Чорна металургія – одна з ведучих галузей промисловості, що нараховує більш 300 підприємств. Вона містить у собі підприємства по видобутку руди, виробництву чорних металів, труб і металовиробів, електроферосплавів, вогнетривів, вторинної обробки чорних металів.
Сталепродукція України відповідає міжнародним стандартам, а окремі її види пройшли міжнародну сертифікацію. Ця галузь має досить високий експортний потенціал. В даний час галузь експортує порядку 90% зробленої продукції. Саме від експорту металургійної продукції в Україну надходить 40% валютного виторгу.
Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії – комбінати. Особливо ефективно отут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Найбільша кількість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва. Крім підприємств повного циклу маються такі, котрі спеціалізуються на виплавці чавуна і стали, чи тільки сталі і прокату. Підприємства, що не мають чавунного виробництва, належать до передільної металургії. Мається і так називана «мала металургія» – організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавці сталі і прокату.
При розміщенні металургії повного циклу визначальними факторами є сировина і паливо. Для виплавки 1 т чавуна необхідно 1,2–1,5 т коксівного вугілля, 1,5 т залізної руди, близько 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води.
Сировинна база.На території України знаходяться найбільші залізорудні родовища світового значення. В Україні відомі більш 80 родовищ.
На Криворізький басейн залізної руди припадають основні запаси (70%) і велика частина видобутку (більше 80%). Промислові запаси залізних руд складають 16 млрд. т. Тут є багаті і бідні руди. Багаті руди можна без збагачення використовувати в металургії. Зміст заліза в багатих рудах у середньому складає 57,6%. Промислові запаси багатих руд складають більш 43% усіх розвіданих запасів багатих руд. Видобуток їх складає більш 40% усього видобутку. Сьогодні експлуатується більш 90% запасів багатих руд і більш 50% бідних. Сучасна розробка багатих залізних руд не забезпечує потреби української металургії. Тому ведеться розробка бідних руд – залозистих кварцитів. Ці руди легко збагачуються. Процес збагачення здійснюється на п'ятьох гірничо-збагачувальних комбінатах: Південному, Новокриворізькому, Центральному, Північному і Інгулецькому. Найбільший серед них Південний ГОК.
Велике значення для промисловості має Бєлозерський залізорудний район (Північно-Бєлозерське, Південно-Бєлозерське і Переверзевське родовища). Ця група родовищ розташована за 75 км на південь від Запорожжя. Майже 60% запасів – багаті руди, що містять більш 60% заліза і не вимагають збагачення. Освоєння родовищ ведуть запорізькі залізорудні комбінати №1 і №2.
Другий по розмірах – Керченський залізорудний район. Промислові запаси – перевищують 1 млрд. т. Переважають бурі залізняки. Розробку родовищ руд здійснює Камиш-Бурунський залізорудний комбінат. Умови видобутку дуже сприятливі (відкритим способом), тому собівартість концентрату й агломерату дуже низька. Однак через низький зміст заліза концентрат (менш 45%) і агломерат (близько 46%) використовують у металургійному виробництві тільки в суміші з криворізькою рудою. Основний споживач руди – заводи Маріуполя.
Запаси Кременчуцького залізорудного району складають 4,5 млрд. т. Тут працює Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат.
За обсягами використання марганцеві руди займають друге місце серед руд чорних металів. Основна їхня частина (95–97%) надходить у чорну і кольорову металургію. Невелика частина марганцевих руд використовується в хімічній промисловості, керамічному і склоробному виробництвах. Їхні запаси складають близько 2 млрд. т. В Україні крім основного Нікопольського басейну, що включає Нікопольський, Великотокмакський та Інгуло-Дніпровський марганцеві райони, відомі ще Побузький, Донецький і Карпатський. Розвідано й експлуатуються тільки родовища Нікопольського району. Рудні шари залягають на глибині 15–120 м. Їхня потужність – у середньому 2 м. Основні запаси складають високоякісні руди, що містять у середньому 27% марганцю. Рівень розвіданності й освоєння Нікопольського басейну високий. Тут розробляється 9 родовищ, працює 7 шахт і 8 кар'єрів.
Україна цілком забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем. Загальні запаси залізних руд усіх категорій складають 27,4 млрд. т. Видобуток постійно росте.
Коксохімічне виробництво.Сконцентровано в металургійних центрах Донбасу (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханів) і Наддніпрянщини (Дніпродзержинськ, Запорожжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ). Більше половини коксу виробляють коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 з 18 коксохімічних підприємств. Кокс використовують як технічне паливо для виплавки чавуна.
Виробництво чавуна, сталі, прокату. Виробничі потужності підприємств чорної металургії складають: по виробництву чавуна – 52 млн. т, готового прокату – 41,5 млн. т. По цьому показнику Україна займає п'яте місце у світі після Японії, США, Китаю, Росії.
Виробництво чавуна, сталі, прокату (млн. т)
| Чавун | 44,9 | 23,0 | 29,5 | 36,1 |
| Сталь | 52,6 | 27,4 | 28,6 | 28,9 |
| Прокат чорних металів | 45,5 | 23,1 | 22,5 | 26,4 |
Найбільшими виробниками сталевого прокату є "Криворіжсталь", "Запоріжсталь", "Азовсталь", Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, Алчевський, Дніпровський, Макіївський металургійні комбінати, Донецький і Єнакіївський металургійні заводи.
Лідерами за обсягами виробництва є комбінати "Криворіжсталь", "Азовсталь" і завод ім. Ілліча. Ця трійка майже скрізь тримає мінімум половину українського ринку, а по деяких позиціях – практично весь. Останнім часом значно збільшилася частка ринку "Запоріжсталі".
Доменне виробництво.Мається 48 доменних печей, з яких експлуатується 32. Виробничі потужності – 39,5 млн. т чавуна в рік. Найбільші виробники: Mittal Steel-Кривої Ріг (6,1 млн. т), Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (4,2 млн. т), Азовсталь (4,1 млн. т), Запоріжсталь (3,1 млн. т), Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського (2,2 млн. т), Алчевський металургійний комбінат (2,1 млн. т).
Сталеплавильне виробництво.Функціонує 41 мартенівська піч з 54, 14 конверторів з 19. Близько 49% виготовленої сталі зроблено мартенівським способом, 47% – киснево-конверторним і 4% – електросталеплавильним. У зв'язку з подорожчанням палива, у першу чергу природного газу, що ведуть підприємства галузі заявили про повний перехід з мартенівського на конверторний спосіб у 2006–2010 роках.
Прокатне виробництво. На металургійних підприємствах експлуатуються 11 блюмінгів і слябінгів, 6 заготівельних станів, 1 трубозаготівельний, 3 рейкобалкових, 5 крупносортових, 12 середньосортових, 9 дрібносортових, 1 дрібносортнопроволочний, 3 дротових станів.
Виробництво феросплавів. Феросплавна промисловість необхідна для виробництва якісних сталей і сплавів, що використовуються в машинобудуванні, авіації, хімічної й ін. галузях промисловості. Значимість галузі визначається тим, що якості найбільш коштовних видів сталей задаються введенням у їхній склад феросплавів. Колишній СРСР займав перше місце у світі з виробництва базових феросплавів. Після його розпаду основними виробниками стали Україна, Росія й Казахстан.
В останні кілька років, незважаючи на продовження постачань значної частки продукції українським і російським заводам, українські виробники феросплавів змушені були шукати альтернативні експортні ринки збуту. Тим більше, що в умовах неплатежів і взаємозаліків для феросплавних заводів експорт залишається єдиним джерелом надходження "живих" грошей.
Основними виробниками феросплавів в Україні є:
· Нікопольський завод феросплавів;
· Запорізький завод феросплавів;
· Стаханівський завод феросплавів;
· Константинівський металургійний завод;
· Краматорський металургійний завод.
Підприємства-конкуренти українських феросплавних заводів можна умовно розділити на два типи:
1) на власних марганцевих джерелах (Бразильська і Південно-Африканська група) сировини.
2) використовують дешеву електроенергію (Скандинавська й Іспанська групи).
У підприємств першого типу перевагою є наявність власної сировини, недоліком – віддаленість від основних споживачів. У підприємств другого типу переваги – дешева електроенергія (близько 40% собівартості), близькість споживачів, недолік – додаткові витрати на транспортування марганцевої сировини.
Українські виробники феросплавів не випробують проблем з постачаннями сировини і не будуть їх випробувати в найближчому майбутньому – по його розвіданих запасах Україна займає 2-і місце у світі. Зате серйозну небезпеку для феросплавних заводів представляє постійний ріст тарифів на електроенергію. При виробництві феромарганцю вартість електроенергії складає 35–38% собівартості, при виробництві силикомарганца – близько 60%.
Трубна промисловість. Виробництвом труб в Україні займаються 8 спеціалізованих підприємств: Харцизький, Макіївський, Нікопольський, Новомосковський, Нижньодніпровський і Луганський трубні заводи, трубопрокатний завод ім. К. Лібнехта і Дослідницький завод Державного трубного інституту. Крім того, технологічні лінії по виробництву труб маються на ряді металургійних підприємств, зокрема на Дніпропетровськом металургійному заводі ім. Комінтерну.