Вимоги до дверей

Однієї із причин травматизму під час аварії, зокрема при перекиданні автомобіля або трактора є випадання людей через двері, що відкрилися. Тому конструкція замків повинна забезпечувати два положення: повністю закрите й не повністю закрите. Конструкція замків бічних дверей повинна витримувати поздовжні навантаження не менш 11340 Н при повному закритті дверей і 4530 Н у проміжному положенні закриття двері; поперечні навантаження повинні бути відповідно не меншими 9070 і 4530 Н. Дверні замки й приводи до них повинні забезпечувати втримання дверей у повністю закритому положенні при дії на них інерційних навантажень, що виникають при прискореннях і з величиною до 30g, у будь-якому напрямку.

Дверні петлі і обмежувачі будь-якої конструкції повинні втримувати бічні двері в робочому положенні під час експлуатації й витримувати поздовжнє навантаження не менше 11340 Н и поперечні не менше 9070 Н.

Зниження інерційних навантажень при ударі. При зустрічних зіткненнях автомобілів і при наїзді автомобіля на перешкоду виникають прискорення, що дорівнюють 300...400g у зоні переднього бампера й 80...100g у центрі мас автомобіля. Під їх дією виникають великі інерційні навантаження на тіло людини, що є причиною важких травм і смертельних випадків.

Для зниження інерційних навантажень конструктори прагнуть збільшити тривалість деформування деталей кузова. Навколо водія й пасажирів створюють захисну зону жорсткого каркасу, а передню й задню частини кузова роблять легкозминною при ударі. В автомобілів рамної конструкції послабляють лонжерони й поперечки за рахунок зменшення їхніх перетинів, просвердлювання отворів у малонавантажених місцях або застосування легких матеріалів, наприклад, алюмінієвих брусів і труб, що легко руйнуються при ударі.

При передньому розташуванні двигун встановлюють на спеціальній важільній підвісці для уникнення його переміщення при ударі в салон. В результаті при ударі двигун опускається під підлогу кузова, як це показано на рис. 8.9.

Велику небезпеку для водія являють жорсткі кермові вали. При ударі тіло водія деформує кермове колесо й ударяється до його маточини й кермового валу. Для захисту водія від травми маточини кермового колеса роблять великого діаметру з еластичною оболонкою, або втоплюють маточину так, щоб спиці становили із площиною обода певний кут (наприклад, 20°). Енергію удару поглинає м'яке покриття ободу кермового колеса й енергопоглинаючі елементи типу сильфону, які встановлюють між кермовим колесом і кермовим валом.

Для зменшення проникнення кермового колеса усередину салону застосовують різні конструкції безпечних рульових керувань:

- кермовий вал з карданними шарнірами;

- кермовий вал, кермову колонку або обидві ці деталі зі спеціальними вбудо­ва­ними елементами, що руйнуються при більших навантаженнях (пружною муфтою на верхній і нижній частинах кермового вала; пружними пластинами, розміщеними між трубами кермової колонки; перфорованою трубою з ромбовидними отворами, розташованої в середній частині вала; гофрованою сіткою, убудованої в кермову колонку);

- сталеві кульки, розташовані між зовнішньою й внутрішньою трубами кер­мо­вої колонки;

- телескопічний шліцевий кермовий вал і інші.

При проектуванні кермових керувань варто мати на увазі, що елементи безпеки повинні обмежувати переміщення кермового вала й кермової колонки при зіткненні автомобіля з бар'єром щодо точки кузова, яка деформована, у певних межах (не більше 127 мм), а сила взаємодії керма та тулуба людини не повинна перевищувати 11130 Н.

Обмеження переміщення людей у кузові (кабіні).

Найбільш простим і ефективним засобом, що обмежує переміщення людей усередині автомобіля при аваріях, є ремені безпеки. Правилами № 16 ЄЕК ОНН і національними стандартами багатьох країн передбачене застосування ременів безпеки в автомобілях. Вимоги до ременів безпеки й місць їх закріплення наведені у Правилах ЄЕК ООН №14).

Ремені безпеки залежно від конструкції поділяють на поясні, діагонально-поясні (триточкові), діагональні й подвійні плечові. У загальному випадку комплект ременя безпеки складається з власне ременя, пряжки, пристрою для регулювання, пристрою для поглинання енергії, натяжного пристрою й деталей кріплення. Місця кріплення ременів безпеки повинні бути обладнані на всіх посадкових місцях, призначених для дорослих пасажирів і водіїв, в автобусах місця кріплення ременів безпеки повинні бути розташовані на сидіннях першого ряду.

Головним недоліком ременів безпеки є обмеження переміщень людей і обмеження їх рухів у безаварійних умовах. Щоб уникнути зазначеного недоліку, застосовують пристрої, що дозволяють обмежувати переміщення людей тільки при аварії. До них відносять: подушки безпеки, захисні стінки з надувних мішків, що втримують важелі й пружні частини сидінь, запобіжні сітки безпеки, безпечні сидіння, надійне кріплення сидінь до підлоги кузова, підголівники.

Для захисту голови водія й пасажирів при наїзді на автомобіль позаду в обов'язковому порядку використовуються підголівники різної конструкції.