ГУСЕНИЧНИЙ РУШІЙ

Гусеничні рушії бувають різних конструкцій (рис. 12.7). Скла- ііііоться з гусениці 4, ведучого колеса (зірочки) 1, напрямного коле­ги 3 з натяжним амортизаційним пристроєм, опорних котків 2 і підтримуючих роликів 13, встановлених на рамі трактора.

Схема роботи гусеничного рушія. При рухові трактора ведуча іірочка 1 (рис. 12.7) перемотує замкнутий гусеничний ланцюг. Йо­го ланки безперервно укладаються перед опорними котками. Грунт, що знаходиться під опорною поверхнею гусениці, «опирається» іеуву ланками ланцюга. Цей опір у вигляді штовхаючого зусилля передається остову трактора, примушуючи його переміщуватись. ./Іанки, по яких уже пройшли опорні котки, безперервно підніма- н >ться з поверхні грунту і спрямовуються до підтримуючих роликів.

Каретка складається із котків 2 і двох балансирів 10, з’єднаних шарніром 11. Зверху між балансирами затиснута розпірна пружина 12. Сила тяжіння Є від остова трактора передається на котки карет­ки і через її балансири сприймається пружиною. При наїзді одного і котків на нерівність грунту тиск від котка через балансир також ( приймається пружиною. Під дією таких поштовхів пружина постійно стискується і розтискується (як показано на рисунку).

Напрямне колесо встановлене на колінчастій осі 5, з’єднаній з меха- иізмом натягування і амортизації. Гусеничний ланцюг натягують обер­танням гайки 8, повертаючи колінчасту вісь вперед. Колесо 3, наштов­хуючись на перешкоду, стискує пружину 6 і відходить назад. Удари по колесу амортизуються пружиною, пружність якої регулюють гайкою 7.

Підтримуючі ролики охороняють гусеничний ланцюг від знач­ного провисання і поперечних коливань. Нормальний натяг її виз­начають за величиною Ь — провисанню середньої частини гусениці.

Вудову ходової частини розглянемо по складових одиницях.

Гусениця 2 — основна частина рушія. Вона являє собою замкну­ту металеву стрічку, яка складається з окремих ланок, з’єднаних між гобою за допомогою пальців 9

Ланки відливають з міцної, стійкої проти спрацювання, високо- марганцевої сталі. З одного боку ланка має три, з другого — чотири вушка з отворами, у які встановлюють пальці. Середнє вушко має потовщення і служить цівкою для зачеплення із зубцями ведучої зірочки. Під кожним вушком розміщено грунтозачепи. Частина грунтозачепів має вигин, що сприяє стійкості під час руху і кращому зчепленню, особливо по снігу На внутрішній поверхні ланки мають напрямні реборди (гребені) і бігові доріжки. По доріжках під час ру­ху трактора котяться опорні котки балансирних кареток. Реборди проходять поміж ободами напрямного колеса і утримують гусени­цю, щоб вона не спадала під час руху трактора. Ланки гусениць по краях (знизу і зверху) мають ребра. У зчленуваннях бігових доріжок передбачено перекриття опорних поверхонь. Перекриття забезпечу­ють плавне безударне перекочування опорних котків.

У тих випадках, коли гусениця робиться вузькою (200 мм), що не­обхідно для тракторів, які виконують роботи на вузьких міжряддях, питомий тиск на вушка гусениці і на пальці різко зростає. Тому у вуш­ка ланок гусениці запресовують змінні гумові втулки (рис 12.8, б).

Пальці, які з’єднують ланки гусениці, виготовляють з сталі або біметалевого прокату з поверхневим шаром із високостійкої сталі проти спрацювання; від осьового переміщення пальці утримуються шайбами із стопорними кільцями 12, гайками 19 або шплінтами.


Гусениці виконують з відкритими (рис. 12.8, в), гумометалеви- мн (рис. 12.8, б) або закритими (рис. 12.8, г) шаршірами.

І усениця із гумометалевими шарнірами має ресурс більше 4000 мигогодин, проти 900... 1200 мотогодин у гусешиць з відкритим Ш.фіііром.

Ведуча зірочка 4 (рис. 12.8, а) являє собою зубчасте колесо. <М »ертаючись, зірочка зачеплюється своїми зубцями за цівки ланок І уп*пиці, які надійно зчеплені з ґрунтом, перемотує гусеницю і пе-

I м* гнорює крутний момент, що передається від двигуна через сило- и\ передачу, в тягове зусилля, необхідне для переміщення трактора і машинами або знаряддями.

