Розробка алгоритму визначення основних тонів звукових об’єктів, що перекриваються у часі

Процедура прийняття рішення про „висоту тону ноти за значенням частоти звукового об’єкта” є простою задачею, на відміну від задачі „отримання значення ознаки”, яка є джерелом помилок і за якою приймається це рішення. Ознакою є основний тон звукового об’єкта. Причиною виникнення неправдивих гіпотез при сегментації сигналів є співпадіння частот гармонік і основних тонів звукових об’єктів, які необхідно розпізнати. При певному співвідношенні частот обертонів звуків співзвуччя формуються неправдиві гіпотези у відкликах фільтрів, що не налаштовані на частоти обертонів цих звуків. Тому необхідно переконатися, що в спектрі сигналу, який розпізнається міститься основний тон (з його частотою) чи хоча б обертони з достатньою потужністю. Про наявність гармонійних складових можна судити за амплітудним спектром, що отримується з ДПФ.

В блоці “Визначення загальної кількості гіпотез” визначається набір гіпотез, тобто значень основних тонів, які є найбільш ймовірними кандидатами.

При перевірці гіпотези основного тону з набору гіпотез необхідно в спектрі сигналу повністю подавити складові з частотами , а також їх гармоніки і переконатися, що гармонійні складові, що залишилися можуть бути основним тоном з частотою чи його обертонами.