Метод наколки — метод моделювання одягу, в основі якого лежить творчий пошук об'ємної форми на манекені або на фігурі людини.
Метод наколки враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури. Цей метод унікальний, ним можна користуватися при наколюванні не тільки простих форм одягу, але й складних форм вечірніх туалетів із застосуванням драпірувань; при пошуку нових форм авангардного напрямку. Наколкою користуються також при моделюванні на нестандартну фігуру.
Існує кілька видів наколки:
· Наколка готової викрійки, отриманої розрахунковим способом; переведення готової викрійки або базового лекала, з наступною підгонкою на фігурі (або на манекені);
· Наколка кусків тканини, розміри яких обчислюються приблизно. Окремі шматки тканини довільної форми (для переду, для спинки, для рукава й т.д.) закріплюються та підганяються на фігурі доки не набудуть заданої форми;
· Наколка цілого шматка макетної тканини для створення більших і складних форм одягу. До цього виду наколки відноситься прийом «незшитого» одягу;
· Наколка-приміряння, при якій виконується посадка на живій фігурі з одночасним усуненням дефектів посадки. Така наколка виконується не з макетної, а з основної тканини моделі.
Наколка ліфа, як правило, виконують з однієї сторони манекена: в жіночому одязі - на правій, в чоловічому - на лівій. Відповідно всі конструктивні лінії, відмічені на ескізі (витачками, кокетки, підрізи і т. д.) також наносяться тільки з одного боку.
Прийом наколювання може виконуватися двома способами:
1) на ліцьовій поверхні тканини з одночасного прибирання швів, вітачок та інших елементів конструктивного формоутворення на віворітну сторону. Це Традиційний прийом наколювання;
2) «встик», коли всі шві, віточки виводяться на лицьову сторону й сколюються між собою встик, на ребро. Такий метод порівняно новий, при ньому наколка спрощується, тому що деталі не треба підвертати. Крім того, віточки, закладені на ребро, у сучасній моді можут відігравати декоративну роль.