| Елементи вимірювання | Допуски при вимірюванні кутів приладами з точністю | ||
| 1² | 2² | 5² | |
| Розходження між значеннями одного і того самого кута, що отримані з двох напівприйомів | 6² | 8² | 10² |
| Коливання значення кута, що отримане з різних прийомів | 5² | 8² | 10² |
| Розходження між результатами спостережень на початковий напрямок на початку і в кінці напівприйому | 6² | 8² | 10² |
| Коливання значень напрямків, що приведені до спільного нуля, в окремих прийомах | 5² | 8² | 10² |
Якщо різниця зенітних відстаней на два напрямки, що вимірюються, більше 20 град., то розходження між значеннями одного і того самого кута, одержані з двох напівприйомів, можуть бути збільшені в 1,5 раз.
Розходження між значеннями виміряного і обчисленого кута на вихідному пункті не повинні перевищувати: в полігонометрії 4 класу - 6²; 1 розряду - 10²; 2 розряду - 20².
Якщо розходження будуть більшими, тоді визначається третій вихідний напрямок, за яким і проводять відповідний контроль.
При спостереженнях із столиків геодезичних знаків повинні визначатися елементи приведення графічним способом двічі (до початку і після спостережень).
Спостереження з прилеглих пунктів полігонометрії на візирні цілі геодезичних знаків не дозволяється. На цих пунктах, з метою збереження триштативної системи, треба вести спостереження на марку, що встановлена на місце теодоліта, яким виконувалася азимутальна прив’язка на столику геодезичного знака.
Кутові і лінійні вимірювання рекомендується проводити одночасно з максимальним використанням реєстраторів та накопичувачів інформації.
Лінії в полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забезпечують необхідну точність вимірювання, що наведена в таблиці 2.
Порядок роботи під час вимірювання ліній конкретним типом приладу наведено в інструкції з експлуатації.
Прилади і обладнання, що фіксують кінці лінії при її вимірюванні, встановлюють над центрами з точністю 1 мм.
При вимірюванні ліній світловіддалемірами та електронними тахеометрами в полігонометрії 4 класу слід виконувати три прийоми, 1 і 2 розрядів - два прийоми. Під прийомом у цих випадках розуміють одне наведення на відбивач і три відліки по табло.
Коливання результатів вимірювань у прийомах не повинні бути більшими 3m, де m - середня квадратична помилка вимірювання віддалі, що взята з паспорта приладу.
При вимірюванні ліній світловіддалемірами та електронними тахеометрами один раз за час вимірювання на одному кінці визначається температура повітря термометром-пращем з точністю 1 град. C і тиск - барометром з точністю 5 мм рт. ст. При вимірюванні ліній більше 2 км або при великому перепаді висот між точками стояння віддалеміра і відбивача метеодані треба визначати на обох кінцях лінії.
Перед початком робіт потрібно визначати середню квадратичну помилку вимірювання віддалі одним прийомом. Визначення середньої квадратичної помилки проводять шляхом вимірювання інтервалів взірцевого базису 2 розряду довжиною 100, 300, 500, 1000, 2000, 3000 м або близьких до них інтервалів.
Пункт полігонометрії може бути закріплений одним стінним знаком або групою із двох-трьох знаків. На стінні знаки координати передаються з тимчасових центрів, на яких виконуються всі кутові і лінійні вимірювання ходів полігонометрії. Визначення координат стінних знаків виконують з контролем шляхом порівняння віддалей між стінними знаками, що отримані з обчислень за координатами з виміряними віддалями або з додаткових вимірювань (при відсутності видимості між стінними знаками).
У випадку втрати тимчасових центрів їх визначають заново під час прив’язки або прокладання ходів полігонометрії, а під час прив’язки знімальних ходів - засічками від стінних знаків по промірах.
Напрямки на стінні знаки в полігонометрії 4 класу вимірюють трьома круговими прийомами після закінчення спостережень на пункти лінії ходу.
Передачу координат з тимчасових точок, на яких виконуються основні кутові і лінійні вимірювання ходу полігонометрії, на центри стінних знаків, що входять в орієнтирні системи, можна здійснювати способами редукування, полярним, кутової і лінійних засічок.
Спосіб редукування використовують у випадках, коли пункт закріплений одним стінним знаком.
Полярний спосіб використовується при передачі координат з тимчасових точок на стінні знаки, що встановлені у вигляді одинарних знаків, подвійних і потрійних систем.
Спосіб кутових засічок доцільно використовувати у випадках, коли безпосереднє вимірювання віддалей від тимчасових точок до центрів стінних знаків утруднене інтенсивним рухом транспорту і пішоходів.
Спосіб лінійної засічки можна застосовувати, якщо стінні знаки розташовані близько від тимчасових точок і немає ніяких перешкод для проведення лінійних вимірювань.
Вимірювання для передачі координат з тимчасових точок на центри стінних знаків виконують із сумарною середньою квадратичною помилкою ± 2 мм у всіх розрядах полігонометрії.
Віддалі до стінних знаків вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та сталевими рулетками. У виміряні віддалі вводять поправку за нахил лінії. При вимірюванні віддалі рулеткою вводять поправку за компарування. Температуру повітря вимірюють з точністю 2 град. Перевищення між кінцем рулетки визначають з точністю 5 мм геометричним або тригонометричним нівелюванням. Компарування рулетки проводять на площині контрольною лінійкою.
Після проведення польових робіт з полігонометрії здають такі матеріали:
· картки обстеження і відновлення пунктів полігонометрії (тріангуляції);
· схеми обстеження і відновлення геодезичних пунктів;
· схеми ходів полігонометрії;
· журнали вимірювання ліній і кутів або результати вимірювань у реєстраторах чи накопичувачах інформації;
· матеріали дослідження приладів;
· матеріали польової обробки і контрольних обчислень;
· абриси місцеположення пунктів полігонометрії та типи їх центрів;
· акти здачі пунктів полігонометрії для нагляду за збереженням;
· пояснювальна записка.
Оцінка точності планових інженерно-геодезичних мереж має велике теоретичне і практичне значення. Вона виконується як на стадії проектування мережі, так і після її побудови.
Завданням оцінки точності мереж на стадії проектування є:
· визначення відповідності запроектованої схеми мережі вимогам до точності окремих її елементів: довжин сторін, азимутів, координат пунктів або взаємного їх положення;
· визначення необхідної точності вимірювання горизонтальних кутів і довжин ліній та правильний вибір на цій підставі методів і приладів вимірювання.
У випадку невиконання цих вимог запроектовану схему мережі необхідно перепроектувати і заново виконати оцінку точності.
Через те, що мережі дуже різноманітні не тільки за формою побудови, але й за призначенням, в кожному конкретному випадку оцінюють ті чи інші елементи. В мережах, створених для виконання знімальних робіт, оцінюють величину помилки в довжині найслабшої сторони, яка буде впливати на точність побудови наступних ступенів її створення.
В цьому відношенні особливої уваги заслуговує питання оцінки точності планових мереж, запроектованих для виконання землевпорядних робіт.
На перший погляд це знімальні мережі, до побудови яких сьогодні ставляться загальнодержавні вимоги, передбачені інструкцією. Вимоги цієї інструкції стосуються топографічного знімання ділянок місцевості в певному масштабі. В зв’язку з цим точність мережі тісно пов’язана з графічною точністю плану.
Оцінку точності проектів планових інженерно-геодезичних мереж виконують наближеними або строгими методами. Це залежить від вимог поставленого завдання щодо точності мережі, методу і схеми її створення, наявності геодезичних приладів. Виходячи з цього, застосовують апріорну оцінку точності, параметричний або корелатний методи, метод наближень або метод еквівалентної заміни.