земель сільськогосподарського підприємства або селянського, фермерського господарства, забезпеченості його трудовими і матеріальними ресурсами, бажано на основі розробленого (до або в процесі землевпорядкування) бізнес-плану.

Бізнес-план є документом, який визначає всі основні аспекти майбутнього функціонування сільськогосподарського підприємства абоселянського та фермерського господарства і повинний дати відповідь на запитання: чи варто вкладати кошти у виробництво і чи принесе воно дохід, чи будуть окупатися витрати сил і засобів. Основним розділом бізнес-плану є комплексне обґрунтування (економічне, екологічне, техніко-економічне, агроекономічне, соціальне) організації виробництва і території сільськогосподарського підприємства.

Можлива розробка техніко-економічного обґрунтування і виходячи з контрольних показників, доведених не "зверху", а самим суб'єктом, що господарює. На підставі контрольних показників можуть також складатися проекти внутрігосподарського землеустрою спеціалізованих сільськогосподарських підприємств (державних, комунальних та ін.).

Важливою особливістю розробки проекту внутрігосподарського землеустрою є фактор використання сільськогосподарським підприємством продуктивних угідь, що мають різний правовий статус, який обумовлює необхідність диференціації підходів при їхній організації.

 

6.5. Зокремлений землеустрій

В умовах ринкових відносин змінюється спрямованість зокремленого землеустрою, який направлений на здійснення грунтозахисних, природоохоронних, меліоративних та заходів щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів. Обсяги зазначених заходів встановлюються в залежності від розміру земель з особливим режимом використання, від їх природоохоронної і господарської значимості, економічних можливостей господарства тощо.

Зокремлений землеустрій не визначений змістом землеустрою в Земельному кодексі України. Разом з тим, зміст робіт по зокремленому

землеустрою випливає із завдань, викладених в пункті "д" ст. 183 Земельного кодексу України. Зокрема, до основних завдань землеустрою і віднесено "розробку системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості грунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, та захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по .«•чсервації деградованих і малопродуктивних земель, попередження її лих негативних явищ", які реалізуються через відповідне поліпшення , гідь або земель.

Таким чином, до зокремленого землеустрою можна віднести такі основні види робіт [23]:

1) складання робочих проектів культуртехнічних заходів,

влаштування культурних пасовищ, засипки і вирівнювання ярів, рекультивації земель, землювання малопродуктивних угідь, влаштування багаторічних насаджень і виноградників, терасування тощо;

2) складання робочих проектів агротехнічних протиерозійних сходів, організації вирощування сільськогосподарських культур, освоєння ; земель для сільськогосподарських потреб, організації і забудови територій колективних садів;

3) складання робочих проектів створення захисних лісних насаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд.

В сучасних умовах з'явились нові види робіт по зокремленому землеустрою. Це складання робочих проектів з консервації деградованих і малопродуктивних земель, очищення угідь забруднених радіонуклідами, промисловими відходами і хімічними речовинами тощо.

 


Тема 7. Особливості сучасного землеустрою

7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення

7.2. Особливості внутрігосподарського землеустрою в умовах ринкової економіки

7.3. Землеустрій в містах та інших населених пунктах

7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель

За час проведення земельної реформи докорінно змінилися умови і характер діяльності сільськогосподарських підприємств В більшості з них проведена приватизація земель і ліквідована монополія держави на землю. Присадибні землі і прилягаючі до населених пунктів території були передані у відання сільських та селищних рад. На базі ряду сільськогосподарських підприємств організовані селянські (фермерські) господарства. Порушено стабільність і компактність землекористування сільськогосподарських підприємств та їхня інфраструктура.

В результаті приватизації земель і виділення земельних часток сільськогосподарське виробництво здійснюється на землях різної» правового статусу: на землях, які знаходяться у власності сільськогосподарських підприємств; на землях, переданих власниками земельних часток (паїв) в оренду; на землях, орендованих в органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

На селі поступово формується поєднання малого, середнього і великого сільськогосподарського виробництва, їх економічна взаємодія. Відбувається більш тісне об'єднання інтересів особистих господарств і сільськогосподарських підприємств.

Найважливішою передумовою ефективності організації території, створення тим самим умов для стійкого економічного розвитку підприємств і раціонального природокористування, є врахування розмаїття природних і економічних умов території, яка підлягає землеустрою, агроекологічного потенціалу земель і інтенсивності виробництва. Це стратегічне завдання землеустрою є одним з найважливіших напрямів його розвитку на землях сільськогосподарського призначення.

Значне скорочення в останнє десятиліття інвестицій в інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, обсягу застосування добрив і засобів захисту рослин різко підвищило значимість врахування природних факторів виробництва і переходу до агроекологічне обгрунто­ваного землеустрою. В даний час необхідна така організація території сільськогосподарських підприємств, яка забезпечить досягнення найбіль­шої продуктивної віддачі земель різної природної якості при агроеко­логічне диференційованому використанні родючості грунтів, тому що в умовах переваги екстенсивних процесів і дефіциту матеріально-технічних ресурсів різко зростає значимість більш повного використання природних джерел родючості і продуктивності сільськогосподарських угідь.

Таким чином, новий характер і зміст землеустрою в сільському господарстві обумовлюється наступним:

• територія в межах реорганізованого сільськогосподарського підприємства, або яке змінює свій статус, у зв'язку і появою безлічі земельних власників і сторонніх землекористувачів стає, в першу чергу, об'єктом територіального землеустрою, а потім уже внутрігосподарського;

• центр ваги проектів землеустрою переміщується не тільки на рі­шення організаційно-територіальних питань, пов'язаних з утвореним но­вих і впорядкуванням існуючих землекористуваннь, розмежуванням і перерозподілом земель, але й на правове обґрунтування проекту (встанов­лення правового режиму й умов використання земель, оформлення прав на землю, створення умов для регулювання земельних відносин і т. і.);

• територіальний і внутрігосподарський землеустрій повинні базуватися на агроекологічній оцінці території, її придатності для ведення сільськогосподарського виробництва, тому що частина земель підлягає вилученню з обороту, консервації і не повинна включатися в перерозподіл через забруднення, зараженість і деградацію земель;

• територія реорганізованого сільськогосподарського підприємства або території, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування повинні стати об'єктом як землеустрою, так і земельного кадастру, що дозволяє створити паралельно з землевпорядними діями інформаційну основу для регулювання внутрігосподарських земельних відносин, диференціації плати за землю, її ціни, орендної плати за земельні частки тощо;

• проекти землеустрою за своїм характером повинні стати комплексними тому, що в його процесі зачіпаються питання не тільки організації раціонального використання й охорони земель, але й питання розміщення, організації і технології виробництва.

7.2. Особливості внутрігосподарського землеустрою в умовах ринкової економіки

Підсумки пройденого етапу земельної реформи свідчать, про наявність серйозних прорахунків в організації ефективного землекористування, які допущені в процесі реформування земельних відносин.

Здійснення ідеї збереження різноманітності форм земельної власності і створення багатоукладного землеволодіння виявилось не підкріпленим серйозними теоретичними обгрунтуваннями, і тому до цього часу, навіть в "Основних напрямах земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки", схвалених Указом Президента України від ЗО травня 2001 року, залишились не встановленими функції, місце і роль землеволодінь різних форм власності в становленні і організації шляхом землеустрою цілісних регіональних багатоукладних землегосподарських комплексів, не обґрунтовані раціональні масштаби, пропорції і пріоритети виділення в таких комплексах земель відповідної категорії власності, не розроблені для цих категорій принципи організації ефективного їх використання.

Для подолання кризи, якою охоплена українська економіка, необхідно використовувати також всі ресурси і засоби підвищення ефективності господарської діяльності, особливо в таких, найбільш уразливих галузях, виробництва, як сільське господарство.

Одним з дійових способів виходу з кризи та зміцнення економічної стабільності кожного сільськогосподарського підприємства виступає раціональна організація його виробництва, яка адаптована в повній мірі до наявного ресурсного потенціалу і специфічних умов ринкової економіки. Базою для здійснення ефективного господарювання на тривалий термін є грамотно розроблений і агроекономічно обгрунтований проект земле­устрою та на його основі складений бізнес-план розвитку виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства.

Мова йде про вибір такої стратегії і тактики господарської діяльності, яка одночасно в повній мірі враховувала б,з одного боку,кон'юнктуру цін і обсяги ринку сільськогосподарської продукції, вартість факторів сільськогосподарського виробництва (техніки, матеріальних ресурсів, робочої сили та ін.), податкову і фінансово-кредитну політику, стан конкурентного середовища та інші загальноекономічні умови.З іншого боку - забезпечувала б найбільш повне і ефективне використання наявного в розпорядженні підприємства виробничо-ресурсного потенціалу, перш за все сільськогосподарських земель з врахуванням їх якісного стану і агроекологічне доцільного використання.

На жаль, в даний час значення такого документу недооцінюється. І відбувається це в силу як суб'єктивних, так і об'єктивних причин. В першому випадку йде мова про те, що сьогоднішні землеволодільці і землекористувачі, не маютьбізнес-плану, який стає чи не найважливішою життєвою необхідністю для всіх, без виключення, господарюючих суб'єктів. Але грамотно скласти, обгрунтувати в землевпорядно-агротехнологічному відношенні економічно-ефективний бізнес-план сьогодні зовсім не просто. Серед об'єктивних причин - це відсутність в розпорядженні землегосподарюючих суб'єктів, необхідних їм розробок, зокрема відсутність методичної бази, яка відповідає новим економічним умовам. При цьому слабкою ланкою виступає методика оптимізації територіальної структури землекористування в комплексному землевпорядно-агротехнічному бізнес-плані (проекті) ефективного розвитку виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства. Іншими словами, мова йде про те, що принципи і методи внутрігосподарського землевпорядного проектування, які раніше використовувалися, в сьогоднішніх умовах виявились не придатними для вирішення відповідних оптимізаційних завдань. Підстав для таких висновків є декілька.

По-перше, принциповим методом традиційної методики внутрігосподарського землевпорядного проектування була незмінно прийнята на проектний період агроекономічна програма функціонування сільськогосподарського підприємства. Сталою на весь розрахунковий період зберігалась спеціалізація господарства, його розмір, темпи підвищення рівня інтенсифікації виробництва і т. і. В цьому випадку внутрігосподарське землевпорядне проектування зводилось до обґрунтування кількості, складу і розміщення стійких в своїх межах полів сівозмін, не розрахованих на вільний широкий виробничо-економічний “маневр” господарюючого суб'єкту. В умовах ринку можливість такого "маневру" стає чи не головною умовою "виживання" підприємства, його збереження в жорсткій конкурентній боротьбі. Звідси - несумісність методики розробки внутрігосподарського землеустрою, яка базується на стійких по часу і межах полів сівозмін, з принципово новими гномічними реаліями.

По-друге, одним з положень традиційної методики внутрігосподарського землеустрою виступала не тільки незмінність агроекономічної програми господарської діяльності, але і цілісність та стабільність її територіальної основи — землекористування сільськогосподарського підприємства. З переходом до ринку, приватизацією і виникненням правовідносин власників земельних часток (паїв) ця умова також втратила своє значення. І, як результат — стабільність землекористування, його злісність і неділимість змінилась зовсім іншим станом - перманентною трансформацією, спонтанним і спорадичним відділенням його частин від цілого. З цієї причини методичний принцип проектування стаціонарних в своєму розмірі, складі і межах полів сівозмін теж не відповідає новим економічним умовам і обмеженням.

По третє, в минулому земля у всіх планових і проектних розробках

зглядалась тільки як засіб виробництва і предмет праці. З цих пози дій всі оптимізаційні розрахунки були націлені на найбільш вигідне з точки зору агротехнічних витрат взаєморозміщення різних видів і об'ємів виробництва сільськогосподарської продукції. Зокрема, завдання полягало

творенні системи стійких і стабільних полів сівозмін, в межах яких можна було б забезпечити найбільш ефективне чергування культур, збереження і підвищення родючості грунтів та продуктивне їх використання.

Включення землі в систему ринкового обігу і фінансових ринкових операцій та зміна земельних відносин вимагає нових методичних підходів землевпорядного проектування. Необхідно не тільки оптимізувати економіку виробничо-технологічного процесу на відповідній земельно-територіальній основі, але і знайти для кожної частини цієї основи (кожної екологічно-технологічно стабільної ділянки) найбільш вигідний варіант її включення в систему ринкових операцій. Необхідно обгрунтувати для кожної ділянки землі, в залежності від її місця розміщення у виробничо-технологічному процесі і значення в економіці землекористування, ринково-фінансові операції (передачі в оренду, внесення в статутний капітал спільного підприємства, застава, купівля-продаж і т. і.).

З цих позицій розробка проекту внутрігосподарського землеустрою на базі сталих полів сівозмін себе не виправдовує. Для вирішення даного завдання необхідно, як мінімум, доводити проектні рішення до кожної агроекологічної стійкої робочої ділянки, виділяти їх в якості основної територіальної одиниці оптимізації виробничо-технологічної і фінансово-економічної діяльності кожного господарюючого суб'єкту.

Таким чином, сьогодні дуже важливо здійснити принципові зміни як в концепції, так і в методичному апараті розробки ефективних в землевпорядно-агротехнічному і економіко-екологічному відношенні бізнес-планів розвитку конкретних сільськогосподарських підприємств.

Крім того, для вирішення даної проблеми необхідно, щоб спеціалісти-землевпорядники, економісти та агрономи оволоділи системою знань, яка дозволять їм вирішити такі завдання:

1. Сформувати банк даних, які характеризують стан виробництва сільськогосподарського підприємства і умов його господарської діяльності.

2. Обгрунтувати раціональну стратегію і тактику розвитку виробництва в просторі можливих варіантів зміни умов його господарської діяльності (динаміки цін, зміни кон'юнктури ринку, податкової політики, кредитних відносин, меж землекористування тощо).

3. Обгрунтувати раціональне розміщення об'ємів виробництва на використовуваних господарством землях у відповідності до вимог динамічного економічного процесу і землеволодіння (землекористування), яке трансформується.

4. Визначити економічну значимість земельних ділянок (земельних часток) і розрахувати індекс"цінності" кожної з них шляхом встановлення величини збитків (зниження показників ефективності),яківиникнуть в даного підприємства у випадку її вибуття з виробничої діяльності.

Підсумки пройденого стану земельної реформи свідчать про наявність серйозних прорахунків в організації ефективного землекористування, які допущені в процесі реформування земельних відносин.

 

7.3. Землеустрій в містах та інших населених пунктах

Міста й інші населені пункти — це території, що знаходяться під забудовою, площами, вулицями, промисловими зонами, комунікаціями, лісами, парками, скверами, бульварами, водоймами та землями, використовуваними для сільськогосподарського виробництва. На території міст та інших населених пунктів є зони природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, промислового і транспортного призначення. Функціональні завдання цих територій визначені генеральними планами забудови міст і селищ. Зонування міської території регулюється законом України "Про основи містобудування".

У зв'язку з цим, завдання землеустрою в межах границь міст і інших населених пунктів зводяться до проведення землевпорядних заходів разом з містобудівною діяльністю. Землевпорядні і містобудівні документи одного рівня повинні доповнювати один одного.

Землевпорядні роботи в містах та інших населених пунктах включають:

1) правове зонування міських земель;

2)проведення інвентаризації земель;

3) виявлення територіальних резервів і створення резервних земельних фондів;

4) розробку проектів організації використання земель сіл та селищ;

5) розробку планів земельно-господарського устрою земель, які не підлягають забудові або тимчасово не забудовуваних земель;

6) розробку проектів розмежування земель права державної і комунальної власності;

7) встановлення і закріплення в натурі (на місцевості) меж населених пунктів;

8) формування земельних ділянок як об'єктів нерухомості при наданні (продажу), вилученні (викупі), здійсненні угод;

9) встановлення обмежень і обтяжень (сервітутів) у використанні земель;

10) складання спеціальних тематичних карт (атласів) стану і використання земель.

