Терка потрібна для затирання штукатурки. До робочої поверхні терки можна прикріпити щільну повсть або фетр. З таким покриттям вона затиратиме набагато краще. Правило — дерев'яна рейка перетином приблизно 50х50 або 25х80 мм — потрібне для перевірки рівності обштукатуреної поверхні, витягування карнизів тощо. Скребки застосовують для видалення старого шару клейової або вапняної фарби, шпалери та для інших робіт. Виготовляють їх з покрівельної сталі, а ручку —з дерева. Потрібно мати скребки різної ширини: вузькі (шириною 50—60 мм) — для роботи на нерівних поверхнях; широкі (шириною 80—100 мм) — для роботи на рівних поверхнях. Крім названих інструментів, потрібно мати також щітку із сталевого дроту для очищення поверхні, зубило для насікання поверхні, молоток, щітку, відро.
Для приготування вапняного розчину беруть вапняне тісто, додають до нього трохи піску і добре перемішують. Потім окремими порціями досипають весь потрібний пісок, кожного разу добре перемішуючи. Воду додають до одержання розчину середньої густини.
Провішування колон виконують так. Якщо кілька пілястр розташовані на одній прямій лінії, то спочатку провішують крайні колони, потім за допомогою шнура, натягнутого по вбитих цвяхах або вбудованих марках, решту. Також можна провішувати пілястри в такий спосіб. Зверху на товщину штукатурки вбивають цвях або влаштовують марку. З головки цвяха опускають висок і вбивають другий цвях. Потім по вбитих цвяхах натягують шнур, по якому в разі потреби в пілястру вбивають проміжні цвяхи. Після провішування крайніх пілястр по вбитих цвяхах натягують шнур, вбивають по ньому цвяхи або роблять марки на всіх інших пілястрах.
Для влаштування марокна колонах на місці провішування накидають ліпки із гіпсового або вапняно-гіпсового розчину. По ліпках збоку пропускають висок і по лінії шнура зрізують лицьову поверхню ліпків, отримуючи точні марки. Їх влаштовують на відстані 1,5…3 м одна від одної, тобто на відстані, яка дорівнює довжині правила. На пілястрах 5 м заввишки влаштовують по 2 марки.
Поверхню, що вимагає ремонту, легенько простукують молотком або ручкою штукатурної лопатки. Якщо чути глухий звук, то це означає, що штукатурка тримається міцно, якщо звук дзвінкий — штукатурка відстала від основи.
Таку штукатурку обережно відбивають молотком, зубилом чи сокирою. Кам'яні, цегляні і бетонні поверхні, що були під штукатуркою, насікають, очищають сталевою щіткою і промивають. На дерев'яних стінах і перегородках під відбитою штукатуркою перевіряють міцність драні; в разі необхідності її заміняють новою. Якщо товщина штукатурки понад 5 мм, у пошкоджене місце забивають цвяхи, які обплітають дротом. В результаті цього забезпечується краще зчеплення штукатурки з основою.
Після видалення відстаючої штукатурки зі старих шарів клейової чи вапняної фарби зчищають набіл та залишки старих шпалер. Набіл зчищають скребками, легко притискуючи їх до поверхні. Якщо він тримається міцно, його розмивають гарячою водою за допомогою щетинної щітки. Залишати рештки набілу на поверхні не допускається.
Підготовлену таким чином поверхню можна штукатурити. Якщо ж немає на пілястрі штукатурки, то для очистки спочатку використовується щітка. Для очистки щітку притискують до поверхні і пересувають в уіх напрямках – з поверхні знімається тонка плівочка з осілим на ній пилом і брудом.
Найкраще для очистки використовувати електричну щітку з гнучким валом. Застосовують і тихохідне свердло, вставляючи у патрон наконечник з набитими стальними щітками. Можна застосовувати шпарувальні машинки, до яких замість терок також прикріплюють стальні щітки.
При великих об’ємах робіт використовують піскострунний апарат.
Після обробки поверхонь з них слід видалити пил, зняти відбиті, а не ті, що відпали шматочки гіпсу, каменю, цегли і промити водою. Місця, забруднені маслами, фарбами і смолами,слід повніст очистити, в іншому разі на штукатурці утворюються плями, які важко видалити, в результаті доводиться штукатурити заново.
При малому обсязі робіт підготовку робіт виконують ручним інструментом.
Пілястри оштукатурюють у такий спосіб.
На кутах пілястри встановлюють і кріплять по вискуіправила, кромки яких повинні виступати за грань стовпаана 1,5і2 смпна товщину штукатурки. У простір міжправилами наносять розчин:
Спершу набризк, потім грунт, який розрівнюють на одному уровні з правилами. По грунті роблять накривку і затирають. Потім правила знімають, навішують їх на дві інші сторони пілястри і штукатурять ці сторони в такій же послідовності.
Товщина штукатурної накиді повинна бути до 15 мм. Штукатурка складається з трьох шарів:
1. Набризк – перший шар штукатурної накиді товщиною від 3 до 5 мм. Розчин для нанесення оббризку при роботі вручну повинен мати консистенцію, відповідну до занурення стандартного конуса на 8-12 см.
2. Ґрунт – другий шар штукатурної накиді, який утворює всю товщину штукатурки. Наносять його з тістоподібного розчин, консистенція якого відповідає зануренню стандартного конуса на 7-8 см при умові, що він не містить гіпс і наносять вручну, і 9-12 см, якщо до складу розчину входить гіпс. При великій товщині штукатурки грунт доводиться наносити в кілька шарів, щоб товщина кожного шару не перевищувала 7 мм при використанні вапняних розчинів.
3. Накривка – третій шар штукатурної накиді товщиною 2 мм. Наносять його із сметано подібного розчину, густота якого відповідає зануренню стандартного конуса на 9-12 см.
При накиданні розчину ковшем продуктивність значно вища, ніж при роботі лопаткою. Ківш складається з чашки і ручки. Чашка штампується з тонкої сталі, до чашки на заклепках кріпиться ручка, на якій закріплюють дерев’яний держак.
Правильна хватка поліпшує і полегшує кидок, а головне, зменшить втрати розчину. Ковшами можна накидати розчин на всі види поверхонь і тяги в будь-яких положеннях, тобто зліва направо і справо наліво тонкими і товстими, широкими й вузькими кидками.
Накидати ковшем розчини, що швидко тужавіють, наприклад вапняно-гіпсові, не рекомендується, оскільки розчин, наростаючи на ковші, надто обтяжує його.
Виконуючи роботу ковшем, штукатур встановлює пересувний ящик на відстані 1 м від стіни, бере ківш у праву руку, забирає ним порцію розчину, робить розмах рукою і скидає розчин на поверхню. В міру обштукатурювання поверхні ящик з розчином пересувають на нове місце. Кидок необхідно робити з такою силою, щоб розчин вилітав з ковша не затримуючись і розстилався по поверхні віялом. У цьому випадку розчин лягає на обштукатурювану поверхню рівним тонким шаром. При обштукатурюванні стель ящик встановлюють під місцем нанесення розчину.
Для збільшення продуктивності праці розчин слід наносити поперемінно обома руками. Якщо під час роботи стомлюється права рука, то працюють лівою. Шар ґрунту накидають штукатурною лопаткою з соколом.
При роботі з металевими соколами і намазуванні розчину на поверхню на сокіл слід натискувати на кінцем лопатки, а ручкою, надівши на неї або прибивши до неї гуму, яка перешкоджає ковзанню ручки по металу.
На сокіл накладають розчин, ним також намазують, розрівнюють і розгладжують розчин.
Накидаючи розчин, штукатур виконує такі операції:бере лівою рукою сокіл, а правою лопатку, підходить до ящика з розчином, встановлює один бік сокола на борт ящика, а другий трохи піднімає на 100-150 мм. Взявши лопаткою першу порцію розчину, її кладуть на верхній бік сокола, а потім послідовно рядами укладають останні порції зверху вниз.
Коли накидають від себе, змах лопатки спрямований вперед і кидки розчину лягають перед штукатуром. Якщо кидки роблять над собою, то вони лягають майже над головою, але змах лопатки повинен бути спрямований трошки праворуч.
Коли наносять розчин через голову, то він лягає на поверхню за спиною штукатура.
Мал. 5.2. Затирання штукатурки «врозгін»
Під час роботи слід завжди вибирати таке положення, щоб не кидати розчин в бік працюючого поряд товариша і не обляпати його.
Після накидання шару ґрунту, його розрівнюють малкою або правилом, пересуваючи його знизу вгору по рейках. Після тужавлення розчину його затирають, а рейки знімають і перевішують на інші боки колони. Затирання виконують способом «врозгін».
У цьому випадку терку добре очищають від розчину, притискують до поверхні і виконують ним прямолінійні рухи – змахи. Після затирання «врозгін» поверхня повинна бути без раковин, протирань і горбиків. Якщо накривка усохла, її змочують водою. Чим частіше затерта поверхня штукатурки, тим вона менше потребує виправлень під час малярних робіт. Після штукатурення всіх боків пілястри натирають усенки, пошкоджені затискачами місця підмазують розчином і остаточно затирають пілястру терками.