| Регіони | Чол. млн. осіб | Жінок млн. осіб | Частка жінок, % | На скільки млн. чоловіків більше(+) або менше(-) , ніж жінок |
| Весь світ | 2664,6 | 2630,8 | 49,7 | +33,9 |
| Африка | 319,7 | 322,8 | 50,2 | -3,1 |
| ЛатинськаАмерика | 220,0 | 221,1 | 50,1 | -1,1 |
| Північна Америка | 135,0 | 141,7 | 51,2 | -6,7 |
| Австралія і Океанія | 13,4 | 13,3 | 49,8 | +0,1 |
| Колишній СРСР | 136,2 | 152,2 | 52,8 | -16,0 |
У більшості країн на 100 дівчаток народжується в середньому 104 – 107 хлопчиків. Але вища смертність серед хлопчиків призводить до того, що у віці 15 – 20 років числове співвідношення між статями вирівнюється. Вища смертність чоловіків похилого віку впливає на статеву структуру. У деяких азійських країнах (Індії, Пакистані, Бангладеш та ін.) середня тривалість життя у жінок на 0,5 – 2,2 року менша, ніж у чоловіків, що також порушує статеву структуру населення. Слід зазначити, що причини диспропорції статей у населенні різних країн ще й досі остаточно не з'ясовані.
Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, численні й ранні народження дітей), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Чисельність чоловіків перевищує чисельність жінок у переважній більшості азійських країн. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї. У країнах Південної Азії та в Китаї чоловіків на 63,4 млн. більше, ніж жінок (у тому числі в Китаї на 31,2 млн. , в Індії — на 24,4 млн., у Пакистані на 4,5 млн., в Бангладеш — на 2,8 млн.). Проте в Індонезії, М'янмі, В'єтнамі, Японії чоловіків менше, ніж жінок.
В Африці в цілому чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, але в країнах Північної Африки, де панує іслам, чоловіків більше, ніж жінок (у Лівії вони становлять 53,0% населення, в Єгипті — 50,9, в Тунісі — 50,4%).
У Латинській Америці чисельність чоловіків і жінок також приблизно однакова.
У Європі чоловіків дещо менше порівняно з жінками. Такі тенденції характерні й для Північної Америки.
В Австралії і в Океанії дещо переважають чоловіки.
Вікові класи (також вікові групи, вікові ступені) – притаманний первісному і традиційному суспільству поділ чоловіків і жінок на декілька вікових категорій, кожна з яких мала чітко визначені права і обов'язки. Переважно виокремлювались чотири вікових класи – діти, молодь (юнаки і юнки), дорослі і літні люди. Дуже важливим був перехід або переведення з першої у другу вікову групу. Задля цього існувала спеціальна система звичаїв і обрядів – ініціація.
У деяких суспільствах, наприклад у Східній Африці (народи кікуйю, камба, сукума та інші) вікові групи еволюціонізували в пожиттєві об'єднання членів племені, зокрема чоловічі вікові класи. Такі соціальні групи мали певні назви, чітку структуру і керівництво, організацію діяльності, нерідко «власну» міфологію та історію (сакральне знання). Будучи при народженні зарахованими до такої групи, із настанням певного віку хлопчики усі разом переходили (переводились) у наступний віковий клас. Вікові класи існували в багатьох суспільствах світу. Залишки цього явища можна знайти і в сучасному суспільстві. Далекі відголоски їх збереглися у народів Північного Кавказу.
Вікова структура населення — розподіл його за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. У віковій структурі населення зазвичай розподіляється за однорічними або п'ятирічними групами.
Для оцінки загальних структурних зрушень застосовують і розподіл на три вікові групи:
- 0 – 14 років,
- 15 – 59 років,
- 60 років та більше.
У міжнародних порівняннях застосовують поділ населення на дві групи: до 14 років, 15 – 64 роки. Графічно вікова структура населення зображується віковою пірамідою: по горизонталі відкладаються пропорційні чисельності (частки) окремих вікових груп, а по вертикалі – вік. Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. спостерігалася така вікова структура населення:
- у світі в цілому: до 14 років – 32,0, 15-64 роки – 61%;
- у країнах із високим доходом: відповідно – 20,5 і 66,8%;
- у країнах із середнім доходом: відповідно – 36,2 і 58,7%;
- у країнах із низьким доходом: відповідно – 33,5 і 60,0%.
Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту. Тому основні типи вікового складу населення на початку 90-х років XX ст. загалом відповідають типам його відтворення.
Вік людей – надзвичайно важлива їх ознака і на мікро-, і на макрорівні. Від того, наскільки «молоде» населення країни, значною мірою залежить інтенсивність демографічних процесів; віковим складом населення визначаються його життєвий і відтворювальний потенціали. «Молоде» чи «старе» населення – не лише його кількісна ознака (різний склад за віком), але також прояв глибинних демографічних відносин між різними частинами населення (поколіннями, працездатними і непрацездатними, батьками та дітьми і т. ін.) як складової типу відтворення населення. Статевовіковий склад населення – як демографічний, так і економічний феномен. Зокрема, його особливості впливають на обсяг і структуру трудового потенціалу суспільства, який значною мірою обумовлює функціонування і розвиток усіх сфер життєдіяльності. Вони визначають потреби в соціальних трансфертах і в соціальній інфраструктурі певного призначення і, в кінцевому рахунку, є важливим чинником загального рівня суспільної продуктивності праці.
Статевовіковий склад населення – об'єктивний результат еволюції природного та міграційного руху населення, їх узагальнене відображення.
Статевовікова піраміда (СВП) або, як її ще називають, вікова піраміда чи піраміда віку – це графічне зображення розподілу населення за віком і статтю. СВП являє собою двосторонню гістограму, на якій вікові інтервали в роках відкладені на вертикальній осі, а абсолютна кількість людей кожного певного віку та статі чи їх відносна частка в населенні відображені горизонтальними прямокутниками (або горизонтальними відрізками) з довжиною однакового масштабу.
Віково-статева піраміда високорозвинених країн виглядає як колона, що відображає той факт, що чисельність дітей, підлітків, молодих людей, людей середнього та старшого віку приблизно однакова. Це пояснюється тим, що середня кількість дітей, яке народжує жінка протягом життя, близько до простого відтворюючого рівня, коли кожна вікова група замінює попередню.
Інтенсивність демографічних процесів, як відомо, формується насамперед під впливом загального соціально-економічного стану суспільства. Значний вплив на їх перебіг справляють такі деструктивні події, як війна, голод і т. ін., що накладає відбиток на форму вікової піраміди. У цьому сенсі вікова піраміда є своєрідним літописом історії країни.
Трудовими ресурсами називають продуктивну частину населення, що досягла працездатного віку (в середньому від 15 до 65 років). Люди, реально зайняті у виробництві або нематеріальній сфері, складають групу економічно активного населення (за рекомендацією ООН сюди ж включають безробітних, які зареєстровані на біржі праці та шукають роботу). Трудові ресурси характеризуються різною кількістю (надлишок або дефіцит робочої сили) та якістю – рівнем освіти, кваліфікацією, мобільністю, станом здоров'я, віковим і статевим складом.
У розвинених країнах частка економічно активного населення становить 50-70%, у країнах третього світу – менше 50%.
За структурою зайнятості працююче економічно активне населення в кожній країні розподілене своєрідно, але певну закономірність можна виявити і тут. Із зростанням рівня економічного розвитку зменшується кількість зайнятих у сільському господарстві та збільшується частка працюючих у нематеріальному виробництві.
Таблиця 4.