Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідких металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробка вторсировини і видобуток кольорових каменів.
Через недолік ресурсів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвита слабкіше, ніж чорна, і представлена окремими галузями (алюмінієвої, цинкової, магнієвої, титанової, ртутної і феронікелевої).
Розміщення підприємств кольорової металургії залежить від сировинного й енергетичного факторів. До джерел сировини тяжіють підприємства з виплавки ртуті, нікелю, рідких металів. Алюмінієве, титаномагнієве і цинкове виробництва розміщені біля джерел дешевої електроенергії.
Сировинна база. Україна не має великої сировинної бази кольорової металургії. З руд кольорових і рідких металів на території України маються:
– 10 родовищ нікелевих руд, зосереджених на Середньому Побужжі (Кіровоградська і Миколаївська обл.) і Середньому Придніпров`ї (Дніпропетровська обл.). Запаси родовищ невеликі, якість руди невисока. На Побужжі експлуатується лише Деєнюське родовище, що забезпечує сировиною Побузький феронікелевий завод. Руду видобувають у кар'єрах;
– ртуть видобувають у Микитівському родовищі (Донецька обл.). Воно розробляється з 1886 р. Родовища, де можна добувати ртуть знаходяться в Інгулецько-Дніпровському районі;
– родовища алунітів – у Закарпатті. Запаси незначні;
– ільменіт використовують для одержання титана і його з'єднань. Основні ресурси зосереджені у Житомирській і Дніпропетровській областях. Сприятливі гірничо-технологічні умови дозволяють розробляти їхнім кар'єрним способом;
– невеликі ресурси поліметалевих руд виявлені на Закарпатті – Берегівське й Беганьське родовища. Їхньої розробки вимагають значних капіталовкладень.
Більшість підприємств кольорової металургії працюють на привізній сировині або ж переробляють брухт і відходи кольорових металів. Гірничодобувні підприємства галузі забезпечують власною сировиною підприємства, що роблять титан, цирконій, графіт, феронікель, ртуть, кремній і частково магній. Так, промислові запаси титанової сировини на Малишевському родовищі становлять 400 млн. м3.
Потужності підприємств галузі використовуються сьогодні в середньому усього на 50%. Але найбільше сильно скоротилося споживання вторинного алюмінію, титанової продукції, напівпровідникових матеріалів, цинку, нікелю, рафінованої міді мідного прокату. З 1995–97 р. удалося призупинити падіння виробництва за рахунок переорієнтації підприємств на більш стабільні зовнішні ринки збуту продукції.
Алюмінієва промисловість. Включає виробництво глинозему й алюмінію. Випуск цієї продукції складає близько 20% від усього виробництва кольорової металургії в Україні.
Головною сировиною для виробництва алюмінію в Україні, як і в усьому світі, служать боксити зі змістом глинозему 48–60%. Як показала детально проведена в 50-х роках XX ст. геологорозвідка, Україна не має такої високоякісної сировини. Потенційні внутрішні ресурси на алюміній є у Високопільському родовищі Дніпропетровської обл., нефелінові руди у Приазов'ї, Закарпатські алуніти, каолін і ін.). Основна частка бокситів поставляється в Україну з унікального родовища Діан-Діан у Гвінеї.
Алюмінієва промисловість України включає Миколаївський глиноземний завод, Запорізький алюмінієвий комбінат, заводи з виробництва вторинного алюмінію і Броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій, що входить у систему Київміськбуду.
Потужності виробництва алюмінію в Україні розраховані на 300 тис. т на рік. Миколаївський глиноземний завод і Запорізький алюмінієвий комбінат – одні з деяких підприємств галузі, на яких після розпаду СРСР практично не було спаду виробництва. Підприємства вторинної кольорової металургії в зв'язку зі скороченням обсягів збору алюмінієвого брухту і його постачань з Росії скоротили випуск вторинного алюмінію в середньому на 50%.
Передбачається будівництво алюмінієвого заводу в Токмакському районі Запорізької обл. Номенклатура продукції нового заводу містить (у рік): 200 тис. т алюмінію-сирцю, 140 тис. т автомобільних сплавів, 15 тис. т злитків, 10 тис. т будівельних конструкцій. Розміщені в Україні потужності по випуску вторинного алюмінію і сплавів на його основі в цілому можуть задовольнити потреби в цих видах продукції.
Титаномагнієвая промисловість. Титан і його сплави завдяки винятково високим фізичним і функціональним властивостям, а також гарної технологічності, останнім часом стали незмінними конструкційними матеріалами в ракетно-космічній і авіаційній техніці, суднобудуванні і хімічній промисловості.
У 80-і роки підприємства України щорічно споживали до 15 тис. т титанової металопродукції, що поставлялася, головним чином, з Росії. Після розвалу СРСР ця продукція може надходити в Україну тільки через кордон, у зв'язку з чим її споживання знизилося і складає 1,5–2 тис. т.
В Україні розвідані і підготовлені до експлуатації родовища ільменитових руд із сумарними запасами, що перевищують світові. Загальна потужність гірничо-збагачувальних комбінатів України (Вольногірський ГГМК і Іршанський ГОК) складала близько 700 тис. т щорічно, з яких використовувалися лише 30% на виробництво металевого титану.
