Функціонально-вартісний аналіз ґрунтується на оцінці та аналізі об’єктів витрат за бізнес-процесами та формування центрів витрат для них. Найчастіше для функціонально-вартісного аналізу використовується аналіз собівартості без врахування прибутку, тому що його розрахунок та прогнозування для окремих етапів бізнес-процесу є достатньо важким.
Собівартість – це узагальнюючий показник, що характеризує роботу всіх видів ланок. Собівартість складається з витрат, різнорідних і по своєму складу, і по економічному призначенню, і по своїй ролі у виробництві і реалізації продукції. Всі витрати групуються в двох напрямах – по економічних елементах і по статтях витрат.
Класифікація витрат по економічних елементах передбачає їх групування по економічній однорідності незалежно від місця їх здійснення і призначення (наприклад, заробітна плата). Перелік елементів єдиний для всіх галузей:
1) сировина і основні матеріали, зокрема покупні вироби і напівфабрикати;
2) допоміжні матеріали;
3) паливо і енергія (покупні);
4) амортизація;
5) заробітна плата (основна і додаткова);
6) нарахування на заробітну плату;
7) інші грошові витрати.
Групування витрат по економічних елементах призначене для визначення загальної суми витрат по видах. Це дозволяє визначити структуру собівартості і тенденції її зміни, провести аналіз розрахунків.
Класифікація по статтях витрат передбачає групування за цільовим призначенням, тобто ця класифікація вказує мету, призначення і зв'язок із процесом виробництва. Ці статті можуть бути однорідними (паливо, заробітна плата), тобто в їх склад входить один елемент або комплексними (загальногосподарські).
У промисловості застосовується наступне групування по статтях витрат:
1) сировина і основні матеріали;
2) допоміжні матеріали;
3) паливо і енергія на технологічні потреби (без освітлення);
4) основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників;
5) нарахування на заробітну плату;
6) витрати на підготовку і освоєння виробництва;
7) витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ);
8) цехові витрати;
9) втрати від браку (по факту);
10) загальногосподарські (загальнозаводські) витрати;
11) позавиробничі витрати.
Ця класифікація дозволяє контролювати витрати по напрямах і визначати резерви зниження собівартості продукції.
Взаємозв'язок елементів витрат і статей калькуляції приведений у табл. 5.
BPwin надає аналітику два інструменти для оцінки моделі:
Таблиця 5