Плани земельно-господарського устрою міст, селищ і правового зонування міських земель повинні розроблятися, як правило, одночасно з

генеральними планами міст і селищ.

Проекти землеустрою землеволодінь та землекористувань передують проектам планування частин міських та інших поселень, проектам забудови кварталів мікрорайонів та інших елементів планувальної структури населених пунктів і є підставою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель

Досвід проведення землевпорядного проектування показав, що в регіонах з розвитком негативних явищ або процесів деградації земель (водна і вітрова ерозія Грунтів, підтоплення, заболочування, висушення, засолення, опустинювання, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами й ін.) найчастіше можуть виявитися неприйнятними землевпорядні рішення, одержувані з використанням традиційних методів проектування. В таких випадках в основі проектів територіального і внутрігосподарського землеустрою, планування використання земель повинна лежати агроекологічна оцінка території, придатність земель для ведення сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, будівництва й інших цілей.

Землеустрій, який базується на екологічних вимогах, повинен забезпечувати компроміс між економікою й екологією, що дозволитьнавзаємно вигідних умовах розвивати виробництво.

В регіонах з негативними явищами при використанні земель повинні проводитися наступні роботи:

1) проведення спеціальних обстежень земель з метою вивчення й оцінки негативних процесів для складання тематичних карт (атласів);

2) оцінка агроекологічних властивостей земель і екологічної стабільності територій;

3) визначення особливого режиму й умов землекористування шляхом складання чергових карт земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб (сервітутів);

4) розробка схем захисту земель від деградації, їх консервації та відновлення;

5) розробка системи заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості грунтів, захисту земель від ерозії, зсувів, селів, підтоплення, вторинного засолення і заболочування, опустинювання, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами;

6) організація території сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств на еколого-ландшафтній основі з впровадженням ґрунтозахисних, природоохоронних і меліоративних комплексів.

При проведенні агроекологічної оцінки земель виділяються агроекологічне однорідні території, і на цій базі встановлюється придатність територій для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, здійснення будівництва, використання їх для інших цілей.


Тема 8. Система землеустрою в Україні

8.1. Суть, зміст і структурні елементи системи землеустрою

8.2. Основні складові та функції системи землеустрою

8.3. Землевпорядне виробництво та його інформаційне забезпечення

Нагадаємо, щосистема — це множинність взаємодіючих елементів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках і складають цілісне утворення Слово "система" - грецького походження (systema), яке означає створене з частин, з'єднань. Системи діляться на природні і штучні. До перших відносяться всі природні системи, до других - землеустрою, створена .людиною.

Все, що не входить в систему і діє на неї або на що діє сама система, називається її зовнішнім середовищем. В залежності від ступеня взаємодії - зовнішнім середовищем розрізняють відкриті і закриті системи За 'ступенем складності системи діляться на великі і складні. До складних систем відносяться ті з них, які побудовані для вирішення багатоцільових завдань.

Системи складаються з підсистем, кожна з яких може бути розглянута як окремо, так і в нерозривній цілісності.

Очевидно, що система землеустрою відноситься до соціальних систем, підтримка яких в цілісності і якісній визначеності здійснюється на рівні не тільки саморегулювання, але і цілеспрямованої дії. Тому система землеустрою складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних систем:управляючої такерованої. До керованої системи відносяться всі "лементи, які забезпечують процес цілеспрямованої дії землеустрою на формування еколого-економічної системи землекористування в Україні

Тому управління системою розглядають як специфічну форму інформаційного регулювання, при якому з керованої системи виділяється управляюча підсистема. Управління як інформаційне регулювання здійснюється на основі ідеальної (теоретичної, абстрактної) моделі процесу при наявності цілі й алгоритму управління [24].