Найбільшим виробником металевого титану в Україні є Запорізький титаномагнієвий комбінат, введений в експлуатацію в середині 1950-х років. При проектній потужності цього підприємства в 20 тис. т, нині на внутрішній ринок поставляється не більш 500 т. Отриманий титан цілком вивозиться в Росію, де використовується для виплавки злитків.
Прокат титанових злитків на лист здійснюється на Алчевському металургійному комбінаті, потужності якого дозволяли одержувати до 2,5 тис. т листа щорічно. Крім того, Нікопольський південнотрубний завод може щорічно робити майже 1,2 тис. т труб з титана і його сплавів. Крім того, спеціалізоване виробництво, що дозволяє одержувати високоякісне титанове лиття обсягом близько 1,5 тис. т. у рік, існує на підприємствах "Мотор Січ", ЗТМК, Павлоградський механічний завод.
Внутрішній попит на титанову продукцію в Україні формують в основному підприємства хімічного машинобудування й аерокосмічної промисловості (62% і 25% відповідно). Середній рівень внутрішнього споживання – 42 тис. т., з них 15 тис. т. припадає на ВПК.
Сировиною для виробництва магнію в Україні є могутні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (Стебник, Калуш), мілководні водойми Приазов'я і Причорномор`я (Сиваш), що містять багато з'єднань магнію. У Калуші збудований магнієвий завод ПО “Оріана”, у Запоріжжі – магнієвий комбінат.
Нікелева промисловість. Попит на нікель в Україні традиційно майже цілком задовольняється за рахунок імпорту. У той же час існуючі родовища прив'язані до виробництва напівфабрикатів чорної металургії – феронікелю АТ "Побузький феронікелевий завод" (Кіровоградська обл.). Колись комбінат виробляв до 7 тис. т нікелю на рік. Однак у 1996 р. у результаті приватизації, що проводилася з порушеннями, підприємство занепало. Тут було розкрадене устаткування, зруйновані цехи. Нині новий інвестор підприємства – російська фірма "Никомед-лімітед" вклала у відродження виробництва 15 млн. дол., що дало реальні результати: вже зроблена перша плавка. Завод розрахований на 20–22 тис. т нікелю на рік.
Свиннцово-цинковая промисловість. Наявність потужного виробництва свинцево-вміщаючої продукції (боєприпасів, акумуляторів, хімічного устаткування) дозволяло розвивати цинкову промисловість. Єдиний виробник підгалузі – найбільше в Європі підприємство вторинної переробки цинкової сировини Констянтинівське АТ "Укрцинк" (Донецька обл.). Його потужності – 80 тис. т вторинного свинцю, 20 тис. т вторинного цинку і 23 тис. т сірчаної кислоти. Нині підприємство завантажене на 50%, близько 56% продукції експортується (переважно до Росії за рахунок сплати сировини).
Ртутна промисловість. На місцевих запасах кіноварі близько сторіччя працює АТ «Микитівський ртутний комбінат» (Донецька обл.). Його потужності рівні 600 т., видобувають – до 30–50 т. Близько 70% ртуті споживає найбільший у СНД АТ "Полтавський завод газорозрядних ламп". Функціонує також Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат.
Уранова промисловість. Щорічний внутрішній попит на двоокис урану для виробництва ТВЭЛ для АЕС становить 1800 т. Основні виробники закису-двоокису урану – Дніпродзержинське ПО "Верхньодніпровський гірничо-хімічний завод" і Жовтоводське "Вільногірське гірничо-хімічне об'єднання". Вони забезпечують виробництво 800–840 т продукції. Відзначається стрибок попиту на металевий уран для виробництва боєприпасів, снарядів до танків і іншої номенклатури Міноборони.
Рідкоземельні метали. Найпотужніша у світі рідкоземельна металургія України (лідерство по 7 товарних позиціях) традиційно орієнтується на експорт, що багаторазово перевищує внутрішній попит. Найбільші підприємства – АТ "Верхньодніпровський ГХК", "Донецький ГМК", Світловодське АТ "Чисті метали", ЗАЛК, "Дніпроспецсталь". Останнє підприємство в часи СРСР було найбільшим у світі виробником берилієвих екранів атомних боєзарядів, осмиевой транспортної оболонки і цирконієвої ізоляції активатора боєзаряду, а також іншої подібної продукції. В даний час вона поставляється в Росію для модернізації стратегічних ядерних сил.
Виробництво рідких металів:
– Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат (гафній, цирконій);
– Придніпровський хімічний завод (цирконій, гафній і велика кількість з'єднань рідких металів);
– Мужиївський золотополіметалевий комбінат (будівництво) у Закарпатській області (потужність до 60 тис. т руди золота на рік).
Внутрішній попит на рідкоземельні метали практично цілком залежить від кон'юнктури розвитку аерокосмічної індустрії. Найбільшими споживачами цих металів є АТ "Мотор-Сiч", АНТК "Антонов" і деякі підприємства Міноборони.