Основні характеристики Місяця подані в таблиці

Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,
  кг     км   навколо осі, діб навколо Землі, діб
7,35 ·10 22 0,0123 0,273 27,32 27,32 3350 ( 60% )

 

Вік Місяця вважають близьким до 4,6 млрд років, тобто до віку Землі. Про проходження супутника одностайної думки в учених нема. Зважаючи на розміри і склад Місяця, його іноді відносять до планет земної групи ( радіус Місяця становить 71 % радіуса Меркурія), а систему Земля - Місяць розглядають, як подвійну планету. Місяць не має атмосфери. Доба на Місяці дорівнює 29,53 земним добам, тобто близько 14,8 діб триває місячний день і стільки ж - ніч. Удень поверхня Місяця нагрівається до + 130 0С, а вночі охолоджується до - 170 0С. Зрозуміло, що за таких умов вода в рідкому стані на супутнику існувати не може. Унаслідок тогою, що періоди обертання Місяця навколо осі та навколо Землі рівні, супутник завжди повернутий до нашої планети одним і тим же боком. Але використовуючи особливості руху Місяця, земні спостерігачі мають можливість побачити до 60 % усіє поверхні супутника.

На думку вчених, Місяць, як і Земля, складається із кори, мантії та ядра. Середня товщина кори 68 км, хоча є райони, де її немає взагалі ( море Криз ) , а місцями вона дуже товста ( 107 км під кратером Корольова ) . Вважають, що мантія Місяця, на відміну від земної, лише частково розплавлена. Ядро супутника тверде, складається із силікатів і має температуру до 1500 0С. Цент мас Місяця зміщений у напрямку до Землі приблизно на 2 км відносно геометричного центра.

Місяць не має магнітного поля. Проте деякі гірські породи на поверхні супутника проявляють залишковий магнетизм, що, імовірно, є доказом існування магнітного поля Місяця в його ранній історії.

Вся поверхня супутника густо вкрита кратерами вулканічного або метеоритного походження. Розміри кратерів різноманітні - від 1 км до 250 км. Великі кратери оточені валами ( кільцевими горами ) , мають рівне дно, посередині якого іноді височить центральна гірка. Такі кратери називають місячними цирками. Їхнє плоске дно - це затверділа лава, яка вилилася внаслідок метеоритного удару.

Рельєф невидимої із Землі півкулі Місяця відрізняється від рельєфу видимої. Зворотний бік супутника сильніше кратерований, на ньому обмаль рівних ділянок.

Поверхню Місяця поділяють на два типи:

· материк - древня гориста місцевість з великою кількістю вулканів;

· моря - відносно молоді темні низовинні рівнини.

Материк укритий окремими горами і гірськими хребтами заввишки близько 8 км. Часто гірські хребти розташовані на межі морів. На поверхні Місяця багато плоскогір’їв та широких і вузьких тріщин у корі завдовжки десяти і сотні кілометрів.

У морях на Місяці, на відміну від Землі, немає жодної краплини води. Місячні моря є результатом заповнення лавою величезних кратерів, утворених при падінні метеоритів. Поверхня Місячних морів приблизно на 4 км нижча від середнього рівня місячної поверхні. Моря займають 16 % усієї поверхні супутника, переважна їх більшість сконцентрована у північній частині видимої половини Місяця (моря займають 40% видимого боку Місяця і 7% зворотного ). Моря мають протяжність від 200 км до 1100 км і називаються Морем Спокою, Морем Дощів, Морем Хмар, Морем Ясності, Морем криз ( або Морем Небезпеки ) тощо. Найбільша низовина протяжністю понад 2000 км називається Океаном Бур. На зворотному боці Місяця є Море Москви, Море Східне, Море Мрії.

Переважна частина поверхні Місяця вкрита шаром сірого кольору уламкового матеріалу - реголіту - завтовшки від 4 м до 12 м. Теплопровідність пухкого реголіту надзвичайно мала, тому значні коливання температури на поверхні майже не передаються вглиб.