Ведучі зірочки хоч безпосередньо і не стикаються з ґрунтом, але працюють у надзвичайно важких умовах, тому їх виготовляють спо­собом лиття із спеціальної вуглецевої сталі.

Ведуча зірочка трактора Т-150 має 13 зубців. Крок зубців в два |М ш менший від кроку гусениці, тому при кожному оберті зубці працюють поперемінно, що зменшує їх спрацювання.

Підвіска призначена для з’єднання остова трактора з гусенич- пими рушіями. Вона передає вагу трактора на опорні котки і гусе­ниці і зменшує поштовхи та удари, які виникають під час його руху по нерівностях ґрунту або дороги. Підвіски гусеничних тракторів поділяють на еластичні і напівжорсткі.

12 3 4 Рис. 12.8 Гусеничні рушії: н пластична підвіска; б, в, г — типи гусеииць; 1 — напрямне колїс:о;2 — гусениця; 3 — під- і римуючий ролик; 4 — ведуче колесо; 5 — опорний коток; 6 — ра^а; Т — пр/жина (аморти- ініпр); 8 — палець: 9 — гайка; 10 — гумоіиеталева втулка (иарнір»); і 1 — мггалева втулка; 12 — стопорне кільце

 

У напівжорстких підвісках осі опорних котків і напрямного ко­леса з амортизуючим пристроєм встановлюють на рамі гусениці, яка задньою частиною шарнірно закріплена на остові трактора, а спереду з'єднана з остовом за допомогою ресори або пружини. Вісь кочення рами гусениці відносно остова співпадає з віссю ведучих коліс або розміщується перед нею. Напівжорсткі підвіски застосо­вують на тракторах Т-100, Т-130, Т-4 та ін.

В еластичних підвісках (рис. 12.8, а) осі опорних котків з’єдну­ються з остовом трактора за допомогою пружин і важелів. Елас­тичні підвіски поділяють на незалежні і балансирні.

У незалежної підвіски кожний опорний коток має окремий пружний зв'язок з остовом, а у балансирної два або група опорних котків з’єднані з остовом за допомогою пружного зв’язку. Найпоши­реніші на тракторах еластичні балансирні підвіски.

У балансирних підвісках осі опорних котків з’єднані системою балансирів і пружин у каретки, кожна з яких з остовом трактора зв’язана шарнірно через осі. Такі підвіски застосовують на тракто­рах Т-150, ДТ-75 та інших.

Еластична підвіска, порівняно з напівжорсткою, забезпечує кра­щу плавність ходу при русі трактора на підвищених швидкостях.

Напрямне колесо, натяжний і амортизаційний пристрої.

Напрямне колесо виготовлене із сталі і призначене для спряму­вання руху гусеничного ланцюга, а також для регулювання його на­тягу під час експлуатації трактора (рис. 12.9).

Завдяки вікнам між шлицями на колесі не налипає бруд і воно має полегшену конструкцію.

Колесо обертається на роликових конічних підшипниках, зовніш­ні обойми яких запресовані в розточки маточини. Внутрішні обойми підшипників насаджені на шийки нижнього коліна осі і утримуються від бокового зміщення шайбою і двома гайками 8. Цими гайками ре­гулюють зазор в конічних підшипниках. Підшипники змащуються маслом, яке заливається через отвір у кришці напрямного колеса.

Щоб запобігти витіканню масла, під кришку кладуть картонну прокладку, а із зворотного боку колеса встановлюють ущільнюваль­ний пристрій, який складається із корпуса ущільнення, двох кілець

—рухомого 9 і нерухомого 10 і пружини 13.

Шийки верхнього коліна осі 12 при роботі трактора і натягу­ванні гусениць можуть вільно повертатися в чавунних втулках, за­пресованих в опору, приварену до лонжеронів рами.

Амортизатор застосовують для утримання напрямного колеса в передньому положенні та для його захисту, а також для захисту гу­сеничного ланцюга від перенавантаження. Основні деталі аморти­затора — пружини 4, встановлені між упорами в затягнутому стані. Упор 2 має фасонну вилкувату форму і з’єднаний з вушком 1 колінчастої осі, яке встановлене в отвір і закріплене гайкою. Натяж-

Рис. 12.9. Натяжний механізм (а) і підтримуючий ролик (б):

І вушко колінчастої осі; 2 — упор пружини: 3 — натяжний болт; 4 — пружина амортизатора; Ь гайка натягу пружини; 6 — регулювальна гайка натягу гусениці; 7 — напрямне колесо; М регулювальна і контрольна гайки; 9 — рухоме ущільнювальне кільце; 10 — нерухоме ущільнювальне кільце; 11 — гумове кільце; 12 — колінчаста вісь; 13 — пружина; 14—підтриму­ючий ролик; 15—вісь ролика; 16—гумовий бандаж

 

мий болт 3 через яблуко сферичної опори спирається на кронштей­ни рами. При переїзді трактора через перешкоду натяг гусеничного іаицюга збільшується, і напрямне колесо відходить назад, а колінчаста вісь повертається у втулках рами трактора. Упор 2 пе­реміщується назад — натяжний болт залишається нерухомим і пру­жини стискуються, пом’якшуючи поштовх, одержаний тракторам. Подолавши перешкоди, пружини через упор і колінчасту вісь ло- м(*|угають напрямне колесо у попереднє положення.

Стискування пружин регулюють гайкою 5 на болті 3.

І Іатяг гусеничного ланцюга регулюють гайкою 6. Гайка при скру­чуванні з натяжного болта, спираючись через сферичну опору в ісроя- мі К‘йн рами, переміщує болт, а разом з ним нанрямне колесо, вперед.

ісля регулювання натягу гусениці гайку 6 фіксують контргайюю.

Підтримуючі ролики призначені для підгримування верхньої іанки гусениці, щоб вона не провисала, та для спрямування гусе­ниці від зірочки до напрямного колеса, щоб вона не спадала. З кож ного боку рами трактора встановлюють по два підтримуючі ролики, які виготовлені у вигляді пустотного чавунного відливка з двом;і ободами. На ободи одягаються змінні гумові бандажі. Ролик обер тається на двох кулькових підшипниках, напресованих на вісь, якії в свою чергу запресована в кронштейн.

Для мащення підшипників в отвір кришки заливають масло. Цей же отвір служить для зливу масла і контролю його рівня. При зали­ванні масла отвір повинен бути розміщений вище центра кришки, при контролі — на рівні осі ролика, а при зливі масла — повернутий вниз.

Балансирні каретки відлиті із сталі і мають складну форму (рис. 12.10). Внутрішній, коротший балансир з одним вушком встанов­люють при монтажі каретки ближче до середини трактора, між дво­ма вушками зовнішнього балансира. Балансири шарнірно з’єднані між собою пустотною віссю 3. На зовнішньому балансирі, на відміну від внутрішнього, є центральний отвір, в який запресовані стальні цементовані втулки. Цим отвором балансир вільно надітий на цапфу 6 поперечного бруса рами. Зовнішній балансир, а разом з ним і вся каретка утримуються від зміщення на цапфі рами упор­ною шайбою, притиснутою до торця цапфи цанговою гайкою 7.

2 3 4 5 6 7

Рис. 12.10. Каретка:

1 — внутрішній балансир; 2 — пружина; 3 — вісь балансира; 4 — пробка маслозаливного отво­ру; 5 — зовнішній балансир; 6 — цапфа; 7 — цангова гайка; 8 — вісь котків; 9 — регулювальні прокладки; 10 — коток; 11 — ущільнювальний пристрій; 12 — пробка контрольного отвору рівня

масла; 13 — пробка

 

Поверхні тертя цапфи і втулок змащуються маслом, яке зали- Мін їм я в центральну порожнину зовнішнього балансира через їм мір, закритий пробкою 4. Рівень масла перевіряють через кон- і рольний отвір, який закривається пробкою 12.

У верхній частині балансирів є два литих чашоподібних заглиб- »ігніія, куди входять кінці спіральної пружини — ресори. Пружина нІ ».їїне розвести верхні кінці балансирів навколо осі коливання і опустити опорні котки вниз, а маса трактора опускає вісь і стискає пружину. Таким способом вага трактора передається на котки і гу- і гиицю через спіральну ресору, забезпечуючи еластичність підвіски і рак тора.

У нижній частині балансирів розміщені приливки з розточени­ми отворами, в яких на конічних роликових підшипниках встанов­лено осі 8 опорних котків. На кінці осей, які виступають, напресова­но опорні котки із сталі. Осі обертаються в конічних підшипниках, іааор в яких регулюють прокладками 9, встановленими під фланця­ми корпусів ущільнення.

Підшипники змащують маслом, яке нагнітається через канал в осі, вихідний отвір якого закрито пробкою 13.

Коливання, які виникають під час руху трактора, пом'якшують­ся гідроамортизатором, установленим на передніх каретках у верхній частині балансирів.

 

Тема 6.2: Ходова частина гусеничних тракторів.

Рамний

Гусеничний рушій.

Особливості будови ходової частини багатоопераційних машин.

 

Рамний остов гусеничного трактора (рис. 12.2, а) складається із рами з двома поздовжніми 4 і двома поперечними брусами 3 і 5 з цапфами 7. На рамі закріплено чотири цапфи 7 для встановлення кареток з опорними котками. На передній рамі розміщено напрямні колеса 1, на задній — на кронштейнах кріпиться задня вісь 6, при­значена для установки причіпних і начіпних машин. Поздовжні бруси спереду замикаються важким литим брусом, який зрівнова­жує трактор під час роботи з начіпними машинами або знаряддям, навішеним позаду

Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150, ХТЗ-150-03, ХТЭ-153Б, ХТЗ-181, ХТЗ-201, Т-4А.

 

Рис. 12.1. Ходова частина і остов колісних тракторів:

а — ходова частина і остов трактора загального призначення; б — остов просапного трактора; 1 — підвіска; 2 — передній міст; 3 — остов; 4, 7 — задні і передні колеса; 5 — задній міст; 6 — подвійний шарнір; 8 — передня балка; 9 — поздовжня балка (лонжерон); 10 — корпус зчеплення; 11 —корпус коробки передач; 12 — корпус заднього моста


Рис. 12.2. Ходова частина гусеничного трактора:

іі загальний вигляд; б — напіврамний остов; 1 — напрямне колесо; 2, 14 — передні бруси;

1) поперечні бруси; 4 — поздовжній брус: 6 — задня вісь; 7 — цапфи; 8 — гусениця; 9 — опорні ники; 10 — корпус механізмів трансмісії; 11— корпус коробки передач; 12 — корпус муфти зчеплення; ІЗ — поздовжні бруси

 

Напіврамний остов гусеничного трактора (рис. 12.2, б) скла­дається з корпусів муфти зчеплення 12, коробки передач 11, ме­ханізмів заднього мосту і напіврами, яка має два поздовжні бруси 1.4 і приєднаний до їх кінців передній брус 14.

І Іапіврамний остов застосовується на тракторах типу Т-70С.

ГУСЕНИЧНИЙ РУШІЙ

Гусеничні рушії бувають різних конструкцій (рис. 12.7). Скла- ііііоться з гусениці 4, ведучого колеса (зірочки) 1, напрямного коле­ги 3 з натяжним амортизаційним пристроєм, опорних котків 2 і підтримуючих роликів 13, встановлених на рамі трактора.

Схема роботи гусеничного рушія. При рухові трактора ведуча іірочка 1 (рис. 12.7) перемотує замкнутий гусеничний ланцюг. Йо­го ланки безперервно укладаються перед опорними котками. Грунт, що знаходиться під опорною поверхнею гусениці, «опирається» іеуву ланками ланцюга. Цей опір у вигляді штовхаючого зусилля передається остову трактора, примушуючи його переміщуватись. ./Іанки, по яких уже пройшли опорні котки, безперервно підніма- н >ться з поверхні грунту і спрямовуються до підтримуючих роликів.

Каретка складається із котків 2 і двох балансирів 10, з’єднаних шарніром 11. Зверху між балансирами затиснута розпірна пружина 12. Сила тяжіння Є від остова трактора передається на котки карет­ки і через її балансири сприймається пружиною. При наїзді одного і котків на нерівність грунту тиск від котка через балансир також ( приймається пружиною. Під дією таких поштовхів пружина постійно стискується і розтискується (як показано на рисунку).

Напрямне колесо встановлене на колінчастій осі 5, з’єднаній з меха- иізмом натягування і амортизації. Гусеничний ланцюг натягують обер­танням гайки 8, повертаючи колінчасту вісь вперед. Колесо 3, наштов­хуючись на перешкоду, стискує пружину 6 і відходить назад. Удари по колесу амортизуються пружиною, пружність якої регулюють гайкою 7.

Підтримуючі ролики охороняють гусеничний ланцюг від знач­ного провисання і поперечних коливань. Нормальний натяг її виз­начають за величиною Ь — провисанню середньої частини гусениці.

Вудову ходової частини розглянемо по складових одиницях.

Гусениця 2 — основна частина рушія. Вона являє собою замкну­ту металеву стрічку, яка складається з окремих ланок, з’єднаних між гобою за допомогою пальців 9 (рис. 12.8).


Рис. 12.7. Схема гусеничного рушія трактора:

а — ДТ-75МВ; б — Т-150; 1 — ведуча зірочка; 2 — опорний каток; 3 — напрямне колесо;

4 — гусеничний ланцюг; 5 — колінчаста вісь; 6 — амортизаційна пружина; 7 — гайка пружини; 8 — гайка натягувального гвинта; 9 — натяжний гвинт; 10—балансири каретки;

— шарнір балансирів; 12 —пружина каретки; 13 —підтримуючий ролик; 14 — цапфа каретки; 15 — цапфи балансирів; 16 — гідроамортизатор; 17 — циліндр гідронатяжника;

18 — палець гідронатяжника; 19 — палець головки гідронатяжника; 20 — проміжна ланка;

21 — палець натяжного болта; 22 — натяжний болт; її — провисання ланцюга

Ланки відливають з міцної, стійкої проти спрацювання, високо- марганцевої сталі. З одного боку ланка має три, з другого — чотири вушка з отворами, у які встановлюють пальці. Середнє вушко має потовщення і служить цівкою для зачеплення із зубцями ведучої зірочки. Під кожним вушком розміщено грунтозачепи. Частина грунтозачепів має вигин, що сприяє стійкості під час руху і кращому зчепленню, особливо по снігу На внутрішній поверхні ланки мають напрямні реборди (гребені) і бігові доріжки. По доріжках під час ру­ху трактора котяться опорні котки балансирних кареток. Реборди проходять поміж ободами напрямного колеса і утримують гусени­цю, щоб вона не спадала під час руху трактора. Ланки гусениць по краях (знизу і зверху) мають ребра. У зчленуваннях бігових доріжок передбачено перекриття опорних поверхонь. Перекриття забезпечу­ють плавне безударне перекочування опорних котків.

У тих випадках, коли гусениця робиться вузькою (200 мм), що не­обхідно для тракторів, які виконують роботи на вузьких міжряддях, питомий тиск на вушка гусениці і на пальці різко зростає. Тому у вуш­ка ланок гусениці запресовують змінні гумові втулки (рис 12.8, б).

Пальці, які з’єднують ланки гусениці, виготовляють з сталі або біметалевого прокату з поверхневим шаром із високостійкої сталі проти спрацювання; від осьового переміщення пальці утримуються шайбами із стопорними кільцями 12, гайками 19 або шплінтами.

 

Гусениці виконують з відкритими (рис. 12.8, в), гумометалеви- мн (рис. 12.8, б) або закритими (рис. 12.8, г) шаршірами.

І усениця із гумометалевими шарнірами має ресурс більше 4000 мигогодин, проти 900... 1200 мотогодин у гусешиць з відкритим Ш.фіііром.

Ведуча зірочка 4 (рис. 12.8, а) являє собою зубчасте колесо. <М »ертаючись, зірочка зачеплюється своїми зубцями за цівки ланок І уп*пиці, які надійно зчеплені з ґрунтом, перемотує гусеницю і пе-

м* гнорює крутний момент, що передається від двигуна через сило- и\ передачу, в тягове зусилля, необхідне для переміщення трактора і машинами або знаряддями.

Ведучі зірочки хоч безпосередньо і не стикаються з ґрунтом, але працюють у надзвичайно важких умовах, тому їх виготовляють спо­собом лиття із спеціальної вуглецевої сталі.

 

Ведуча зірочка трактора Т-150 має 13 зубців. Крок зубців в два |М ш менший від кроку гусениці, тому при кожному оберті зубці працюють поперемінно, що зменшує їх спрацювання.

Підвіска призначена для з’єднання остова трактора з гусенич- пими рушіями. Вона передає вагу трактора на опорні котки і гусе­ниці і зменшує поштовхи та удари, які виникають під час його руху по нерівностях ґрунту або дороги. Підвіски гусеничних тракторів поділяють на еластичні і напівжорсткі.


12 3 4

Рис. 12.8 Гусеничні рушії:

н пластична підвіска; б, в, г — типи гусеииць; 1 — напрямне колїс:о;2 — гусениця; 3 — під- і римуючий ролик; 4 — ведуче колесо; 5 — опорний коток; 6 — ра^а; Т — пр/жина (аморти- ініпр); 8 — палець: 9 — гайка; 10 — гумоіиеталева втулка (иарнір»); і 1 — мггалева втулка;

12 — стопорне кільце

 

У напівжорстких підвісках осі опорних котків і напрямного ко­леса з амортизуючим пристроєм встановлюють на рамі гусениці, яка задньою частиною шарнірно закріплена на остові трактора, а спереду з'єднана з остовом за допомогою ресори або пружини. Вісь кочення рами гусениці відносно остова співпадає з віссю ведучих коліс або розміщується перед нею. Напівжорсткі підвіски застосо­вують на тракторах Т-100, Т-130, Т-4 та ін.

В еластичних підвісках (рис. 12.8, а) осі опорних котків з’єдну­ються з остовом трактора за допомогою пружин і важелів. Елас­тичні підвіски поділяють на незалежні і балансирні.

У незалежної підвіски кожний опорний коток має окремий пружний зв'язок з остовом, а у балансирної два або група опорних котків з’єднані з остовом за допомогою пружного зв’язку. Найпоши­реніші на тракторах еластичні балансирні підвіски.

У балансирних підвісках осі опорних котків з’єднані системою балансирів і пружин у каретки, кожна з яких з остовом трактора зв’язана шарнірно через осі. Такі підвіски застосовують на тракто­рах Т-150, ДТ-75 та інших.

Еластична підвіска, порівняно з напівжорсткою, забезпечує кра­щу плавність ходу при русі трактора на підвищених швидкостях.

Напрямне колесо, натяжний і амортизаційний пристрої.

Напрямне колесо виготовлене із сталі і призначене для спряму­вання руху гусеничного ланцюга, а також для регулювання його на­тягу під час експлуатації трактора (рис. 12.9).

Завдяки вікнам між шлицями на колесі не налипає бруд і воно має полегшену конструкцію.

Колесо обертається на роликових конічних підшипниках, зовніш­ні обойми яких запресовані в розточки маточини. Внутрішні обойми підшипників насаджені на шийки нижнього коліна осі і утримуються від бокового зміщення шайбою і двома гайками 8. Цими гайками ре­гулюють зазор в конічних підшипниках. Підшипники змащуються маслом, яке заливається через отвір у кришці напрямного колеса.

Щоб запобігти витіканню масла, під кришку кладуть картонну прокладку, а із зворотного боку колеса встановлюють ущільнюваль­ний пристрій, який складається із корпуса ущільнення, двох кілець

рухомого 9 і нерухомого 10 і пружини 13.

Шийки верхнього коліна осі 12 при роботі трактора і натягу­ванні гусениць можуть вільно повертатися в чавунних втулках, за­пресованих в опору, приварену до лонжеронів рами.

Амортизатор застосовують для утримання напрямного колеса в передньому положенні та для його захисту, а також для захисту гу­сеничного ланцюга від перенавантаження. Основні деталі аморти­затора — пружини 4, встановлені між упорами в затягнутому стані. Упор 2 має фасонну вилкувату форму і з’єднаний з вушком 1 колінчастої осі, яке встановлене в отвір і закріплене гайкою. Натяж-

Рис. 12.9. Натяжний механізм (а) і підтримуючий ролик (б):

І вушко колінчастої осі; 2 — упор пружини: 3 — натяжний болт; 4 — пружина амортизатора; Ь гайка натягу пружини; 6 — регулювальна гайка натягу гусениці; 7 — напрямне колесо; М регулювальна і контрольна гайки; 9 — рухоме ущільнювальне кільце; 10 — нерухоме ущільнювальне кільце; 11 — гумове кільце; 12 — колінчаста вісь; 13 — пружина; 14—підтриму­ючий ролик; 15—вісь ролика; 16—гумовий бандаж

 

мий болт 3 через яблуко сферичної опори спирається на кронштей­ни рами. При переїзді трактора через перешкоду натяг гусеничного іаицюга збільшується, і напрямне колесо відходить назад, а колінчаста вісь повертається у втулках рами трактора. Упор 2 пе­реміщується назад — натяжний болт залишається нерухомим і пру­жини стискуються, пом’якшуючи поштовх, одержаний тракторам. Подолавши перешкоди, пружини через упор і колінчасту вісь ло- м(*|угають напрямне колесо у попереднє положення.

Стискування пружин регулюють гайкою 5 на болті 3.

І Іатяг гусеничного ланцюга регулюють гайкою 6. Гайка при скру­чуванні з натяжного болта, спираючись через сферичну опору в ісроя- мі К‘йн рами, переміщує болт, а разом з ним нанрямне колесо, вперед.

ісля регулювання натягу гусениці гайку 6 фіксують контргайюю.

Підтримуючі ролики призначені для підгримування верхньої іанки гусениці, щоб вона не провисала, та для спрямування гусе­ниці від зірочки до напрямного колеса, щоб вона не спадала. З кож ного боку рами трактора встановлюють по два підтримуючі ролики, які виготовлені у вигляді пустотного чавунного відливка з двом;і ободами. На ободи одягаються змінні гумові бандажі. Ролик обер тається на двох кулькових підшипниках, напресованих на вісь, якії в свою чергу запресована в кронштейн.

Для мащення підшипників в отвір кришки заливають масло. Цей же отвір служить для зливу масла і контролю його рівня. При зали­ванні масла отвір повинен бути розміщений вище центра кришки, при контролі — на рівні осі ролика, а при зливі масла — повернутий вниз.

Балансирні каретки відлиті із сталі і мають складну форму (рис. 12.10). Внутрішній, коротший балансир з одним вушком встанов­люють при монтажі каретки ближче до середини трактора, між дво­ма вушками зовнішнього балансира. Балансири шарнірно з’єднані між собою пустотною віссю 3. На зовнішньому балансирі, на відміну від внутрішнього, є центральний отвір, в який запресовані стальні цементовані втулки. Цим отвором балансир вільно надітий на цапфу 6 поперечного бруса рами. Зовнішній балансир, а разом з ним і вся каретка утримуються від зміщення на цапфі рами упор­ною шайбою, притиснутою до торця цапфи цанговою гайкою 7.

2 3 4 5 6 7

Рис. 12.10. Каретка:

1 — внутрішній балансир; 2 — пружина; 3 — вісь балансира; 4 — пробка маслозаливного отво­ру; 5 — зовнішній балансир; 6 — цапфа; 7 — цангова гайка; 8 — вісь котків; 9 — регулювальні прокладки; 10 — коток; 11 — ущільнювальний пристрій; 12 — пробка контрольного отвору рівня

масла; 13 — пробка

 

Поверхні тертя цапфи і втулок змащуються маслом, яке зали- Мін їм я в центральну порожнину зовнішнього балансира через їм мір, закритий пробкою 4. Рівень масла перевіряють через кон- і рольний отвір, який закривається пробкою 12.

У верхній частині балансирів є два литих чашоподібних заглиб- »ігніія, куди входять кінці спіральної пружини — ресори. Пружина нІ ».їїне розвести верхні кінці балансирів навколо осі коливання і опустити опорні котки вниз, а маса трактора опускає вісь і стискає пружину. Таким способом вага трактора передається на котки і гу- і гиицю через спіральну ресору, забезпечуючи еластичність підвіски і рак тора.

У нижній частині балансирів розміщені приливки з розточени­ми отворами, в яких на конічних роликових підшипниках встанов­лено осі 8 опорних котків. На кінці осей, які виступають, напресова­но опорні котки із сталі. Осі обертаються в конічних підшипниках, іааор в яких регулюють прокладками 9, встановленими під фланця­ми корпусів ущільнення.

Підшипники змащують маслом, яке нагнітається через канал в осі, вихідний отвір якого закрито пробкою 13.

Коливання, які виникають під час руху трактора, пом'якшують­ся гідроамортизатором, установленим на передніх каретках у верхній частині балансирів.

 

 

Тема 7 Робоче та технологічне обладнання автомобілів та тракторів

1. Гідравлічна система тракторів.

2. Начіпний механізм.

3. Вал відбору потужності.

4. Робоче обладнання трильовочних тракторів.

5. Лебідка та навантажувальний пристрій лісовозних автомобілів.

6. Допоміжне обладнання тракторів і автомобілів.

7. Технічне обслуговування робочого обладнання.

. КУЗОВ ї КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ

Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у ви­гляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобі­лях кузови пристосовані для перевезення певного вантажу (само­скидні, фургони, цистерни тощо).

Бортова платформа вантажного автомобіля (рис. 7.1, а) скла­дається з дерев'яних і металевих деталей. Основу платформи стано­вить підлога 5, зроблена з дощок, яка спирається на поздовжні 2 й поперечні 4 бруси. До основи прикріплено передній борт 7 (нерухо­мо), відкидні бічні 6 і задній 3 борти. Відкидні борти з'єднані з осно­вою завісами 11 і 10 й удержуються в піднятому положенні спеціаль­ними запорами 8у кутах бортів. До рами автомобіля бортова плат­форма кріпиться стрем'янками 1 і 9.

Кабіна вантажного автомобіля (рис. 7.1, б) капотної конструкції складається з каркаса 15, кришки 13, верхньої 12, задньої 14 і біч­них 16 панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері удержу­ються за допомогою спеціальних замків. Двері кабіни обладнано опускним склом із склопідйомниками та кватирками. У віконні про­різи кабіни вставлено гнуте скло, яке не відкривається. Всередині кабіни розміщено сидіння водія та органи керування.

Сидіння водія може бути двомісним або тримісним, спільним для водія й пасажирів або окремим. У разі роздільної конструкції сидін­ня виконують регульованим за висотою й довжиною, а також за на­хилом спинки. В кабінах безкапотної конструкції передбачають одне спальне місце, розташоване впоперек кабіни за спиною водія. Щоб забезпечити доступ до двигуна, в таких кабінах роблять пристрій для перекидання кабіни відносно передніх шарнірних опор (автомобілі МАЗ, КамАЗ).

Оперення вантажного автомобіля (рис. 7.1, в) в разі капотіюго компонування складається з капота 17, крил 18, підніжок 19 та

 

КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну кон­струкцію. За раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплен­ня двигуна, агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.

Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до яко­го прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.

Рис. 7.2 Корпус кузова легкового автомобіля: 1 — основа (підлога); 2 — боковини; 3 — дах; 4 — рама

Корпус кузова (рис. 7.2) становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості деталей, головними з яких є основа (підлога) 1 з передньою та задньою частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах 5, який об'єднує елементи кузова в об'ємну конструкцію. В передній частині корпусу кузова приварено коротку раму 4, яка призначається для кріплення двигуна, радіатора й попе­речної балки передньої підвіски.


 

Основу кузовавиконано у вигляді суцільноштампованої па­нелі, підсиленої по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи входять щит, панелі й бризковики, до зад­ньої — тільки панелі й бризковики. Боковини кузова також виготов­ляються штампуванням і зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.

12 Будова й експлуатація автомобілів


Капот закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі, що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.

Передні й задні крила складаються із штампованих сталевих пане­лей, які кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомо­гою болтів.

Двері кузова, зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей за­дається обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально від­чиненому положенні.

Рис. 7.3

 

Встановлення склопідйомника й замка всередині дверей:

1 — склопідйомник; 2 — ручка привода склопідйомника; 3 — нерухома куліса;

4 — внутрішня ручка; 5 — зубчастий сектор; 6 — допоміжний важіль; 7 — поворотна кватирка (передні двері); 8 — опускне скло; 9 — запобіжник; 10 — обойма опускного скла; 11 — рухома куліса; 12 — дверний замок; 13 — важіль; 14 — напрямні;

15 — шестірня

У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вік­на — опускне скло <?(рис. 7.3), а друга — поворотна кватирка / (пе­редні двері) або нерухоме скло (задні двері). Опускне скло перемі­щується в напрямних14склопідйомником 7, установленим усереди­ні дверей. Привод склопідйомника працює від ручки2,надітої на вісь із шестірнею 75, зачепленою із зубчастим сектором 5. Сектор пе­редає зусилля через допоміжний важіль 6 на рухому кулісу 77, при­кріплену до обойми10опускного скла. Нижній кінець важеля6спи­рається на нерухому кулісу 3 і зв'язаний із зубчастим сектором важе­лем13.У внутрішній порожнині дверей змонтований замок12,що має привод від внутрішньої ручки4і запобіжник9.

Багажникпризначається для розміщення багажу, запасного коле­са й паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах