Велика кількість травм під час ДТП пов’язане з вітровим і бічними склами. До 34% всіх ушкоджень від внутрішніх елементів кузова (кабіни) доводиться на вітрове скло. Травми від скла відрізняються особливою важкістю. У цей час застосовуються одношарові загартовані й тришарові скла.
Загартоване скло при розбиванні не дає скалок з гострими кутами й гранями, які можуть заподіяти людині глибокі небезпечні порізи. Загартовані скла більше пружні, ніж багатошарові, і краще поглинають енергію удару (менш небезпечні відносно що струсу мозку). Загартування скла підвищує його міцність, але створює внутрішнє залишкове напруження, внаслідок чого скло навіть при невеликому ушкодженні покривається сіткою тріщин, стаючи непрозорим. Чим товстіше скло, тим гірше видимість через нього, що особливо небезпечно при русі автомобіля з великою швидкістю. Для усунення цього недоліку застосовують скла, загартовані не по всій площі, а лише в декількох місцях. Однак при місцевому загартуванні скла недостатньо міцними виявляються його незагартовані ділянки.
При ударі зовні, наприклад, каменем, що вилетів з-під колеса переднього автомобіля, одношарове скло розбивається вмить й камінь може потрапити в салон.
Іноді зовнішню поверхню вітрового скла покривають плівкою окисів металу або хлористих речовин. По цій плівці, можна пропускати електричний струм для обігріву скла.
Тришарові скла складаються із двох шарів скла товщиною 2.. .3 мм, які склеєні разом прошарком із прозорого пластика, наприклад полівінілбутирола товщиною 0,4.. .0,85 мм. При ударах тріщини на цьому склі поширюються тільки в радіальних напрямках, і ушкоджене скло не втрачає прозорості. Крім того, скло не випадає зі стійок кузова, тому що його втримує пружний пластмасовий прошарок. Разом з тим тришарові скла твердіші одношарових і менше поглинають кінетичну енергію удару. Тому удари головою до тришарового скла часто спричиняють струси мозку й ушкодження костей черепа. Розбиваючись, тришарові скла утворюють скалки з гострими ріжучими крайками, які можуть заподіяти глибокі порізи. Тришарові вітрові скла по масі на 2...4 кг важчі одношарові й відповідно дорожчі.
Ці недоліки можна зменшити підвищенням міцності скла, зниженням його товщини, а, отже, підвищенням пружності.
Вітрові скла наземного транспорту слід виготовляти із тришарового скла на плівці товщиною 0,76 мм. Допускається виготовлення вітрового скла із загартованого скла для тихохідного транспорту, що розвиває швидкість не більше 30 км/год.
Головними вимогами до скла транспортних засобів є висока міцність і забезпечення певного виду руйнувань. Вітрове скло із тришарового скла повинні витримувати удар кулею масою 227 ± 2 г при температурі від + 40 і до - 20 °С при висоті падіння 8,5...12 м. При цьому маса скалок не повинна бути більшою 12...25 г при товщині скла 4,5...6,5 мм. Вони повинні бути стійкими до прибивання кулею масою 2260 ± 20 г, діаметром близько 82 мм, що падає з висоти 4 м. Така куля не повинен проходити крізь скло протягом 5 с після удару. Вітрові скла повинні також витримувати удар манекеном, що падає з висоти 1,5 м.
Виробу із загартованого скла повинні витримувати удар кулею масою 227 ± 2 г, що падає з висоти 2...3 м. Характер руйнування виробів із загартованого скла повинен бути таким, щоб у будь-якому квадраті розміром 50´50 мм було не менш 40 і не більше 400 елементів певної форми й площі.
Доцільно сполучити позитивні властивості загартованого і тришарового скла, зменшуючи товщину зовнішніх шарів і хімічно обробляючи їх для підвищення поверхневої міцності. Застосовують також скла з більше товстим зовнішнім шаром. При ударі головою до такого скло спочатку руйнується його зовнішній шар, а тонкий внутрішній шар продовжує вигинатися, поглинаючи енергію удару. Полімерний прошарок розтягується - що теж пом’якшує силу удару.
Вимоги безпеки до скла дверей значно менші, ніж до вітрового скла. Це скло не повинно давати при руйнуваннях скалок з гострими кутами й ріжучими крайками. Вони піддаються при випробуваннях тим же навантаженням, що й вітрові, але вимоги до їхньої міцності нижчі, ніж у вітрових.