ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

Для опису роботи об'єкту управління (підприємства, проекту) необхідно побудувати модель. Модель являється загальним описом предметної області. Проте модель повинна бути адекватна предметній області і містити в собі знання всіх учасників опису бізнес-процесів організації.

Найбільш зручною мовою моделювання процесів бізнесу є технологія структурного аналізу SADT (модель IDEF0).

Сутність структурного підходу до розробки ІС, проектів бізнесу полягає в її декомпозиції (розбитті) на функції, що автоматизуються: система розбивається на функціональні підсистеми, які в свою чергу діляться на підфункції, що підрозділяються на задачі і так далі. Процес розбиття триває аж до конкретних процедур. Система, що автоматизується, зберігає цілісне уявлення, в якому всі компоненти взаємопов'язані. При розробці системи "знизу-вгору" від окремих задач до всієї системи цілісність втрачається, виникають проблеми при інформаційному стикуванні окремих компонентів.

Всі найбільш поширені методології структурного підходу базуються на низці загальних принципів. Як два базові принципи використовуються наступні:

принцип "розділяй і володарюй" – принцип розв'язання складних проблем шляхом їх розбиття на безліч менших незалежних задач, легких для розуміння і вирішення;

принцип ієрархічного впорядковування – принцип організації складових частин проблеми в ієрархічні деревовидні структури з додаванням нових деталей на кожному рівні.

Виділення двох базових принципів не означає, що решта принципів є другорядними, оскільки ігнорування будь-якого з них може привести до непередбачуваних наслідків (у тому числі і до провалу всього проекту). Основними з цих принципів є наступні:

принцип абстрагування – полягає у виділенні суттєвих аспектів системи і відвернення від несуттєвих;

принцип формалізації – полягає в необхідності суворого методичного підходу до вирішення проблеми;

принцип несуперечності – полягає в обґрунтованості і узгодженості елементів;

принцип структуризації даних – полягає в тому, що дані повинні бути структуровані і ієрархічно організовані.

У структурному аналізі використовуються в основному дві групи засобів, що ілюструють функції, що виконуються системою і відносини між даними. Кожній групі засобів відповідають певні види моделей (діаграм), найбільш поширеними серед яких є наступні:

SADT (Structured Analysis and Design Technique) – моделі і відповідні функціональні діаграми (IDEF0, IDEF3);

DFD (Data Flow Diagrams) – діаграми потоків даних;

ERD (Entity-Relationship Diagrams) – діаграми "сутність-зв'язок".

На стадії проектування моделі розширюються, уточнюються і доповнюються діаграмами, що відображають структуру програмного забезпечення: архітектуру ПЗ, структурні схеми програм і діаграми екранних форм.

Перераховані моделі в сукупності дають повний опис предметній області системи як інформаційної системи (ІС), так і проектів бізнесу незалежно від того, чи вони існуючі або щойно розробляються. Склад діаграм у кожному конкретному випадку залежить від необхідної повноти опису системи.

Методологія SADT є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкту якої-небудь предметної області. Функціональна модель SADT відображає| функціональну структуру об'єкту, тобто вироблювані їм дії і зв'язки між цими діями. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на наступних концепціях:

графічне представлення блочного моделювання. Графіка блоків і дуг SADT-діаграми відображає функцію у вигляді блоку, а інтерфейси входу/виходу представляються дугами, що входять в блок і виходять з нього, відповідно. Взаємодія блоків один із одним описуються за допомогою інтерфейсних дуг, що виражають "обмеження", які в свою чергу визначають, коли і яким чином функції виконуються і управляються;

строгість і точність. Виконання правил SADT вимагає достатньої строгості і точності, не накладаючи у той же час надмірних обмежень на дії аналітика.

Правила SADT включають:

обмеження кількості блоків на кожному рівні декомпозиції (як правило, 3-6 блоків);

зв'язність діаграм (принципи нумерації блоків);

унікальність міток і найменувань (відсутність імен, що повторюються);

синтаксичні правила для графіки (блоків і дуг);

розділення входів, механізмів та управлінь (правило визначення ролі даних);

відокремлення організації від функції, тобто виключення впливу організаційної структури на функціональну модель.

Будь-яка система має межу, яка відокремлює її від зовнішнього світу (інших систем). Взаємодія системи з навколишнім світом описується як вхід(ресурс, який переробляється системою – показується з лівої сторони блоку), вихід(результат діяльності системи – показується з правої сторони блоку), управління (стратегії і процедури, під управлінням яких проводиться робота – показується з верхньої сторони блоку) і механізм (ресурси, необхідні для проведення роботи – показується з нижньої сторони блоку). Перебуваючи під управлінням, система перетворить входи у виходи, використовуючи механізми перетворення. У IDEF0 система представлена як сукупність взаємодіючих робіт або функцій. Така функціональна орієнтація є принциповою – функції системи аналізуються незалежно від об'єктів, якими вони оперують. Це дозволяє чіткіше моделювати логіку і взаємодію процесів організації.

Блоки у IDEF0 розміщуються за ступенем важливості, як її розуміє автор діаграми. Цей відносний порядок називається домінуванням. Домінування розуміється як вплив, котрий один блок здійснює на інші блоки діаграми. Наприклад, самим домінуючим блоком діаграми може бути або перший з можливих функцій, котрий є ініціюючою подією, або плануюча чи контролююча функції, котрі впливають на всі інші. Найбільш домінуючий блок зазвичай розміщується у верхньому лівому куті діаграми, а найменш домінуючий – у правому нижньому куті.

Одним з інструментів, котрий дозволяє структурно-функціональне моделювання є BPwin. Головне меню програми BPwin представлене на рис. 1.

 

Рис. 1. Головне меню BPwin

 

Опис режимів меню і елементів управління основної палітри BPwin приведені табл. 1.

Таблиця 1