Основні функції, класифікація й вимоги, що висуваються до одягу. Технологія виконання ручних стібків і строчок
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра дизайну
Рег. №____________
Методичні рекомендації
До виконання практичних робіт
З дисципліни: для студентів: напряму…ВСТУП
Майбутній дизайнер-модельєр швейних і текстильних виробів у своїй практиці неминуче зштовхнеться з необхідністю пошуку нових пластичних форм, тому одержання навичок вивчення й аналізу вихідної форми моделі, принципів і методики макетування виробу на манекені багато в чому полегшать це завдання.
Крім того, у пропонованому курсі робіт студент навчається аналізувати й описувати зовнішній вигляд виробу, розробляти технічний рисунок, оцінювати проектовану форму виробу за її зовнішнім виглядом для наступної розробки модельної конструкції.
Основна мета практичних занять даної дисципліни навчити дизайнера розуміти й уміти грамотно спроектувати конструкцію майбутнього виробу, опираючись на знання анатомії й морфології тіла людини, основ конструювання, моделювання й технологи виготовлення готових швейних і текстильних виробів.
Практичні роботи передбачають виконання завдань за принципом «від простого до складного», поступово поглиблюючи знання й даючи необхідні основи для подальшого саморозвитку студентів у даному напрямку.
Загальні рекомендації до виконання
Практичних робіт
Перед виконанням практичних робіт студент зобов’язаний:
- ознайомитись з рекомендованою літературою;
- ознайомитись з методичними вказівками про зміст та послідовність виконання практичної роботи;
- підготувати відповідні таблиці для виконання розрахунків та оформлення звіту, а також конспект відповідей на запитання до теми практичної роботи.
Звіт з практичної роботи кожен студент оформлює самостійно.
Звіт повинен включати в себе: назву теми, мету роботи, основні поняття, розрахунки для побудови креслень основ конструкцій та модельних конструкцій ( в масштабі заданому викладачем).
Захист практичної роботи проходить у формі співбесіди за змістом роботи, підготовленим звітом, кресленням та запитанням до відповідної теми. Оцінка за виконану практичну роботу є комплексною та враховує як теоретичну частину, так і практичну якість виконаної роботи.
Практична робота №1
Основні функції, класифікація й вимоги, що висуваються до одягу
Мета:ознайомлення з асортиментом та класифікацією сучасного одягу; вивчення вимог, що висуваються до одягу; одержання навичок побудови технічного ескізу та підбору комплекту одягу у відповідності до споживчого попиту.
Завдання
2. За запропонованими фотозображеннями моделей побудувати технічні рисунки, скласти опис їхнього зовнішнього вигляду відповідно до вивченої… 3. Підібрати комплект одягу відповідно до вимог, що визначені шляхом аналізу…Порядок виконання роботи
2. Після вивчення необхідних відомостей студенти одержують картки з фотозображеннями моделей одягу: дві моделі плечових виробів й одну поясну. 2.1. Отримані зображення швейних виробів студенти замальовують (вид спереду),… 2.2. Для кожної моделі виробу визначають положення в класифікації одягу за призначенням й складають короткий опис.Таблица 1
Варіанти завдання
Естетичний тип. Одяг людини такого типу в першу чергу повинен задовольняти естетичну потребу й потребу в самовдосконаленні. Жінка або чоловік такого… Раціональний тип. Для такої людини головне в одязі практичність, добротність і… Ексклюзивний тип. Одяг таких людей реалізує їхні потреби у творчому самовираженні, самоствердженні й персоналізації…Контрольні питання
2. Чи сталі вимоги, що висуваються до одягу? 3. До якої групи вимог відносяться вимоги, спрямовані на забезпечення високої… 4. Чи впливають географічні фактори на розвиток одягу?Практична робота № 2
Технологія виконання ручних стібків і строчок
Мета:Вивчення термінології ручних швейних робіт; ознайомлення із призначенням й одержання навичок виконання ручних стібків і строчок.
Завдання
1. Вивчити термінологію ручних швейних робіт. 2. Ознайомиться із призначенням та застосуванням ручних стібків і строчок. … 3. Навчитися виконувати ручні стібки й строчки на тканині.Порядок виконання роботи
1. Вивчити основну термінологію ручних швейних робіт, виписавши необхідні визначення й поняття: Змітати - тимчасово з'єднати стібками змітання приблизно рівні за величиною деталі одна з іншої (спинку й перед,…Рис.1. Способи утворення ручних стібків
Залежно від характеру переплетення ниток і розташування на тканині стібки бувають прямі, косі, хрестоподібні, петлеподібні (таблиця 2). Розрізняють також прості (універсальні) і складні стібки.
До простих стібків відносяться стібки змітання, копіювальні, прокладкові, вимітання, стачальні, підшивні, обметувальні; до складних - хрестоподібні, петельні, вспушні (оздоблювальні), стегальні, штуковочні.
Всі ручні стібки, крім петельних і хрестоподібних, виконуються справа ліворуч, при цьому робочу нитку затягують рівномірно. Відстань між стібками як з лицьової сторони, так і з виворітної повинна бути однакова. Довжина й частота стібків залежать від призначення шва й щільності тканини.
Таблица 2
Класифікація ручних стібків та строчок
Щоб при шитті на нитці не утворювалися вузлики, потрібно всовувати її в голку відірваним від котушки кінцем і на цьому ж кінці зав'язувати вузлик. Кінець ручного рядка закріплюють одним-двома стібками назад голку.
З областями застосування ручних стібків і строчок можна ознайомитися в [4, стор. 104-106].
3. На основі ГОСТ 12807-2003, а також наведених нижче прикладів виконання ручних стібків необхідно виконати на тканині зразки ручних строчок відповідно до заданого варіанта:
Таблица 3
Варіанти завдання
Строчки розташовувати в горизонтальному напрямку. Ширина зразка тканини, а відповідно й довжина строчки 15 см. У вертикальному напрямку розмір… Приклади виконання деяких стібків:Рис.2. 2 - косий обметувальний (у запрасування), 1б - косий обметувальний (у розпрасування), 2 - хрестоподібний обметувальний, 3 - петельний обметувальний, 4 - простий (відкритий) підшивний, 5 - потайний підшивний, 6 - підготовка низу виробу до підшивання, 7 - фігурний підшивний.
Рис.2. 3. Оздоблювальні шви. а - петельний, б - тамбурний, в - ялинка, м - хрестик, д - козлик-хрестик, е - мережка, ж - "черниця".
4. Робота оформляється на аркушах формату А4 із зазначенням теми, мети роботи й описом поетапного виконання заданого ручного стібка, описом його призначення й можливих (нестандартних) варіантах застосування.
Контрольні питання
1. Назвіть два основні види ручних швейних операцій.
2. Чим відрізняються такі швейні операції, як змітати й примітати?
3. Назвіть основні види ручних стібків
4. Яким чином закріплюють кінець ручної строчки?
Практична робота № 3
Технологія виконання машинних швів
Мета:Вивчення призначення, термінології й одержання навичок виконання машинних швів.
Завдання
1. Вивчити термінологію машинних швів. 2. Ознайомиться із призначенням і застосуванням машинних швів. 3. Вивчити основи роботи на швейних машинах.Порядок виконання роботи
1. Вивчити основну термінологію машинних швів, виписавши необхідні визначення й поняття: Стачні шви використовують для з'єднання деталей, крайові — для обробки зрізів… При виготовленні одягу в здебільшого використається стачной шов, що виконується за допомогою ниткового зєднання.…Рис 3.1. Машинні шви: 1 - стачной шов, 2 - обшивний шов, 3 - подвійний виворітний шов, 4 - запошивний шов, 5 - запошивний шов (перший спосіб), 6 - запошивний шов (другий спосіб), 7 - настрочний шов.
Настрочним швом пришивають кокетки та інші деталі. Виконують його двома строчками: з'єднальною та з'єднально-оздоблювальною. Буває двох видів: із двома й одним відкритим зрізом. У першому випадку дві деталі складають лицьовими сторонами всередину, зрізи підрівнюють і сполучають стачним швом, рівним ширині ооздоблювальної строчки плюс 1-1,5 см. Шов запрасовують. З лицьової сторони на потрібній відстані прокладають оздоблювальну строчку.
При виконанні настрочного шва з одним закритим й одним відкритим зрізом деталі складають лицьовими сторонами усередину так, щоб зріз однієї деталі виступав за зріз іншої на ширину оздоблювальної строчки плюс 0,5 см, і сточують на відстані 0,5-0,7 см від зрізу верхньої деталі. Шов запрасовують убік меншого зрізу. З лицьової сторони прокладають оздоблювальну строчку.
Накладний шов може бути з відкритими й одним підігнутим зрізами. Виконують йогооднією строчкою. Накладний шов з відкритими зрізами застосовується при з' єднанні деталей прокладень, наприклад бортової прокладки. Зрізи деталей, що розташовуються поряд, накладають один на іншій, строчку розташовують між ними. Ширина шва 0,1-1 см
Накладний шов з одним підігнутим зрізом застосовується для з' єднання кокеток, накладних кишень й ін. Зріз однієї деталі підгинають, заметують, припрасовують і накладають на лицьову сторону другої деталі за наміченою лінією. Потім наметують і настрочують на відстані від підігнутого краю відповідно до моделі.
Окантовочні шви застосовуються при обробці вирізу. Для горловини, пройм, низу рукава, деталей, викроєних із сипучих матеріалів, і т.д.
Шов, виконаний подвіною обтачкою. Обтачку шириною 4-5 см складають удвічі виворотом усередину, припрасовують, кладуть на лицьову сторону основної деталі зріз до зрізу й приточують швом шириною 0,3-0,5 см Зшиті зрізи обгортаютьобтачкою, яку потім приметують і пристрочують з лицьової сторони в шов приточування.
Шов, виконаний одинарною обтачкою. Обтачку шириною 2,5-3 см кладуть лицьовою стороною на лицьову сторону деталі зріз до зрізу, приметують і приточують швом шириною 0,3-0,5 см, потім складають так, щоб її непришитий зріз був на рівні строчки деталі. Зшиті зрізи обгортаютьоюбачкою, яку потім приметують і пристрочують з лицьової стороні в шов приточування.
Окантовочні шви з відкритим зрізом. Обтачку шириною 2-2,5 см з підкладкової тканини в тон основної деталі, викроєну за косою або за поперечною ниткою, примітують до деталі з лицьової сторони зріз до зрізу й приточують швом шириною 0,3-0,5 см. Зрізи обгортають обтачкам, що потім приметують та пристрочують з лицьової сторони в шов приточування. Другий зріз обтачки відкритий.
Кант між деталями. З оздоблювальної тканини викроюють за косою або за поперечною ниткою смужку шириною 2- 3см, складають її уздовж вдвічі, запрасовують та приметують до верхньої деталі; зрізи підрівнюють. Смужку приточують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Другу деталь складають із першої зріз до зрізу лицьовими сторонами усередину, приметують та пристрочують на шві приточування смужки.
Одинарний кант у крайобтачки. Обтачку пристрочують до зрізу деталі з виворітної сторони й відгинають на лицьову сторону. Смужку тканини для канта шириною 2-3см, викроєну за косої ниткою, зметують із обтачкою зріз до зрізу так, щоб лицьові сторони були усередині, та пристрочують. Зрізи смужки та обтачки обгортають смужкою й приметують. Окантований зріз обтачки приметують до деталі та пристрочують у шов приточування канта або на відстані 0,1 см від шва (строчку прокладають на обтачці).
Подвійний кант у крайобтачки. Обтачку пристрочують до зрізу деталі з виворітної сторони. Смужку тканини для канта шириною 2-4 см, викроєну за косою ниткою, складають уздовж удвічі лицьовою стороною нагору та прасують. Потім кладуть на лицьову сторону обтачки зріз до зрізу, приметують та пристрочують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Зрізи смужки і обтачка обгортають смужкою і приметують. Окантований зріз обтачка приметують до деталі і пристрочують в шов приточування канта або на відстані 0,1 см від шва (строчку прокладають на обтачці).
Рис. 3.2. Машинні шви: 1 - накладній шов (ліворуч - з відкритими зрізами, праворуч - з одним підігнутим зрізом), 2 - обробка краю деталі подвійний обтачкам, 3 - обробка краю деталі одинарними обтачками, 4 - окантовка зрізів на вивороті виробу, 5а - приточування канта до деталі, 5б - з'єднання із другою деталлю, 5в - оброблені зрізи.
Обробка краю деталі кантом. З відкритими зрізами. Косу смужку тканини для канта шириною 3-3,5 см складають уздовж удвічі лицьовою стороною нагору та прасують. Потім кладуть на лицьову сторону деталі зріз до зрізу, приметують та пристрочують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Зрізи підрівнюють й обметують, відгинають на виворіт деталі, запрасовують з лицьової сторони. На деталі на відстані 0,2-0,3 см від шва приточування канта прокладають закріпляючиу строчку. Із закритими зрізами. Косу смужку для канта шириною 2,5-3 см складають удвічі уздовж лицьовою стороною нагору та запрасовують. Потім приметують та пристрочують з виворітної сторони деталі швом шириною 0,5-0,7 см. Відгинають на лицьову сторону деталі так, щоб зрізи були закриті, приметують та пристрочують на відстані 0,2-0,3 см від згину (строчку прокладають на смужці).
На основі ДЕРЖСТАНДАРТ 12807-2003, а також наведених вище прикладів виконання машинних швів необхідно виконати на тканині зразки наступних швів:
- стачний шов;
- обшивний шов;
- подвійний виворітний шов,
- запошивний шов;
- запошивний шов;
- накладний шов з одним підігнутим зрізом
- обробка краю деталі подвійною обтачкою;
- обробка краю деталі одинарною обтачкою.
Строчки розташовувати в горизонтальному напрямку. Ширина зразка тканини, а відповідно й довжина строчки 15 см. У вертикальному напрямок розмір зразка тканини становить 20 см у готовому вигляді (з урахуванням сточування).
Робота оформляється на аркушах формату А4 із вказівкою теми, мети лабораторної роботи й описом поетапного виконання заданого машинного шву, описом його призначення й можливих (нестандартних) варіантах застосування.
Контрольні питання
1. Для обробки яких деталей виробу застосовується обшивний шов?
2. Яким швом варто з'єднувати прокладочні матеріали?
3. У чому розходження двох способів виконання запошивного шва?
4. Назвіть основні види машинних швів?
5. Яке призначення сполучних, крайових і декоративно-оздоблювальних швів?
Практична робота № 4
Основні види обробки швейних виробів
Мета:Вивчення термінології, будови і виконання основних видів оздоблення швейних виробів: защипи, складки, волани, оборки, рюші, буфи.
