Структура курсової роботи

Курсова робота повинна містити:

- титульний аркуш;

- зміст;

- вступ;

- теоретичну частину;

- практичну частину;

- висновки;

- список використаних літературних джерел;

- додатки.

Титульний аркуш є першим листом курсової роботи і повинен містити назву організації виконавця роботи (міністерство, університет, кафедра), тему та дисципліну, прізвище, ім’я, по батькові виконавця, а також місто і рік її написання. Зразок оформлення титульного аркуша наведено в додатку А.

Зміст розташовується після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. В змісті перелічуються структурні елементи роботи і проставляються сторінки.

Зміст доцільно узгоджувати з викладачем. До змісту рекомендується включати: вступ, основну частину, висновок, список використаних літературних джерел, і, якщо потрібно, додатки.

Основна частина складається з теоретичної (розкриття отриманої теоретичної теми) та практичної (оцінка потенціалу об’єкта дослідження) частин.

 

 

5. Вимоги до структурних елементів курсової роботи

 

Зміст – це логічна основа курсової роботи, важливий показного того, наскільки глибоко студент вивчив існуючі джерела та відібрав з них найголовніше. Правильно складений зміст – підтвердження розуміння студентом сутності досліджуваної проблеми.

У вступі на 1-2 сторінках студент повинен обґрунтувати актуальність обраної теми, сформувати мету, завдання, які підлягають вирішенню в курсовій роботі, визначати предмет, об’єкт, методологічну основу та методи дослідження.

Об’єктом дослідження є процес чи явище, що обране для вивчення й зумовлює проблемну ситуацію.

Предмет дослідження – це ті суттєві зв’язки, які підлягають безпосередньому вивченню в роботі, є головними та визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження міститься в межах об’єкта, дає уявлення про те, які нові відносини, властивості, аспекти та функції об’єкта розкриваються.

Інакше кажучи, об’єктом є те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Для досягнення поставленої в роботі мети використовуються певні методи дослідження. Їх також слід перерахувати у вступі, коротко визначаючи, що конкретно досліджувалося тим чи іншим методом.

У вступі зазначають також інформаційну базу, що використовувалася при написанні роботи. Це можуть бути законодавчі та нормативні акти; статистичні дані; результати соціологічних опитувань та фактологічні дані, розміщені у спеціалізованих виданнях; матеріали конференцій, монографічні дослідження; статті в періодичних виданнях; підручники та навчальні посібники.

При написанні першого теоретичного розділу необхідно висвітлити загальні теоретичні підходи до об’єкта дослідження, розкрити зміст основних понять, що вживаються у курсовій роботі та висвітлити питання у повному обсязі. Огляд літературних джерел за обраною тематикою повинен показати вміння студента систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти головне та оцінювати виконане. У даній частині повинна бути не тільки інформація з літературних джерел, а й висловлена власна думка студента щодо теоретичних аспектів теми курсової роботи.

При написанні курсової роботи, студент повинен посилатися на літературні джерела, матеріали та результати, які наводяться в роботі. Це також стосується випадку, коли при вирішенні власної проблематики за основу було взято чужі авторські ідеї та висновки.

Посилання на літературне джерело зазначається порядковим номером за переліком у списку використаних літературних джерел, виділеним двома квадратними дужками (наприклад, [3, с. 57] – посилання робиться на цитату тексту на сторінці 57 літературного джерела, розміщеного в списку використаних джерел під номером 3).

У другому розділі здійснюється оцінка потенціалу конкретного об’єкта дослідження. Тут необхідно подати загальну характеристику підприємства, здійснити аналіз основних техніко-економічних показників його діяльності, оцінку потенціалу підприємства та відшукати резерви по підвищенню ефективності його розвитку.

Висновки і пропозиції повинні займати 3-5 сторінок. В них необхідно чітко сформулювати основні висновки, які випливають з матеріалу курсової роботи та запропонувати шляхи вирішення виявлених проблемних сторін об’єкта дослідження.

Список використаних літературних джерел, на які є посилання в роботі, наводиться в кінці текстової частини, починаючи з нової сторінки. При складанні списку використаної літератури рекомендується такий порядок:

- закони та інструктивні матеріали міністерств та відомств;

- монографії, навчальна література, брошури, статті, статистичні матеріали.

Літературні джерела повинні розміщуватись у алфавітному порядку прізвищ авторів; основні закони та інструкції – в хронологічному порядку. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номери посилань).

Бібліографічні описи посилань наводяться відповідно до чинних стандартів з бібліографічної та видавницької справи.

У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття текстової частини роботи (формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних, інструкції та методики, допоміжні ілюстрації, документи статистичної звітності).

 

 

6. Оформлення курсової роботи

Обсяг курсової роботи – 40-60 аркушів формату А4 (включаючи таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо).

Курсова робота виконується на стандартних листках формату А4 (210×297 мм). Орієнтація тексту книжна. Текст наноситься лише з однією сторони листка.

Основний текст роботи друкується шрифтом 14 розміру через 1,5 (півтора) інтервали. Абзацний відступ – 1 см.

Поля та відступи тексту: лівий, нижній та верхній – 2 см, правий – 1 см.

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом.

Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ 1", "РОЗДІЛ 2", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів — маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці назви пункту ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-м інтервалам.

Кожен розділ роботи (крім підрозділів, пунктів, підпунктів) починають з нової сторінки.

Нумерація сторінок розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул. Нумерація сторінок розпочинається з титульної сторінки. Титульна сторінка вважається першою сторінкою, але номер “1” на ній не проставляється. На другій сторінці – “Зміст” (план роботи). У “Змісті” навпроти відповідних пунктів, підпунктів обов’язково повинні бути проставлені номери сторінок, з яких вони розпочинаються (додаток Б).

Номер сторінки на листі ставиться у верхньому правому куті сторінки.

Такі розділи роботи, як "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", “CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" наводяться у "ЗМІСТІ", але не номеруються. Нумерації підлягають лише розділи, які відносяться до основної частини курсової роботи.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи включаються до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих в додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: "Рис. 1.2. Графічне зображення...". Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією (див. додаток В).

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Кожна таблиця повинна мати заголовок, який відтворює її зміст. Заголовки розміщуються над таблицею (див. додаток Г).

Заголовки таблиці починають з великої літери, в кінці крапки не ставлять.

При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл. 1.1”.

Розміщення в тексті курсової роботи формул повинно здійснюватися з врахуванням певних правил.

Насамперед формули розміщують у тексті безпосередньо після посилань на них, посередині сторінки. Їх щільність повинна бути приблизно такою ж, як щільність основного тексту.

Громіздкі формули та формули, які нумерують, розміщують на окремих рядках. Короткі однотипні формули відокремлюючи їх від тексту доцільно подавати в одному рядку. Формули, що не мають самостійного значення вписують всередину рядків тексту.

Пояснення символів та числових коефіцієнтів, що наводяться в формулі, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони розміщені у формулі. При цьому значення кожного символу чи коефіцієнта слід подавати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають зі слова „де” без двокрапки.

Переносити формулу у наступний рядок дозволяється лише на знаках операцій, що виконуються, повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Формули повинні бути відокремлені від тексту. Таким чином, щоб вище і нижче кожної формули залишався інтервал не менше одного рядка.

Формули в роботі, якщо їх більше однієї, нумерують у межах розділу. Нумерацію формул подають арабськими літерами без знака №. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номери формул пишуть з правого краю поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках. Якщо він не вміщається у цьому рядку, то його переносять у наступний та вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули, де використовується дріб, подають на рівні основної горизонтальної риски дробу. Якщо група формул розміщена на окремих рядках і об’єднана фігурною дужкою, то номер формули ставиться справа від вістря фігурної дужки.

Посилання у тексті на порядковий номер формули дається в дужках, наприклад, „у формулі (2.3)”.

Усі розрахунки, наведені в тексті, повинні виконуватися в одиницях міжнародної системи (СІ).

 

На титульній сторінці курсової роботи повинна бути така інформація: назва вузу, кафедра, на якій виконується робота, назва теми, абревіатура студентської групи, прізвище та ініціали студента, прізвище та ініціали викладача, а також його наукове звання та посада, місто та поточний рік (див. додаток А).

 

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із суттєвих частин роботи, та віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Джерела можна розмішувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток (якщо їх кілька) починають з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який зазначається вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої букви друкується слово "Додаток ­" і велика літера, що позначає цей додаток. Додатки слід позначити послідовно літерами української абетки за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію.