Населених пунктів

Виконавцем робіт разом із представником землеко­ристувача і представниками суміжних землекористувачів, які ма­ють відповідні повноваження, проводиться узгодження і вста­новлення в натурі меж землекористування.

В процесі обходу меж встановлюється в натурі місцеположення межі і кути її повороту, характер закріплення меж (огорожа, стіни будівель, стовпи і т.д.), узгоджуються місця закладки межових знаків, ведеться абрис.

В абрисі вказують номери кутів повороту меж, суміжні землекористування, складається опис меж землекористу­вання. Нумерація кутів поворотів меж проводиться за годинниковою стрілкою, починаючи з №1.

Абрис складається в умовних знаках для планів масштабів 1:500 -1:5000. Паралельно складається опис меж.

Абрис є основою для складання плану землекористу­вання, має бути чітким і акуратним.

Надалі абрис може використовуватися при обновленні топо­графічних планів. У випадках коли межа ділянки проходить по огорожах різних типів чи співпадає із стінами різних будівель закріплення її межовими знаками не виконується, а координується ріг огорожі, чи будівлі. При цьому координується зовнішній кут межі.

Якщо межа не закріплена фізично, тоді вона може, за рахунок землекористувача, закріплюватись межовими знаками.

Для усунення розбіжностей при узгодженні меж використовують документи по землекористуванням. Не вирішені претензії фіксуються в протоколі розбіжностей, в якому вказується, що робота по встановленню меж на спірнихділянках буде виконана по фактичному її положенню. Протокол підписується виконавцем робіт і представниками зацікавлених сторін і додається до акту про встановлення і узгодження меж землекористувань.

В результати робіт по узгодженню і встановленню меж складається акт.

Результати обстеження меж і зібрані відомості про геодезичну основу є підставою для проектування мереж згущення геодезичної основи.

По картках місцеположень геодезичних пунктів проводиться їх обстеження. При необхідності геодезичні пункти розшукують за допомогою приладів.

При недостатній щільності геодезичної основи виконується її згущення.

Рекомендуються такі методи: прокладання ходів полігонометрії1 і 2 розрядів; побудова тріангуляційних і трилатераційних мереж 1 і 2 розрядів; побудовою аналітичних засічок; прокладання теодолітних ходів.

Приведені методи можуть використовуватисьяк окремо так і спільно. Геодезична основа має відповідати вимогам зйомки масштабу 1: 500. Згущення геодезичної мережі виконується у відповідністю з інструкцією і змінами і доповненнями до неївиданими ГУГК при РМ СРСР 9 листопада 1987 року. Найбільш практичним методом згущення геодезичної основи є прокладання теодолітних ходів. Гранична довжина теодолітного ходу при вимірюванні довжин сторін рулеткою з відносною помилкою 1/2000 – 0,6 км. При вимірах ліній світловіддалеміром типу СТ-5, 3СМ2, тахеометрамиТА-3, ТА-3М, а кутів теодолітами типу Т2, Т5 довжини теодолітних ходів, число сторін в ходах і точність вимірювання кутів визначається по таблиці 1.1. Таблиця розрахована по формулі:

. (1.1)

 

де - середня квадратична помилка вимірювання сторін; - середня квадратична помилка вимірювання кутів; п - кількість сторін в ході; L - довжина ходу.

Гранична абсолютна помилка теодолітного ходу не повинна перевищувати 0,3м.

Довжини сторін в теодолітних ходах не повинні бути:

· на забудованій території більше 350 м і менше 20 м;

· на незабудованій території більше 350 м і менше 40 м.

Таблиця 1

При L = 3000м		14²
		15²
		20²
При L = 2000м		20²
		25²
		30²
При L = 1000м і менше		30²

 

Допустима кутова помилка:

. (1.2)

 

де п – кількість кутів в ході.

Точки теодолітних ходів закріплюються металевими штирями довжиною 0,3м при роботі на території з твердим покриттям (асфальт, бруківка) і дерев’яними або металевими штирями 0,7м при роботі на території з м’яким покриттям (різні грунти). Біля точок, на місцевих предметах, фарбами пишеться їх номер.

У випадку неможливості включення кутів поворотів меж і межових знаків безпосередньо в мережі геодезичної основи для їх координування використовують різні засічки і додаткові аналітичні побудови: кутові засічки не менше ніж з 3-х точок геодезичної основи; лінійні засічки не менше ніж з 3-х точок геодезичної основи; лінійно-кутові (полярні) засічки з 2-х точок геодезичної основи; додаткові побудови на сторонах теодолітного ходу.

У всіх випадках при координуванні кутів поворотів меж і межових знаків повинен бути незалежний подвійний контроль визначення з 2-х пунктів геодезичної основи.

У виняткових випадках допускається визначення ко­ординат кутів поворотів меж полярним методом, з обов’язковим проміром сторін від координованого кута до 2-х суміжних кутів. Таким методом можливе визначення не більше 3-х точок підряд.

Всі лінійні виміри по контуру ділянки виконувати не обов’язково.

При різноманітних методах координування кутів поворотів меж розбіжність їх положення, отриманого із двох не­залежних визначень не повинна перевищувати 0,15м.

, (1.3)

 

де - зміщення по Х-ах; - зміщення по Y-ах.

Середня квадратична похибка визначення координат кутів поворотів меж і межових знаків землекористування не новина перевищувати 0,10м.

При довгих прямих відрізках меж координуються проміжні точки через 50-80м. На криволінійних відрізках меж точки вибираються в залежності від радіуса кривизни. Наступна точка координується в місцях, де дотична, що проходить через попередню точку і крива розходяться більше ніж 0,25м. При координуванні кутів поворотів меж враховуються всі виступи меж більші за 0,25м і які по площі перевищують 1 квадратний метр.

Польові роботи по встановленню меж перевіряються в натурі і камерально як в порядку поточного нагляду, так і по закінченню робіт. За результатами перевірки і приймання робіт складається акт. В результаті виконання польових робіт для камеральної обробки передають наступні матеріали:

· журнали лінійно-кутових вимірів;

· схеми розвитку геодезичної основи і координування кутів поворотів меж;

· абриси меж землекористувань;

· описи меж землекористувань;

· акти узгодження і встановлення меж;

· картки закладки межових знаків;

· акти здачі межових знаків на нагляд по схоронності.