Вугільна промисловість є основою галузі і представлена видобутком кам'яного і бурого вугілля. Районами видобутку кам'яного вугілля є українська частина Донбасу і Львівсько-Волинський басейн, бурого вугілля – Дніпровський буро-вугільний басейн.
Видобуток вугілля в Україні
| Вугілля, млн. т | 164,8 | 81,0 | 61,7 | |
| – кам'яний | 80,5 | 155,5 | 79,9 | – |
| – бурий | 8,5 | 9,3 | 1,1 | – |
Видобуток кам'яного вугілля почався на Донбасі в 70-х роках XIX ст. і дуже швидко збільшувався: з 1,4 млн. т. у 1880 р. до 16,9 млн. т. у 1913 р. Напередодні Першої світової війни на Донбасі добувалося 70% вугілля Російської імперії. В роки Першої світової війни і Громадянської війни вуглевидобуток Донбасу зменшився до 4,6 млн. т. (1920 р.). Напередодні Другої світової війни тут добувалося 83,7 млн. т. вугілля (50,5% видобутку СРСР). За масштабами видобутку кам'яного вугілля Україна займала друге місце в Європі після Польщі.
Усього в Україні нараховується 295 діючих кам'яновугільних шахт (у тому числі з коксовим вугіллям – 131 шахта). На Донбасі розташовано 275 шахт (з коксовим вугіллям – 120, антрацитами – 81). Отут є значні ресурсні можливості для розширення вуглевидобутку.
Керування галуззю здійснюється виробничими об'єднаннями, до складу яких входять відповідні підприємства вугільної промисловості. На Донбасі найбільшими з них є Донецьквугілля, Луганськвугільзбагачення, Шахтерськантрацит, Торезантрацит, Стаханіввугілля, Краснодонвугілля, Красноармейськвугілля, Макеєвськвугілля, Павлоград вугілля і ін.
Видобуток кам'яного вугілля організований у Західному Донбасі (Дніпропетровська обл.), де здійснюється значний обсяг нового шахтного будівництва. Собівартість видобутку донецького вугілля відносно висока – 230 грн. за тонну. Понад 70% донецького вугілля споживається в Україні, а інша частина надходить в інші країни.
У західній частині України – на півночі Львівської області і на південному заході Волинської області в післявоєнні роки відкритий Львівсько-Волинський вуглевидобувний басейн. Обсяг видобутку кам'яного вугілля – близько 5 млн. т. на рік. Частина вугілля збагачується і доставляється на розташовані в західній частині України електростанції (Буштирська, Добротвірська). У районах вуглевидобутку створені нові міста і селища виробничого типу: Нововолинськ, Сосновка, Гірник. Запаси вугілля тут відносно невеликі – у найближчі роки передбачається призупинити функціонування ряду шахт, у яких вичерпане паливо. Незважаючи на відносно невеликі обсяги видобутку вугілля Львівсько-Волинський басейн відіграє важливу роль в економіці Західної частини України і прилягаючих територій.
Видобуток бурого вугілля здійснюється в Дніпровському буровугільному басейні на території Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької і Дніпропетровської обл. Басейн розділяється на 12 буровугільних районів і складається з 100 родовищ. Це вугілля характеризується високою вологістю і зольністю, відносно низкою теплоємністю і використовуються в основному в прилеглих районах. На 58 родовищах вугілля можна добувати відкритим способом.
У перші післявоєнні роки була організована в незначних масштабах видобуток бурого вугілля в західних частинах – поблизу Золочева і Жовкви, у Коломії, у Закарпатті. У зв'язку з вичерпанням запасів і початком видобутку львівсько-волинського кам'яного вугілля буровугільні шахти й кар'єри закрили.
У розрахунку на душу населення в Україні видобувають 3 500 кг вугілля (у колишньому СРСР – 2 701 кг, у США – 3 516, Великобританії – 1 771 кг, Франції – 294 кг, Чехії – 7 913 кг, Польщі – 7 039 кг).
Вважається, що в галузі – 90% збиткових підприємств, у 2005 р. близько 111 вугільних підприємств перебувало в стадії ліквідації (150 тис. робочих місць). Дотації йдуть в основному на видобуток коксового вугілля, тому прибутку мають коксохімічна і металургійна промисловості.
Нафтова промисловість представлена нафтовидобутком і нефтепереробкою, що виникли у Передкарпатті на початку другої половини XIX ст. у Бориславі.
В Україні видобуток рідкого палива постійно зменшується.
Видобуток нафти в Україні
| Нафта, млн. т | 5,8 | 5,3 | 3,7 | 4,6 |
В Україні виділяють 3 нафтогазових басейнів: Передкарпатський, Дніпровсько-Донецький і Причорноморський.
Наприкінці XIX – початку XX ст. Передкарпаття було знаменитим у світі центром нафтовидобутку. Рідке паливо видобувають у Передкарпатті й нині: у районах Борислава (Львівська область), Доліні і Надвірної (Івано-Франківська обл.). Масштаби видобутку нафти тут незначні і через вичерпаність запасів не розширюються. Якщо в 1864 р. Передкарпаття давало 2 тис т нафти, то найбільший видобуток був досягнутий у 1909 р. – 2 млн. т. Це склало 5% світового видобутку рідкого палива. Нафтовидобуток і нафтопереробка зосереджувалися тут у руках іноземних власників – переважно французьких, американських, яким належав також видобуток, переробка супутника нафти – озокериту, широко використовуваного для виробництва свіч, а також у лікувальних цілях. У наступні роки видобуток нафти й озокериту в Передкарпатті істотно скоротився.
Більш значні обсяги нафти припадають на Дніпровсько-Донецький район. Нафтогазовидобувні центри функціонують у Сумській (Охтирське і Качанівське родовища), Чернігівській (Гнединцівське, Радченське, Прилуцьке родовища тощо) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченковське родовища й ін.) областях.
Причорноморський басейн вважається перспективним. Він охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного й Азовського морів. Орієнтовані запаси – до 4-5 млрд. т нафти. Зараз видобувається 200 тис. т нафти з покладів «Штормове» і «Дельфін» з часткою Британсько-Голландської компанії «Shell».
Родовища нафти в основних родовищах відпрацьовані на 70%. Видобувна реальна ресурсна база нафти в нас становить 69 млн т (з конденсатом). Ресурсозабезпеченість – 20 років.
Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Дрогобицьким, Кременчуцьким, Херсонським, Надвірнянським, Львівським і Бердянським нафтопереробними заводами. Країна забезпечує власні потреби в нафтопродуктах тільки частково. Щорічно вона має потребу в 40–45 млн. т нафти на рік, а видобуває – близько 4 млн. т.
Потужності заводів складають 60 млн. т. Використовуються вони не цілком: на 29% – по переробці нафти, на 51% – по виробництву бензину, на 41% – дизельного палива і тільки на 23% – по товарному випуску топкового мазуту.
Виробництво нафтопродуктів
| Первинна обробка нафти, млн. т | 9,1 | 14,4 | |
| Бензин, млн. т | 9,2 | 2,1 | 3,9 |
| Дизельне паливо, млн. т | 12,7 | 2,7 | 4,3 |
Українська нафтопереробка має дуже високий потенціал інвестиційної привабливості і кожен завод має свою специфіку:
– Лисичанський НПЗ (потужністю 23 млн т нафти на рік – найбільший в Європі) – найсучасніший, має установки з виробництва етилену;
– Кременчуцький НПЗ (18 млн. т) має високий ступінь переробки нафти, цех по виробництву масел;
– Одеський (4 млн. т), Херсонський і Надвірнянський – вигідне місце розташування, що сприяє експорту нафтопродуктів.
Лисичанський, Одеський і Херсонський НПЗ у сумі контролюють 62% українського ринку пального. Довгий час нафтопереробні заводи України простоювали, переробка нафти на них не забезпечувала 40% внутрішнього споживання. З приходом нових власників (компаній «НТК-Україна», «Лінос», «Лукойл-Україна») заводи стали ритмічно працювати, постачання нафти стали регулярними.
Український паливний ринок (6 нафтопереробних заводів) майже цілком поділений між іноземними компаніями. 2/3 НПЗ країни контролюють російські компанії:
– ТНК-ВР – Лисичанський НПЗ;
– ЛУКОЙЛ – Одеський НПЗ;
– «Татнафта» (через російсько-українське СП «Укртатнафта») – Кременчуцький НПЗ;
– група «Альянс» (Росія) – Херсонський НПЗ.
Власники інших двох НПЗ:
– група «Приват» – Надвірнянський НПЗ;
– «Альфа-нафта» і група «Приват» – Дрогобицький НПЗ.
Основна частка постачань сирої нафти до України припадає на Росію, Північний Кавказ, Поволжя.
Газова промисловість є наймолодшою галуззю паливної промисловості. Використання газу вдвічі дешевше, ніж нафти, крім того з газу роблять добрива і синтетичні матеріали.
Видобуток газу в Україні
| Газ, млрд м3 | 68,0 | 42,9 | 28,1 | 17,9 | 21,1 |
Газова промисловість України зародилася у Передкарпатті у 20-і роки XX ст. До 50-х років це був основний район видобутку природного пального газу в тодішньому СРСР. Центрами видобутку газу в Передкарпаття були Дашава, Бельче-Волица, Калуш, Рудки й ін. У 1940 р. у Передкарпатті зосередилося 87% видобутку газу в тодішньому СРСР. З цього району були прокладені магістральні газопроводи до Києва, Мінську, Ризі, Ленінграду, Москві й ін. поступово частина західноукраїнського району в газовидобутку зменшувалася за рахунок швидкого освоєння газоносних районів на сході. У 1951 р. у Передкарпаття добували 42,2% газу тодішнього Союзу. Нині на район припадає 3,1% від усього видобутого газу в Україні. Розвідані запаси – 94 млрд. м3, велика їх частка – в Івано-Франківській обл., де вони залягають на значній глибині – 5–6 км.
Зменшення видобутку газу у Передкарпатті порозумівається вичерпанням його зі старих родовищ, нераціональним виробленням значної частини родовищ, оскільки велика частина газу залишається під землею. Недавно були відкриті нові родовища, але вони чи малопотужні, чи не розробляються зовсім.
У 60-і роки галузь початку інтенсивно розвиватися у Донецько-Придніпровській газоносній області. Це найбільша в Україні нафтогазова область (93,8% загального видобутку газу в країні). Основні родовища природного газу зосереджені в:
– Харківській обл. (Шебелинське – найбільше в Україні – 80% від усіх запасів газу в країні, Хрестищенське, Кегічевське, Дружелюбівське й Західнохрестищенське родовища);
– Сумській обл. (Рибальське, Качанівське);
– Полтавській обл. (Солохо-Диканське);
– Дніпропетровській обл. (Перещепінське);
– Чернігівській обл. (Гнединцівське родовище).
Усього отут виявлено 111 газових родовищ, сумарні запаси газу складають 785,4 млрд. м3. Перспективні на газ Луганська і Полтавська області.
У Кримсько-Причорноморській нафтогазовій області відкрите й експлуатується 17 газових родовищ із запасами газу 14,3 млрд. м3. Найбільші – Голицинське, Джанкойське, Глебівське, Оленівське, Стрелковське. На дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових ділянок. Близько 4/5 добутого природного газу йде на нестатки промисловості. Використання газу в комунально-побутовому секторі має сезонний характер. На комунально-побутові потреби використовується до 17 млрд. м3 газу, а на виробництво електроенергії – 34 млрд. м3 газу.
Торф'яна промисловість є однією із найстаріших галузей. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській і Львівській обл. Видобуток незначний. У виді брикетів і шматків торф використовується як паливо, у сільському господарстві – для органічних добрив, торфоізоляційних плит. Торф може використовуватися для виробництва парафіну, олій, фенолів, креоліну і т.д.