Методичні рекомендації
Рис. 2.6. Вартість підприємства та втіленого в ньому потенціалу
Загальна класифікація методів оцінки підприємства та його потенціалу:
• витратний (майновий) – визначає вартість об’єкта на основі суми витрат на його створення та використання.
• порівняльний (ринковий) – методи цієї групи визначають вартість на базі співставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод.
• результатний (дохідний) – вартість об’єкта оцінюється на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання
Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів – отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника.
Залежно від бази визначення норми (ставки) відшкодування капіталу поділяють на норми доходу, норми грошових потоків, норми відшкодування та норми прибутковості. Відповідно до цього прийнято розрізняти такі види коефіцієнтів капіталізації:
– загальний коефіцієнт капіталізації (overall capitalization rate);
– коефіцієнт капіталізації власного капіталу (equity capitalization
rate);
– коефіцієнт капіталізації позикового капіталу (mortgage capitalization rate);
– коефіцієнт капіталізації залежно від об’єкта оцінки (землі, об’єктів нерухомості, нематеріальних активів тощо).
Рис. 2.7. Методи визначення коефіцієнта капіталізації при оцінці вартості потенціалу підприємства
Таблиця 2.2
Методи розрахунку ставки дисконту
| Назва методу | Загальна характеристика | Технологія розрахунку | Специфіка використання |
| Метод кумулятивної побудови | Передбачає сумуван-ня безризикової ставки з усіма ком- пенсаціями за ризик, яким переобтяжений об’єкт оцінки | 
де rбаз – базова безризикова ставка дисконту; ki – компенсація за і-тий ризик; n – кіль-кість урахованих ризиків
| Безризикова ставка дорівнює депозитній ставці комерцій-них банків, ураховуючи: : 1) депозит є валютним; 2) сума депозитного вкладу співставна з розміром чистого операційного потоку капіталу; 3) термін отриман-ня чистого операційного потоку капіталу від викорис-тання об’єкта співставний зі строком депозитного вкладу; 4) умови депозиту відпові-дають угодам з юридичними особами; 5) загальна безри-зикова дисконтна ставка розраховується як середня між названими вище факторами провідних банків країни |
| Метод внутрішньої норми дохідності | Реалізується у двох формах: простій та модифікованій; передбачає вста-новлення ставки дисконту відповідно рівню внутрішньої норми дохідності капіталу інвестора |  ,
де СF + – притоки капіталу підприємства за і-тий рік (період); CF – відтоки капіталу підприємства за і-тий рік (період); n – кількість прог-нозних періодів оцінки; Fmi (a) – дисконтний множник, визначений як відповід-на функція грошової одиниці для і-го періоду за попередньо вста-новленою ставкою a по відношенню до базово-го періоду. Звідси виводиться зна-чення дисконтної ставки, хоча це й пов’язано з труднощами матема-тичного характеру
| Використовується при розрахунках мінімальної вартості об’єкта, яка відповідає нульовому бюджетуванню грошових потоків |
| Метод співставного продажу | Ставка дисконту визначається шляхом ділення чистого опе-раційного потоку за об’єктами-аналогами на їх ринкову вар-тість (у комерційних угодах) | 
де NCFі – чистий операційний потік капі-талу за і-тим об’єктом; MVі – ринкова вартість і-того об’єкта-аналога; n – кількість ринкових аналогів, доступних на ринку
| Використовується у випадку наявності в аналітика дос-товірної інформації щодо об’єктів аналогів та відповідного розвитку ринків нерухомості, землі, застосовуваного устаткування тощо |
Продовження табл. 2.2
| Метод капітальних активів | Ставка дисконту визначається через існуючий ринок капіталу | 
де rбаз – базова без-ризикова ставка дис-конту; b – коефіцієнт бета (коефіцієнт сис-темного ризику); ррин – середня дохідність ринку
| До запропонованої формули, як правило, додаються індивідуальні поправки за конкретним об’єктом оцінки: компенсація за відмінності у масштабах діяльності; компенсація за спеціальні ризики об’єкта тощо |
| Метод ставки LIBOR | Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартос-ті грошової одиниці на Лондонській валю-тній біржі, врахову-ючи державний ризик |  ,
де LIBOR – вартість продажу грошей на європейських валютних ринках; bК – рівень ризику країни
| При фінансуванні об’єкта через європейські валютні ринки на стан- дартних умовах залучення |
| Метод сполучених інвестицій | Виступає у двох різнови-дах: 1) для власного і позикового капіталу, 2) для скла-дових елементів об’єкта; передбачає вста-новлення ставки дисконту за середньо-зваженою техноло-гією | 1)
де q – частка позикових джерел фінансування у загальній сумі капіталу підприємства; рk – середня дохідність позикового капіталу; ра – нормальна дохідність власного капіталу.
2)
де qЗЕМ – частка вартості землі в загальній вартості об’єкта; rЗЕМ – ставка дисконту для землі; qНЕР – частка вартості нерухомості у загальній вартості об’єкта; rНЕР – ставка дисконту для неру-хомості; qN – частка вартості n-го елемента в загальній вартості об’єкта; rN – ставка дисконту для n-го елемента
| Використовується при пози-ковому фінансуванні купівлі та функціонуванні об’єкта оцінки, або за наявності точних даних щодо всіх складових (конструкційних) елементів об’єкта |
| Метод середньозваженої вартості капіталу | Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал | 
де qП – частка кредиту в за-гальному обсязі фінансування об’єкта; vП – кредитна ставка; qВ – частка власного капіталу в загальному обсязі фінансування об’єкта; vП – вартість використання власного капіталу; qN – частка n-го джерела фінансових ресурсів у загаль-ному обсязі фінансування об’єкта; vN – вартість вико-ристання n-го джерела фінансування
| Використовується для приведення грошових потоків, визначених по моделі сукупного капіталу |