ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ. ФОРМИ РОЗСЕЛЕННЯ

Густота населення. Україна відноситься до держав з високою щільністю населення – 77 осіб/км2 у 2007 р. (86 осіб/км2 у 1990 р.).

Великі значення показники мають у східних індустріальних районах (у Донецькій обл. – 183 осіб/км2), менші – у північних і південних областях (на Чернігівщині – 39 осіб/км2).

По статистиці, в Україні нараховується (2007 р.) 458 міста, 886 смт і 28 540 сільських населених пунктів.

Міста. Відповідно до перепису населення 2001 р. кількість міського населення складає 32,57 млн. осіб (67,2%), сільського – 15,88 млн. (32,8%). У порівнянні з 1989 р. міське населення зменшилося на 2 млн. осіб, сільське – на 1,2 млн. осіб.

Висока частка міського населення – на Донбасу (урбанізація до 90%), у Наддніпрянщині – 75– 80%. У західних і центральних областях України частка міського населення істотно нижче (40–50%).

Половина великих місць зосереджена в східних індустріальних регіонах (Донецької обл. – 7, Дніпропетровської – 5, Луганської – 4, Запорізької – 3) і в Криму (4).

46 міст відносяться до великого (мають чисельність населення більше 100 тис. осіб). У великих містах проживає 38,3% усього, чи 56,9% міського населення.

У 2000 р. в Україні нараховувалося 5 міст мільйонерів, у 2007 р. усього 3:

– Київ (2,71 млн. осіб);

– Харків (1,46 млн. осіб);

– Дніпропетровськ (1,039 млн. осіб).

Великими містами є: Одеса (0,99 млн. осіб), Донецьк (0,98 млн. осіб), Запорожжя (0,79 млн. осіб), Львів (0,73 млн. осіб), Кривої Ріг (0,69 млн. осіб) і Миколаїв (0,507 млн. осіб).

До міського населення відносяться проживаючі в смт. СМТ – населений пункт із чисельністю жителів до 10 тис. осіб, у якому близько 85% населення зайнято у несільськогосподарської сфері. Таких поселень у 2007 р. – 886. Розміщені по всій території України, більше всього – в областях Донбасу, Наддніпрянщині, на Харківщині, Львівщині, Криму. Значно менше – у поліських, подільських і деяких південних областях.

Агломерації – зосередження міських поселень навколо великого міста. В Україні нараховується 19 агломерацій, у яких проживає біля половини (47%) міського населення. Об'єднати в 2 типи:

– сформувалися навколо великих центрів переробної промисловості, науки, культури, утворення, охорони здоров'я і транспортних вузлів (Київ, Львів, Одеса, Харків);

– навколо великих центрів важкої промисловості Донбасу і Наддніпрянщині (Донецько-Макеївська, Горлівсько-Єнакієвська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська й ін.).

Сільське розселення. Кількість сільського населення постійно зменшується. У поліських, подільських і карпатських областях України (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька) у селах проживає більш 50% усього населення. Дуже низької є частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганської (14%), Дніпропетровської (16%) областях. Мало сільського населення в Запорізької, Одеської і Миколаївський обл.

Велика частина сільського населення проживає в середніх і великих селах. Розміри сільських поселень різні:

– у Полісся села малі і розміщаються на вододілах;

– у Лісостепу села розміщаються в долинах і яругах, де краще мікроклімат і ближче до поверхні залягають ґрунтові води. Отут більше великих і середніх сіл;

– у Степу села розміщаються уздовж рік і балок. Села великі, у них проживає по кілька тисяч осіб;

– в Українських Карпатах села тягнуться вузькими смугами в долинах рік на 5–10 км. Сільські поселення рідко піднімаються вище 800-900 м. Домінують середні по розмірах села;

– у Кримських горах сільські поселення розміщаються уздовж рік, на крутих гірських схилах.

Основна форма сільського розселення – групова. Такі поселення характерні для всієї території України. Хутори виникли ще за давніх часів, однак у 30–40 р. були зруйновані. Їх багато на Гуцульщині.