Кожна з названих систем має свої особливості. Структурні елементи керованої системи ми розглянули в Розділі 5 "Теоретичні основи сучасного землеустрою". В цьому розділі ми розглянемо управляючу, як основну систему, яка характеризує організаційну, технічну та технологічну сторону «правління.

Наукова постановка завдання управляючою системою землеустрою передбачає:

1) формулювання бажаної мети, яка може бути виражена через критерії якості управління;

2) визначення обмежень, які виражають економічні передумови організації використання й охорони земель шляхом землеустрою;

3) визначення обмежень, що виражають закони природи руху керованої системи.

Основна мета системи землеустрою випливає із мети землеустрою:

організація раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів шляхом землевпорядних дій.

Основні складові та функції системи землеустрою

Земельна політика держави. Досвід унікального для історії України переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки переконливо доводить,… Рисунок 8.1.Система землеустрою Допущені прорахунки в стратегії і тактиці економічної та земельної реформ, перш за все переоцінка значення приватної…

Правове забезпечення землеустрою

Необхідність прийняття закону "Про землеустрій" була визнана в новій редакції Земельного кодексу України. Прийняття закону "Про землеустрій" стане правовою основою для… Пропонується наступна структура і змістпроекту Закову України "Про землеустрій":

Розділ 1. Загальна частина.

Глава 1.Основні положення.

Стаття 1. Основні терміни.

Стаття 2. Поняття землеустрою.

Стаття 3. Законодавство про землеустрій та його завдання.

Стаття 4. Завдання законодавства про землеустрій.

Стаття 5. Об'єкти землеустрою.

Стаття 6. Суб'єкти землеустрою.

Стаття 7. Принципи землеустрою.

Стаття 8. Обов'язковість здійснення землеустрою.

Стаття 9. Підстава здійснення землеустрою.

Глава 2. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в сфері регулювання здійснення землеустрою.

Стаття 10. Повноваження Верховної Ради України в сфері регулювання землеустрою.

Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в сфері регулювання землеустрою.

Стаття 12. Повноваження обласних рад в сфері регулювання здійснення землеустрою.

Стаття 13. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад в галузі управління землеустроєм.

Стаття 14. Повноваження районних рад в галузі управління землеустроєм.

Стаття 15. Повноваження міських рад в галузі управління землеустроєм

Стаття 16. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі управління землеустроєм.

Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в сфері управління землеустроєм.

Стаття 17. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі управління землеустроєм.

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі управління землеустроєм.

Стаття 19. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі управління землеустроєм.

Стаття 20. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі управління землеустроєм.

Розділ II. Організація землеустрою.

Глава 4. Система землеустрою.

Стаття 21. Державна система землеустрою.

Стаття 22. Землевпорядний процес.

Стаття 23. Землевпорядна діяльність.

Стаття 24. Учасники відносин, які виникають при землеустрої.

Глава 5. Види землеустрою та землевпорядної документації.

Стаття 25. Види землеустрою. Стаття 26. Територіальний землеустрій.

Стаття 27. Внутрігосподарський землеустрій. Стаття 28. Зокремлений землеустрій. Стаття 29. Землевпорядна документація. Стаття 30. Проекти землеустрою.

Стаття 31. Робочі проекти заходів з організації використання, поліпшення та охорони земель.

Стаття 32. Правовий статус землевпорядної документації. Стаття 33. Правовий статус землевпорядних проектів.

Глава 6. Територіальний землеустрій на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Стаття 34. Генеральна та регіональні схеми використання та охорони земель.

Стаття 35. Схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень.

Стаття 36. Техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень.

Стаття 37. Проекти встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень.

Стаття 38 Проекти встановлення і зміни меж міст, селищ та сіл.

Стаття 39. Проекти встановлення і зміни меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними, заповідними режимами та зон з особливим режимом використання.


Стаття 40;. Врахування громадських інтересів під час землеустрою на регіональному рівні.

Глава 7. Територіальний землеустрій на місцевому рівні.

Стаття 41. Схеми землеустрою територій сільських, селищних та міських рад.

Стаття 42. Проекти землеустрою територій сільських та селищних

рад.

