рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Методичні рекомендації

Методичні рекомендації - раздел Электроника, ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА Особливе Місце Серед Об'єктів Оцінки Займає Бізнес (Підприємство), В Процесі ...

Особливе місце серед об'єктів оцінки займає бізнес (підприємство), в процесі визначення вартості якого об'єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку.

До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення господарської діяльності, для одержання прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, нематеріальні активи. При цьому елементи майнового комплексу взаємодіють у процесі реалізації цілей діяльності підприємства за допомогою використання трудового по­тенціалу, який також має свою вартість. Тому відмінною рисою бізнесу як об'єкта оцінки є необхідність урахування поряд з вартістю складових майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії.

Інша особливість бізнесу як об'єкта оцінки, полягає в тому, що підприємство є і юридичною особою, і суб'єктом, що господарює, тому його вартість повинна враховувати наявність певних юридичних прав.

Крім того, під час оцінки діючого підприємства з метою визначення його ринкової вартості типово мотивованого покупця будуть цікавити не стільки активи, скільки той доход, який приносять і можуть принести в майбутньому ці активи, що безпосередньо пов'язано з необхідністю проведення всебічного аналізу стану та перспектив розвитку зовнішнього середовища на державному, галузевому та регіональному рівнях, а також результатів діяльності самого підприємства за всіма напрямками та прогнозів його розвитку.

Особливості бізнесу як об'єкта оцінки зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом значно різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового потенціалу, хоча і поєднуються в три традиційних підходи:

• доходний;

• порівняльний (ринковий):

• майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів).

Доходний підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом і відіграє домінуючу роль в оцінці його вартості, тому що бізнес за своєю суттю є одним З варіантів інвестування коштів, метою якого є одержання певного прибутку на вкладений капітал.

Сутність методів доходного підходу полягає в про­гнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосу­ванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватності ставки дисконту ризику, пов'язаному з оціню­ваним бізнесом.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Також, як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеко не завжди можливо.

Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань.

Даний підхід також не може застосовуватися як єдино можливий, тому що його застосування вимагає значних коректувань вартості всіх балансових статей активів підприємства, не враховує ефективності використання цих активів і залишає поза увагою синергічний ефект від їх взаємодії.

Застосування того чи іншого підходу залежить від спе­цифіки бізнесу та цілей його оцінки.

Усі методи оцінки вартості підприємства (бізнесу), що тією чи іншою мірою пов'язані з аналізом очікуваних доходів, можна розділити на дві групи:

• методи, засновані на прогнозах грошових потоків;

• методи, засновані на «надприбутку».

Застосування методів першої групи {методів дискон­тованих грошових потоків і капіталізації прибутку) найбільш обґрунтовано для оцінки підприємств, що мають визначену, бажано прибуткову історію господарської діяльності, знаходяться на стадії зростання або стабільного економічного розвитку.

Методи цієї групи засновані на припущенні про невизначену тривалість життя оцінюваного підприємства, яку умовно можна розділити на прогнозний і постпрогнозний періоди. За таких умов, загальна формула для розрахунку вартості підприємства за допомогою методів, заснованих на прогнозах грошових потоків, має вигляд:

 

ВП = ДГП прогн + ДГП постпрогн , (3.24)

або

, (3.25)

 

де ВП - вартість підприємства (бізнесу);

ДГПпргн - вартість дисконтованих грошових потоків у прогнозний період;

ДГПпостпрогн , Впрогн - вартість дисконтованих грошових потоків по завершенні прогнозного періоду (у постпрогнозному періоді) або «продовжена вартість»;

ГПі - грошовий потік і-го прогнозного року;

n - кількість років прогнозного періоду.

Вартість грошових потоків підприємства в постпрогноз­ному періоді (продовжена вартість) за умов, що грошовий потік підприємства зростатиме постійними темпами в «продов­жений» період, може визначатися за формулою безстроково зростаючого грошового потоку (аналогічно моделі Гордона для оцінки вартості реверсії):

 

, (3.26)

 

де ГПі+1 - грошовий потік у перший рік після завершення прогнозного періоду;

q - очікувані темпи зростання грошового потоку в безстроковій перспективі.

Формула має сенс тільки тоді, коли q менше r.

Визначення «продовженої вартості» здійснюється і через фактори вартості - рентабельність інвестованого капіталу та темпи зростання:

 

, (3.27)

 

де ЧПі+1 - чистий прибуток від основної діяльності в перший рік після завершення прогнозного періоду;

Рінв - очікувана рентабельність нових інвестицій.

Формула факторів вартості забезпечує той же результат, що і формула безстроково зростаючого грошового потоку, оскільки знаменники в них однакові, а в чисельнику грошовий потік виражений через ключові фактори вартості.

Окремим випадком методів дисконтування грошових потоків за умов, що параметри потоку не змінюються, є метод прямої капіталізації. Базовою формулою розрахунків вартості підприємства за допомогою даного методу є відношення:

 

(3.28)

 

де ЧП - величина чистого прибутку, який отримано за останній звітний період або очікуваний в перший прогнозний період;

kкап - коефіцієнт капіталізації.

Як величина прибутку в даному методі може вико­ристовуватися прибуток до відрахування відсотків і податків, прибуток до відрахування податків, але після виплати відсотків, чистий прибуток або показник грошового потоку.

У процесі оцінки за допомогою методів цієї групи здій­снюється обов'язковий аналіз минулої діяльності підприємства на базі його фінансової звітності. Одним із напрямків такого аналізу є нормалізація і коректування фінансової звітності.

Нормалізація звітності означає внесення виправлень на різні надзвичайні й одноразові статті як балансу, так і звіту про фінансові результати, що не носили регулярного характеру в минулій діяльності підприємства і навряд чи будуть повторюва­тися в майбутньому (наприклад, доходи від продажу нефункціонуючих активів або частини підприємства; надходження за різними видами страхування; надходження від задоволення судових позовів; наслідки тривалих перерв у роботі і т. ін.).

Коректування фінансових звітів здійснюється, як пра­вило, за такими статтями балансу підприємства:

• вартість товарно-матеріальних запасів (оцінна вартість приймається на рівні найменшої вартості з первісної (вартості першого придбання), вартості останніх за часом закупівель або ринкової вартості);

• дебіторська заборгованість (коректується на потенційно безнадійні борги);

• знос основних фондів і нематеріальних активів (врахо­вується метод його нарахування та сума додаткового прибутку або витрат, пов'язаних із застосуванням відповідного методу).

У зв'язку з тим, що використання методів, пов'язаних з дисконтуванням грошових потоків, ґрунтується на прогнозах, важливим етапом розрахунків є також обґрунтування прогнозного періоду. Як прогнозний звичайно вибирається період, що продовжується до моменту стабілізації темпів зростання підприємства. З огляду на те, що тривалий про­гнозний період ускладнює прогнозування конкретних величин виручки, витрат, темпів інфляції, потоків коштів, то оптимальним в умовах стабільного розвитку економічних процесів вважається 5-10 років, а в умовах нестабільності можливе скорочення прогнозного періоду до 3 років.

Інформаційною основою групи методів, заснованих на прогнозуванні доходів, є прогнози грошових потоків, що створюються або всім інвестованим капіталом, або власним капіталом.

Грошовий потік, який генерується всім інвестованим капіталом, визначається за формулою:

 

, (3.29)

 

де ГПк - грошовий потік для всього інвестованого капіталу підприємства;

П - прибуток до виплати процентів по зобов'язаннях і до виплати податків;

ПП - ставка податку на прибуток;

І - інвестиції;

А - амортизація;

ΔВОК - зміна величини власного оборотного капіталу;

ΔЗд - зміна довгострокових зобов'язань.

Якщо оцінка вартості бізнесу здійснюється за допомогою моделі (5.55), то для одержання остаточної величини вартості із суми вартостей дисконтованих грошових потоків у прогно­зному періоді повинна бути виключена вартість його зо­бов'язань.

Грошовий потік, що генерується власним капіталом, розраховується за формулою:

 

ГПВК = (П – ПЗ) (1 -ПП) +А-І-ΔВОК +ΔЗд , (3.30)

 

де ГПВК - грошовий потік для власного капіталу підпри­ємства;

ПЗ - виплати процентів по зобов'язаннях.

Як видно з наведених формул, моделі грошового потоку для всього інвестованого капіталу та для власного капіталу відрізняються на величину виплачених процентів і отриманої за їх рахунок економії податку на прибуток.

Вибір величини ставки дисконту у формулі (5.51) залежить від моделі грошового потоку, що приймається в розрахунок. Так, якщо за основу прийнятий грошовий потік для всього інвес­тованого капіталу, то ставка дисконту визначається як середньозважена вартість цього капіталу за формулою:

 

r = ВПК (1-ПП) wПК + ВВК w ВК , (3.40)

де r- ставка дисконту;

ВПК, ВВК – вартість залучення позикового та власного капіталу відповідно;

ПП – ставка податку на прибуток підприємства;

wПК,wВК – відповідно частка позикового та частка власного капіталу в структурі підприємства

Якщо використовується модель грошового потоку для власного капіталу, то ставка дисконту визначається за допомогою моделі оцінки капітальних активів (формула 5.60), методу куму­лятивної побудови або як очікувана норма прибутковості на власний капітал за альтернативними інвестиціями.

 

r = R ƒ + β(R m -R ƒ) + S i , (3.41)

де R ƒ - безрискова ставка доходу;

β – коефіціент бета який характеризуе рівень систематичного ризику пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні;

R m – загольна прибутковість ринку в цілому;

S i - різні надбавки, пов'язані з ризиками інвестування в даний об'єкт.

Теоретично розглянуті методи (метод дисконтування грошових потоків для всього інвестованого капіталу та для власного капіталу) повинні давати той самий результат. Однак це твердження справедливе лише за певних умов:

• вартість власного капіталу та зобов'язань оцінюються за ринковою вартістю;

• темп зростання доходів дорівнює нулю;

• співвідношення між складовими капіталу підприємства зберігається постійним протягом усього прогнозного періоду.

У випадку, якщо будь-яка умова з наведених вище не виконується, розрахунки за допомогою різних методів доходного підходу дають різні результати.

Вартісна оцінка за допомогою методів, заснованих на аналізі надприбутку, базується на використанні не тради­ційного грошового потоку, а моделі економічної доданої вартості, величина якої надає уявлення про результати діяльності підприємства в будь-якому окремо взятому році, і бухгалтерської вартості всіх активів або власного капіталу.

Дана група включає два основних методи:

• метод економічної доданої вартості (EVA);

• метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО).

Метод економічної доданої вартості (EVA - Economic Value Added) розроблений C. Стюартом на початку 1990-х років і зареєстрований компанією Stern Stewart & Co.

Економічна додана вартість підприємства визначається за формулою:

 

ЕДВ = (РА - СВК) × К, (3.42)

 

або

 

ЕДВ = П × (1 - ПП) – СВК × К, (3.43)

 

де ЕДВ - економічна додана вартість (EVA);

РА - рентабельність активів (усього капіталу);

К - інвестований капітал (вартість активів підприємства).

Позитивне значення економічної доданої вартості свідчить про те, що підприємство збільшило свою вартість для влас­ників у звітному періоді. І, навпаки, негативна величина економічної доданої вартості означає, що за звітний період підприємство не змогло покрити своїх витрат, і тим самим, зменшило свою вартість для власників.

Для розрахунку вартості підприємства методом еко­номічної доданої вартості необхідно визначити поточну вартість потоків доданої вартості за кожний прогнозний період, а також врахувати вже здійснені вкладення капіталу:

 

, (3.44)

 

Здійснення розрахунків за даним методом також, як і під час оцінки підприємства методами дисконтування грошових потоків, вимагає значного коректування фінансової звітності для нівелювання її загальної спрямованості на інтереси кредитора.

Метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО - Edwards-Bell-Ohlson valuation model) заснований на побудові грошових потоків для власного капіталу підприємства з урахуванням його рентабельності та вартості.

Початок даної теорії поклали Едвардс і Белл у своїй роботі «The Theory and Measurement of Business Іпсоте» (1961 рік), подальший розвиток вона одержала в спільних дослідженнях з Ольсоном. Як результат, на початку 90-х років XX віку модель отримала назву модель Едвардса-Белла-Ольсона (Edwards-Bell -Ohlson) або ЕВО і вважається одною з перспективних сучасних розробок в теорії оцінки вартості підприємств.

Суть її, як і у випадку концепції економічної доданої вартості, полягає в тім, що вартість підприємства визначається наявними активами та «наддоходами». Формально величина вартості дорівнює сумі балансової вартості власного капіталу та дисконтованої вартості «надприбутку» на власний капітал (прибутку, який отримується завдяки перевищенню прибут­ковості підприємства над рівнем середньогалузевої при­бутковості).

Для прогнозування суми очікуваного «надприбутку» Ольсоном запропонований принцип лінійної інформаційної динаміки, відповідно до якого на вільному ринку «над­прибутки», що генеруються активами підприємства, не можуть залишатися як завгодно довго. Протягом часу «надприбутки» повинні зменшитися, а підприємство за рівнем прибутковості вирівнюється з іншими аналогічними об'єктами. Динаміка вирівнювання зберігається однаковою для значної кількості різних підприємств, що уможливлює визначення коефіцієнтів авторегресії на основі статистичних даних.

Варіантом моделі ЕВО є її модифікація, що враховує ефект від реінвестування і фактично збігається з моделлю економічної доданої вартості для власного капіталу підприємства.

Порівняльний підхід щодо оцінки підприємства (бізнесу) використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі-продажу. Відповідно до нього цінність підприємства визначається реальними цінами продажів ана­логічних підприємств, зафіксованих ринком. Причому вартість, розрахована з використанням таких цін, найбільшою мірою враховує численні вартісні фактори (співвідношення попиту та пропозиції на даний вид бізнесу, рівень ризику, перспектив­ність бізнесу, його прибутковість і т. ін.).

Для проведення оцінки підприємства (бізнесу) за допо­могою порівняльного підходу необхідно зібрати загальну фінансову та техніко-економічну інформацію за аналогічними підприємствами, цінову інформацію про угоди, що здійснилися, відомості про ставки доходу за альтернативними інвестиціями, про операції з акціями, які вільно обертаються на фондовому ринку, і т. ін. Можливість одержання такої інформації залежить від наявності активного фінансового ринку, відкритості ринкового сегмента, на якому здійснює діяльність об'єкт оцінки, і доступності інформації.

Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується на ви­користанні трьох основних методів:

• методу ринку капіталу;

• методу угод;

• методу галузевих коефіцієнтів.

Метод ринку капіталу (компанії-аналога) заснований на використанні ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовому ринку і є базою для внесення коректувань у вартість акції об'єкта оцінки. Сферою засто­сування даного методу в чистому вигляді є оцінка некон-трольних пакетів акцій.

Метод угод (продажів) дозволяє оцінити вартість підприємства в цілому або вартість контрольного пакета його акцій. Суть даного методу зводиться до того, що вартість об'єкта оцінки являє собою скоректовану продажну ціну аналогічного підприємства за умов їхньої порівнянності.

Метод галузевих коефіцієнтів називають також методом галузевих співвідношень або правилом «золотого перетину». Використання даного методу можливе за умов наявності стабільних галузевих співвідношень між ціною та певними фінансовими показниками. Метод забезпечує лише орієнтовний результат, тому що галузеві коефіцієнти уніфікують об'єкт оцінки. Крім того, у вітчизняній оцінній практиці використання даного методу ускладнюється недосконалістю інформаційної бази, яка є основою для розрахунку таких коефіцієнтів.

Методи ринку капіталу й угод ґрунтуються на фінансовому аналізі оцінюваного та порівнянного підприємств. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних у процесі фінансового аналізу залежить від цілей і функцій оцінки.

Крім того, для отримання достовірних результатів оцінки одним з етапів застосування методів порівняльного підходу є коректування фінансової звітності об'єктів порівняння з метою приведення їх до порівнянності облікової політики (коректу­вання на методи обліку запасів, нарахування амортизації і т. ін.).

Визначення ринкової вартості підприємства методами порівняльного підходу засновано на використанні цінових мультиплікаторів, що являють собою коефіцієнти, які пока­зують співвідношення між ринковою ціною підприємства-аналога (або його акції) і базовими фінансовими показниками:

 

, (3.45)

 

де М - ціновий мультиплікатор;

Ц - ціна підприємства-аналога (або його акції);

ФП - базовий фінансовий показник підприємства-аналога.

Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, - це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інше.

Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд:

 

ВП=М × ФПОЦ , (3.46)

 

де ФПоц - базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультиплікатора) фінансовий показник об'єкта оцінки.

Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:

• інтервальні;

• моментні.

Оцінка вартості бізнесу методами порівняльного підходу вимагає застосування декількох мультиплікаторів одночасно для одержання більш об'єктивних результатів. При цьому діапазон величини того самого мультиплікатора, розрахованого для різних підприємств-аналогів, може значно коливатися. В такому разі зі списку аналогів необхідно виключити підпри­ємства, для яких отримані екстремальні значення мульти­плікаторів.

Застосування декількох мультиплікаторів означає, що в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо ступінь довіри до всіх отриманих співвідношень однакова, то для одержання остаточної величини вартості використо­вується формула середньої арифметичної з можливих варіантів вартості. Як правило, на практиці такий розрахунок викликає сумніви, тому залежно від конкретних умов, цілей оцінки, ступеня довіри до тієї чи іншої інформації для кожного мультиплікатора визначається свій ваговий коефіцієнт і шляхом зважування отримується попередня величина вартості, яка є основою для проведення коректувань.

До таких коректувань відносять знижки або премії, наприклад, на:

• привабливість портфеля, яка визначається ступенем диверсифікованості продукції, що випускається. Так, вузькість виробничого асортименту можна розглядати як обмежувач для потенційних споживачів і причину підвищення рівня ризиків, пов'язаних з дефіцитом деяких основних видів сировини та матеріалів, з початком випуску нових конку­рентоспроможних продуктів, що знижує вартість підпри­ємства;

• потреба в додаткових капітальних вкладеннях, на розмір яких коректується попередня ціна підприємства в напрямку її зниження;

• фінансовий стан об'єкта, для урахування якого в процесі вартісної оцінки підприємства використовується такий кількісний показник, як надлишок (дефіцит) оборотного капіталу. Величина надлишку (дефіциту) оборотного капіталу розраховується методом зіставлення необхідного оборотного капіталу та наявних на підприємстві оборотних коштів. Якщо проведений аналіз фінансового стану підприємства свідчить про наявність надлишку оборотного капіталу, то його необхідно додати до попередньої ціни підприємства, тому що ця величина еквівалентна розміру наявних незадіяних високоліквідних активів. Виявлений дефіцит оборотного капіталу зменшує попередню ціну підприємства, тому що ця величина екві­валентна коштам, які власник (інвестор) підприємства повинен вкласти в підприємство з метою забезпечення його безпе­ребійного функціонування в майбутньому;

• ліквідність майна, тобто його здатність до швидкої реалізації, наявність якої підвищує вартість бізнесу і, навпаки, відсутність знижує його вартість у порівнянні з аналогічним, однак високоліквідним бізнесом;

• ступінь контролю, вартість якого залежить від мож­ливості здійснювати будь-яке право або весь набір прав, пов'язаних з контролем над підприємством, а саме: право обирати директорів і призначати менеджмент, приймати політику та вносити зміни в напрямки роботи підприємства, придбати або ліквідувати активи, вносити зміни в статутні документи і т. ін. Внесення такої поправки здійснюється з урахуванням Впливу кожного складового елемента контролю на його загальну вартість;

• якість менеджменту (поправка має сенс тоді, коли має місце значна залежність підприємства від однієї або декількох ключових фігур управлінського персоналу);

• інші фактори (інтенсивність і характер зусиль під­приємства в галузі науково-дослідних розробок, його по­ложення в галузі, масштаби та якість активів у порівнянні з аналогами і т. ін.).

Вартість, отримана з урахуванням усіх коректувань, є підсумковою (остаточною) вартістю підприємства - об'єкта оцінки.

Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

В основі методів цієї групи лежить передісторія розвитку об'єкта та поточні дані про діяльність підприємства. При цьому вважається, що інвестор не повинен сплачувати за об'єкт більше коштів, ніж сума, що потрібна для його відтворення. Суть методів майнового підходу полягає у визначенні вартості власних або «чистих» активів підприємства, які залишаються в його розпорядженні після виконання всіх зовнішніх зобов'язань.

Даний підхід представлений двома основними методами:

• методом вартості чистих активів;

• методом ліквідаційної вартості.

Використання того чи іншого методу строго обмежується цілями оцінки. Так, сферами застосування методу чистих активів є:

• оцінка підприємств, основна діяльність яких спрямована на досягнення соціального ефекту;

купівля-продаж підприємств зі значною часткою мате­ріальних і фінансових активів у структурі майна;

• страхування, оподатковування майна підприємства;

• підвищення ефективності поточного управління підприємством;

• визначення кредитоспроможності;

• оцінка вартості нового підприємства, яке не має історії господарської діяльності.

Сутність методу складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів має вид:

 

ЧА=А-3, (3.47)

 

де ЧА - вартість чистих активів підприємства;

А - сума всіх активів;

З - сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таким чином:

 

ЧА = ( Н+0 + М )-( В+Д + П ), (3.48)

 

де Н - вартість необоротних активів;

О - вартість оборотних активів;

М - вартість витрат майбутнього періоду;

В - вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д - вартість довгострокових зобов'язань;

СФ - вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства, тому що припускає бухгалтерську оцінку величини майна підприємства, що рідко збігається з ринковими оцінками.

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують метод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова формула методики чистих активів здобуває наступний вигляд:

 

ЧА* = Ч* - 3*, (3.49)

де ЧА* - скориговані чисті активи;

А* - скориговані активи;

З* - скориговані зобов'язання.

Поняття скорегованих (або реальних) чистих активів засноване на ремісії, що виникає в результаті бухгалтерських принципів оцінки, застосовуваних до активів підприємства. Вартість, отриману в результаті застосування принципів історичної вартості (оцінка за собівартістю), або індексовану історичну вартість (з урахуванням переоцінки активів) замінюють залежно від мети й умов оцінки на вартість заміщення або споживчу вартість. У результаті виникає зменшення або збільшення вартості бухгалтерських активів і, як наслідок, необхідність їх коригування.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

1) Інфляційне коригування;

2) Нормалізація бухгалтерської звітності.

Нормалізація фінансової документації полягає у внесенні виправлень в окремі статті балансу й у звіт про фінансові результати. Це пов'язано з такими основними моментами:

• по-перше, не всі активи підприємства беруть участь у формуванні результату його господарської діяльності. В економічній літературі ці активи прийнято називати «не­виробничими», а вартість чистих доходів і витрат, пов'язана з їх експлуатацією, повинна бути виключена з розрахунків;

• по-друге, з погляду потенційного інвестора, з розрахунків вартості підприємства повинні бути виключені разові, нетипові доходи і витрати власників підприємства, як правило, не пов'язані з його основною діяльністю.

Ця методика розрахунку вартості підприємств відповідає Міжнародним принципам бухгалтерського обліку і є найбільш поширеною у вітчизняній практиці визначення вартості чистих активів акціонерних товариств.

Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати від ліквідації підприємства, роздільному розпродажу його активів і після розрахунків з усіма кредиторами.

Як правило, необхідність її визначення виникає тоді, коли підприємство вичерпало свій потенціал і не може продовжувати діяльність в обраному напрямку.

Оцінка ліквідаційної вартості знаходить застосування в наступних ситуаціях:

• у випадку банкрутства та ліквідації підприємства;

• з метою проведення санації підприємства;

• у випадку фінансування реорганізації підприємства або фінансування підприємства боржника;

• з метою розробки плану погашення заборгованості підприємства, яке опинилося під загрозою банкрутства;

для проведення експертизи заявок на купівлю під­приємства боржника;

• з метою аналізу та виявлення можливості виділення окремих виробничих потужностей підприємства в економічно самостійні організації.

Ліквідаційна вартість підрозділяється на три види:

упорядкована ліквідаційна вартість. Розпродаж активів підприємства здійснюється протягом періоду часу, достатнього для того, щоб можна було одержати високі ціни за активи, що виставляються до продажу. Для найменш ліквідної нерухомості підприємства цей період складає близько двох років;

примусова ліквідаційна вартість. Активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часто одночасно і на одному аукціоні;

ліквідаційна вартість припинення існування активів підприємства. У такому випадку активи підприємства не розпродаються, а списуються та знищуються, а на даному місці будується нове підприємство, що забезпечить за прогнозами значний економічний або соціальний ефект. За таких умов вартість підприємства є негативною величиною, тому що здійснюються певні витрати на ліквідацію активів підприємства.

Оцінка упорядкованої ліквідаційної вартості виконується на основі балансу на останню звітну дату та бажано одночасно з інвентаризацією майна підприємства на дату оцінки.

Таким чином, ліквідаційна вартість підприємства розра­ховується шляхом вирахування зі скоректованої вартості всіх активів суми поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, а також суми всіх зобов'язань.

Найбільш імовірними зацікавленими особами при такому виді оцінки ліквідаційної вартості є засновники й акціонери, які найчастіше бажають зберегти підприємство в його дійсному вигляді.

Оцінка примусової ліквідаційної вартості здійснюється класичним аукціонним способом - шляхом роздільного розпродажу майна підприємства, початкова вартість якого визначається виходячи з його складу, фізичного й економічного віку, функціонального призначення.

Таблиця 3.6

Переваги та недоліки підходів до оцінки вартості бізнесу

 

Підхід Переваги Недоліки
І. Доходний - враховує майбутні очікування; - враховує ринковий аспект (через ставку дисконту); - враховує економічне застарі-вання. - трудомісткість прогнозування; - результати мають імовірнісний характер.
2. Порівняльний (ринковий) - цілком ринковий метод; - відображає реальне співвідношення попиту та пропозиції, практику угод. - заснований на минулому без урахування майбутніх очіку-вань; - вимагає великого числа виправлень; - труднощі зі збиранням необхідної інформації.
3. Майновий - ґрунтується на реально існуючих активах; - єдино можливий для деяких видів підприємств. - не враховує вартість деяких нематеріальних активів; - не враховує майбутні очікування; - не враховує ефективність використання активів

 

 

 

 

Рис. 3.10. Структурно-логічний граф показників вартості бізнесу

Таблиця 3.7

Мультиплікатори оцінки вартості бізнесу

Мультиплікатор Призначення Основна вимога
Цінові (вартісні) мультиплікатори
Інтервальні мультиплікатори
Ціна / Прибуток Відтворює зв’язок вартості бізнесу з фінан-совими результатами його діяльності. Причому в якості бази розрахунку може використовуватися як сума чистого чи валового прибутку, так і їхні середньорічні величини Повна відповідність ви­дів прибутку оцінюваних компаній та методів бухгалтерського об­ліку в частині формування та розподілу їх прибутку
Ціна / Грошовий потік Характеризує зв’язок вартості бізнесу з розміром грошового потоку генеро-ваного ним. Перевага цього мультиплікатора перед попереднім у тому, що він ширше трактує фінансові результати діяльності бізнесу, а також на основі дисконтування дозволяє коректно врахову­вати ретроспективні дані Відповідність методів бухгалтерського обліку

 

 

Продовження таблиці 3.7

Ціна / Виручка від реалізації (операційної діяльності) Характеризує залежність вартості бізнесу від виручки від реалізації. Да-ний мультиплікатор не залежить від методів бухгалтерського обліку та носить універсальний характер. Також вико рис-товується модифікована форма даного мультиполі-катора «ціна / натуральний об-сяг виробництва». При цьому в якості бази розрахунку можуть вико- ристовуватися інші невар-тісні величини (кількість устаткування, квадратура виробничих площ тощо) Основну частину фінан-сових результатів функ-ціонування бізнесу скла-дає ефективність комер-ційної діяльності. При обрахунку інших видів даного мультиплікатора слід особливо ретельно обґрунтовувати залеж-ність вартості бізнесу від обраного показника
Ціна / Дивіденди Відображає зв’язок вар-тості бізнесу та суми дивідендів, виплачених чи потенційних Повна відповідність організаційно - правової форми бізнесу та схожість дивідендної політики компаній
Одномоментні мультиплікатори
Ціна / Балансова вартість Відображає зв’язок вар-тості бізнесу та балансової вартості аналогічних ком-паній (проектів). При розрахунках викорис-товуються балан­сові показ-ники чи аналітично визна-чена величина скоригова-них активів підприємства Ресурсна природа оцінюваного бізнесу
Ціна / Чиста вартість активів Характеризує залежність вартості бізнесу від суми його чистих активів. При визначенні даного мульти-плікатора особливо важли-вими є значення рентабель-ності продажу, структура капіталу та активів, лік від-ність та інші фінансово-економічні показники Оцінювана компанія по-винна мати значні інвес-тиції у майно (нерухо-мість, цінні папери, газо­ве чи нафтове обладнан-ня тощо). Основною діяльністю компанії є купівля та перепродаж такого майна. Внесок у вартість бізнесу персона-лу підприємства є незначним

 

 

Продовження таблиці 3.7

Фінансові мультиплікатори
Прибуток / Інвестований капітал Відображає залежність вар-тості бізнесу від рівня прибутковості викорис-тання інвестованого капіталу Оцінка вартості бізнесу проводиться з позицій власників капіталу (акціонерів, інвесторів) та передбачає ідентич-ність методів визначення та політики розподілу прибутку та виду оцінки вартості інвестованого капіталу
Прибуток / Виручка від реалізації Характеризує залежність вартості бізнесу від рентабельності продажу (операційної діяльності) Основним видом діяль-ності виступає реалізація товарів (послуг чи вико-нання робіт) та ідентич-ність систем бухгалтер-ського обліку
Власний капітал / Позиковий капітал Відображає залежність вартості бізнесу від структури його капіталу Капітал порівнюваних компаній співставний за розміром та правовим статусом

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Методичні рекомендації

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Назва модуля, теми Модуль І. Потенціал підприємства: сутність, формування та оцінювання Змістовий модуль 1. Сутність, струк

Модуль І. Потенціал підприємства: сутність, формування та оцінювання
  Тема 1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства Потенціал підприємства як економічна категорія. Економічний потенціал. Модель потенціалу підприємства.

Методичні рекомендації
Таблиця 3.1. Еволюція наукової думки щодо визначення терміна «потенціал» в економіці Автори Роки Визначення

Методичні рекомендації
Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами. Існує й ширше трактування структури, згідно з яки

Методичні рекомендації
1. Формування потенціалу підприємства — це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля

Методичні рекомендації
  В основі аналізу галузевих особливостей формування потенціалу підприємств лежить специфічність технологічних процесів, особливості організації виробництва, відмінності в характерист

Методичні рекомендації
  Метод STEP - аналізу дозволяє охарактеризувати зов­нішню економічну ситуацію комплексно, оцінюючи вплив чинників: суспільних, технологічних, економічних, політи

Методичні рекомендації
У загальному вигляді оцінка – результат визначення й аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкта, що управляє (керує), а також процесу управління ним. Оцінка дає можливість

Методичні рекомендації
Рис. 3.6. Вартість підприємства та втіленого в ньому потенціалу   Загальна класифікація методів оцінки підпр

Методичні рекомендації
  Правове регулювання оцінки землі здійснюється від­повідно до Конституції України (254к/96-ВР), Земельного кодексу України (2768-14), Закону України «Про оцінку майна, майнових прав

Методичні рекомендації
  Техніко-технологічну основу будь-якого підприємства складають машини й обладнання, які також називаються активною частиною основних фондів. Саме вони складають значну частину майнов

Завдання
1. Визначити вартість вантажного автомобіля вантажопідйомністю 10 т, який експлуатується на міжміських перевезеннях. Показники експлуатації об'єкту оцінки наве­дено в таблиці.

Методичні рекомендації
  Відповідно до визначення, що міститься в Міжнародних стандартах оцінки МСО 2008, неосяжні (нематеріальні) активи являють собою інтереси, що містяться в немат

Завдання
1. Ринкова вартість усіх активів підприємства оцінюється в 400 тис. грн., а зобов'язань - 300 тис. грн. Фактичний прибуток до оподатковування - 23 тис. грн., ставка податку на прибуток - 25 %. Сере

Методичні рекомендації
У загальній структурі трудового потенціалу підприємства, залежно від критерію аналізу, можна виокремити такі його видові прояви: 1. За рівнем агрегованості оцінок:

Завдання
1. Діяльність підприємства-об'єкта оцінки характеризується такими даними за останній звітний період: Найменування показника Одиниці виміру

Методичні рекомендації
  Моніторинг поточних можливостей підприємства це система постійного спостереження за реалізацією внутрішніх бізнес-процесів і компетенцій з метою виявлення відпо

Методичні рекомендації
Підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і зайняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Методичні рекомендації
  В загалі під поніттям резервів розуміють не використані можливості покращення результатів фінансово-господарської діялності підприємства, зниження поточних та авансованих витрат мат

Майбутня вартість одиниці (складний процент).
Розрахунки майбутньої вартості здійснюються за фор­мулою:   FV = PV (1+r)n (4.1)   де

Поточна вартість аннуітету.
Оскільки аннуітет становить собою особливий грошовий потік, представлений однаковими сумами через однакові часові інтервали, то відносно інвестора він може бути як вихідним (наприклад, здійснення п

Періодичний внесок до фонду нагромадження (фактор фонду відшкодування).
Дана функція є зворотною відносно майбутньої вартості аннуітету та дозволяє визначити розмір грошового внеску, який слід періодично депонувати на рахунок, щоб через певний часу мати необхідну суму

Завдання
1. Вартість адміністративних будівель підприємства оцінюється в 150 тис. грн. Прогнозується її щорічне зростання на 12 % з урахуванням перспективності місця розташування та потенційного попиту на а

Методичні рекомендації
  Нерухомість являє собою основу особистого існування для громадян і слугує базою для господарської діяльності та розвитку підприємств і організацій усіх форм власності. Саме через це

Завдання
1. Оцінити вартість земельної ділянки, вико­ристання якої за прогнозними даними забезпечує власнику отримання щорічного чистого операційного доходу в розмірі 25 тис. грн. протягом 5 років. Коефіціє

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
  Індивідуальна робота, як форма організації навчального процесу, мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також заст

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
1. Потенціал підприємства, модель, сутність, його функції. 2. Синергія. Ефект синергії. Типи синергізму. 3. Виробнича функція. Властивості виробничої функції Кобба-Дугласа.

Підсумковий контроль
Результати контролю знань і вмінь студентів виражаються оцінкою. Оцінка – це визначення та вираження (в умовних знаках – балах, а також оціночних судженнях викладача) ступеня засвоєння студентами з

Список рекомендованої літератури
1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768 – ІІІ (зі змінами та доповненнями). 2. Указ Президента України № 1529/99 від 03.12.99 р. „О неотложных мерах по ускорению реформировани

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги