Сатурн - друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної системи. Це планета - гігант дуже схожа на Юпітер. ЇЇ швидке обертання навколо осі теж має зональний характер, а невелика середня густина ( найменша в Сонячній системі ) свідчить про воднево - гелієвий склад. Швидке осьове обертання є причиною значного стиску Сатурна - екваторіальний радіус на 10% більший за полярний.
Від Сонця 1м 2 Сатурна отримує в 92 рази менше енергії, ніж 1 м2 Землі, до того ж, 45% цієї енергії він відбиває. Температура його верхніх шарів мала б бути нижчою за зареєстровані -1700С. Як і в Юпітера, тепло надходить із надр Сатурна. У 70 - х роках минулого століття планету досліджували американські апарати « Піонер », а в 1980 - 1981 році повз неї пролітали « Вояжер - 1 » та « Вояжер - 2 ».
Сатурн має магнітне поле і є джерелом радіовипромінювання.
У 1656 році голландський фізик Х. Гюйгест ( 1629 - 1695 ) відкрив кільце Сатурна, і відтоді вона стало « візитною картою» планети. У невеликі телескопи видно два кільця, які розділені темним проміжком - щілиною Кассіні ( її виявив у 1675 році французький астроном Д. Кас сіні ( 1625 - 1712 )). Пізніше було встановлено складну структуру сатурного кільця. Воно складається з величезної кількості кілець - орбіт, по яких рухається мільярди твердих частинок розмірами від кількох сантиметрів до 10 - 15 м. Матеріал кілець - водяний лід - добре відбиває світло, тому їх добре видно. Кільця Сатурна лежать у площині екватора планети, а обертання частинок у кільцях відбувається згідно із ІІІ законом Кеплера. Ширина кілець Сатурна 65 000 км, а товщина менша ніж 1 км. При русі змінюється взаємне розташування Землі та Сатурна, а, отже, і видимість кілець. Через кожні 14,7 років вони повернуті до нашої планети ребром і тому непомітні. Чергове « зникнення » кілець відбудеться у 2009 році.
На даний час відомо, що Сатурн має 30 супутників. Більшість із них - відносно невеликі тверді тіла неправильної форми, густо вкриті кратерами. Проте найбільший супутник - Титан - у Сонячній системі поступається лише Ганімеду, але теж більший за Меркурій. Титан має потужну азотно метанову атмосферу.