Суспільно-географічна характеристика території України
Лекція № 1
ВСТУП. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Адміністративно-територіальний устрій –розподіл території країни на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворяться місцеві органи державної влади і керування.
Історія. Початок такого поділу були помітні в землях-князівствах Київської Русі (Київська, Чернігівська, Переяславська, Волинська, Галицька землі), що розділялися на волості, що у свою чергу були малими князівствами.
Більш стійка система адміністративно-територіальних одиниць склалася в XVI ст. у Речі Посполитій – воєводства, землі і громади.
У гетьманській автономній державі XVII–XVIII ст. в українських землях утворився інший адміністративно-територіальний устрій – поділ на полки, сотні і курині. Під час входження українських земель до складу інших держав у них формувалися такі адміністративно-територіальні одиниці, що існували в цих країнах:
– у Росії – губернії, громади, волості;
– у Польщі – воєводства, громади, гмини.
У часи Української Народної Республіки (1918 р.) територію України планувалося поділити на землі, волості і громади, однак цей проект не був реалізований.
У складі СРСР адміністративно-територіальний розподіл остаточне сформувалося в 1932 р. – були введені адміністративні області, райони і місцеві заради (міські, сільські, селищні).
Кількість адміністративно-територіальних одиниць постійно змінювалося в зв'язку з їхньою реорганізацією і приєднанням до України нових земель:
– 1939 р. – на західноукраїнських землях, що відійшли від Польщі було утворено 6 нових областей (Львівська, Дрогобицька, Тернопільська, Станіславська (з 1961 р. – Івано-Франківська), Волинська, Рівненська;
– 1940 р. – від Румунії відійшли Чернівецька й Ізмаїльська області;
– 1945 р. – від Чехословаччини відійшла Закарпатська область;
– 1954 р. – утворення Черкаської області;
– 1954 р. – від Росії передали Кримську область, а в 1991 р. її переробили в Автономну республіку;
– 1959 р. – об'єднання Ізмаїльської й Одеський, а також Дрогобицької й Львівської.
Нині Україна розділяється на 24 адміністративні області й автономну Республіку Крим. До них приєднуються 2 міста з особливим статусом – Київ (як столиця країни) і Севастополь (місце перебування військово-морських флотів України і Росії).
Одиницями середньої ланки в АТД України є райони (490 у 2007 р.) і міста обласного призначення.
Нижньою ланкою АТД є:
– міста районного значення – 234.
– селища міського типу (СМТ) – 886 у 2007 р.
– сільські заради (охоплюю одне чи кілька сіл) – 10 279.
Найбільші міста (Київ, більшість обласних центрів, Севастополь, Кривий Ріг, Маріуполь і т.д.) поділяються на міські райони.
Державний устрій. Україна – президентсько-парламентська республіка. Глава держави – президент, що обирається на прямих загальних виборах на 5 років.
Вищий законодавчий орган – Верховна Рада, що складається з 450 депутатів, що обираються по пропорційною системою на 5 років.
Україна – унітарна держава. Керування країною здійснюється з одного центра (столиці), у ній діє єдина для всієї території конституція, єдина система вищих органів влади, єдине правове поле.