Не ігноруй жодного висловлювання дитини.

Організуй бесіду так, щоб всі почули і вислухали свого ро­весника! Запропонуй розташуватись кому як зручно, хто з ким хоче. Хай вчаться прислухатися до себе, своїх бажань.

В тебе, мабуть, виникло питання: «Що робити, якщо дитина пропонує неможливе?» Не хвилюйся. Доведи думку дитини до логічного кінця: «За яких умов можна реалізувати твій задум?» Тобто надай малюку можливість у процесі спільного аналізу са­мому переконатись у неможливості на даному життєвому етапі, за даних умов, здійснити задумане. Зроби це не відбираючи у дитини надію реалізувати свою ідею в майбутньому. Дослівно занотуй, вивчи і намагайся вживати на рівні мимовільної пове­дінки мовленнєві висловлювання, які стимулюватимуть актив­ність дітей:

@ Для спонукання:

> Я бачу по очах Даринки, що вона хоче доповнити;

> Нам цікава думка Андрія;

> Я відчуваю, що Кирилко має що сказати;

> Як думаєте, що відчуває зараз берізка? (ІЦо думає со­нечко?);

> Впевнена, що Любомир готовий поділитися своїми враженнями;

> Я помітила, що Лариса хоче висловитись.

Для підтримки малюків:

> Змістовну думку висловив Андрій;

> У Іванка своє судження;

> Озвучену Оленкою проблему варто обговорити;

> Сергійко порушив важливе питання;

> У Ігоря з’явилась оригінальна ідея;

> У Миколки нетрадиційне бачення;

> Думка Олексія досить цінна;

> Зауваження Христинки цілком слушне;

> І таке судження може бути правильним;

> Думка Ігоря істотна;

> У кожного своє сприймання;

> Будь-яка думка має право на існування;

> Навіть сонечко зраділо, почувши Ніну.

Врахуй такий принцип діалогічного мовлення, як ритмічність - співвідношення мовлення і мовчання. Ритміч­ність - індивідуальна. Якщо він порушується, то нереа­лізована протягом доби фаза має бути компенсована. Якщо дитина збуджена - довге говоріння зніме напруження. Загорможені діти не здатні ні на діалог, ні на монолог. Завдання педагога з цими дітьми - спонукати до спілкування, залучити до бесіди, намагатись, міняючи тему, знайти таку, яка викличе інтерес.

Педагогічний прийом:розповідь «забавної» історії, у про­цесі якої ставляться до дитини питання, що вимагають легкої відповіді. Знайти спосіб і привід похвалити. Тобто розговорити. Це допоможе зняти напруження і виявити причину пригні­ченості та неспокою.

*** Не забудь про психологічну просвіту батьківі взаємодію з іншими фахівцями з приводу виконання завдань, які логічно випливатимуть з даного тематичного проекту.

№1. Фахівці, які працюють з дітьми з певних видів ДІЯЛЬНОСТІ, батьки дітей, які не відвідують дитячий садок, реалізовують всі ці підходи, враховуючи специфіку їх виду діяльності і умов, при яких вони організовуються:

а) Цікавляться змістом діяльності дітей: темою, формою, етапом проекту, по можливості, пов'язуючи їх зі змістом і фор­мами своєї роботи. Якщо в групі діти готуються до СРГ «Мор­ська подорож», то фізрук створює мотивацію: вивчимо комплекс вправ і основні рухи, які необхідні «матросам» для підтримки фізичної форми. Музичний керівник вибирає із 2-3 запропоно­ваних пісень на морську тематику улюблену пісню «команди». Хореограф пропонує дітям дібрати рухи, які підходять для мор­ського таночка тощо.

б) Здійснюють психолого-педагогічні підходи технології у процесі формування їх завдання на одному і тому ж тема­тичному матеріалі, виходячи із логіки і змісту етапів: мотивація- інформація - репродукція (відтворення) - узагальнення - твор­чий етап - рефлексія (аналіз результатів, отриманих протягом попередніх етапів).

в) Виникла ідея провести фізкультурне змагання ніж дво­ма старшими групами. Як, в якій формі проведемо? До для цього треба? В цьому випадку всі фахівці, в тому числівихова- тель, виступають помічником фізрука.

№2. Особливості роботи за цією технологією в молодших групах відрізняються тим, що психолого-педагогічні підходи даної технології ніби «спресовуються у часі». Тобто іноді протягом заняггя чи дня ви з дітьми «прожи­ваєте» всі ці етапи, реалізовуючи сам підхід: мотивації будь- якого виду діяльності; активна участь дітей у вирішенні озвуче­ної проблеми, у процесі якої виникає потреба застосуватинабуті раніше знання та вміння; «емоційний пік» спільної діяліності і рефлексії: Що вдалося? Завдяки чому? Чиїм старанням? Як по­дякуємо?

№3. Дана технологія особливої значущості набу­ває при роботі з дітьми, які мають вади: фізичні, мовні, психічні. Тому що захоплені емоціями діти забувають про свої вади, прагнучи активно діяти. А ті підходи, на яких бу­дується П³, допомагають їм повністю позбутися комплексів Про це свідчить статистика результатів апробації П³ в логопедичних групах.

Особливості ж її реалізації в цих групах полягають у ступеневості реалізації проекту. Через те що психічні процеси у цих дітей часто носять нестійкий характер, то їм легше утримувати в пам’яті більш близькі цілі і задачі та поетапно підходити до головної, найбільш емоційно значимої формитво­рчого етапу.

Доведи до відома батьків висновки

В.В.Шулешко, практик, який успішно працював довгий час в дитячому садку і в початковій школі. Розмірковую­чи над проблемами наступності, він ані слова не говорить про нормативи, показники, техніку читання і письма, акцентуючи увагу тільки на особистісному аспекті проблеми наступності ^: «Для всіх дітей, що починають спільне життя, перша турбота - встановлення злагоди між людьми, які їх оточують.

Друга турбота кожної окремої дитини - встановлення можливостей знайти чинну за даних обставин негласну міру посильності (непосильності) виявлення власної ініціативи.

Третя турбота - вибір сфери докладання сил для виявлен­ня власної успішності (неуспішності) та закріплення її в думці оточуючих.

У разі негативного результату в розв’язанні цих трьох про­блем у дітей з’являється більше страху, ніж довіри, більше не­приязні, ніж вдячності, більше самообмеження, ніж самостійно­сті. Мова диференціюється в міру ініціативності навіть до за­вченої безпорадності. Такий розлад доводить до суто фізичної втрати інтересу до навколишнього, зниження емоційного тонусу дітей. Це - в кращому разі, у гіршому - до стану і переходу ма­лят з групи здорових дітей в групу ризику».

Отже, приступаємо до першого, мотиваційного етапу.