рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Молочний шлях. Будова Галактики

Молочний шлях. Будова Галактики - раздел Астрономия, Астрономія Молочний Шлях - Світло - Срібляста Широка Смуга, ...

Молочний Шлях - світло - срібляста широка смуга, яка перетинає небесну сферу, проходячи, зокрема через сузір’я Близнюків, Тельця, Кассіопеї, Лебедя, Стрільця. Ще в 1609 році Г. Галілей за допомогою телескопа виявив, що Молочний Шлях складається з колосальної кількості дуже слабких зірок. Зусиллями багатьох астрономів, передусім Вільяма Гершеля, його сина Джона Гершеля, В. Я. Струве, встановлено, що зірки небесної сфери належать величезній зоряній системі - Галактиці ( від грецького galakticos - молочний ). Переважна більшість зір Галактики сконцентрована в Молочному Шляху ( в Україні його називають Чумацьким Шляхом ). Наше Сонце разом із планетною системою теж входить до складу Галактики.

Уявна площина, яка проходить через середину Молочного Шляху, називається галактичною площиною. Навіть побіжного погляду достатньо, щоб помітити, що з віддаленням від галактичної площини кількість зір на небесній сфері зменшується. Та й у самому Молочному Шляху світила розподілені нерівномірно. У сузір’ях Візничого та Персея яскравість Молочного Шляху незначна, а в Сузір’ї Стрільця він так насичений зорями, що вони утворюють гігантські зоряні хмари. Найбільша з них розташована на межі сузір’їв Стрільця та Скорпіона. Подібні спостереження наштовхують на кілька висновків. По - перше, Галактика дуже стиснута. По - друге, у сузір’ї Стрільця спостерігаємо надзвичайно збагачену зорями центральну область Галактики, а в напрямку на сузір’я Візничого і Персея - її периферію. Отже, якщо нам видно і те, й інше, то Сонце розташоване всередині зоряної системи ( Галактики ), далеко від її центра. Але і не на межі.

На осінньому зоряному небі впадає в око тісна красива група зірок у сузір’ї Тільця, схожа на блискучий маленький ківш. Називається вона Плеядами. Неозброєне око розрізняє в цій групі 7 - 8 зір, а на фотографіях з тривалою експозицією налічується близько 300 слабких зірок. Таке об’єднання зір - Гіади - розташоване поруч з Альдебараном ( Тельця ). Ці та аналогічні до них тісні зоряні групи неправильної форми називаються розсіяними зоряними скупченнями. У кожному з них сотні або й тисячі зір, які мають спільне походження, об’єднанні силою всесвітнього тяжіння і разом рухаються у просторі. Діаметри розсіяних зоряних скупчень становлять 1 - 20 світових років. Більшість розсіяних скупчень складається тільки із зір головної послідовності, а це означає, що вік цих утворень не перевищує 10 - 100 млн років, тобто вони доволі « молоді ». Зараз відома близько 1200 розсіяних зоряних скупчень і майже усі вони розташовані у Молочному Шляху чи поблизу нього.

Найближче до нас розсіяне зоряне скупчення - Гіади - віддалені всього на 46 пк.

Окрім розсіяних, спостерігаються і зоряні скупчення сферичної чи еліпсоїдної форми, які називають кулястими. Вони мають величезні розміри ( до 300 св. років ) і складаються із сотень тисяч зірок. Значна кількість червоних гігантів у кулястих зоряних скупченнях свідчить про поважний вік цих розсіяних, кулясті зоряні скупчення сконцентровані біля центра Галактики. Зараз відомо близько 150 кулястих зоряних скупчень, і всі вони надзвичайно віддалені. М22 ( читається « Месьє 22 » ) у сузір’ї Стрільця - єдине кулясте зоряне скупчення, яке можна бачити неозброєним оком у вигляді туманної плями ( m = 5,1 ), розташованої на відстані 2800 пк.

У 1947 році радянський астрофізик В.А.Амбарцумян повідомив про відкриття нового виду зоряних утворень - зоряних асоціацій. Це наймолодші розсіяні зоряні скупчення, що складаються з дуже молодих зірок. Молоді гарячі біло - голубі зорі ( класів О та В) групуються в О - асоціації, а молоді зорі типу Т - Тельця - у Т - асоціації.

2. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності

Згідно з астрофізичними даними, 98% маси усієї Галактики сконцентровано у зорях Решта - 2% речовини припадає на газ і пил. Вони надзвичайно розріджені ( 1 частинка - на 10 см3) і розподілені нерівномірно у Галактиці придивившись до Молочного Шляху, можна побачити на його світлому фоні темні області з незначною кількістю світил. А від сузір’я Лебедя в напрямі на сузір’я Скорпіона Молочний Шлях складається із двох гілок, розділеним так званим Великим Провалом. Ця темна смуга - велетенське скупчення пилу, сконцентрованого поблизу галактичної площини. Газо поливі хмари екранують світло зірок, розташованих у них та за ними. Іноді з пилу і газу формуються туманності.

Величезні згущення пилу та газу, які мають неправильну форму, називаються дифузними туманностями. Їхня маса може сягати 10 000 . Густина туманностей дуже мала - 10 - 100 частинок в 1 см3, але простягаючись на десятки й сотні парсек, вони стають непрозорими для світла деяких зір.

У дифузних газопилових туманностях виникають і формуються молоді зорі. Дифузні туманності можуть бути темними та світлими. Залежить це від того, є чи нема поблизу яскравої зорі. Наявність значної кількості темних газопилових туманностей у площині Молочного Шляху створює ефект Великого Провалу. Однією з найвідоміших темних дифузних туманностей є туманність Кінська Голова. Якщо в туманності або біля неї є яскрава зоря, то газ і пил відбивають та розсіюють її світло. Туманність при цьому виглядає світлою. Характерним представником таких об’єктів є туманність в Оріоні, розташована трохи нижче від «пояса Оріона» ( див.рис.1 до уроку 2 ). Для неозброєного ока вона виглядає слабенькою зеленуватою плямкою. Загалом відомо понад 150 світлих дифузних туманностей.

Газ туманностей, іонізуючись ультрафіолетом зорі, теж випромінює. Тому в спектрах туманностей окрім ліній поглинання, є і окремі яскраві лінії випромінювання. За ними визначають хімічний склад туманностей.

Є світлі туманності правильної форми: волокнисті та планетарні. Вважається, що ці об’єкти формуються зі скинутих зорями оболонок на заключних етапах.

Волокнисті туманності ( наприклад Крабоподібна туманність у сузір’ї Тельця), очевидно, є залишками спалаху наднових зір. З оболонок червоних гігантів утворюються планетарні туманності. Вони мають сферичну форму, а в їх центрі розташована зоря білий карлик. На сьогодні відомо понад 1300 планетарних туманностей. Вони розширюються з неабиякою швидкістю ( до 40 км/с ) і за кілька десятків тисяч років повністю розсіюються у просторі. Отож, зорі нашої Галактики, сформувавшись із газу й пилу в дифузних туманностях, у кінці життя, скидаючи оболонку або вибухаючи, значну частину своєї речовини повертають у міжзоряний простір у вигляді газу волокнистих чи планетарних туманностей.

3. Підсистеми Галактики та її спіральна структура

За сучасними уявленнями наша Галактика має дві складових - плоску та сферичну.

 

Вони відрізняються не лише формою, а й , що головне, об’єктами, які їх утворюють.

Сферична підсистема - гало чи корона - складається з газу, дуже старих неяскравих зір, як правило, згрупованих у величезні кулясті скупчення. Об’єкти гало концентруються до центра Галактики, утворюючи балдж ( з англійської bulge - опуклість ) . Радіус гало, згідно з даними Космічного телескопа ім. Габбла, дорівнює 300 000 св.р. Плоска підсистема - диск - складається переважно з газу, молодих зір та їхніх скупчень. Вік більшості об’єктів диска до 1 млрд. років. Діаметр диска 100 000 св.р. , а товщина центральної зони 10 000 св.р. кількість зір у диску сягає 400 млрд, а його маса 150 млрд .

У центрі Галактики розташоване ядро діаметром 4000 св.р. концентрація зір у ядрі дуже висока, ймовірно, у його центрі є дуже масивна чорна діра. Досліджують ядро Галактики в інфрачервоному діапазоні, бо випромінювання таких частот найменше послаблюється. Наша Галактика має чітко виражену спіральну структуру. Доведено, що вона має дві спіралі. Їхні гілки сприймаються нами у вигляді Молочного Шляху. Швидкість обертання зір навколо центра Галактики різна. Із віддаленням від центра вона спочатку зростає, в околицях Сонця набуває найбільшого значення - 250 км/с, а далі повільно зменшується.

Однією із зір Галактики є Сонце. Воно перебуває на відстані близько 30 000 св.р. від її центра. Сонце разом із своєю планетною системою обертається навколо центра Галактики зі швидкістю 250 км/с і робить повний оберт приблизно за 200 млн.років. Цей час називають галактичним роком. Згідно зі спостереженням, наша зоря розташована між двома спіральними рукавами і ніколи не потрапляла в них. Таке розміщення у відносно спокійній частині Галактики є надзвичайно важливою умовою виникнення та існування життя на Землі. Швидка еволюція зір, що відбувається у спіральних рукавах, супроводжується інтенсивним, смертоносним для всього живого випромінюванням. Наприклад, якби на відстані 10 пк від Сонця спалахнула наднова, то через 10 000 років туманність - залишок вибуху сягнула б Сонячної системи і на десятки тисяч років огорнула б її. Висока щільність космічних променів у залишках наднової спричинила б різке підвищення рівня радіації на поверхні Землі. Для багатьох видів живих організмів такі умови є згубними і призводять до швидкого вимирання. До речі, сліди таких катастроф на планеті є. Деякі вчені вважають, що раптове, дуже швидке вимирання динозаврів зумовлене «зоряною» причиною, адже за час існування Сонця ( 5 млрд років ) поблизу ( 10 -20 пк ) спалахнуло близько десятка наднових зір.

 

& Домашнє завдання:

1. І. А. Климишин;, І. П. Крячко;, « Астрономія - 11 клас »; - К.: Знання України, 2003. - 192 с.

Опрацювати §25, §26, підготувати реферати на тему: «Імовірність існування життя на інших планетах», «Будова і майбутнє Всесвіту».

 

