II. Інформаційний етап
психолого-педагогічного проектування (П3)
Девіз: «Не кажи не вмію, а кажи навчуся».
Мета:
Сформувати систему знань, умінь і навичок, необхідних для реалізації спільного проекту та проявів творчості й фантазії.
Завдання педагога на інформаційному етапі:
Розпалити вогонь пізнання. Формувати вміння дітей вчитися, здобувати знання шляхом самостійних пошуків у різних інформаційних джерелах.
Шановна колеґо!
Даний етап має місце, якщо за результатами спостереження і ввідного діагностування необхідно поповнити знання дітей, вправляти їх у тих навичках, які необхідні будуть при реалізації їхнього спільного задуму. Якщо ж такої потреби нема, то можна переходити відразу до наступного етапу.
Щоб створити цілісну картину про весь тематичний цикл, беремо типову ситуацію: тих знань, вмінь і навичок, які є у малюків, недостатньо для реалізації задуманого. Тому твоя домінантна (головна) задача - поглибити, розширити, поповнити знання дітей та «озброїти» їх новими навичками, які «вписуються» в даний тематичний цикл.
На перший погляд, все зрозуміло. Але не поспішай давати дітям інформацію так, як це ти вже вмієш робити. Спочатку ознайомся з наведеними нижче результатами медико- біологічного обстеження вихованців Київської академії мистецтв (КДАМ).
Дитина, разом зі «свіжим» сприйняттям довкілля, з раннього віку одержує інформацію, якість і обсяг якої впливають на формування мозку. Відомо, що кожній фазі розвитку дитини відповідає засвоєння певних навичок — руху, сприйняття зорових образів, музики, мови і таке інше. У кожної фази своє часове «вікно», впродовж якого діють інформаційні канали між різними ділянками мозку. Про існування «вікон» відомо давно.
Це підтверджено багатьма експериментами. Ось один з них. Новонародженому кошеняті на кілька місяців заклеїли очі, потім відкрили. Але кіт на все життя залишився сліпим. Тому що в час існування «вікна» зору, він не одержав світлових подразнень. Отже, й не сформувалося сприйняття зорових образів. Цей приклад яскраво ілюструє необхідність своєчасно і максимально використовувати «часові вікна» для успішного розвитку дитини та набуття нею нових знань. А для цього слід будувати навчально-виховний процес так, щоб дитина вчилася і розвивалася у процесі особистої, активної діяльності, а не просто пасивно сприймала інформацію, яку ти їй даватимеш. Сприятиме цьому перебудова твоїх відносин з дітьми на всіх етапах П3, в тому числі інформаційному.
Як будуються зараз твої відносини з вихованцями? Ти розповідаєш — діти слухають. Ти пояснила, показала - діти виконують. Такі відносини носять суб’єкт-об’єктний характер. Іншими словами: «Активний педагог - пасивні діти».
Технологія ж П будується на суб’єкт-суб’єктних відносинах: «активний вихователь - активні діти». Найбільша трудність в побудові таких відносин не в дітях і не в програмах. Найважче перебудуватися нам самим. Подивитись на дитину іншими очима. Перебороти свою звичку говорити-говорити- говорити, відводячи вихованцю роль пасивного слухача і виконавця наших розпоряджень. Згадай, які найкрилатіші фрази вживає досвідчений педагог? «Закрий рот», «Всі закрили роти», «Слухайте пояснення», «Тобі ж сказано було, як треба робити...» і так далі. Тож перше твоє завдання - набратися терпіння і ще раз терпіння. Його має вистачити, щоб вислухати тих, хто говорить заплутано й не по суті. І тих, у кого пауза довша за сказане.
! Давньогрецький філософ Зенон сказав: «У нас для того два вуха і один рот, щоб більше слухали і менше говорили». Тож не просто удавай, що слухаєш, відключаючись подумки і направляючи зусилля на стримування нетерпіння перебити та самій все сказати, бо так буде швидше. Так, швидше, але малоефекгивно. А якщо ти вслухаєшся в те, що говорить дитина, ти почуєш зміст сказаного. І по закінченні зможеш зреагувати та висловитися так, аби підтримати активність малюка і відмітити найбільш істотне із сказаного ним.
@
> Олексій уважно слухав Іванка і почуй..
> Андрійко зумів самостійно знайти свій спосіб вирішення проблеми.
> Максим помітив найбільш істотну деталь.
> Як точно підмітила Оленка головну рису своєї мами.
> З якою повагою говорить Сергійко про свого тата.
> Дуже послідовно міркує Ігор.
> Зі сказаного Ксенею я зрозуміла, що вона поважає свого брата за...
> Василько показав нам, як треба поважати чужу думку.
> Якщо я правильно зрозуміла, то Кирило хотів сказати, що... Так, Кириле?
> Сашкова відповідь змістовна і повна. Але ти вжив декілька слів, які в літературній українській мові не вживають. Що це за слова і якими їх замінити?
Проводячи таку роботу в системі, ти розпиватимеш у дітей взаємо- і самоконтроль за мовою. Тільки вислухавши всіх бажаючих, ти можеш доповнити (уточнити, розширити, поглибити) знання дітей новою інформацією, яка ще не прозвучала, але яку вони мають знати, виходячи з програмових вимог для дітей даного віку. Якщо ж мова йде про заняття з математики, природи , образотворчого мистецтва чи художньої праці, то не поспішай шай показувати і пояснювати, що та як робити. Озвуч проблему і спонукай дітей спочатку проговорити, якими засобами вони можуть її вирішити. Разом з дітьми спробуй (якщо це можливо) зробити так, як запропоновано. Якщо ж ні, проаналізуйте: чому не можете? А свій показ, своє пояснення здійснюй, наголосивши, що можна «ще так це зробити» (нас так в школі вчили), - позитивна установка на школу. Таким чином, ти надаватимеш дітям альтернативу вибору і не стверджуватимеш, що то єдине правильне рішення. Цим педагогічним прийомом ти не позбав- лятимеш дітей можливості продемонструвати свою творчість.
Проявляй щирий інтерес до пропозицій дітей. Висловлюй захоплення їхньою кмітливістю і винахідливістю. Не бійся визнати, що ти чогось не знаєш і не підозрювала про можливість саме такого варіанта вирішення даної проблеми. Поцікався: як і від кого дізналася дитина про можливість саме такого варіанта виконання завдання? Це стимулюватиме появу інтересу інших малюків до пізнавальних передач, змісту дитячих періодичних видань, природних явищ тощо. Сама ж, готуючись до занять, завжди готуй не менше трьох варіантів вирішення завдання.
@ №1 Склад числа 5: 4+1; 2+3; 1+1+1+1+1; 2+2+1;
3+2; 1+4; 2+1+1+1; 3+1+1 кожного варіанта придумайте казку «Як утворилось число 5»? «Як я народилась» (від імені цифри «5»). Так, у процесі гри з числами і цифрами у дітей розвивається уява, мовленнєві навички.
@ № 2. Як дізнатися, що любить традесканція?
Можна:
Варіант 1: Йти шляхом пошуків, переставляючи і поливаючи в різний час і через різні проміжки часу.
Варіант 2: Розпитати дорослих: маму, бабусю.
Варіант 3: Прочитати спеціальну літературу. Де візьмемо? Хто прочитає?
Варіант 4: Запросити фахівця, який розповість не лише, як доглядати за традесканцією, а й відкриє деякі таємниці природи. Хто це може бути? Як запросити?
Варіант 5: Розпитати саму квітку про все, що цікавить дітей. (Від імені квітки відповідатимеш ти або дитина, яка добре знає цю квітку).
Це все педагогічні прийоми подачі інформації, але сприймають її діти після такого обігравання зовсім по- іншому і запам’ятовують набагато краще. Ти пересвідчишся в цьому, коли наступного разу запропонуєш малюкам послухати, про що шепочуться традесканція з фіалкою. Від імені традесканції вже виступатиме хтось із дітей. Ти візьмеш на себе роль фіалки. Доповни, уточни вже наявні у дітей знання про традесканцію і дай нові - про фіалку. При цьому спонукай до порівняння зовнішніх ознак:
> Що між нами може бути спільного, ми ж такі різні? Поглянь, які у тебе листочки, а які - у мене? Що ти скажеш про мене?
Інші діти-арбітри допомагають квіткам розв’язати конфлікт і доводять, що у квіток багато спільного.
> У вас обох є стебло. Показують. Описують.
Але фіалка не згоджується:
> Нема в мене цього... (діти підказують слово, яке мають запам’ятати - «стебло»).
Пояснюють, що стебла у різних квіточок різні:
> У традесканції стебло довге, а у тебе...
> Подумаєш, стебло. Більше нічого спільного, - веде своє фіалка. Діти знову доводять:
> Листя (затим коріння), незалежно від форми і розміру,
називаються так, бо виконують одні і ті ж самі функції...
Фіалка ображається. «Злазить з тумби і ховається в затемнене місце»:
> Ось тут я буду жити.
Традесканція і діти стоять перед вибором: або дати їй спокій (але ж що з нею буде???). Або переконати: чому вона не може залишатися в закутку. («Бо без світла загинеш, листочки пожовтіють...»). Тобто ти не даватимеш вдруге інформацію, а діти продемонструють, як вони засвоїли її з першого пред’явлення.
@ №3. Треба меблі для нової ляльки. Як можна вирішити цю проблему? З якого матеріалу? Чому? Варіанти вирішення даної проблеми:
Варіант 1. Попросити дорослих виготовити їх. Хто це може зробити? З чого? (Ось тобі і знання про матеріал, фах столяра). Але ж столяру треба розміри. Яких розмірів меблі підійдуть ляльці? І взагалі, чому лялька у нас без імені? Яке ім’я дамо? Треба з усіх запропонованих вибрати одне - вправлятиметесь у вмінні домовлятися, погоджуватися на пропозицію більшості. Вимірювання, вживання математичної термінології: ліжко має бути довше, ніж те, в якому спить лялька Ксеня, але ширше. Бо нова лялька повніша за Ксеню.
Цінність цього прийому в тому, що діяльність дітей цілеспрямована на певну особу (ляльку) і ситуацію (потребу виготовити меблі для неї). І саме ця деталь включає мотивацію - бажання займатися цією діяльністю, тому що це конче треба ляльці. І тому що ми хочемо їй допомогти. Таким чином ти включиш оте «хочу», яке спонукатиме дітей до активності.
Варіант 2. Виготовити меблі самим, доки виготовлятимуть дерев’яні. З чого можна виготовити? Як? (Це вже вміння використовувати замінники). Де візьмемо матеріали? Спільне рішення: хто який матеріал принесе, з того і будемо виготовляти. Що може згодитися для цієї мети?
Потім організуємо виставку-продаж «Меблі - 2002», а Ксеня вибере меблі на свій смак (Виховуєш розуміння, що у кожного своє уявлення про одні і ті ж речі). Кожен експонат має бути представлений «виробником», який розкаже про переваги саме своїх меблів. Рекламувати треба так, щоб Ксеня захотіла купити саме їх. Визначити ціну кожного предмета. Але ж у Ксені нема грошей. Що робити? (Попросити у батьків; заробити; виготовити; принести старі). Крім цього виставки завжди проходять святково, весело. Як нам це зробити? А як інші ляльки? Вони також хочуть на виставку, щоб допомогти своїй новій подружці вибрати гарні, добротні меблі. Адже треба, щоб вони відповідали габаритам ляльки, були міцними і гарними. (Ось тобі ціла низка прикметників, іменників, які діти можуть застосовувати під час реклами своєї продукції: гарні, міцні, дерев’яні, паперові - молодші групи; доброякісні, з картону, сучасний дизайн - старші).
Як бачиш, одна, своєчасно озвучена ситуація, стимулює цілий ряд цікавих, змістовних, розвиваючих дій. Дій, у процесі яких виникає обопільний інтерес, відчуття єдності у виконанні спільної справи. Досягається взаєморозумінням між дівчатками і хлопчиками, формуються комунікативні навички.
У тебе знову виникли сумніви? Мабуть, щодо того, чи діти приймуть ігрові умови? Побоюєшся, що вони сміятимуться та віднесуться скептично до ігрових персонажів? Твої сумніви розвіються, щойно ти сама почнеш гратися. Бо у дітей перехід вихователя в іншу, ігрову роль і ситуацію викликають шквал емоцій та бажання діяти. А це найголовніша умова успішного виконання твоїх педагогічних завдань. Основна причина твоїх сумнівів полягає в підсвідомій осторозі втратити контроль за дисципліною. А у відсутності практичних гавичок оперативно підбирати потрібну фразу, прийом чи метод, які імшравлять ініціативу дітей в потрібне русло. Але, подаючи по-різному інформацію, ти матимеш змогу практично вправляти малюків у веденні ситуативного діалогу. Таким чином, і ти, і діти оволодіватимете в системі навичками мовленнєвої компетентності . Розвиватимете процеси аналізу та синтезу, що є ос ноною інтелектуальної компетентності. Опануєте зразком окультуреного розв’язання конфлікту. Формуватимеш у малюків емоційно- вольову сферу. Вправлятимеш їх у вживанні математичних термінів, у вмінні самостійно шукати засоби виконання власного (не твого, що дуже істотно) задуму.
Все, про що йде мова, наочно демонструє дещо відмінну подачу нової інформації дітям за допомогою різних педагогічних прийомів. Мабуть, ми повторимось, але ще раз наголошуємо на тому, що дуже істотним є також вміння педагога «вписувати» свою педагогічну задачу в конкретну ситуацію, яка виникає у процесі дитячої діяльності. Необхідно навчитись логічно пов’язувати діючу на занятті особу і задачу.
@ № 4. Заняття в старшій ясельній групі.
Мета : Вправляти дітей у вмінні відбирати предмети за різною формою, не називаючи її. Дидактична гра «Закрий віконце».
Сюрпризний момент: зайчик.
Як ти сформулюєш задачу для дітей? Спробуй сама це зробити, не читаючи далі... Що у тебе вийшло? Мабуть, декілька варіантів? Молодчина! А тепер порівняй їх із тими, які використовували наші вихователі ясельної групи. Вихователь виступає в ролі зайчика.
· Варіант 1. Зайчик приніс нову гру, бо не може розібратися, як нею гратись. (Діти опановують гру, і кожен підходить чи підкликає «зайчика», показує і пояснює, щоб той і сам інших зайчат міг навчати). (Якщо акцент на репродуктивну діяльність. Тобто стоїть задача застосувати вже отримані знання).
· Варіант 2. Зайчик приніс «сюрприз». Хоче дізнатися чи справляться малюки з грою, в яку вже навчилися гратися зайченята і тому вирішили подарувати її дітям. (Це прийом ефективний, якщо тобі треба внести в групу нову гру. Або навчити вихованців елементарним навичкам підбору фігур не лише за кольором, а і за формою). (Інформаційна задача).
· Варіант 3. Прийшли в гості до зайчихи, а вона сховалася під ліжко, бо боїться вовка. Він зачарував її віконниці (ширму) і вони не закриваються. Треба їх розчарувати - підібрати «віконниці» до кожного віконця (вони є на столах). На творчому етапі уточнюється також вміння вживати поняття «ставні». їх призначення — захист вікон; завдання виховного плану - викликати бажання допомогти, захистити безпомічних.
@ № 5. Гра «Підбери втулку» (ясельна група).
Мета: Вправляти малюків у систематизації предметів різних кольорів. Спонукати дітей з високим рівнем розвитку називати кольори.
Сюрпризний момент: білочка.
Спробуй за аналогією попередніх варіантів «прокрутити» в уяві можливі зв’язки мети гри і нового ігрового персонажу — білочки... Вийшло? Чудово! Ось ще один можливий педагогічний прийом (роль білочки виконує няня). Діти чують чийсь плач, шукають, хто може плакати і знаходять білочку. Вона сидить і «чаклує» над грою, причитаючи: «Що ж ви, малюки, наробили? Доки я все зроблю, з вами може статися біда. Із дупла можете випасти. І куниця може напасти» - і тому подібне. Діти цікавляться у білочки, що сталося? Вона розповідає, що білченята розкидали всі грибочки. А зимою підуть сніги, притрусять
грибочки і вони залишаться без запасів. Взимку це - вірна гибель. Тому вона змушена залишити малих білченят в дуплі самих і наводити лад у своїх засіках. Але дуже боїться, щоб з малечою чого не трапилось у її відсутність. Зазвичай, малюки виявляють готовність допомогти білочці якомога швидше і краще виконати цю роботу. Малюки вкладають втулочки, підкликають білочку. Вона виправляє, якщо не на своєму місці грибочок, складає їх в корзину (ящик), дякує за співчуття і допомогу. Прощається і поспішає до своїх малюків.
*** Взявши на себе роль того чи іншого персонажу (зайчика, білочки), ти вже не виходиш із цієї ролі. Спілкуєшся з дітьми до кінця заняття лише від її імені. Задаєш запитання, Ці. відповідаєш на них, виправляєш малюків, перевіряєш, як виконали завдання. Тобто ведеш прямий діалог зайчика (білочки) з дітьми. Ніякого посередництва. А якщо ігрову роль бере на себе помічник вихователя (в даному випадку няня виконує роль білочки), то дивуєшся так, ніби вперше, як і діти, побачила та почула цього зайчика (цю білочку). Разом з малюками висловлюєш співчуття, підібравши потрібні слова (тобто даєш зразок). Задаєш запитання, звертаєшся до білочки, уточнюєш, чи вдалося вам їй зарадити? Іншими словами, створюєш мотивацію для всіх видів діяльності малюків.
Сподіваємось, що методи і прийоми, які ми рекомендуємо, допоможуть тобі на перших порах. А надалі найсясама розібратися в причинах своїх успіхів і невдач. Аналізуй щодня:
> Яке відкриття я сьогодні зробила?
> З якими проблемами зіткнулася? Як їх вирішувала? Що вдалося, а що ні? Чому? Як готувалася до робочого дня? Які були ідеї? Які сюрпризні (ігрові) моменти використала? Що вони дали? Які ще задачі я могла вирішити, але не зуміла використати вдалий для цього момент? Як мені треба було зреагувати? Які проблеми, що виникли, можна вирішити найближчим часом? Які треба взяти на примітку і включити до наступного тематичного циклу? Як?
> Що легко далось? Завдяки якому педагогічному прийому?
> Якої допомоги потребую? Хто може мені допомогти? До кого ще можна звернутися? Як це зроблю?
*** Проаналізувавши так свій робочий день, відбирай для подальшої роботи ті методи і прийоми, які дали найкращий результат з найменшими затратами енергії, часу, здоров’я (як твоїх, так і дітей). Відмовляйся від неефективних педагогічних прийомів. Як визначити їх ефективність? Давай спробуємо розібратися разом:
> Ви все заняття вчили вірш, а розповіли його 1-2 дитини і то з твоєю допомогою. Ефективний метод було використано? Звичайно, ні.
> Під час бесіди окремі діти відповідали «так», «ні», «добре», «погано». Ефективні методи було використано? (Ні.)
> Всі діти виконали 3-4 спільних для всіх завдання. Це ефективно? (Ні.)
> Ти не почула від дітей жодного питання, жодної пропозиції. Ефективно? (Ні.)
Цей перелік можна продовжувати дуже довго. Він напряму залежить від ретельності підготовки до робочого дня. Тож зрозуміло, що творчості від дітей можна чекати лише в тому випадку, коли творчо і ретельно продумаєш кожен режимний момент, кожне заняття, кожну гру, кожне питання. Розробляй по декілька варіантів на кожну найнесподіванішу ситуацію і проблему, які можуть виникнути. Тому що засвоєння «рецептів виховання»
> це початкова грамота педагогіки і ніяка творчість взагалі (а педагогіка тим більше) не може розпочинатися на порожньому місці, на підставі лише інтуїтивних реакцій.
Наводимо нижче перелік педагогічних прийомів і методів, які найбільш прийнятні і ефективні на інформаційному етапі П3:
@ №1. Проблемні ситуації (питання) і пошук шляхів їх вирішення.
> Визначити на смак: яка вода і чому (солодка, солона, кисла).
> Визначити на нюх повітря (свіже, неприємне).
> Визначити на дотик - де тепл і ніс?
> Чого усміхаються шибки?
> Який одяг зручніший і чому?
> З чого починається дощ?
> Хто як спить?
> Чому жаба зелена?
> Чому зайчик міняє шубу? (Його шуба взимку біла, а влітку сіра).
> Коли ми буваємо веселі?
*** Не вживай фрази «Неправильно», «Ти не правий».
> Що ви знаєте про лисицю (ведмедя)?
> Хто добре вміє ходити (плавати, стрибати)?
> У яких птахів на пальцях перетинки? Чому? (Домашні птахи).
> Що станеться з бджолою після того, як вона вжалить?
Т Що було б без сонця?
> Чого не можна робити на сонці і чому?
Вмій тримати паузу. Дай дітям можливість усвідомити набутий досвід. Якщо діти неуважні, поглиблено не приймають участь в обговоренні озвученої проблеми, з нетерпінням чекають на кінець заняття, не звергаються з питаннями пізнавального характеру, значить ти припустилася помилки.
Можливі типові помилки:
- Обмежила творчість і самостійність дітей, перехопивши ініціативу.
- Слабка мотивація до пізнавальної діяльності.
- Матеріал не відповідає віку дітей.
- Відсутня була логіка послідовності в подачі знань.
! Знайоме і доступне діти роблять з радістю.
Заготуй фрази, які допоможуть тобі підтримати окремих дітей:
> Зберися з думками — кожен може помилитися.
> Добре було б...
> Відповідай по суті питання.
> Чим відрізняється город від саду? (Село від міста. Овочі від фруктів).
Хто в групі (сім’ї) найвищий (найнижчий)?
> Що є в групі (дома) найтонше (найвужче)?
> Хто найуважніший (привітний)?
Яке у кого житло?
> У кого які сусіди?
Хто чим живиться?
*** Не виправляй механічно помилки вихованців. Стимулюй кожного самому виявити і виправити свою помилку.
> Який спорт кого цікавить? (Домашнє завдання - займаються в сім’ї).
> Хто чим захоплюється? (Хобі членів сім’ї).
> Яка книга улюблена? (Яка казка улюблена?).
> Хто які звуки чує (видає)?
> Що буде, коли не стане професії швачки (перукаря, чоботаря)?
> Чому люди одягаються по-різному?
> Чому люди танцюють по-різному?
> Куди зникає вода?
> Чому в кімнаті світло?
> Де в квартирі завжди темно, куди і не заглядає сонечко?
> Як ти чуєш (бачиш)?
На якому транспорті краще подорожувати? Чому?
> Що треба робити, щоб бути завжди здоровим?
> Хто і як допомагає людині?
Які прилади (предмети побуту) допомагають людині? (Домашнє завдання).
Жодна неточність, неясність, неузгодженість не повинна «зависати». Доводь вирішення озвученої проблеми до логічного кінця. Якщо нема змоги зробити це відразу, винеси на перспективу: «Після сну продовжимо обговорення». «Після музичного заняття розберемося до кінця і цим питанням». Але обов’язково виконай свою обіцянку: «Я обіцяла... Пам’ятаєте, Сашко озвучив дуже цікаву проблему? Хто нагадає?»
> Що можуть рослини (дерева, кущі, земля, тварини)?
> Як живуть голуби (ластівки, комахи)? Д.з. - дізнатись про ту, яка тебе цікавить.
> Кого прихистило це дерево? (Калина).
Хто сховався на (під) дереві (листочком, корою дерева)?
> Чому муха (комар, собака) кусається?
> Чи можна визначити погоду на завтра? За якими ознаками?
> Чому бджола дзижчить?
> По-різному скажемо про сонце.
> Що означає писк комара?
> Якби риба заговорила людською мовою, що вона розповіла б?
Чим сьогодні відрізняється етап неба від вчорашнього?
> Чому у лелеки довгий дзьоб, а в горобця - короткий?
> Чому дикі качки літають, а домашні - ні?
> Чим схожі і відрізняються дикі свині від домашніх?
> У кого з домашніх тварин народжуються живі дитинчата, а хто висиджує яйця?
*** У кого буває багато дитинчат, а у кого завжди одне?
Не «розжовуй», не обставляй занадто засобами наочності те, що вже відоме дітям. Це гальмує їх розвиток. Прагни щ передбачити, а краще поцікався у дітей, що вони вже зна- ють і дай цілком нове для них.
Де хто народжується?
Що станеться, якщо ковтнути великий кусень, не пережувавши?
> Що можна і не можна робити з очима (пухами, волоссям...)? Чому?
> Як спілкуються глухі?
Як пізнають світ сліпі?
> Що відбудеться, якщо на сухий (мокрий) папір попаде іскра?
Як треба поводитись в лісі і чому?
! Не захоплюйся примітивним всезнайством. Під непоси- |в льною вагою незрозумілої інформації руйнується інте- лект дитини. У слабких дітей із уразливою психікою настає порушення психоемоційної сфери. Як результат — загальне погіршення соматичного здоров’я.
Хто як ходить?
Щоб ти зробив, якби став вихователем (муз. керівником)?
Що кого красить?
Кого ти вважаєш видатним?
Кого і за що ти поважаєш (любиш)?
Де можуть вирости яблука?
Кого б назвав культурним (вихованим, добрим, чесним...)?
Не стверджуй дану тобою інформацію чи думку як остаточну, єдино вірну. Бо одним із найбільших лих, що, як іржа, роз’їдають тонкі механізми педагогічного процесу, є трафарет, стандарт. Тому підтримуй відмінні від загальної думки дії, поведінку окремих, нестандартних дітей.
@ №2. Дослідно-пошукова робота:
> Виміряти температуру на сонячному місці майданчика та в тіні. Чим різниться ріст рослин у цих місцях? -Поставити кімнатну рослину на освітлене місце. Чи змінилось положення листя, бутонів, квітів через 4-5 днів?
-Помахаймо хусточкою біля обличчя. Хто що відчув? Що це означає?
@ №6. Екскурсія за межі дитячого садка з метою збагачення вражень:
> Про те, звідки черпає сили до життя явір (мати-й- мачуха)? Як побачити коріння?
> Які видимі частини можна виділити у куща смородини, дерева?
> Як готуються до зими комахи (жаби)?
> Де і як живуть метелики?
> Де найбільше бджіл і ос? Чому?
> Як скидають листя каштан і тополя? Що спільного? Відмінного?
> Як прокидаються після зимового сну? Що спільного? Відмінного?
@ №7. «Спільнота допитливих» (чомусиків, які постійно чимось цікавляться). Ефективно діє в групах, де є кілька дітей, які хочуть, наприклад, навчитися читати.
> Чи росте Місяць? (замальовка росту Місяця впродовж 2 тижнів).
> Як світить Місяць (Сонце)? З люстерком, відбитим світлом. Гра «Дослідники космосу».
@ №8. Крісло оповідача (казкаря).
Розповідають все, що придумали разом з батьками.
@ №9. Піраміда питань. Будуємо з кубиків піраміду, задаючи питання. Затим розбираємо піраміду, відповідаючи на них.
Глибоко опрацьовуйте тему бесіди про взаємозв’язки між предметами. Спонукай дітей до пізнання скритих від очей явищ, стимулюй абстрактне мислення.
@ М’яч.
Питання, які, як правило, задають діти:
> Чому ти круглий?
> З чого ти зроблений?
> Чому ти червоний?
Питання, які пропонує задати вихователь:
> Чому ти легкий?
> Хто і де тебе виготовив?
> Де б ти хотів жити?
> В які ігри хотів би грати?
! Недорікуватість думки— сумне явище,яке є наслідком невміння говорити, що в свою чергу гальмує розвиток І складного розумового процесу. Педагогічні недоробки можуть призвести до важких наслідків.
@ №10. Тренінги з розвитку навичок:як прийняти колективне рішення; як захиститись від тиску з боку однолітків; як конструктивно розв’язати конфлікт за допомогою переговорів, третьої особи арбітра).
Дай дітям зразок вміння розв’язувати конфлікти. З’ясуйте, які наслідки будуть такої (агресивної) поведінки для учасників конфлікту?: Посваритесь? Поб’єтесь? Погіршиться стан здоров’я? Втратите можливість гратися? Як можна вичерпати конфлікт? Вибрати посередника. Обговорити. Провести переговори.
@ №11. Групова та індивідуальна нсихокорекцій на роботаз формування навичок саморегуляції і аутотренінгу, позитивного мислення:
- навчимося прийомам зняття роздратування («подумай про приємне», «лялька Бо-бо: розкажи їй про причини поганого настрою», гра «Дзеркало» - посміхнутись.).
Зразок, до якого треба прагнути:
Ідеальний портрет: «Якою я хотіла б бачити мою подружку (виховательку)? «Я — у майбутньому...», «Моє місто у майбутньому», «Якою я уявляю нашу групу», «На кого мрію бути схожою?»
@ №12. Тияедень новенького вихованця(дані про родину,. захоплення, сімейні традиції тощо). Зустрічай кожну ди-. тину посмішкою, бо мало любити, треба дати відчуття це.
Особливо тим, хто вперше прийшов в групу або довго не ходив. Приділи їм особливу увагу: почни показувати, розповідати, що нового в групі, що змінилося? Затим доручи закінчити це дитині з високим рівнем.
@ №13. Трибуна «Мої права»- ознайомлення з Декларацією прав дитини. Вправляння увмінні цивілізовано їх захищати.