Стаття 43. Плани земельно-господарського устрою земель в межах міст та селищ.

Стаття 44. Проекти формування земель права державної та комунальної власності.

Стаття 45. Проекти встановлення і зміни меж землеволодінь та землекористувань.

Стаття 46. Проекти відведення земельних ділянок.

Стаття 47. Проекти кадастрового землеустрою.

Стаття 48. Врахування держаних інтересів під час землеустрою на місцевому рівні.

Глава 8. Внутрігосподарський та зокремлений землеустрій на місцевому рівні.

Стаття 49. Проекти внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств.

Стаття 50. Проекти внутрігосподарського землеустрою фермерських господарств.

Стаття 51. Проекти внутрігосподарського землеустрою особистих селянських господарств. ,

Стаття 52. Проекти організації та влаштування території садівничих товариств.

Стаття 53. Проекти влаштування земельних ділянок для городництва.

Стаття 54. Проект влаштування земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.

Стаття 55. Проекти внутрішньої організації використання земель несільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Стаття 56. Особливості організації території землекористування установ та організацій природного заповідного фонду.

Стаття 57. Врахування державних інтересів під час внутрігосподарського землеустрою.

Стаття 58. Врахування громадських і приватних інтересів під час внутрігосподарського землеустрою.

Стаття 59. Режим використання земель, встановлений проектами внутрігосподарського землеустрою.

Стаття 60. Режим проектів зокремленого землеустрою на місцевому рівні.

Розділ III. Регулювання планування раціонального використання і охорони земель та землеустрою.

Глава 9. Нормативне регулювання планування, використання і охорони земель та їх землеустрою.

Стаття 61. Нормативне регулювання планування і організації використання та охорони земель.

Стаття 62. Стандартизація та нормування в галузі землеустрою.

Стаття 63. Регіональні правила землеустрою.

Стаття 64. Місцеві правила землеустрою.

Стаття 65. Топографо-геодезичні, аерофотогеодезичні і картогра­фічні роботи при землеустрої.

Стаття 66. Ґрунтові, геоботанічні містобудівні, меліоративні та інші обстеження і вишуки при землеустрої.

Стаття 67. Інвентаризація земель.

Стаття 68. Земельно-оціночні роботи при землеустрої.

Стаття 69. Правовий статус плану (карти) об'єкту землеустрою.

Стаття 70. Тематичні карти і атласи стану та використання земель.

Стаття 71. Правовий статус меж об'єктів землеустрою.

Стаття 72. Дозвіл на землеустрій.

Стаття 73. Дотримання регіональних та місцевих правил земле­устрою.

Стаття 74. Надання вихідних даних.

Стаття 75. Погодження та затвердження землевпорядної доку­ментації та проектів.

Стаття 76. Порядок перенесення в натуру (на місцевість) проектів землеустрою і їх реалізація.

Стаття 77. Землевпорядне обслуговування об'єктів землеустрою,

Стаття 78. Авторський нагляд за здійсненням проектів землеустрою.

Стаття 79. Державний фонд даних, одержаних в результаті здійснення землеустрою.

Розділ IV. Державне управління в галузі землеустрою.

Глава 10. Управління системою землеустрою.

Стаття 80. Функції держави в управлінні землеустроєм.

Стаття 81. Державні органи та організації з землеустрою.

Стаття 82. Відносини між учасниками землеустрою.

Стаття 83. Організація і планування землеустрою.

Стаття 84. Фінансування землеустрою.

Стаття 85. Ліцензування землевпорядної діяльності.

Стаття 86. Моніторинг здійснення землевпорядних заходів.

Стаття 87. Державний контроль за проведенням землеустрою.

Стаття 88. Вирішення спорів в процесі здійснення землеустрою.

Глава 11. Землевпорядна експертиза.

Стаття 89. Об'єкти землевпорядної експертизи.

Стаття 90. Державна землевпорядна експертиза.

Стаття 91. Обов'язковість виконання висновків державної земле­впорядної експертизи.

Глава 12. Відповідальність за порушення законодавства про землеустрій.

Стаття 92. Відповідальність за порушення законодавства про землеустрій.

Стаття 93. Відшкодування збитків, нанесених в результаті порушення законодавства про землеустрій.

Розділ V. Прикінцеві положення.

Основними питаннями, що повинні регулюватися підзаконними актами, є: · порядок встановлення (відновлення) меж адміністративно-територіальних… · порядок вилучення і надання земельних ділянок для державних і комунальних потреб та порядок відчуження земельних…

Нформаційний банк даних системи землеустрою

Основними видами землевпорядної документації, яка включається у фонд, є: 1) державні і регіональні програми використання та охорони земель; 2) проекти віднесення земель до державної власності, власності місцевих адміністрацій та власності територіальних…

– Конец работы –

Используемые теги: основи, землевпорядкування, землекористування0.067

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Основы планирования. Теоретические основы управления проектами. Основы планирования. Планирование проекта в MS Project 7
Использованная литература В В Богданов Управление проектами в Microsoft Project Учебный курс Санкт Петербург Питер г...

Ведение в курс "Основы экономической теории" (Введення в курс "Основи економiчної теорiї)
В працях Ксенофонта 430 355 рр. до н. е Платона 427 347 рр. .о н. Аристотеля 384 322 рр. до н. е а також мислителв стародавнього Риму, нд, Китаю… Але не кожна економчна думка розвиваться у систему поглядв ста економчним… Н в рабовласницькому, н у феодальному суспльств ще не снувало струнко системи економчних поглядв на економчн процеси.…

ОСНОВИ ТЕОРIЇ КIЛ, ОСНОВИ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ... ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ...

Функциональные основы проектирования: антропометрия, эргономика и технология процессов, как основа назначения основных габаритов здания
Семестр... специальности Промышленное и гражданское строительство... Городское строительство и хозяйство Лекция Функциональные основы...

Логические основы работы ЭВМ. Основы понятия и операции алгебры логики
Введение... Логические основы работы ЭВМ Основы понятия и операции алгебры логики Прикладное программное обеспечение...

Экономические основы технологического развития тема “ Основы технологического и экономического развития”
Особенностью современного развития технологий является переход к целостным технолого-экономическим системам высокой эффективности, охватывающим… В практической деятельности экономиста и финансиста технология является… Именно за счет прибыли, полученной от своевременно и разумно вложенных в технологию средств, и достигается…

Истоки и теоретические основы паблик рилейшнз. Истоки и теоретические основы паблик рилейшнз (ПР)
Смоленский государственный университет... Н Н Розанова ПАБЛИК РИЛЕЙШНЗ Пособие к семинарским занятиям...

Модуль 1. ПРИРОДНИЧОНАУКОВІ ОСНОВИ УЯВЛЕНЬ ПРО НАВКОЛИШНЮ ДІЙСНІСТЬ Тема 1. Основи концепцій представлення детермінованої фізичної картини макросвіту
Тема Основи концепцій представлення детермінованої фізичної картини макросвіту... Лабораторная работа... Дослідження моделей геометричних і динамічних уявлень про об єкти...

Модуль 1. ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ОБ ОКРУЖАЮЩЕЙ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ Тема 1. Основы концепций представления детерминированной физической картины мира
Модуль ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫЕ ОСНОВЫ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ОБ ОКРУЖАЮЩЕЙ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ... Тема Основы концепций представления детерминированной физической картины... Из наблюдений установлять теорию через теорию исправлять наблюдения есть лучший способ к изысканию правды...

Деление клеток - основа размножения и роста организмов Деление клеток - процесс, лежащий в основе размножения и индивидуального развития всех живых организмов. Основную роль в делении клеток играет ядро. На окрашенных препаратах клетки содержимое ядра в
В процессе деления ядра нуклеопротеины спирализуются, укорачиваются и становятся видны а световой микроскоп в виде компактных палочковидных… Она в десятки раз продолжительнее митоза. В эту фазу происходит синтез молекул… В анафазе центромеры делятся, сестринские хроматиды отделяются друг от друга и за счет сокращения нитей веретена…

0.076
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам