Група - це передусім конкретні діти зі своїми глобальними проблемами.

Якщо дитина не хоче виконувати ту чи іншу справу, не силуй її. Прагни зробити цю справу привабливою для інших дітей. Зацікавившись, малюк забуде про своє неба­жання.

Спонукай батьків до застосування отриманих на інформацій­ному етапі знань про свою доньку (сина). Вправляй їх у вмінні морально підтримувати свою дитину, приймати її такою, яка вона є. Не порівнювати її з іншими, а оцінювати лише по відношенню до своїх попередніх результатів.

@

> Помітити і розповісти про домашні досягнення сина.

> Виконати завдання разом з дитиною, обговорити різні варіанти рішення завдання, відшукати потрібну інфор­мацію в різних джерелах.

Доведи до відома батьків:

Ігрові закони можна проігнорувати, але не скасувати. Підви­щена увага до інтелектуалізації на шкоду становленню в дитини всіх необхідних психічних новоутворень у сфері емоцій, вольової регуляції розвитку інтелектуально-мовних, художніх можливостей породжує парадоксальну картину. Великий відсоток дітей, які

йдуть до школи, не готові до навчання, тому що несформованість мотиваційної зрілості до нових видів діяльності та форм організації життя робить дуже проблематичними успіхи дитини у навчанні в школі.

Частіше вживай такі формизвернення:

> Можеш на мене розраховувати.

> Я радила б тобі...

> Я пропоную тобі...

> Ми надіємось на тебе.

> Все в цьому житті залежить від тебе.

> Ти багато чого можеш.

Готуй індивідуальні (доступні для кожного вихованця) завдання. Які розкладай в конверти. Кожна дитина вибирає свій конверт за умовною позначкою-картинкою.

! Пам’ятай про право дітей на вибір. Навіть якщо він невда­лий. Краще гірший досвід, але свій.Дитина має бути вільною, рівною у своєму життєвому виборі, робити який вона може самостійно, з чітким усвідомленням того, що робить, навіщо і для чого. Кожна дитина має свої особисті «рекорди», які дуже важливі для неї.

Варто лише зануритись у справу виховання, щоб одразу ж збагнути всі свої недоліки. І усвідомивши, починати виправляти. А вдосконалювати себе — це найліпший засіб виховання своїх і чужих дітей та великих людей.

*** Особливий такт прояви до дитини, невпевненої в собі: «Ти прослідкуй, як це робить Ганнуся. Допоможи їй». Коли на дитину не тисне обов’язок зробити те, в чому вона невпев­нена, зникає страх не справитися з поставленим завданням, дитина, сама того не помічаючи, захоплюється спільним «робочим» настроєм і робить те, що раніше вважала немож­ливим.