Вивчення відтворення населення, й у першу чергу народжуваності, підводить демографію до категорій шлюбу, шлюбності та розлучуваності. Дослідження цього процесу практично неможливе у відриві від вивчення розвитку сім'ї, умов її життя й відтворення самих сімей.
Через сім'ю змінюються генерації людей, вона забезпечує продовження роду, в ній відбуваються первинна соціалізація й виховання дітей, вона є осередком організації побуту й важливою споживчою одиницею. Сім'я виступає як один з головних об'єктів демографічної політики. Умови життя сім'ї істотною мірою впливають на здоров'я її членів, а отже, й на рівень смертності.
Підґрунтя сім'ї утворює шлюбний союз чоловіка й жінки в історично зумовлених, санкціонованих і регульованих суспільством формах стосунків, які визначають їхні права та обов'язки один щодо одного й стосовно дітей. Еволюція шлюбу й сім'ї, свідками якої ми стали у другій половині XX сторіччя, супроводжується чередою суперечливих і небажаних наслідків: зростанням частоти розлучень, зниженням народжуваності нижче рівня, необхідного для простого відтворення населення, збільшенням кількості неповних сімей і поширенням у небачених раніше масштабах позашлюбної народжуваності.