рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Місячні та Сонячні затемнення

Місячні та Сонячні затемнення - раздел Астрономия, Астрономія Наслідком Прямолінійного Поширення Світла Є Такі Явища, Зокрема, Як Сонячне З...

Наслідком прямолінійного поширення світла є такі явища, зокрема, як сонячне затемнення Місяцем та місячне затемнення Землею. Земля і Місяць, освітлюючись Сонцем, утворюють конусоподібні тіні. Затемнення Сонця відбуваються тоді, коли місячна тінь проходить по поверхні Землі. Внаслідок того, що видимі радіуси Сонця та Місяця майже однакові, спостерігаються повні, кільцеподібні та часткові затемнення Сонця. Це залежить від розміщення в даний момент Сонця, Місяця і спостерігача на Землі. Ще в давнину помітили, що затемнення Сонця відбуваються тоді, коли Місяць заходить на екліптику ( див. рис.4) і це дало назву екліптиці.

Рис. 4. Положення Сонця на екліптиці та місячному шляху у різні новомісяччя. У новомісяччя 1, 2, 6, 7, 8, 9, 13, 14 сонячні затемнення не відбуваються. У новомісяччя 3, 4, 5, 10, 11, 12 настає сонячне затемнення.

 

Затемнення Сонця відбувається лише у новомісяччя, тобто тоді, коли Місяць перебуває між Землею і Сонцем. Проте не у кожен молодик видно хоча б часткове затемнення. Причиною цього є те, що екліптика і місячний шлях не лежать в одній площині. Ці два кола перетинаються в точках, які називаються вузлами. Затемнення Сонця можуть відбуватися лише тоді, коли Місяць перебуває біля вузла або в ньому. Місячні вузли, відстань між якими 180 0, рухаються по екліптиці на захід зі швидкістю близько 1,5 0 за місяць, тому Місяць перебуває у вузлі через кожні 13,6 доби. Якщо новомісяччя настало у місячному вузлі, то на певній частині земної поверхні спостерігатиметься повне ( кільцеподібне ) або часткове затемнення Сонця.

 

Рис. 5. Схема повного сонячного Рис.6. Схема кільцеподібного

затемнення. сонячного затемнення.

А - зона повного затемнення; А - зона кільцеподібного

В - зона часткового затемнення. затемнення;

В - зона часткового затемнення

Під час фази повного затемнення все огортає напівморок, на небі з’являються найяскравіші зірки. На місці Сонця видно чорний місячний диск, оточений сріблясто - перлистим сяйвом - сонячною короною. Місячна тінь зі швидкістю 1 км/с ковзає по поверхні Землі. Ширина смуги повного затемнення, як правило, від 40 до 100 км, а час повної фази затемнення ( коли диск Сонця повністю закритий диском Місяця - для повного, або диск Місяця міститься у диску Сонця - для кільцеподібного ) - 2 - 3 хв. У рідкісних випадках смуга досягає максимально можливої ширини - 270 км, повна фаза триває 7 хв 31 с ( а кільцеподібна - до 12 хв ). Останній раз таке затемнення відбулося у VІІ столітті, а наступне спостерігатиметься на початку ХХІІІ століття. У минулому столітті рекордним було затемнення Сонця 30 червня 1973 року. В Африці воно тривало 7 хвилин 10 секунд. На територіях, які межують зі смугою повного затемнення ( іноді їх ширина сягає 3500 км ) спостерігається часткове затемнення Сонця. За сприятливих обставин часткова фаза може тривати до 3,5 год.

Протягом року відбувається 2 - 3 сонячні затемнення, причому одне з них, як правило, повне або кільцеподібне. Іноді за рік є чотири, а дуже рідко - п’ять затемнень ( у 1935р., 2206 р ). Проте спостерігати їх можна в різних районах земної поверхні і тому для даної точки на планеті повне затемнення Сонця є явищем рідкісним. На території України часткове затемнення Сонця спостерігалось 11 серпня 1999 року. Фаза затемнення лежала в межах 77,7% - 96,8%. Пам’ятайте, що спостерігати затемнення Сонця слід через затемнене скло, щоб не пошкодити зір.

Затемнення Місяця - явище проходження Місяця через конус земної тіні. Воно відбувається за умови, що центри Сонця, Землі та Місяця лежать на одній прямій ( або поблизу однієї прямої ), причому Земля перебуває між Сонцем та Місяцем ( див.рис.7).

Рис.7. Затемнення Місяця

 

Розрізняють повні та часткові затемнення Місяця. Тривалість фази пов’язаного місячного затемнення становить іноді близько 2 год. Під час повного затемнення диск Місяця набуває темно - червоного забарвлення. Причиною цього явища є заломлення сонячного світла земною атмосферою. Червона частина спектра найменше розсіюється в атмосфері, тому саме червоні промені потрапляють на Місяць і надають йому такого зловісного кольору. У давнину, не знаючи справжніх причин, стверджували , що Місяць знак, який пророкує нещастя.

Протягом року може відбуватись максимум три затемнення Місяця, а бувають роки , коли нема жодного. Кожне таке затемнення Місяця можна спостерігати значно частіше, ніж затемнення Сонця ( хоча останніх буває і більше ).

Древні єгиптяни визначали, що приблизно через 6 585,3 доби ( приблизно 18 років і 11 діб ) сонячні і місячні затемнення повторюються у тій же послідовності. Цей період називається саросом і його існування пояснюється повторенням взаємного розміщення Сонця, Місяця і вузлів місячної орбіти на небесній сфері. Протягом одного сароса буває 43 затемнення Сонця і 28 - Місяця. За допомогою сароса можна наближено передбачити сонячне затемнення, але важко точно назвати час і місце, де його буде видно.

Розроблена теорія затемнень забезпечує визначення моментів та умови спостережень цих явищ на тисячі років уперед і в минулому з точністю до однієї секунди. Вона базується на аналітичному методі, який запропонував німецький математик та астроном Ф. Бессель ( 1784 - 1846 р.). Суть цього методу полягає в тому, що за координатами центра Сонця і Місяця та їхніми радіусами складають рівняння колових конічних поверхонь, дотичних до сонячної та місячної поверхонь. Розв’язавши ці рівняння разом із рівнянням земної поверхні, визначають час настання, тривалість затемнень, регіони Землі, де вони спостерігатимуться і в якому вигляді це відбуватиметься.

За великої різниці у видимих кутових розмірах затемнюю чого і затемнюваного тіл, кажуть не про затемнення, а про проходження по диску (наприклад, проходження Меркурія та Венери по диску Сонця ).

Затемнення Сонця, особливо повні, дуже цікаві для науки. Протягом кількох хвилин повної фази є можливість дослідити зовнішні розрядженні оболонки Сонця, які не можливо безпосередньо побачити за інших умов.

 

 

& Домашнє завдання:

1. І. А. Климишин;, І. П. Крячко;, « Астрономія - 11 клас »; - К.:

Знання України, 2003. - 192 с.

Опрацювати § 3 ( п. 2,3,5 ( частково ), 6), підготувати реферати та усні повідомлення на тему «Легенди про походження назв сузір’їв», ознайомитись із завданнями на практичне заняття.

Опрацювати § 7, § 8.

Заняття № 4 Небесна сфера. Небесні координати. Час. Календар Геліоцентрична система Конфігурації планет. Закони Кеплера Мета: · сформувати в студентів поняття про небесну сферу та її основні елементи; · ознайомити з екваторіальною системою небесних координат; · навчити визначати координати зір за картою зоряного неба; · сформувати уявлення студентів про вимірювання та збереження часу; · ознайомити студентів із типами календарів; · ознайомити студентів із розвитком уявлень про будову світу; · дати означення та загальну характеристику планетних конфігурацій; · ознайомити студентів із законами Кеплера; · дати означення горизонтального паралаксу; · сформувати уявлення про способи визначення відстаней до небесних тіл. Основні поняття: · небесна сфера, вісь світу, полюси світу, небесний екватор, небесний меридіан, зеніт, надир, кульмінація, схилення, пряме піднесення, справжній сонячний час, середній сонячний час, місцевий час, всесвітній час, поясний час, тропічний рік; · календар, ера, юліанський стиль, григоріанський стиль; · система світу, конфігурації планет, сполучення (верхнє та нижнє), протистояння, елонгація ( західна та східна ), квадратура ( західна та східна), афелій, перигелій, середня відстань до планети, паралактичне зміщення, горизонтальний паралакс, астрономічна одиниця. Обладнання: · модель Сонячної системи; · велика карта зоряного неба, рухомі карти зоряного неба ( на кожну парту ). Студенти повинні мати уявлення про: - небесну сферу та її головні лінії і точки, принципи введення сонячного, місцевого, поясного, літнього часу; - історію введення юліанського та григоріанського календарів; - історичний хід розвитку уявлень про будову Сонячної системи;   - роль Аристотеля, Птоломея, Коперніка та інших учених у формуванні сучасних уявлень про світобудову; - розміри тіл Сонячної системи; форму орбіт планет та особливості їхнього руху навколо Сонця; - паралактичне зміщення. Студенти повинні знати: - принцип введення екваторіальної системи небесних координат; - зв'язок висоти Полярної зорі з географічною широтою місця спостережень; - номер часового поясу України; різницю між всесвітнім, середньоєвропейським і київським часом; - типи календарів; - суть геліоцентричної системи світу; основні конфігурації планет; - будову Сонячної системи та назви її великих планет; - зміст трьох законів Кеплера; - афелій, перигелій, горизонтальний паралакс; величину астрономічної одиниці. Студенти повинні вміти: - визначати екваторіальні координати зір за зображеннями на карті; визначати поясний час; - визначити високосні та не високосні роки; - визначити відстань до світила за його паралаксом і навпаки.   ПЛАН 1. Небесна сфера. Основні точки та лінії небесної сфери. 2. Горизонтальна система координат та добовий рух світил на різних широтах. 3. Екваторіальна система координат. Кульмінація зір. 4. Час та його вимірювання. 5. Календар та його структура. Юліанський та григоріанський календар. Інші типи календарів. 6. Гео - та геліоцентрична картина світу. 7. Внутрішні та зовнішні планети та їх особливості. 8. Закони руху планет ( Закони Кеплера ). 9. Горизонтальний паралакс та визначення відстаней за ним. 1. Небесна сфера. Основні точки та лінії небесної сфери Зорі надзвичайно віддалені від Землі. Спостерігаючи їх навіть у телескоп, неможливо визначити, яка з них далі, а яка ближче. При вивченні зоряного неба використовують математичну модель зоряного неба - небесну сферу. Небесною сферою називають уявну сферу довільного радіуса з центром у точці спостереження, на яку спроектовані небесні світила. Кутовою відстанню між двома точками сфери є кут між радіусами, проведеними в ці точки. Зауважимо, що коло, отримане при перетині небесної сфери площиною, яка проходить через центр сфери, називається великим колом, а якщо площина не проходить через центр - малим колом. Наслідком обертання Землі навколо своєї осі є видиме обертання небесної сфери у протилежному напрямі. У цьому легко переконатись. Протягом ночі зорі описують дуги концентричних кіл ( зі спільною віссю ) , вісь проходить поблизу зорі Полярної ( Малої Ведмедиці ) . Сама ж полярна ( m = 2; від грецького полео - я обертаюсь ) залишається майже нерухомою. Щоб вивчити детальніше рух зір, необхідно ознайомитися з основними елементами небесної сфери. Діаметр небесної сфери, навколо якого здійснюється її видиме обертання, називається віссю світу ( РР /, див. рис. 1. ).
  Рис. 1

 

Вісь світу перетинає небесну сферу в двох точках - полюси світу ( від грецького полюс - вісь) : північному ( Р - поблизу нього видно Полярну ) та південному ( Р/- поблизу нього яскравих зір нема). У 2000 році кутова відстань між північним полюсом світу та Полярною зорею становили всього 42/. Полярну називають зіркою - компасом, бо вона є орієнтиром, який вказує напрям на північ.

Небесним екватором називається великий кут небесної сфери, перпендикулярний до осі світу.

Діаметр небесної сфери, вздовж якого діє сила тяжіння і який проходить через точку спостереження, називається вертикаллю, або прямовисною лінією ( ZZ ). Точками перетину вертикалі з небесною сферою є зеніт ( від арабського зет арарасс - вершина шляху ) і надир ( з арабської - напрям ноги )

Великий круг небесної сфери, перпендикулярний до вертикалі, називається математичним, або справжнім, горизонтом.

Небесний екватор розділяє небесну сферу на північну та південну півкулі, а горизонт - на видиму та невидиму півкулі. Видиму півкулю небесної сфери ще називають небосхилом.

Великий круг небесної сфери, що проходить через полюси світу - зеніт та надир - називається - небесним меридіаном. Горизонт перетинається з небесним меридіаном у точках півночі ( N ) та півдня ( S ), а з небесним екватором - у точках сходу ( E ) та заходу ( W ). Діаметр небесної сфери, що сполучає точки півночі та півдня, називається полудневою лінією (NS).

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Астрономія

Технолого економічний коледж білоцерківського НАУ.. Астрономія інформаційна діяльність підприємств..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Місячні та Сонячні затемнення

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

АСТРОНОМІЯ
НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ЗІ СПЕЦІАЛЬНІСТЕЙ: 5.03050201 «ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ»; 5.05060403 «МОНТАЖ І ОБСЛУГОВУВАННЯ

ПЕРЕДМОВА
  Мета даного посібника - надати методичну допомогу викладачам та студентам під час підготовки та проведення лекцій з астрономії, тематичного планування. Даний посібник розро

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
  №   Теми та модуля   Назва розділу, теми, модуля, програми   Обсяг годин за навчально

Засоби астрономічних досліджень
Найважливішими астрономічними приладами є телескопи ( від грецьких слів tele - далеко, scopeo - дивлюся ) . Ці оптичні прилади використовують для візуальних та фотогр

Обсерваторії
Астрономічні спостереження переважно проводяться у спеціально обладнаних науково - дослідних установах - обсерваторіях. Одну з перших обсерваторій побудував на острові Родос давньогрецький

Видима зоряна величина
Легко помітити, що небесні світила відрізняються яскравістю ( блиском ) та кольором. У ІІ столітті до н.е. Гіппарх, складаючи каталог, поділив усі зорі на шість груп - видимих зоряних велич

Сузір’я та найяскравіші зорі північного неба
Понад 250 яскравих зір мають свої імена. Більшість цих назв пройшла до нас зі Сходу та Стародавньої Греції. Древні астрономи, називаючи зорю, враховували, до якого сузір’я вона належить. Наприклад,

У таблиці подана інформація про найяскравіші зорі
  Назва зорі Видима зоряна величина m Відстань у парсеках, пк* Світність у світ

Екліптика. Зодіакальні сузір’я
Визначаючи висоту Сонця у верхній кульмінації ( у полудень ), можна помітити що вона змінюється з кожним днем приблизно на 15 /. Якби була можливість бачити, в оточенні яких зір на небес

Видимий рух Місяця та Сонця
Ще в давнину помітили, що Місяць, як і Сонце, рухається серед зір. Місячний шлях ( траєкторія Місяця на небесній сфері ) проходить теж через 12 зодіакальних сузір’їв. Причиною цього є дійсне оберта

Горизонтальна система координат та добовий рух світил на різних широтах
Кутова відстань світла від горизонту називається висотою світла h. Наприклад, висота зірки в зеніті дорівнює 900 На рисунку 2. О - точка сп

Екваторіальна система координат. Кульмінація зір
Кожна зоря на добу двічі перетинає небесний меридіан. Явище проходження світил через небесний меридіан називається кульмінацією. У верхній кульмінації

Час та його вимірювання
Час визначає порядок зміни явищ. Необхідність вимірювання і зберігання часу виникає на початку цивілізації. Для цього використовувались періодичні процеси, що відбувають

Інші типи календарів
Систему відліку тривалих проміжків часу називають календарем ( від латинських caleo - проголошую і календарі ум - боргова книга; у Стародавньому Римі початок кожного місяця і року жерці огол

Місяць. Планети земної групи
Мета: · ознайомити студентів із гіпотенузою утворення Сонячної системи; · пояснити принцип поділу планет на дві групи; · узагальнити та поглиб

Гіпотези утворення Сонячної системи
До складу Сонячної системи входять 9 планет. Кожна з них - це особливий, унікальний світ, вивчення якого є одним із завдань астрономії. Спостерігаючи за планетами із Землі, вдалося встановити їхні

Основні характеристики Землі наведені в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидеричний період обертання  

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Венера та її основні характеристики та дослідження
Про Венеру людство знає з давніх - давен, адже це третє за яскравістю світило на небесній сфері ( після Сонця та Місяця ). Раніше, щоправда, вважали, що ці дві різні

Основні характеристики Венери подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидерич

Марс, його основні характеристики та дослідження
Найвіддаленішою від Сонця планетою земної групи є Марс. Він, як і Венера, - сусід Землі, але його орбіта зовні земної. Кожні 15 років відбувається великі протистояння

Основні характеристики Марса подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальнй радіус   Сидеричний період обертання  

Юпітер та його супутники. Характеристика Юпітера
Розповідь про планети - гіганти розпочнемо з Юпітера - найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 раза переважа

Загальні характеристики Сатурна. Кільце Сатурна та його супутники
Сатурн - друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної системи. Це планета - гігант дуже схожа на Юпітер. ЇЇ швидке обертання навколо осі теж має зональний харак

Уран, його відкриття, основні характеристики, супутники
У 1781 році англійський астроном В. Гершель ( 1738 - 1822 ) відкрив сьому планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Виявляється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її зв

Нептун, його характеристики та супутники
Уже перші експерименти за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло.

Система Плутон - Харон та її характеристики
Плутон - найвіддаленіша від Сонця, дев’ята велика планета. Його відкрив у 1930 році американський астроном Слайд Томбо ( 1906 - 1997 ) . Навколо Сонця Плутон робить обер

Астероїди
У 1766 році німецький фізик та математик Й. Тиціус 9 1729 - 1796 ) запропонував емпіричне правило, згідно з яким наближено визначались відстані від Сонця до планет. Завдяки працям німецького астрон

Метеорити
Метеорити - кам’яні або залізні тіла, що падають на Землю з міжпланетного простору. Метеорити є залишками метеорних тіл, що не повністю зруйнувалися в атмосфері при р

Класифікація зір. Діаграма Герцшпрунга - Рессела
Із початку 80 -х років ХІХ ст. фотографію активно використовують в астрономії, зокрема для фіксування спектрів зір. До 1886 року вчені Гарвардської обсерваторії ( США ) сфотографували спектри 10350

Еволюція зір
Деякі зорі на кінцевих етапах еволюції зазнають значного гравітаційного стиску ( колапсу ). У зорі утворюється надщільне ядро і відносно менш густа оболонка. Якщо стиск різко припиняється, т

Чорні діри. Нейтронні зорі
Наприкінці XVІІ ст. видатний французький математик і астроном П. Лаплас ( 1749 - 1827 ) передбачав існування екзотичних об’єктів - чорних дір. Така назва пов’язана з тим, що з чорної діри на зовні

Молочний шлях. Будова Галактики
Молочний Шлях - світло - срібляста широка смуга, яка перетинає небесну сферу, проходячи, зокрема через сузір’я Близнюків, Тельця, Кассіопеї, Лебедя, Стрільця. Ще в 1609

У таблиці подана інформація про найбільші галактики Місцевої Групи
Назва галактики Тип Видима зоряна величина, m Відстань r, млн. св.р. А

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Астрономічний календар, - К: Видається щорічно. 2. Воронцов - Вельямінов Б.А.. Астрономія 11 кл - К: «Радянська школа», 1991 - 141 с. 3. Ефремов Ю.Н. В глубины Вселенной - М: Н

РЕЦЕНЗІЯ
  Навчально - методичний посібник з навчальної дисципліни «Астрономія» для студентів та викладачів вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації всіх спеціальностей, складений в

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги