Мета роботи

 

Мета роботи полягає в практичному ознайомленні з прикладами застосування пластмасових матеріалів для виготовлення деталей та елементів конструкції обладнання та засобів вимірювання.

4.2. Особливості застосування пластмасових деталей

в обладнанні та засобах вимірювань

Виготовлення деталей з пластмас широко застосовується в приладобудуванні. Механічна міцність пластмас, як правило, нижча, ніж у конструкційних металів. Однак, пластмаси знаходять застосування для виготовлення тих деталей, які не несуть значних механічних навантажень і до яких разом з тим висуваються певні специфічні вимоги – складна форма, висока електроізоляційна здатність, висока технологічність виготовлення і т.д. Приклад пластмасової деталі, що є елементом конструкції, - шасі високовольтного блоку живлення БВ-2-2 (рис.4.1).

 

 

4.3. Види пластмас, що застосовуються в приладобудуванні

Оскільки багато деталей електронних пристроїв, обладнання та засобів вимірювання під час роботи не несуть великих навантажень, то для їхнього виготовлення часто застосовують пластмаси навіть тоді, коли від деталі не вимагаються електроізоляційні властивості. Пов'язано це з тим, що при використанні пластмас можна застосовувати такі високопродуктивні технологічні процеси, як пресування та лиття. Ці процеси дозволяють за одну технологічну операцію одержати деталь складної форми. Це дає значний економічний ефект при серійному та масовому виробництві.

Пластмаси розрізняються за фізичними і технологічними характеристиками. До групи термореактивних матеріалів відносяться порошки К-21-22 і К-211-2, що мають добрі електроізоляційні властивості. Їх застосовують для виготовлення лампових панелей, каркасів котушок та інших деталей, що працюють в електромагнітному полі високої частоти. Порошки К-211-3 і К-211-34 відрізняються від попередніх тим, що в них наповнювач із подрібненої деревини замінений мінеральним, у результаті чого вони мають підвищену теплостійкість.

У порошків марок К-18-2, К-17-2, К-18-3, К-20-2 електроізоляційні властивості гірші, ніж у порошків К-21-22, К-211-2. Марки типу К-18-2, К-17-2 та інші застосовують при виготовленні побутової електроапаратури, невідповідальних ізоляційних деталей у радіомовній апаратурі, для ручок управління, зажимів і т.п.

МатеріалАГ-4, отриманий на основі модифікованої фенолформальдегідної смоли і скловолокна як наповнювача. Висока теплостійкість, гарна механічна міцність і електроізоляційні властивості забезпечили йому широке поширення для найрізноманітніших цілей при виготовленні якісних деталей ОЗВ.

Амінопласти сприймають барвники, завдяки чому з них можна пресувати декоративні деталі будь-якого кольору. Вони характаризуються дугостійкістью, тому їх доцільно використовувати при виготовленні комутаційної апаратури.

Термопластичні матеріали мають найменше вологопоглинання та кращі електроізоляційні властивості, особливо в діапазоні надвисоких частот. До цієї групи відноситься поліетилен (теплостійкість 100-120°С) і полістирол (теплостійкість 80°С). Поліетилен, що має гарну гнучкість, використовують як ізолятор у високочастотних кабелях. Полістирол використовують при виготовленні каркасів котушок і інших деталей, що працюють у полі високої частоти. До числа його недоліків слід віднести схильність до утворення поверхневих тріщин при зміні температури навколишнього повітря, а також у результаті старіння.

Найбільш теплостійким матеріалом є фторопласт-4, що одночасно має гарні діелектричні властивості в широкому діапазоні частот електромагнітного поля - до діапазону надвисоких частот(НВЧ).Деталі з фторопласту виготовляють методом механічнї обробки з прутків або брусків.

Для виготовлення деталей ОЗВ, що працюють в умовах вологого тропічного клімату, застосовують матеріали, стійкі до грибоутворення. До них відносять К-18-22, К‑211-3, К-211-34, АГ-4, фторопласт-4, поліетилен та ін.

До числа шаруватих пластиков відносять гетинакс, склотекстоліт. Листовий гетинакс і склотекстоліт випускають також із наклеєним тонким прошарком мідної фольги (фольговані ізоляційні матеріали). Вони широко використовуються при виробництві друкованих плат (див. лабораторну роботу № 7).