Обсерваторії

Астрономічні спостереження переважно проводяться у спеціально обладнаних науково - дослідних установах - обсерваторіях.

Одну з перших обсерваторій побудував на острові Родос давньогрецький астроном Гіппарх ( бл. 190 - 125 рр. до н.е. ). Саме тут був створений перший каталог, до якого занесено 1022 зорі.

Обсерваторія султана Улугбека, побудована у ХVстолітті на околиці Самарканда, містила величезний кутомірний прилад - секстант, радіус дуги якого перевищує 40 м. В обсерваторії Улугбека вперше була виміряна доволі важлива в астрономії величина - нахил екліптики до екватора, і складені астрономічні каталоги для зір та планет.

Відома в науковому світі Пулковська обсерваторія ( Росія ) відкрита у 1839 році. За точність робіт її назвали « астрономічною столицею світу ».

Найбільшим в Україні є Кримська астрофізична обсерваторія ( КРАО ), Астрономічна обсерваторія Академії наук, а також університетські обсерваторії в Києві, Харкові, Львові, Одесі.

Проходячи через земну атмосферу, слабкі сигнали від космічних об’єктів спотворюються, поглинаються та розсіюються і їх неможливо реєструвати наземними приладами. У 1957 році в СРСР було запущено штучний супутник Землі. Це започаткувало дослідження Всесвіту за допомогою космічної техніки.

Інтенсивний розвиток космонавтики спричинив створення і запуск штучних супутників Землі, Місяця та планет, дозволив відправити автоматичні апарати до тівл Сонячної системи та здійснювати пілотовані польоти нм Місяць. 12 землян побували на Місяці. Зараз на навколоземній орбіті працює потужний телескоп « Габбла », за допомогою якого проводиться доволі якісні спостереження космічних об’єктів.

 

& Домашнє завдання:

1. І. А. Климишин;, І. П. Крячко;, « Астрономія - 11 клас »; - К.: Знання України, 2003. - 192 с.

Опрацювати § 1, § 2, § 11, § 12.

Заняття № 3 Сузір’я. Зоряні карти. Екліптика. Видимий рух Місяця і Сонця Місячні і сонячні затемнення Мета: · сформувати уявлення студентів про сузір’я, походження назв сузір’їв та зір; · сформувати поняття зоряної величини; · сформувати уявлення студентів про причини видимих рухів Сонця та Місяця по небесній сфері: про види та умови спостереження затемнення Сонця та Місяця. Основні поняття: · сузір’я, зоряна карта, зоряна величина; · екліптика, місячний шлях, сидеричний місяць, синодичний місяць, фаза Місяця, сарос. Обладнання: · велика карта зоряного неба, рухомі карти зоряного неба ( на кожну парту ), зоряний атлас; Студенти повинні мати уявлення про: - походження назв сузір’їв та зір; - причини змін фаз Місяця. Студенти повинні знати: - зміст поняття зоряна величина; - назви не менше 8 сузір’їв і не менше 8 зір; - причини видимого руху Сонця та Місяця; - умови настання сонячних та місячних затемнень, зміст понять екліптика, сидеричний місяць, синодичний місяць. Студенти повинні вміти: - показати на карті основні сузір’я та найяскравіші зорі; - розрізняти основні фази Місяця. ПЛАН 1. Сузір’я. Походження назв сузір’їв. Зоряні карти та атласи. 2. Видима зоряна величина. 3. Сузір’я та найяскравіші зорі північного неба. 4. Екліптика. Зодіакальні сузір’я. 5. Видимий рух Місяця та Сонця. 6. Місячні та Сонячні затемнення. 1. Сузір’я. Походження назв сузір’їв. Зоряні карти та атласи Зоряне небо задаровує своєю таємничістю і глибиною. Розглядаючи його безхмарної ночі, можна побачити чимало зір. Здається, що їх безліч. Проте підраховано, що людина з нормальним зором може неозброєним оком побачити близько 6000 небесних світил, а у сучасний потужний телескоп видно близько 30 млрд зірок. Ще в давнину люди виділяли на небі групи яскравих зір. Уявно сполучивши світила відрізками, отримували рисунок, який роками не змінювався і нагадував якийсь об’єкт. Його іменем і називали сузір’я ( див. рис. 1 ). У ІVстолітті до н.е. давньогрецький учений Евдокс Кнідський ( бл. 408 - бл. 355 рр. до н.е. ) визначив 45 сузір’їв. Через шість століть Клавдій Птоломей ( бл. 90 - 161 рр. ) у праці « Альмагест » ( Велика будова ) описав 48 сузі’їв, серед яких були Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця, Це фей, Ліра, Кассіопея, Телець, Овен, Скорпіон, Діва, Андромеда, Волопас тощо. Багато назв сузір’їв, які використовуються тепер, мають грецьке походження і пов’язані з іменами міфологічних персонажів. Одним з найгарніших та найяскравіших сузір’їв на нічному небі є Оріон ( див. рис. 1 ).
Рис.1

 

За легендою, Оріон - син бога Посейдона - був вправним мисливцем, але мав ваду - часто вихвалявся, що нема звіра, якого він не переміг би. Це розгнівало дружину могутнього Зевса богиню Геру. Вона наслала Скорпіона, який смертельно вжалив мисливця. Зевс, забравши Оріона на небо, знайшов йому там місце якнайдалі від Скорпіона, І справді, ці два сузір’я ніколи не з’являються на небі одночасно ( показати на карті ) . Подивившись на карту , побачимо, що мисливець і на небі без роботи не залишився: Оріона в полюванні та Тельця « супроводжують » два собаки - Великий Пес та Малий Пес, а з під ніг « вистрибує » Заєць.

Після кругосвітньої подорожі Магеллана ( 1519 - 1521 рр. ) європейці відкрили не тільки нові землі, а й південну частину зоряного неба. Відповідно поповнився список сузір’їв.

Винайдення телескопа дозволило детальніше оглядати небо. Астрономи, побачивши багато нових зірок, об’єднували їх у сузір’я. Так на небі з’явилися Жираф, Єдиноріг, Муха, Голуб, Гончі Пси, Ящірка, Малий Лев, Секстант, Лисичка, Рись, Щит. Сім останніх сузір’їв виділив видатний польський астроном Ян Гевелій ( 1611 - 1687 р. ) . До речі, Щит, напевно, єдине сузір’я назване на честь історичної особи - йдеться про щит польського короля Яна Собєського.

Відкриваючи нові зорі, астрономи дописували їх до вже існуючих сузір’їв, або групували в нові. Таким чином, на початку ХХ століття існувало 108 сузір’їв і 9 окремих груп зір типу Плеяд. У 1922 році на конгресі Міжнародного астрономічного союзу зменшили кількість сузір’їв до 88 та встановили між ними межі.

Отже, сузір’я - це ділянка зорного неба у встановлених межах.

Слід розуміти, що зорі, які належать до одного сузір’я, як правило ніяк не зв’язані між собою, між ними у Всесвіті величезні відстані. Спільним для них є лише те, що з нашої планети ( та й з усієї Сонячної системи ) їх видно близько одну біля одної.

Щоб полегшити пошук зір на небі, складають зоряні карти. Як правило, зорі на них позначають кружечками, діаметр який пропорційний яскравості світила. Зорі з особливими властивостями ( змінні, подвійні ) позначають спеціальними значками.

Найдавніші зображення сузір’їв, знайдені археологами, належать до кам’яного віку. На перших зоряних картах зображені фігури, які відповідають сузір’ям. Деякі стародавні карти неба, хоча не зовсім повні та точні, є справжніми шедеврами, як, наприклад, перша друкована карта неба, виконана німецьким художником Альбрехтом Дюкером ( 1471 - 1528 рр.). У середньовіччі з’явилися перші збірники зоряних карт - атласи. За легендою, титан Атлас був приречений Зевсом тримати на плечах небосхил. Саме на його честь збірники зоряних, а пізніше і земних, карт почали називати атласами. У сучасних атласах вказане точне місцезнаходження значної кількості зір. Чимало необхідних даних про зорі є у зоряних каталогах - упорядкованих списках з інформацією про різноманітні характеристики зір. Найдревнішим із відомих є каталог китайського вченого Ши Шена (800 зір),складений близько 2400 років тому. У зведеному каталозі Смітсоновської обсерваторії є координати 258997 зір. У відомому Боннському огляді, який складений у 1852 - 1859 рр. є інформація про 324 ти. Зірок. Його дані використовуються дотепер. Сучасні каталоги значно повніші.