Завдання
2. Вивчити і освоїти основні прийоми виконання защипів, складин, оборок, рюшів, воланів, буф. Посібники й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; тканина, нитка, голка й ножиці, лінійка, олівець…Короткі теоретичні відомості
1. Основні види оздоблення швейних виробів:
Оборки — це різної ширини смуги матеріалу, присборені з однієї сторони й тією же стороною пришиті до виробу. Оборки викроюють за прямою під кутом 45° до ниток основи (рідше - у основному або поперечному напрямку). Смуга тканини повинна бути в півтора разу дліньші готової оборки.
Рис. 4.1. Види оборок: а) призборення; б) плісирування
Волани відрізняються від оборок тим, що викроюють їх в здебільшого за колом. Чим менший внутрішній діаметр кола, тим більше утвориться фалд. Довжина волана за внутрішньою лінією повинна дорівнювати довжині лінії його приточування або більше.
Рис. 4.2. Методика розкрою волана
Рюші (рис. 4.3.) відрізняються від оборок тим, що в них обшивають не один, а обидва зрізи. Рюші бувають прості й фасонні. Зрізи рюшу обробляють тими ж способами, що й зрізи оборки. Для простого рюшу викроїти смужку тканини під кутом 45° до ниток основи або за поперечною ниткою шириною 3,5-4 см і довжиною в півтора разу більше лінії приточування. Після обробки зрізів рюшу на його середині або ближче до краю прокласти два паралельні ручні або машинні строчки зі слабко затягнутими стібками. Натягнути нижні ниткистрочок, що утворилися зборки розподілити іх за всією довжиною рюшу. Настрочити його на основну деталь між паралельними строчками, які потім акуратно видалити.
Рис. 4.3. Рюші: а) простий рюш; б) фасонний рюш
Обробка зрізів. Зрізи оборок, рюшів, воланів можуть бути оброблені різними способами залежно від матеріалу. При обробці зрізів на швейній машині із зиґзаґоподібною строчкою зріз деталі підгинають на виворітну сторону виробу на 0,5—0,7 см і застрочують із боку підігнутого зрізу швом шириною 0,1—0,2 см; підігнутий зріз поряд зі строчкою підрізають. На тканинах, що легкo піддаються розтягуванню й перекосу, зріз деталі попередньо заметують або запрасовують, у цьому випадку строчка може бути прокладена з лицьової сторони. При обробці прямих швів з підгинанням зріз деталі підгинають на виворітну сторону на 0,3—0,5 см і застрочують із боку підігнутого краю на відстані 0,1 см від згину. Підігнутий зріз поряд зі строчкою обрізають, край деталі перегинають на виворітну сторону на 0,15—0,2 см і застрочують іншою строчкою з боку підігнутого краю на першій строчці. Зрізи оборок, рюшів, воланів можна обробити окантовочним швом. На краї може бути пришите мереживо на машині із зиґзаґоподібною строчкою. Мереживо накладають на зріз деталі з лицьової сторони, перекриваючи зріз на 0,5—0,7 см, і настрочують швом шириною 0,2 см. Зріз деталі з виворітної сторони підрізають поряд зі строчкою.
Складки свідносяться до обробок, що забезпечують об'ємну форму деталей і виробів. Складки діляться на:
- прості (рис. 4.4) і складні,
- оздоблювальні (рис. 4.4 а, б) і сполучні (рис. 4.4 в, г),
- однобічні (рис 4.4 а, в) і двосторонні (рис. 4.4 б, г).
 |
|
|
|
|
Рис. 4.4. Види складок
Складні складки відрізняються від простих крутими вигинами ліній перегину матеріалу.
Двосторонні складки можуть бути зустрічними або зворотними (бантові) див. рис. 4.5.
Рис. 4.5. Двосторонні складки
Складки можуть бути м'якими, твердими (запрасованими) і застроченими.
|
Рис.4.6. Виконання застрочених складок
Защипи – дрібні застрочені складки шириною 0,1-0,3 см залежно від щільності тканини. Защипи можна зустріти й з лицьовий і із виворітної сторони. Защипи з виворітної сторони мають вигляд рельєфних ліній. Дрібні оздоблювальні складки можуть бути розташовані в будь-якому напрямку, але застрочують їх тільки за ниткою основи перед тим, як розкроїти тканину. Потім на застроченій тканині розташовують викрійки відповідно до моделі.
Буфи – фасонні зборки. На відміну від зборок буфи виконують не на краю деталі, а на самій деталі. Буфи мають велике значення в оформленні одягу, вони використаються для створення в одязі вільного ліфа й розташовуються на різних ділянках виробу: у плечового шва, на лінії талії, на рукавах і т.д.. Буфи створюють рельєф на поверхні матеріалу й тому є одночасно оздобленням (рис.4.7).
Класифікація буфів залежно від способів виготовлення.
1. Машинні: 1) звичайні;
2) зі шнуром.
2. Ручні: 1) “вафлі”;
2) “угорська вишивка”;
3) “хвилі”;
4) “квіточка”;
5) “кіска”;
6) “кошик” й ін.
|
Рис. 4.7. Схема й зовнішній вигляд буфу «кошик»
2. Способи приточування оборок, воланів і рюшів:
Розташування оборок, воланів, рюшів на основних деталях виробу різноманітно: вони можуть бути на краях деталей, на швах з'єднання основних деталей, на поверхні цілої деталі. Залежно від їхнього розташування, виду матеріалу й обробки можна застосовувати кілька способів з'єднання оборок, воланів з основними деталями виробу.
Оборки й волани, розташовані на краях деталей, можуть бути з'єднані з основною деталлю стачным, накладним, обшивним або окантовочним швом. При з'єднанні стачним або накладним швом (рис. 4.8, а) оборку, волан накладають на лицьову сторону основної деталі, приметують і приточують або приточують без приметання. Строчку прокладають із боку оборки або волана, розрівнюючи зборки й сполучаючи зрізи деталей. Ширина шва 1-1,25 см. Шов обметують. Шов приточування оборки або волана запрасовують убік основної деталі. Шов може бути настрочений на відстані 1-2 мм від шва приточування.
Рис.4.8. З'єднання оборок, воланів, розташованих по краях деталей: а - стічним або накладним швом; б - обшивним швом; в - окантовочним швом
При з'єднанні обшивним швом (рис. 4.8, б) оборку або волан спочатку приточують до нижньої деталі швом шириною 5 мм, а потім обточують край верхньою деталлю на строчці приточування воланів або волана, з’єднують зрізи; ширина шва 5 мм. Деталі вивертають, виправляють. Шов може бути настрочений на відстані 1-2 мм від лінії з'єднання оборки.
При з'єднанні оборки або волана окантовочним швом (рис. 4.8, в) їх приметують до зрізу деталі й обробляють зріз окантовочиим швом так само, як зріз оборки.
Оборку або волан, розташовані у шві з'єднання деталей, накладають виворітною стороною на лицьову сторону основному деталі й приточують, сполучаючи зрізи. При з`єдненні деталей стачним швом основну деталь із оборкою складають із іншою основною деталлю лицьовими сторонами усередину й сточують за строчкою приточування оборки, сполучаючи зрізи (рис. 4.9, а). При з'єднанні деталей накладним швом зріз основної деталі без оборки підгинають, накладають на деталь із оборкою або воланом і настрочують так, щоб строчка приточування оборки або волана не була видна з лицьової сторони.
Подвійні оборки (мал. 9,6) або волани ( що виходять одина з під іншої) попередньо складають, сполучаючи зрізи, а потім приточують до основної деталі.
Рис. 4.9. Обробка оборок, воланів, розташованих у шві з'єднання деталей:
А - стачним швом; б - приточування подвійних оборок, воланів
При з'єднанні оборки або волана із цілою деталлю на основній деталі намічають місце розташування оборки, волана. Якщо оборки неширокі, вертикально… Шов ушивання оборки для стійкості оборки може бути настрочений з ліцевої… Якщо оборка або волан не мають зборок або зборки незначні (рис. 4.10, б), то оборку або волан з обробленими зрізами…Рис. 4.10. З'єднання оборок, воланів із цілою деталлю: а - сточування; б - приточування з обробленими зрізами; в - з підгином зрізу, що приточує
Методичні рекомендації
Практична робота № 5
Дослідження форми тіла людини. Виміри фігур.
Мета:Вивчення основних прийомів антропометричного дослідження, освоєння методики визначення розмірних ознак, необхідних для конструювання одягу за різними методиками конструювання.
Завдання
1. Вивчити схему розташування на тілі людини основних антропометричних точок і схему виміру основних розмірних ознак.
2. Провести виміри фігури, записати й проаналізувати результати.
Посібники й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; сантиметрова стрічка, антропометр.
Література:
1. ГОСТ 17522-22. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды. – М., 1972.
2. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды/Рекомендации ОАО ЦНИИШП. – М.: Изд-во ЦНИИШП, 2003.
3. Дунаевская Т.Н., Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С. Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии. - М.:Легкая индустрия, 1980 – 216 с.
4. Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988.
Короткі теоретичні відомості
Антропометричні точки відповідають ясно вираженим або легко обумовленим утворенням скелету. Для виміру жіночої фігури для цілей конструювання… Верхівкова (а) – найвища точка темені при постановці голови в положенні очноямково-вушний горизонталі.Висота лінії талії (Вл.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до лінії талії.
10 Висота шийної точки (Вш.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до шийної точки. 11 Висота заднього кута пахвової западини (Вз.к.пз). Вимірюють за вертикаллю,… 12 Висота під`ягодичні складки (Вп.с). Вимірюють відстань від підлоги до середини під`ягодичної складки.Методичні рекомендації
2. Студенти розбиваються на пари й почерзі визначають розташування основних антропометричних точок на фігурі напарника. При необхідності… 3. За додатковою літературою й наведеним вище теоретичним відомостям вивчити… 4. Далі студенти продовжують працювати в парі. Кожний зі студентів почерзі виступає в ролі вимірюваного, а після…Таблиця 4
Таблиця вимірів тіла людини
9. Визначити статистичні характеристики результатів обмірювання за нижченаведеними формулами: · Середньоарифметичне значення 3-5 вимірів знятих з фігури: (2.1)Незадовільною - при З > 20%.
10. Оформити звіт, заповнивши таблицю й зробивши підрахунок необхідних статистичних характеристик, згідно яким зробити висновок про точність зроблених обмірювань.
Контрольні питання
1. Що таке антропометричної точки?
2. Перелічите антропометричні точки, розташовані на тілі людини.
3. Як називається площина, що ділить тіло на праву й ліву частини? Чи є вона віссю симетрії?
4. Чи впливає на точність вимірів положення фігури людини?
5. Перелічите поперечні розмірні ознаки (ширини).
6. Який обхват грудей виміряється тільки в жінок?
7. Як називається наука або частина науки, що займається виміром тіла людини і його частин?
8. Яка антропометрична точка перебуває на вершині остистого відростка сьомого шийного хребця?
9. Яка розмірна ознака виміряється з використанням верхівкової точки?
10. Який з обхватів грудей виміряється в строго горизонтальній площині?
11. Чи допускається деформація м'яких тканин при вимірі сантиметровою стрічкою?
Практична робота № 6
Морфологічна характеристика зовнішньої форми тіла людини
Мета:Вивчення основних прийомів аналізу зовнішньої форми тіла людини, освоєння методики визначення морфологічних ознак, необхідних для проектування одягу для індивідуального споживача
Завдання
4. Визначити тип пропорцій тіла людини. 5. Визначити типи статури жіночих і чоловічих фігур. 6. Визначити тип постави досліджуваних фігур.Короткі теоретичні відомості
До основних морфологічних ознак, що лежать в основі визначення зовнішньої форми тіла людини, відносять: тотальні (загальні) ознаки, пропорції… 1. Тотальні (загальні) морфологічні ознаки. До них відносять найбільш великі розмірні ознаки тіла, що є важливими…Пропорції тіла
Пропорціями тіла називають співвідношення розмірів окремих його частин. Пропорції змінюються залежно від віку, статі; вони різні в людей навіть у межах однієї статевовікової групи.Виділяють три основних типи пропорцій тіла:
- долихоморфний - з відносно довгими кінцівками й вузьким коротким тулубом;
- брахіморфний - з відносно короткими кінцівками й довгим широким тулубом;
- мезоморфний - займає проміжне положення між долихоморфним і брахіморфним типами.
Статура
Визначається сполученням ряду зовнішніх ознак й, насамперед ступеня розвитку мускулатури й жировідкладень, мінливість яких спричиняє зміна інших ознак статури: форми грудної клітки, живота, спини. Розрізняють наступні варіанти цих ознак.
- Развиток мускулатури: слабке, середнє, сильне.
- Розвиток жировідкладень: слабке, середнє, сильне.
- Форма грудної клітки: плоска, циліндрична, конічна.
- Форма живота: впала, пряма, опукло-опукла.
- Форма спини: нормальна (з помірними вигинами відділів хребта), сутула (зі збільшеним грудним кіфозом), пряма (зі згладженими невеликими вигинами відділів хребта).
Постава
Під поставою розуміють індивідуальні особливості конфігурації тіла людини в сагитальної площини при природному спокійному вертикальному стані, що вимагає мінімальної витрати м'язової енергії для підтримки рівноваги тіла. Кожна постава характеризується певною формою хребта й тулуба, положенням голови й нижніх кінцівок.
У швейному виробництві розрізняють три типи постави:
- сутулу
- нормальну
- перегибисту
Для встановлення належності фігури до того або іншого типу постави використається параметр, що визначає вигин верхньої частини тулуба - положення корпуса Пк.
Методичні рекомендації
1. Студент самостійно проводить аналіз зовнішньої форми тіла кількох людей (мінімум двох - чоловічої й жіновий статі). Як вихідну інформацію можливо використовувати фотографії людини в повний зріст, у цьому випадку всі необхідні лінійні й дугові виміри, що знімають безпосередньо з фігури людини, можуть бути замінені проекційними вимірами на фотозображенні.
2. Вивчення морфологічних ознак починають із встановлення віку людини й величини тотальних морфологічних ознак. Визначені в ході роботи результати представляють у вигляді нижче запропонованої таблиці 5.
Величину тотальних морфологічних ознак установлюють відповідно до запропонованої в роботі №5 методиці.
Таблица 5
Результати визначення тотальних морфологічних ознак тіла людини
Таблица 6.Орієнтовне співвідношення морфологічного й анатомічного віків людини
Загальновизнаний вплив на величину нормальної маси тіла не тільки стать, зріст й вік, але й тип статури. Статуру звичайно ділять на 3 типи: 1 - астенічнеКласифікація типів статури за Соловйовим
Існує безліч методик і формул для розрахунку нормальної маси тіла, кожна з яких дає лише приблизні значення. Нижче представлена таблиця… Таблица 8.Таблиця нормальної маси тіла Егорова-Левитського
3. Після визначення тотальних морфологічних ознак досліджуваних фігур, необхідно встановити їхній тип пропорцій. Це виконується спочатку візуально,… У загальному виді формула для розрахунку відносних розмірів частин тіла… , % (3.1)Характеристика пропорцій тіла досліджуваних фігур
Довжина ноги – напівсума висот остисто-подвздовжной і лобкової точок. Довжина тулуба – різниця висот верхнегрудинной і лобкової точок. Діаметр плечовий – вимірюють горизонтально між плечовими акромиальными точками.Характеристика типу статури чоловічих фігур
Бунаком В.В. виділені наступні типи статури чоловічих фігур: · Грудний тип характеризується плоскою грудною кліткою, сутулою спиною,… · Мускульний характеризується сильно– або середньоразвитой мускулатурою, циліндричною грудною кліткою, помірним…Рис. 6.1. Типи статури чоловіків: а - грудний; б - мускульний; в – черевний
5. Визначити тип статури жіночої фігури за класифікацією запропонованою югославським дослідником Б.Шкерли залежно від ступеня розвитку й рівномірності розподілу жировідкладень. Результати занести в таблицю 12.
Таблица 12.
Характеристика типу статури жіночих фігур
Шкерли виділяє три основних й одну додаткову групи статури: · 1-я група — з рівномірним розподілом жировідкладень за всім тілом. Ступінь… · 2-я група — з нерівномірним розподілом жировідкладень. Вона включає два типи: S — верхній (від лат. зирепог —…Рис. 6.2. Типи статури жінок за Б. Шкерли
Рис.6.3. Варіанти будови стегон жіночої фігури
Рис. 6.4. Варіанти форми живота жіночої фігури
6. Для визначення типу постави фігури необхідно зробити виміри наступних розмірних ознак (см. Робота №5):
(72) Вп - Висота плеча
(74) Пк - положення корпуса
(78) Гт - глибина талії перша
(79) ГтII - глибина талії друга
Після чого отримані дані зрівняти з табличними й визначити тип постави, результати занести в таблицю 13.
Таблица 13.
Характеристика типів постави досліджуваних фігур
Для визначення типу постави можна скористатися нижче наведеними таблицями 14, 15 й 16, де зазначені значення відповідних розмірних ознак для… Таблица 14.Визначення форми сідниць
| Сідниці | ГтII | 
|
| плоскі | меньш 4,7 | |
| нормальні (стандартні) | 4,7-7,5 | |
| виступаючі (круглі) | більше 7,5 |
Таблица 15.
Визначення типу постави залежно від висоти плечей і положення корпуса
Таблица 16
Характеристика типу постави за ступенем вигину спинного контуру тулуба
Лордоз — деформація хребта, назва якого походить від грецького λορδός - зігнутий, сутулий. При лордозі виникає… 7. Після закінчення дослідження фігур студенти оформляють звіт про виконану роблену роботу, що повинен включати…Контрольні питання
1. Що таке статура? Від чого залежить статура чоловіків, жінок?
2. Які типи статури чоловіків і жінок ви знаєте?
3. Що називається пропорціями тіла людини?
4. Які типи пропорцій дорослих фігур ви знаєте?
5. Що таке постава?
6. Які типи постави ви знаєте?
7. Що є характерним для фігур із сутулою поставою?
8. Що є характерним для фігур з перегибистой поставою?
9. Перелічите показники постави й дайте їхню характеристику.
10. Які існують типи фігур залежно від висоти плечей?
11. Чїм відрізняється морфологічний вік людини від паспортного?
12. які тотальні розмірні ознаки характеризують зовнішню форму тіла людини?
Практична робота № 7
Аналіз зовнішніх і внутрішніх розмірів одягу. Розрахунок конструктивних прибавок .
Мета:Вивчення способів визначення прибавок до розмірів тіла людини при проектуванні одягу різних видів.
Завдання
1. Вивчити методи проектування зовнішніх і внутрішніх розмірів одягу.
2. Визначити прибавки на вільне облягання для одношарового одягу.
3. Розрахувати прибавка на товщину пакета матеріалів для одягу заданого виду.
4. Визначити прибавка на вільне облягання для багатошарового одягу.
Посібники й інструменти: методичні рекомендації; сантиметрова стрічка.
Література:
1. Конструирование одежды с элементами САПР/ Е.Б. Коблякова, Г.С. Ивлева, В.Е. Романов и др. - М.,1988.
2. Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988
Короткі теоретичні відомості
Одним з важливих розділів будь-якої методики конструювання є система конструктивних прибавок і технологічних припусків. Розміри готового виробу характеризуються розмірами тіла людини й… ПК= ПП + ПО (7.1)Рис. 7.1. Схема до розрахунку припуску на товщину матеріалів пакета для: а - одношарового, б- багатошарового одягу
Для багатошарового пакету одягу формула для розрахунку прибавки ПП повинна враховувати кількість і товщину нижче розташованих шарів:
| ПП = π (Σδшарів + 0,5δо. т) | (7.3) |
де Σδшарів - сумарна товщина нижче розташованих шарів пакета одягу
δо.т - товщина основної тканини
Наприклад:
| Σδшарів = δп + δпр + δу. ін | (7.4) |
δп - товщина підкладки
δпр - товщина бортової прокладки,
δу.ін. - товщина прокладки, що утеплює.
Таблица 17.
Товщина матеріалів одягу
Прибавку на вільне облягання на кожній ділянці одягу ПО можна умовно розглядати як суму двох частин, що мають різне призначення: Мінімально… Мінімально необхідний прибавка Пmin розраховується насамперед для основної…Таблица 18
Середнє значення конструктивно-декоративноих прибавок для базових моделей жіночого одягу
Тканини за своєю структуою, товщиною й щільностю умовно можна розділити на три групи: · перша — тонкі шовкові й тонкі бавовняні; · друга — лляні, вовняні, шовкові тканини й костюмно-суконні;Методичні рекомендації
1. Завдання виконується групами студентів з двох чоловік. Кожний зі студентів по черзі знімає з напарника необхідні розмірні (Ог, Від, Об) ознаки в… 2. Відповідно до різниці між величиною обхвату груди в статичному положенні й при глибокому вдиху за запропонованій…Контрольні питання
1. Чи однаковий ступінь прилягання одягу на всій поверхні тіла?
2. Як називається верхня частина поверхні тіла, де одяг прилягає до тіла щільно?
3. Чи забезпечують прибавки певну форму, силует?
4. На які дві основні групи діляться прибавки?
5. Величина якої прибавки - технічної або декоративно-конструктивної - залежить від більшого числа факторів? Яка з них дається як за шириною, так і за довжиною виробу? Яка - тільки за шириною?
6. Чи може величина прибавки на вільне облягання мати негативне значення й у яких випадках?
7. Чи залежить розподіл прибавка за ділянками конструкції виробу від силуету й будови фігури?
Таблица 19
Результати розрахунку
Практична робота № 8
Макетування плечового одягу. Наколка основи ліфа сукні із вшивним рукавом.
Мета:Освоєння методики одержання конструкції плечового одягу муляжним методом.
Завдання
2. Виконати наколку основи ліфа сукні з вшивним рукавом. 3. Перенести абриси отриманої методом наколки конструкції на папір.Короткі теоретичні відомості
Метод наколки враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури. Цей метод унікальний, ним можна користуватися при наколюванні не тільки… Існує кілька видів наколки:Основне правило муляжного методу - правильне взаємне розташування основних й утоковий ниток тканини, що визначає розташування деталей крою на манекені, напрямок швів і величину розхилу виточок.
Методичні рекомендації
2. Перш ніж почати роботу над створенням моделі методом наколки на манекені, необхідно ретельно підготувати сам манекен, тому що від цього багато в… I—I середня задня лінія II—II середня…Контрольні питання
1. На які основні групи можна розділити існуючі способи конструювання?
3. Муляжний спосіб ставиться до розрахункових методів конструювання або до методів конструювання по заданій поверхні?
4. Чи використаються які-небудь розрахунки для одержання деталей виробу муляжним способом і чи будується креслення?
5. Чому розрахункові способи витиснули муляжний?
Практична робота № 9
Макетування поясного одягу. Наколка основи прямої двохшовної спідниці.
Мета:Освоєння методики одержання конструкції поясного одягу муляжним методом.
Завдання
2. Виконати наколку основи прямій двохшовної спідниці. 3. Перенести абриси отриманої методом наколки конструкції на папір.Методичні рекомендації
2. Робота проводиться на попередньо підготовленому манекені відповідно до методики зазначеної в роботі №8. 3. Для наколки спідниці заготовлюється макетна тканина у вигляді двох… 4. Відповідна макетна тканина накладається на передню частину манекена так, щоб лінії середини й лінії стегон…А - переднього полотнища, б - заднього полотнища
7. Далі наколотий виріб знімається з манекена. За всіма швами і виточками прокладаються нитки, а шпильки віддаляються. Заготівля розкладається на площині стола, і її контури уточнюються. Надлишки тканини підрізають, залишаючи технологічні припуски на шви, - на бічному зрізі 1,5 см, на зрізі лінії талії 0,7 см.
8. Відкореговані деталі переводяться різцем на папір без припусків, але з відзначеною лінією середини. В результаті отримано лекала для розкрою виробу.
Контрольні питання
- Значення наколки в створенні художньої форми виробу?
- Які муляжні методи проектування одягу ви знаєте?
- Особливості розмітки манекена для виконання наколки?
- Принципи роботи з макетною тканиною?
- Особливості створення форми виробу із цілого шматка тканини?
- Які способи проектування одягу методом наколки ви знаєте?
- Загальна характеристика, основні принципи й правила муляжного методу проектування одягу?
- Підготовка макетної тканини для виконання наколки спідниці?
- Особливості наколки спідниці на манекені?