Ти заново пізнаєш ввірених тобі малюків, а виховний процес приноситимевсім вам радість і високий результат,якщо ти:
> Повіриш у своїх вихованців і в дану технологію, її здатність перетворювати. Адже бути песимістом у вихованні і навчанні рівнозначно тому, що живцем поховати можливе радісне майбутнє дитини. Тільки діяльний оптимізм надихає, будить сили, які до часу сплять в кожному з нас.
> Кожен сантиметр стіни і підлоги групового приміщення використаєш для створення насиченого різноманітного ігрового середовища, яке слугуватиме інтересам дітей і мінятиметься відповідно до теми проекту.
> Не прагнутимеш до масових заходів, а працюватимеш з малими групами і окремими дітьми. Тоді знатимеш, наскільки ефективними були твої методи виховання і навчання. (Якщо діти не грають в сюжетно-рольові ігри за темою, над якою працюєте, не використовують нові терміни і отримані знання, значить твоя праця даремна. Саме час шукати інші форми роботи).
> Якщо створиш навколо кожного вихованця своєї групи позитивну ауру, а для цього:
^ порівнюватимеш його з іншими;
^ не проявлятимеш негативізму, якщо уміння виробляються не тоді, коли ти чекаєш, дехто дуже повільно набуває запасу слів і знань;
^ не принижуватимеш, не ображатимеш, не вішатимеш ярликів;
^ проявлятимеш щирий інтерес до його думки і почуттів;
^ говоритимеш з повагою і вірою у його неповторність;
^ частіше посміхатимешся і підбадьорюватимеш;
^ у мимовільній поведінці повсякденного життя, особливо у спілкуванні з дорослими, колегами, не виказуватимеш не неповагу до батьків, інших колег, дітей керівництва, пам’ятаючи, що діти все бачать, чують, відчувають і помічають. Тож не виключено, що таку ж неповагу вони відчуватимуть і по відношенню до тебе.
Отже, ти даватимеш зразок культурного стандарту особис- тісно-орієнтованої моделі взаємовідносин дорослих з дітьми своїм вихованцям, батькам, помічнику, іншим фахівцям, що є запорукою успішного впровадження технології П3.
То в чому ж переваги і відмінність технології психолого- педагогічного проектування (П3)?
Традиційно педагогічна практика зорієнтована на уніфікацію навчального процесу, «усереднену» особистість,яка є об’єктом(пасивним учасником) активної діяльності вихователя-научителя (суб’єкта).
Перевага П3 в тому, що вона падає дитині можливість стати суб’єктом (активним учасником) навчально-виховного процесу, а значить, власного розвитку. Як стверджує сучасна наука, ступінь розвитку дитини залежить, в першу чергу, від багаторазового і практичного запровадження набутих знань вмінь, інтенсивності використовування природних здібностей і задатків.
Крім цього, технологія П3 сприяєстворенню таких психо- лого-педагогічних умов, при яких спокійна, розкомплексована дитина прагне в чомусь виявити себе і виявити з кращого боку. Побачити себе в чомусь хорошому, зберегти віру в людей,добро, казку. Як важливо вміти вчасно підтримати це благородне людське прагнення. Мабуть, саме в цьому полягає той могут ній стимул самовиховання, що його часом так довго і болісно шукає кожен з нас.
Відмінністьже П3 у тому, що, виконуючи програмові педагогічні завдання, вихователь має виходититакож з дитячих інтересів і потреб, рівня наявниху них знань та вміньв різних видах діяльності. А для цього на мотиваційному етапі ти маєш дізнатися, що вже знають і вміють твої підопічні? Чого вони хотіли б навчитися і про що дізнатися? Як назвали б свій спільний проект?
Тобто визначивши для себе програмові завдання, які маєш реалізувати, ти ще не знаєш ні можливостей, ні інтересів своїх вихованців з даної проблеми. А тому можеш лише передбачати їх реакцію на твою ідею. Іншими словами, починаючи розробляти проект, ти маєш виступити не в ролі інструктора, який вказує дітям, що і як треба робити, а в ролі партнера- організатора, порадника, провідника, більш досвідченого товариша. І тому свої педагогічні задачі ти маєш виконати так, щоб діти не відчули і не помітили тиску твого авторитету. Щоб могли в повному обсязі проявити свої інтереси, прагнення, знання івміння.
Для цього підберитакі форми роботи,які нададуть твоїм малюкам:
1) Право вибрати: назву, місце, час, ціль, мету вашого спільного проекту;
2) Можливість:
- самостійно відшукати партнерів і засоби, необхідні для реаллізації проекту й прийнятні в умовах вашої групи;
- випробувати свої сили, зіставивши з бажаннями;
- практично застосувати набуті знання і навички не колись, у далекому майбутньому, а сьогодні, що є запорукою їх успішного засвоєння;
- реалізувати природне прагнення активно виявляти своє ставлення до предмета розмови.
3) Вихованцям з високим рівнем розвитку забезпечити умови для реалізації їх глибокої і змістовної обізнаності в ролі носіїв знань, генераторів оригінальних ідей, авторів
альтернаативних проектів.
4) Створять навколо вундеркіндів позитивний клімат. Вихо- вуватимуть у їх ровесників прагнення бути схожими на них, повагу до ерудиції, а в подальшому - до людей інтелектуальної праці.
5)Сприятимуть, спонукатимуть до соціоемоційного розвитку кожної дитини і таких його проявів:
- ініціативності;
- самостійності;
- креативності (здатності до творчого рішення усіляких проблем);
- поваги до чужої думки, ідеї.
Ці завдання вимагають значно вищого рівня професіоналізму і творчості,ніж при написанні конспекту-сценарію, за яким дітям лишається лише право правильно відповідати на поставлені питання. Щоб йти за логікою ситуативної колективної бесіди , постійно утримуючи в центрі уваги свої педагогічні
завдання, необхідно досконало володіти таким педагогічним інструментарієм , як мовленнєва компетентність, комунікативність , почуття гумору.
Особливої творчості і нестандартного підходу вимагає підготовка до вступної бесідиз малюками. Пам’ятаєш першу творчу таємницю В.О. Сухомлинського: «Велика праця в підго- товці до уроку»? Тож, щоб зацікавитивихованців запропоно ваним видом діяльності, створи таку сильну мотивацію, яка б включила внутрішню активність кожної дитини, оте важливе «хочу! »
Підбери такий сюрпризний момент,щоб він заінтригував дітей,викликав підвищений інтерес до своєї ідеї, зачепив їх почуття, включив емоції. Прояви максимум винахідливості, кмітливості і емоційності. Дивуйся, захоплюйся, обурюйся і радій разом з малюкамии. Широко використовуй жести, міміку, інтонацію і зміну сили та тембру голосу, незвичні іграшки, ляльки, казки.