Галузь включає виробництво металургійного, гірничошахтного, підйомно-транспортного й енергетичного устаткування. Характерні низька трудоємність, висока металоємність, низька транспортабельність продукції. Більше підприємств із повним циклом (заготівля, обробка, зборка), що випускають продукцію невеликими партіями і навіть індивідуальним призначенням.
Гірничо-шатне машинобудування.Поєднує 5 НДІ і 7 заводів. У СРСР на неї припадало 49% обсягів виробництва. До 70% усього гірничошахтного устаткування, що випускалося в СРСР (23 заводи), було розроблено українськими конструкторами.
Нині від 30 до 90% виробничих фондів підприємств застаріло, запасними частинами підприємства забезпечуються на 30%. Багато підприємств закрита й Україна змушена імпортувати великовантажні автомобілі, бульдозери, машини для відкритих гірських робіт, компресори й ін.
Провідні підприємства галузі: ПО «Донецькгормаш», Луганський, Криворізький заводи гірничошахтного устаткування, Барвинківський машинобудівний завод. Експортне значення галузі зменшується.
Ковальсько-пресове і металургійне устаткування. Спеціалізується на випуску слябінгів, прокатних листових станів безперебійної дії, спеціальні великі вантажні металорізальні верстати для металургійної промисловості. Найбільше підприємство – Старо-Краматорський завод, що випускає устаткування для металургійної промисловості. Центри:
– Дебальцеве (устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування);
– Лутугіно Луганської обл. (завод прокатних станів);
– Стаханівський ливарно-механічний завод (доменне і сталеплавильне устаткування, для автоматизації металургійних цехів);
– Маріупольський завод важкого машинобудування (устаткування для металургійної промисловості).
– Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець (установки для безупинного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апаратів і устаткування для доменних печей, чавунно- й шлаковози, потужні роторні вагоноперекидачі стали й ін.).
Енергетичне машинобудування. Особливо відрізнялося в СРСР. Нині потреби в цій галузі ростуть через реконструкцію енергетичного комплексу країни. Деякі електростанції в Україні експлуатуються від 25 до 40 років. Більшість енергоблоків працює близько 200 тис. годин. (розрахунковий ресурс – 100 тис. годин, продовжений – 170 тис. годин). ГЕС Дніпровського каскаду працюють уже 400 тис. годин (з 50-х років). Реконструкції вимагають 8 великих, 25 середніх ГЕС, 1 ГАЕС і більшість ТЕС.
Головне підприємство галузі – харківський «Турбоатом» (1934 р.), що випускає устаткування для ТЕС, АЕС і ГЕС і експортує свою продукцію до 40 країн світу. На «Турбоатомі» освоєне виробництво турбін для цукрової промисловості, підігріву води в мережах, мікро- і міні-ГЕС, нагрівачі низького тиску, парогазових установок.
Трансформатори в Україні випускають у Запорожжі, Миколаєві, трансформаторні підстанції – у Хмельницькому, високовольтну апаратуру – у Рівне і Коломиї.