Основні вимоги для створення планової геодезичної основи

В кадастрових роботах точність мережі пов’язується не з масштабом плану, а з точністю визначення координат межових знаків і з точністю визначення площ ділянок. Тому ці мережі не можна відносити до категорії знімальних мереж. За своїм призначенням їх скоріше можна віднести до категорії розмічувальних мереж, в яких наперед задана вимога до точності знімання точки (інвентаризація земель).

Такий підхід повинен бути покладений в основу оцінки точності запроектованих мереж для геодезичного забезпечення кадастрових робіт.

Основними критеріями для розрахунку точності полігонометрії є граничні помилки в положенні точок в найслабшому місці вирівняного ходу або мережі. Вони не повинні перевищувати допустимих значень відповідного розряду полігонометрії або технічних вимог до побудови мережі на даному об’єкті. Сказане виражається відповідною залежністю:

 

або , (2.1)

 

де М – середня квадратична помилка в положенні кінцевого пункту ходу; L –довжина ходу мережі полігонометрії; Т_с – знаменник середньої відносної помилки ходу; Т – знаменник граничної відносної помилки ходу.

Залежно від призначення ходу (мережі) вихідним критерієм є величина 1/Т або М.

При інвентаризації земель населених пунктів доцільно планову мережу створювати методом полігонометрії з подальшим її згущенням теодолітними ходами та різними засічками.

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів.

Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами видимості з землі, допускається:

· прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два вихідні пункти без кутової прив’язки на одному з них. Для контролю кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих сторін, які одержані з астрономічних вимірів з середньою квадратичною помилкою або вимірів гіротеодолітами з середньою квадратичною помилкою ;

· координатна прив’язка до пунктів геодезичної мережі. При цьому для контролю кутових вимірів (з метою виявлення грубих помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти або азимути, що одержані з астрономічних або гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних пунктів.

Прокладання висячих ходів не допускається.

При створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог, що наведені в таблиці 2.

В окремих випадках, коли абсолютна лінійна нев’язка і довжина ходу задаватимуться технічним завданням, кількість сторін у ході, при використанні електронних віддалемірів, треба розраховувати за формулою:

 

(2.2)

 

а допустима довжина ходу за формулою:

 

[S] = М × Т, (2.3)

 

де: М - абсолютна лінійна нев’язка; m_s - середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони; m_b - середня квадратична помилка вимірювання кута; n - кількість сторін у ході; [S] - довжина ходу; T - відносна помилка ходу.

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії даного розряду, що близькі до граничних, повинні бути не менше: у полігонометрії 4 класу - 2,5 км; у полігонометрії 1 розряду - 1,5 км.

При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв’язані ходами відповідного розряду.