Розкрій тканини верху та прокладок

Підготовка тканини верху до розкрою починається з перевірки її довжини та ширини. Огляд лицевої сторони дозволяє уточнити необхідність урахування малюнку, напрямку ворсу, наявність дефектів. Місця з дефектами, плямами і текстильним браком відмічають ниткою.

Для усунення зсідання тканини під час волого-теплової обробки (ВТО) вовняні та напіввовняні тканини декатирують парою [7-10]. Синтетичні тканини можна пропрасувати через зволожений пропрасовувач помірно нагрітою праскою. Вельвет, велюр і оксамит не декатирують. Ворс, що зам’явся, відновлюють дією пари.

Розкладка лекал верху залежить від ширини тканини і конфігурації лекал. Виділяють декілька способів розкладки, а саме: у згин, лицем до лиця, лицем донизу.

На тканинах з одностороннім напрямком малюнку всі лекала укладають в одному напрямі. На оксамиті, вельветі та велюрі лекала розкладають так, щоб ворс був направлений знизу догори. Спосіб розкладки - лицем донизу.

При розкладанні лекал на тканинах у смужку або клітинку необхідно стежити за симетричним розміщенням і з’єднанням смужок за кольором і шириною в повздовжніх швах та по середині кожної деталі.

Для асиметричних виробів деталі розкладають в розгорнутому вигляді. Тканини, які ковзають, перед розкроєм сколюють шпильками або сфастриговують, щоб не зсувалися окремі деталі.

Спочатку на тканині укладають великі деталі (спинку, пілочку, рукав), а між ними дрібні (верхній і нижній коміри, підборт, клапани тощо). При цьому необхідно враховувати напрям поздовжньої нитки і ворсу, відтінок і малюнок тканини, а також припуски на підгонку та запас, з урахуванням параметрів швів.

Лекала на тканині обводять тонко заструганою крейдою чи милом, потім, другою лінією, відмічають припуски на запас. Після зняття лекал тонкою лінією зазначають лінію шва.

Розкладка лекал на тканині обов’язково перевіряється викладачем, а також замальовується студентом у масштабі М1:10 на листі А4.

Вирізають деталі по зовнішній лінії, спочатку великі, а потім дрібні. Дрібні деталі (нижній комір, манжети, клапани тощо) можна розкроїти після першої примірки, остаточно уточнивши їх розмір і форму.

Прокладкові деталі розкладають із урахуванням припусків на запас та напрямку повздовжньої нитки. Прокладкові та дрібні деталі також можна розкроїти після першої примірки.