При протіканні по проводу електричного струму він нагрівається до температури, при якій кількість теплоти, яку одержує провід, дорівнює кількості теплоти, яка віддається його поверхнею у навколишнє середовище. Температура проводу не повинна перевищувати наступні значення [2 гл.1.3, с.18; 3 с.83; 4 с.83; 5 с.25; 6 с.19; 8 с.32; 9 с.120; 10 с.7]:
70 0С – для неізольованих проводів;
55 0С – для проводів із звичайною гумовою ізоляцією;
65 0С – для проводів із гумовою теплостійкою ізоляцією;
70 0С – для проводів із полівінілхлоридною ізоляцією.
Для кабелів із паперовою ізоляцією в металевій оболонці:
80 0С – при напрузі 3 кВ; 65 0С – при 6 кВ; 60 0С – при 10 кВ;
50 0С – при 20 та 35 кВ.
При розрахунках та виборі перерізу проводів за допустимим нагріванням необхідно визначити струм, який можна пропустити через провід при заданих умовах, так щоб його температура не перевищила допустиму.
При короткому замиканні (к.з.), або при перевантаженнях, коли струм в проводі перевищує номінальні (розрахункові) значення, проводка повинна автоматично відключатися, інакше може загорітися ізоляція, або інші предмети, що розташовані біля проводів.
Для автоматичного відключення проводки при перевищенні встановлених значень струму застосовують апарати захисту – плавкі запобіжники, автоматичні вимикачі та ін. Якщо проводка захищена запобіжниками або автоматами, то розрахунок електричної мережі починають з вибору апаратів захисту.