Заняття № 15 - 17 Будова й еволюція Всесвіту Життя у Всесвіті Мета: · розкрити особливості галактик; · з’ясувати зміст закону Габбла; · сформувати уявлення студентів про ймовірність існування життя на інших планетах та спроби землян виявити його. Основні поняття: · еліптичні, спіральні, неправильні галактики; · квазари, Великий Вибух, стала Габбла. Студенти повинні мати уявлення про: - природу галактик, закон Габбла, великомасштабну структуру Всесвіту; - стан пошуку життя на інших планетах; - антропний принцип. Студенти повинні знати: - класифікацію галактик та їхні основні характеристики. Студенти повинні вміти: - пояснити закономірності і сценарії походження і розвитку Всесвіту.   ПЛАН 1. Світ Галактик. Квазари. Проблеми космології. 2. Історія розвитку уявлень про Всесвіт. Походження і розвиток Всесвіту. 3. Людина у Всесвіті. Антропний принцип. Ймовірність життя на інших планетах. Питання існування інших Всесвітів. 1. Світ Галактик. Квазари. Проблеми космології У безхмарну ніч у сузір’ї Андромеди неозброєним оком видно бліду невелику пляму - Туманність Андромеди. Інші подібні, але слабші об’єкти можна виявити за допомогою невеликого телескопа у сузір’ях Гончих Псів, Трикутника, Великої Ведмедиці, Лева тощо. Ще в кінці XVIII століття В. Гершель відкрив понад 2500 туманностей і виявив, що багато з них схожі на Туманність Андромеди. Вчений зробив сміливе припущення, що значна кількість виявлених ним об’єктів є самостійними величезними зоряними системами, схожими на нашу Галактику. Відстані до них колосальні, тому окремі зорі в них розрізнити неможливо, і вони виглядають туманними плямами. Так Гершель започаткував вивчення галактик - велетенських космічних систем, до яких входять об’єднані гравітацією зорі, їхні скупчення, газові та пилові хмари і міжзоряна речовина. У 1923 - 1924 році американський астроном Е. Габбл ( 1889 - 193 ), використовуючи фотографії, зроблені за допомогою телескопа - рефлектора обсерваторії Маунт - Вілсон, встановив, що спіральні гілки Туманності Андромеди складаються із зірок, серед яких є цефеїди. Відстань до цих змінних зір виявляється величезною - близько 2 млн св. р - тому вони не належать нашій Галактиці. Таким чином, було остаточно доведено, що Туманність Андромеди - галактика. У 1944 році на цьому ж телескопі В. Барде( 1893 - 1960 )отримав фотографії, які допомогли встановити, що центральне згущення цієї галактики теж складається із зірок. Пізніше в галактиці Андромеди виявили розсіяні і кульові зоряні скупчення, групи гарячих гігантських зір, пилові та газові туманності - теж об’єкти, з яких складається і наша Галактика. Більша частина нашої Галактики схована пиловими хмарами, а Туманність Андромеди як «на долоні», тому, наприклад, нові зорі зручніше досліджувати саме в галактиці - сусідці. Зараз, крім галактики Туманність Андромеди, у Всесвіті виявлено десятки мільярдів інших аналогічних зоряних систем. Одні ближчі до нас, інші надзвичайно віддалені, одні величезні , інші порівняно малі. Світ галактик різноманітний. Астрономи поділяють галактики за формою на три основні типи: · Еліптичні · Спіральні · Неправильні Таку класифікацію запропонував у 1925 році Е. Габбл. Кожен тип галактик ділиться на кілька підтипів, або підкласів. Еліптичні галактики характеризуються еліпсоїдною чи сферичною формою, їхньою спільною рисою є поступове зменшення яскравості з віддаленням від центра. Підтипи еліптичних галактик позначають буквою Е з числом n, яке визначається за формулою: , де a b - велика та мала півосі видимого еліпса галактики. Так, еліптична галактика Е0 має сферичну форму, а Е7 - дуже сплюснута еліптична галактика. Спіральні галактики мають центральне згущення (його ще називають ядром ) і кілька спіральних рукавів. У звичайних спіральних галактик типу S рукави виходять безпосередньо з центрального згущення, а у спіральних галактик із перемичкою ( тип SB ) - від перемички ( або бара ), яка перетинає ядро. Проміжними між Е - галактиками та S - галактиками є лінзоподібні галактики типу SO. У них ядро сильно сплюснуте і схоже на двоопуклу лінзу, а гілки відсутні. Неправильні галактики не мають ні ядра, ні симетричної форми. Їх називають Ir ( від англійського irregular - неправильний ). Характерними представниками неправильних галактик є наші найближчі « сусіди » - галактики Велика Магелланова Хмара ( ВМХ ) та Мала Магелланова Хмара ( ММХ ). Їх добре видно неозброєним оком у південній півкулі неба. Вперше європейці виявили їх у 1519 році під час навколосвітньої подорожі Ф. Магеллана.   Класифікацію галактик, запропоновану Габблом, часто називають камер тонною, бо зображення послідовності типів галактик схоже на камертон. Дослідження світу галактик свідчить, що 25% із них - еліптичні, 25% - типу S, 25% - типу SB, 20% - типу SO і 5% - неправильні. Якщо відстань між спостерігачем і джерелом електромагнітних коливань зменшується то у спектрі лінії зміщуються в бік великих частот ( фіолетове зміщення ), а якщо збільшується - то у бік малих частот ( червоне зміщення ). Спостереження підтверджують, що переважна більшість галактик віддаляються від нас, про що свідчить червоне зміщення у їхніх спектрах. Використовуючи явище Допплера ( Х. Допплер ( 1803 - 1853 ) - австрійський фізик і астроном ), можна визначити радіальну швидкість галактик. При малих відносних швидкостях ( ) зміна довжини хвилі визначається виразом: , де - швидкість, з якою джерело світла ( хвиль ) наближається чи віддаляється від спостерігача, с - швидкість світла, - довжина хвилі, - зміна довжини хвилі. Якщо , то . У 1927 році Е. Габбл встановив, що швидкість віддалення галактик прямо пропорційна до відстані до неї : , де H - стала Габбла. У наш час прийнято .Закон Габбла має величезне значення для вивчення Всесвіту, бо дає можливість визначити відстані до найвіддаленіших космічних об’єктів, випромінювання яких фіксується на Землі. Відстань до об’єкта: . Задача: У галактиці з червоним зміщенням у спектрі, яке відповідає швидкості 6000 км/с, спалахнула наднова зоря. Її яскравість у максимумі відповідає 19 - й видимій зоряній величині. Знайдіть абсолютну зоряну величину цієї зорі.
Дано:   За законом Габбла: Абсолютна зоряна величина: Відповідь: М = - 15,5

Усі галактики, за винятком незначної кількості неправильних, мають ядра. Вони складаються з величезної кількості зір і тому надзвичайно яскраві. Щоправда, у більшості галактик і в нашої, зокрема, до складу ядра входить незначний відсоток усіх зір. Дослідження свідчать, що ядра обертаються як тверді тіла. Велика скупченість зірок у ядрі не дозволяє розрізнити там окремі світила навіть для найближчих галактик. Досліджувати ядра галактик дуже складно. У 1943 році американський астроном Карл Сей ферт ( 1911 - 1960 ) відкрив клас надзвичайно яскравих галактик з активними ядрами. Зараз їх називають сейфертівськими галактиками. Бурхливі процеси у їхніх ядрах призводять до викидів гарячого газу зі швидкістю до 4000 км/с. Ядра сейфертівських галактик зазвичай є потужними радіо джерелами.

Радіоспостереження галактик підтвердили, що багато з них у радіодіапазоні випромінюють значно слабше, ніж у видимому. Проте існують зоряні системи, радіовипромінювання яких значно переважає їхнє світлове випромінювання. Це так звані радіогалактики. Найближча з них - Лебідь А, розташована на відстані 330 Мпк від нас. Потужність її радіовипромінювання у 107 разів вища від світності Сонця.

На початку 60 - х років ХХ століття були відкриті надпотужні радіо джерела. Спочатку вчені називали їх «квазізоряними радіо джерелами». Згодом кількість виявлених подібних об’єктів зросла, і громіздку назву змінили на квазар ( скорочено від англійського quasi - stellar radio source ). У 1961 році на Паломарівському телескопі ( США )був отриманий спектр найяскравішого квазара 3С273. Весь набір ліній був так зсунутий у червоний бік, що його ледь вдалося ідентифікувати. У спектрах інших квазарів червоне зміщення було ще більшим ( ). Учених вразили значні швидкості ( 0,92 - 0,97 с ), з якими згідно з ефектом Допплера, віддаляються квазари. Відповідно, за законом Габбла, відстані до квазарів сягають 3680 - 3880 Мпк. На таких відстанях непомітні навіть найяскравіші галактики. Світність квазара у сотні разів більша від потужності величезної галактики, у якій сотні мільярдів зір. У багатьох квазарів виявлена зміна блиску. У деяких випадках блиск змінюється дуже - швидко - протягом доби. Це означає, що розміри квазарів відносно незначні - швидко змінний об’єкт не може бути великим.

Природа квазарів, джерела їхньої енергії дотепер залишаються остаточно не з’ясованими. Імовірно, квазари є ядрами галактик. У 1980 - х роках відкриті слабкі туманності, які оточують квазари. У спектрах цих туманних об’єктів виявлені такі ж червоні зміщення, як і у самих квазарів. На думку вчених, ці туманні плями - галактики, центрами яких є квазари.

Ще у 1784 році В. Гершель виявив тенденцію галактик групуватися у скупчення. У ХХ столітті Е. Габбл уперше почав проводити кількісний аналіз розподілу галактик на небі. У Метагалактиці - доступний для спостереження частині Всесвіту - близько 100 млрд галактик, видима величина яких .

 

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Астрономія

Технолого економічний коледж білоцерківського НАУ.. Астрономія інформаційна діяльність підприємств..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Молочний шлях. Будова Галактики

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Астрономія
НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ЗІ СПЕЦІАЛЬНІСТЕЙ: 5.03050201 «ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ»; 5.05060403 «МОНТАЖ І ОБСЛУГОВУВАННЯ

Передмова
  Мета даного посібника - надати методичну допомогу викладачам та студентам під час підготовки та проведення лекцій з астрономії, тематичного планування. Даний посібник розро

Тематичний план
  №   Теми та модуля   Назва розділу, теми, модуля, програми   Обсяг годин за навчально

Засоби астрономічних досліджень
Найважливішими астрономічними приладами є телескопи ( від грецьких слів tele - далеко, scopeo - дивлюся ) . Ці оптичні прилади використовують для візуальних та фотогр

Обсерваторії
Астрономічні спостереження переважно проводяться у спеціально обладнаних науково - дослідних установах - обсерваторіях. Одну з перших обсерваторій побудував на острові Родос давньогрецький

Видима зоряна величина
Легко помітити, що небесні світила відрізняються яскравістю ( блиском ) та кольором. У ІІ столітті до н.е. Гіппарх, складаючи каталог, поділив усі зорі на шість груп - видимих зоряних велич

Сузір’я та найяскравіші зорі північного неба
Понад 250 яскравих зір мають свої імена. Більшість цих назв пройшла до нас зі Сходу та Стародавньої Греції. Древні астрономи, називаючи зорю, враховували, до якого сузір’я вона належить. Наприклад,

У таблиці подана інформація про найяскравіші зорі
  Назва зорі Видима зоряна величина m Відстань у парсеках, пк* Світність у світ

Екліптика. Зодіакальні сузір’я
Визначаючи висоту Сонця у верхній кульмінації ( у полудень ), можна помітити що вона змінюється з кожним днем приблизно на 15 /. Якби була можливість бачити, в оточенні яких зір на небес

Видимий рух Місяця та Сонця
Ще в давнину помітили, що Місяць, як і Сонце, рухається серед зір. Місячний шлях ( траєкторія Місяця на небесній сфері ) проходить теж через 12 зодіакальних сузір’їв. Причиною цього є дійсне оберта

Місячні та Сонячні затемнення
Наслідком прямолінійного поширення світла є такі явища, зокрема, як сонячне затемнення Місяцем та місячне затемнення Землею. Земля і Місяць, освітлюючись Сонцем, утворюють конусоподібні тіні. Затем

Горизонтальна система координат та добовий рух світил на різних широтах
Кутова відстань світла від горизонту називається висотою світла h. Наприклад, висота зірки в зеніті дорівнює 900 На рисунку 2. О - точка сп

Екваторіальна система координат. Кульмінація зір
Кожна зоря на добу двічі перетинає небесний меридіан. Явище проходження світил через небесний меридіан називається кульмінацією. У верхній кульмінації

Час та його вимірювання
Час визначає порядок зміни явищ. Необхідність вимірювання і зберігання часу виникає на початку цивілізації. Для цього використовувались періодичні процеси, що відбувають

Інші типи календарів
Систему відліку тривалих проміжків часу називають календарем ( від латинських caleo - проголошую і календарі ум - боргова книга; у Стародавньому Римі початок кожного місяця і року жерці огол

Місяць. Планети земної групи
Мета: · ознайомити студентів із гіпотенузою утворення Сонячної системи; · пояснити принцип поділу планет на дві групи; · узагальнити та поглиб

Гіпотези утворення Сонячної системи
До складу Сонячної системи входять 9 планет. Кожна з них - це особливий, унікальний світ, вивчення якого є одним із завдань астрономії. Спостерігаючи за планетами із Землі, вдалося встановити їхні

Основні характеристики Землі наведені в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидеричний період обертання  

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Венера та її основні характеристики та дослідження
Про Венеру людство знає з давніх - давен, адже це третє за яскравістю світило на небесній сфері ( після Сонця та Місяця ). Раніше, щоправда, вважали, що ці дві різні

Основні характеристики Венери подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидерич

Марс, його основні характеристики та дослідження
Найвіддаленішою від Сонця планетою земної групи є Марс. Він, як і Венера, - сусід Землі, але його орбіта зовні земної. Кожні 15 років відбувається великі протистояння

Основні характеристики Марса подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальнй радіус   Сидеричний період обертання  

Юпітер та його супутники. Характеристика Юпітера
Розповідь про планети - гіганти розпочнемо з Юпітера - найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 раза переважа

Загальні характеристики Сатурна. Кільце Сатурна та його супутники
Сатурн - друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної системи. Це планета - гігант дуже схожа на Юпітер. ЇЇ швидке обертання навколо осі теж має зональний харак

Уран, його відкриття, основні характеристики, супутники
У 1781 році англійський астроном В. Гершель ( 1738 - 1822 ) відкрив сьому планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Виявляється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її зв

Нептун, його характеристики та супутники
Уже перші експерименти за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло.

Система Плутон - Харон та її характеристики
Плутон - найвіддаленіша від Сонця, дев’ята велика планета. Його відкрив у 1930 році американський астроном Слайд Томбо ( 1906 - 1997 ) . Навколо Сонця Плутон робить обер

Астероїди
У 1766 році німецький фізик та математик Й. Тиціус 9 1729 - 1796 ) запропонував емпіричне правило, згідно з яким наближено визначались відстані від Сонця до планет. Завдяки працям німецького астрон

Метеорити
Метеорити - кам’яні або залізні тіла, що падають на Землю з міжпланетного простору. Метеорити є залишками метеорних тіл, що не повністю зруйнувалися в атмосфері при р

Класифікація зір. Діаграма Герцшпрунга - Рессела
Із початку 80 -х років ХІХ ст. фотографію активно використовують в астрономії, зокрема для фіксування спектрів зір. До 1886 року вчені Гарвардської обсерваторії ( США ) сфотографували спектри 10350

Еволюція зір
Деякі зорі на кінцевих етапах еволюції зазнають значного гравітаційного стиску ( колапсу ). У зорі утворюється надщільне ядро і відносно менш густа оболонка. Якщо стиск різко припиняється, т

Чорні діри. Нейтронні зорі
Наприкінці XVІІ ст. видатний французький математик і астроном П. Лаплас ( 1749 - 1827 ) передбачав існування екзотичних об’єктів - чорних дір. Така назва пов’язана з тим, що з чорної діри на зовні

У таблиці подана інформація про найбільші галактики Місцевої Групи
Назва галактики Тип Видима зоряна величина, m Відстань r, млн. св.р. А

Використана література
1. Астрономічний календар, - К: Видається щорічно. 2. Воронцов - Вельямінов Б.А.. Астрономія 11 кл - К: «Радянська школа», 1991 - 141 с. 3. Ефремов Ю.Н. В глубины Вселенной - М: Н

Рецензія
  Навчально - методичний посібник з навчальної дисципліни «Астрономія» для студентів та викладачів вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації всіх спеціальностей, складений в

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги