МIТКА ОПЕРАЦІЯ ОПЕРАНД (і) КОМЕНТАР

Ланки (поля) можуть відділятися один від одного довільним числом пропусків. Порядок і позиція полів важливі. Так, мітки повинні починатися в першому стовпчику. Операція (мнемоніка команди) може починатися в другому стовпчику або поза ним.

Операнди слідують за мнемонікою команди. Коментарі можуть слідувати за операндами, мнемонікою або мітками, і можуть починатися в будь-якому стовпчику. Максимальна ширина стовпця – 255 символів. Один або більша кількість пробілів повинна відділити мітку і мнемоніку команди, та мнемоніку і операнд (i). Операнди повинні відділятися комою.

Мітки. В полі мітки міститься символічне ім'я комірки пам'яті, в якому зберігається відмічена команда або операнд. Мітка представляє собою літерно-цифрову комбінацію, що починається з літери. Використовуються тільки літери латинського алфавіту. Мова Асемблер припускає використання в мітках символу підкреслювання (_). Довжина мітки може бути від 6 до 32 (наприклад для MPASM) символів. Мітки можуть супроводжуватися пробілом, табуляцією або кінцем рядка.

В якості символічних імен і міток не можуть бути використані мнемокоди команд, псевдокоманд і операторів асемблера, а також мнемонічні позначки регістрів та інших внутрішніх блоків МК.

Операція. В поле операції записується мнемонічна позначка команди МК або псевдокоманди асемблера, що є скороченням (абревіатурою) повного англійського найменування дії, що виконується. Якщо є мітка на тому ж самому рядку, то мнемоніка команди асемблера, директиви асемблера і макрозвернення повинні відділятися від цієї мітки двокрапкою чи одним або більшою кількістю пробілів або міток табуляції.

Операнди. В цьому полі містяться операнди (або операнд), що беруть участь в операції. Операнди повинні відділятися від мнемоніки одним або більше пробілів чи міток табуляції. Списки операндів (операнди) повинні відділятися комами.

Наприклад:

;

; Приклад фрагмента вхідної програми “Iніціалізація МК“

BEGIN

Команди можуть бути без-, одно-, або двооперандовими.

Операнд може бути заданий безпосередньо або у вигляді його адреси (прямої або непрямої). Безпосередній операнд зображається числом (MOVLW 0FFh, де символ 0 для Асемблера означає, що це число FFh, а не мітка! Або, MOVLW B'01010011', де В – означає двійкове число) або символічним ім'ям (MOVWF DATAPORT).

Символічні імена і мітки, що використовуються в якості операндів, повинні бути визначені, а числа подані з вказівкою системи числення, для чого використовується префікс (літера, що міститься перед числом): В – для двійкової, Q – для восьмирічної, D – для десяткової, Н – для шістнадцятирічної. Число без префіксу за замовчуванням вважається десятковим.

Псевдокоманди асемблера. Програма транслює вхідну програму в об’єктні коди. Хоча програма, що транслює, бере на себе багато з рутинних задач програміста, такі як привласнення дійсних адрес, перетворення чисел, привласнення дійсних значень символьним змінним і т. п., програміст все ж повинен вказати їй деякі параметри: початкову адресу робочої програми, кінець асембльованої програми, формати даних і т. п. Всю цю інформацію програміст вставляє у вхідний текст своєї прикладної програми у вигляді псевдокоманд (директив) асемблера, що тільки управляють процесом трансляції і не перетворюються в коди об’єктної програми.

Псевдокоманда ORG 100H задає асемблеру адресу комірки пам'яті (100Н), в якій повинна бути розміщена наступна за нею команда прикладної програми.

Псевдокомандою EQU можна будь-якому символічному імені, що використовується в програмі, поставити у відповідність певний операнд.

Наприклад, запис

TMRO EQU 01h

призводить до того, що в процесі асемблювання всюди, де зустрінеться символічне ім'я TMRO, воно буде замінене числом 1.

Псевдокомандою END програміст дає асемблеру вказівку про закінчення трансляції.

В результаті трансляції повинна бути отримана карта пам'яті програм, де кожній комірці пам'яті поставлений у відповідність код, що зберігається в ній.

Нижче наведений фрагмент робочої програми, що містить операнди з різноманітним засобом завдання і псевдокоманду END: