ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА

Електроенергетика є базовою галуззю розвитку економіки. Розміщення електроенергетики залежить від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів енергії. Нині близько 1/3 електроенергії виробляється в районах споживання і близько 2/3 – у районах її виробництва.

В Україні існують 4 види електростанцій:

– теплові (працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі; серед них виділяють конденсатні й теплоелектроцентралі);

– гідравлічні (використовують відповідні гідроресурси і розділяються на гідроелектростанції й припливні);

– атомні (як паливо використовують збагачений уран, плутоній);

– електростанції, що використовують альтернативні джерела енергії (вітрові, сонячні).

Виробництво електроенергії в Україні

Електроенергія, млрд квт·годин	72,0	298,5	171,4	193,4

Україна є експортером електроенергії. За даними Держкомстату України, у 2006 р. Україна експортувала 10,5 млрд квт·годин електроенергії. Основними її покупцями є Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія і Молдова.

Тепловим електростанціям належить ведуче місце в Україні: вони виробляють близько ¾ всієї електроенергії. За останні 30 років роль теплоенергетики збільшилася в 5 разів. У структурі палива висока частка вугілля. Перевагою ТЕС є: відносно вільне розміщення, удвічі менший обсяг капіталовкладень у порівнянні з ГЕС.

Найбільші ТЕС України:

– Углегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов`янська (Донецька обл.);

– Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.);

– Бурштинська (Івано-Франківська обл.);

– Запорізька;

– Готвальська (Харківська обл.);

– Ладижинська (Вінницька обл.);

– Трипільська (Київська обл.) і ін.

Їх роль збільшується, централізоване виробництво тепла опалює 25 міст держави. Будують їх біля споживача, оскільки радіус транспортування від них тепла невеликої (10–12 км), коефіцієнт корисного використання теплоти – близько 70%. Найбільша теплоенергоцентраль – Київська ТЕЦ-5 (700 тис. квт). Працюють також Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калузька, Краматорська та багато інших.

Гідроелектростанції – ефективне джерело енергії. Вироблена ними електроенергія в 5–6 разів дешевша, ніж електроенергія ТЕС, а персоналу треба в 15–20 разів менше, ніж для АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС складає близько 80%. Однак їхнє розміщення строге прив'язано до водяних ресурсів, а виробництво ними електроенергії носить сезонний характер.

Гідроелектроенергетика займає другорядне місце в енергетику України – до 9% потужності і 5,2% виробництва електроенергії.

Основні електростанції розміщені на:

– Дніпрі: Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, ДнепроГЕС, Каховська;

– Дністрі – Дністровська ГЕС– ГАЕС;

– у Закарпатській обл. – Теребле-Рицька.

Близько 100 малопотужних електростанцій діють на малих ріках, у тому числі на р. Рос (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська) і Південний Буг.

Атомні електростанції орієнтовані винятково на споживача, особливо в районах з обмеженими ресурсами палива і гідроенергії. Україна має достатні умови для розвитку атомної енергетики: запасів урану вистачить більше чим на 100 років. Щорічний видобуток урану складає 400 т на рік. Нині підготовлено до експлуатації Новоконстантинівське родовище (входить у десятку найбільших у світі), що дозволить добувати ще 1000 т урану для всіх 13 реакторів. Хоча в нас немає власного виробництва атомного палива з уранового концентрату. Створення повного ядерного циклу в Україні розраховане на 10–12 років і зажадає значних капіталовкладень. Моно­по­льний постачальник ядерного палива (ядерних тепловиділяючих зборок) – російська корпорація ТВЕЛ (велика частина палива для України виготовляється ТВЕЛом з українського урану).

В даний час установлено, що майже всі українські атомні електростанції споруджувалися без належного геологічного і гідрогеологічного обґрунтування, без обліку сейсмічності території. Перспективи подальшого розвитку атомної енергетики практично відсутні.

Керує діяльністю української атомної енергетики державна атомна енергетична компанія «Енергоатом». За станом на 2006 р., в Україні працює 4 атомні електростанції із сумарною кількістю працюючих енергоблоків – 15 одиниць

Атомні електростанції України

Назва електростанції	Кількість енергоблоків	Географічне місце розташування	Щорічний обсяг вироблюваної електроенергії
Запорізька		М. Енергодар, Запорізької обл., Дніпро	40-42 млрд квт·год
Південноукраїнська		м. Південноукраїнськ Миколаївської обл. на березі Південного Бугу	17-18 млрд квт·год
Рівненська		м. Кузнецовськ Рівненської обл., біля р. Стир	11-12 млрд квт·год
Хмельницька		м. Нетешин Хмельницької обл., біля р. Горинь	7 млрд квт·год

Під натиском громадськості заморожене будівництво Кримської (зведене тільки будинок станції, будівництво припинене ще в радянські часи, коли стало ясно, що при проектуванні була допущена недооцінка сейсмічної активності кримського регіону), Чигиринської, Харківської АЕС і Одеської атомний ТЕЦ. 15 грудня 2000 р. була закрита Чорнобильська АЕС.

На АЕС виробляють 48% електроенергії, їхня встановлена потужність – 13,7 млн. квт. До 2030 р. Україна планує побудувати ще 9 нових атомних енергоблоків і ще 2 блоки будуть знаходитися в різних стадіях будівництва

Атомна енергетика вважається перспективною галуззю. На Запорізькій АЕС у 2001 р. споруджене сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (СХОЯТ) і була почата завантаження відпрацьованих тепловиділяючих збірників у перший багатомісний герметичний кошик. Проектний обсяг СХОЯТ на Запорізької АЕС – 380 контейнерів. У 2005 р. державна атомна енергетична компанія «Енергоатом» підписала договір з американською компанією «Holtec International» на проектування і будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу. Це сховище буде використовуватися для збереження відпрацьованого ядерного палива з інших — Рівненської, Південноукраїнської і Хмельницької — атомних електростанцій України, що поки вивозиться в Росію

Нерентабельність виробництва електроенергії в Україні (тобто відношення собівартості електроенергії, виготовленої з цього енергоджерела в Україні, до її світової собівартості) складає: вугілля – 58%, газу – 155%, мазуту – 95–125%, урану – 89%, води – 24%. Що стосується електростанцій, що працюють на куті, то вони дуже рентабельні – собівартість їхній 1 квт.година електроенергії складає 58% світової собівартості. Причиною цього є невиконання ТЕС екологічних вимог і забруднення навколишнього середовища. Виробництво електроенергії з газу є вкрай невигідним і нерентабельної, тому доцільно перевести електростанції, що працюють з вугілля, на виробництво електроенергії з вугілля.

У державі утворена і функціонує могутня об'єднана енергосистема, що включає усі великі електростанції. Вона є частиною Єдиної енергетичної системи колишнього Союзу і зв'язує її з енергосистемою «Мир». До складу енергосистеми входять високовольтні лінії електропередачі (ЛЕП), а також підстанції і розділові границі. Перші ЛЕП напругою 10 квт були споруджені на Донбасі від Штерівської ГЕС до Кадіївської. У 1962 році введена в дію перша у світовій практиці ЛЕП постійного струму (800 квт) Волзька ГЕС на Донбасі. В останні роки при участі закордонних країн цілком освоєні трансукраїнські мережі електропередач напругою 750 квт Донбас-Західна Україна-Альбертирша (Угорщина), що дало можливість забезпечити рівнобіжну роботу Єдиної енергетичної системи й енергосистеми «Мир».