Показники вікової структури найчисленніших етнічних груп населення України, 2001 р.
| Питома вага в загальній чисельності населення осіб у віці, % | Середній вік населення, років | |||||
| молодшому за працездатний | Працездатному | старшому за працездатний | 60 років і старше (коефіцієнт старіння) | |||
| Все населення | ||||||
| українці | 19,3 | 57,5 | 23,2 | 20,8 | 38,2 | |
| росіяни | 13,3 | 60,3 | 26,3 | 23,7 | 41,9 | |
| білоруси | 5,5 | 54,1 | 40,3 | 35,9 | 50,0 | |
| молдовани | 17,4 | 61,6 | 21,0 | 18,6 | 38,7 | |
| болгари | 16,2 | 58,4 | 25,5 | 22,5 | 40,7 | |
| поляки | 8,5 | 50,7 | 40,9 | 36,9 | 49,5 | |
| румуни | 24,5 | 56,2 | 19,3 | 17,0 | 35,0 | |
| кримські татари | 25,6 | 59,1 | 15,3 | 14,5 | 33,4 | |
| угорці | 20,5 | 58,9 | 20,6 | 17,8 | 37,2 | |
| Міське населення | ||||||
| українці | 18,7 | 61,6 | 19,7 | 17,5 | 36,9 | |
| росіяни | 13,1 | 60,8 | 26,1 | 23,4 | 41,9 | |
| Сільське населення | ||||||
| українці | 20,4 | 50,4 | 29,1 | 26,6 | 40,3 | |
| росіяни | 15,2 | 57,1 | 27,7 | 25,3 | 41,9 | |
Українці в середньому молодші за росіян, що також вплинуло на динаміку чисельностей двох націй у міжпереписному періоді (зазначимо, що в сільській місцевості, де відмінності вікової структури українців та росіян менш істотні, ніж в міських поселеннях, зміни співвідношення кількості представників цих етносів протягом 1989-2001 рр. були не такі разючі).
В цілому природний рух та асиміляційні процеси за силою впливу на динаміку етнічної структури населення значно поступаються міграціям. Про це, зокрема, свідчить порівняння даних переписів 1989 та 2001 рр. Перш за все за рахунок обміну населенням із державами колишнього СРСР в Україні за 1989-2001 роки чисельність кримських татар зросла у 5,3 рази, вірмен – на 84%, чеченців – на 56, абхазів – на 47, грузин – на 45, азербайджанців – на 22%, кількість греків та німців, незважаючи на їх інтенсивний відтік на історичну батьківщину, майже не змінилася, в той же час чисельність представників більшості етносів країн колишнього СРСР зменшилася у 1,5-2 рази. Внаслідок активізації міграцій з країн «третього світу» кількість індо-пакістанців збільшилася у 8,5 рази, в’єтнамців – у 8,2, представників арабських народів – у 5,3, китайців – у 3,3, афганців – у 2,8 рази. У 8,8 рази зросла кількість курдів у результаті прибуття представників цього етносу як з Близького Сходу, так і з колишніх радянських республік. Процес входження нашої держави до світового економічного простору, розширення мережі міжнародних організацій, створення спільних підприємств та філій іноземних компаній зумовили багатократне збільшення кількості представників титульних етносів країн розвиненої ринкової економіки (жителів Америки – у 64,5 рази, голландців – у 3,2 рази, англійців та японців – майже удвічі).
Кримські татари та інші представники раніше депортованих народів прибувають переважно до сільської місцевості, тоді як вихідці з Кавказу, з держав розвиненої ринкової економіки та країн «третього світу» віддають перевагу міським поселенням. Міський характер розселення представників цих етносів значною мірою пов’язаний з тим, що для багатьох з них метою імміграції до України є здобуття освіти. За даними перепису 2001 р. кількість арабів, що проживають у міських поселеннях, у 14,5 рази перевищує кількість мешканців - представників цього етносу у сільській місцевості. Серед грузин відповідне перевищення сягає 7 разів, азербайджанців – у 4,4 рази, вірмен – у 3,8 рази.
В структурі іммігрантів з Кавказько-центральноазіатського регіону та країн «третього світу» переважають чоловіки. Як наслідок, нині серед таджиків, які мешкають в Україні, чоловіки складають 67,0%, серед азербайджанців – 65,6, чеченців – 61,0%, грузинів – 58,7, вірмен – 56,6%. У народів, що походять з країн «третього світу», питома вага чоловіків є ще вищою і складає: для в’єтнамців – 64,2%, китайців – 67,6, для етносів, об’єднаних у графу «інші національності» (це переважно народи Африки, частково латиноамериканські народи) – 75,0, для персів – 75,4, афганців – 77,1, кубинців – 80,9, народів Індії та Пакистану – 84,0%. Підвищена частка чоловіків притаманна і вихідцям з країн розвиненої ринкової економіки, зокрема серед англійців вона складає 60,7%, серед американців – 58,3, французів – 57,8, австрійців – 54,5, голландців – 54,0, канадців – 52,9, італійців – 51,7%.
Із загальної чисельності постійного населення України згідно з даними перепису 2001 р. 47950,0 тис. осіб (99,4% від загалу) є громадянами України. В нашій державі постійно мешкає 168,0 тис. іноземних громадян (0,35% населення) та 82,6 тис. осіб без громадянства (0,17%), ще 40,4 тис. осіб (0,08% населення) не вказали громадянство.
Більше половини іноземних громадян є громадянами Російської Федерації (95,9 тис. осіб), численні групи становлять також громадяни Молдови (13,5 тис.), Вірменії (9,9), Азербайджану (7,6), Грузії (6,0), Узбекистану (5,1), Казахстану (4,9) та Білорусі (4,4 тис.). Загалом майже 90% іноземців є громадянами країн СНД та Балтії, громадян країн «старого зарубіжжя» нараховується лише 17,3 тис. осіб.
Серед негромадян України спостерігається перевага чоловіків, які становлять 52,5% іноземців та 51,0% осіб без громадянства, тоді як серед громадян України чоловіків менше, ніж жінок (46,2 проти 53,8%). Особливо значні гендерні диспропорції спостерігаються в структурі контингенту громадян країн «старого зарубіжжя»: в цій сукупності на 1000 жінок припадає 3110 чоловіків. Вихідці з країн, які не входили до складу колишнього СРСР, – це переважно студенти, які навчаються у вузах України, дипломатичні представники, працівники зарубіжних компаній та міжнародних організацій, біженці – серед усіх цих категорій осіб переважають чоловіки.
Серед представників країн «нового зарубіжжя» співвідношення статей є майже паритетним, при цьому підвищена частка чоловіків спостерігається в групах громадян Азербайджану (59,8%), Грузії (57,9%), Таджикистану (56,4%) та Вірменії (53,8%), тобто тих колишніх республік СРСР, які зазнали збройних конфліктів та пережили тривалі періоди політичної нестабільності (частину контингенту становлять біженці та вимушені переселенці). Помітна перевага жінок зафіксована серед громадян Латвії (58,0%), Білорусі (56,5%) та Казахстану (54,7%). Щодо двох останніх контингентів, то висока частка жінок в їх складі забезпечується за рахунок найвищих серед іноземців рівнів старіння (в старших вікових групах жінки різко переважають): для громадян Білорусі питома вага осіб віком 60 років і старше становить 20,9%, для громадян Казахстану – 20,8%, що лише трохи менше величини, зафіксованої для громадян України (21,4%).
Загалом же вікова структура контингенту іноземців характеризується пониженими частками літніх осіб та дітей (висока питома вага останніх притаманна лише громадянам Вірменії та Азербайджану) і підвищеною часткою молоді та осіб середнього віку. Особливо різке домінування представників молодших працездатних вікових груп спостерігається серед громадян країн «старого зарубіжжя» – майже 73% контингенту мають вік 18-39 років.
Рис. 10. Вікова структура громадян України, іноземців та осіб без громадянства
Іноземні громадяни в Україні концентруються переважно в міських поселеннях, тут мешкає 73,7% контингенту. Найбільший ступінь концентрації у містах притаманний громадянам країн "старого зарубіжжя" (понад 96%). Лише серед громадян Молдови сільських мешканців майже стільки ж, а серед громадян Узбекистану та Казахстану – не набагато менше, ніж городян.
Найвища питома вага осіб, які не є громадянами України, зафіксована в м. Севастополі: громадяни інших держав (головним чином Російської Федерації) та особи без громадянства тут становлять майже 3,7% постійного населення, що у 7 разів більше загальнодержавного рівня. Цей показник перевищує 1% ще у двох регіонах – в АР Крим (громадяни Росії, Узбекистану та особи без громадянства) і на Одещині (особи без громадянства, громадяни Молдови та Російської Федерації). Найменші значення питомої ваги негромадян України спостерігаються в західних областях України .
Громадяни Російської Федерації, які постійно мешкають в Україні, переважно зосереджені на Кримському півострові (біля чверті від загалу), а також у високоурбанізованих індустріальних регіонах. В АР Крим мешкають найчисленніші контингенти громадян Узбекистану та Казахстану (серед них чимало кримських татар, які ще не набули українського громадянства), вихідці з держав Закавказзя концентруються головним чином в Донбасі, індустріальному Придніпров’ї, а також у Києві, на Харківщині та Одещині. Розосередження по території України громадян Молдови відповідає розселенню в нашій державі етнічних молдован (головним чином в Одеській, а також у Миколаївській, Вінницькій та Чернівецькій областях). Білоруські громадяни сконцентровані переважно в північних областях (найбільше – на Чернігівщині) та в м. Києві, громадяни країн "старого зарубіжжя" – в Києві, Харкові та Одесі, де знаходяться найбільші вузи України.
Питома вага громадян інших держав та осіб без громадянства в загальній чисельності населення (%)
Кількість громадян інших держав (осіб)
| 
|
Рис.11. Питома вага громадян інших держав та осіб без громадянства в загальній чисельності населення
Статевий склад населення України у досліджуваний період повільно поліпшувався у зв'язку з пересуванням найбільших вікових деформацій у старші вікові групи. Особливо значно зменшилась статева диспропорція у сільській місцевості. У 1959–2001 рр. в містах кількість чоловіків на 1000 жінок змінилась з 827 до 857, в селах – з 774 до 868. Перевага чоловіків у статевому складі населення почала схилятись до все більш старшого віку. У міських поселеннях чисельна перевага чоловіків над жінками у 2001 р. спостерігалась до віку 24 років, у сільській місцевості – до 49. Це пов'язано не лише з тим фактом, що серед народжених у демографічно значущій сукупності хлопчиків завжди буває більше, ніж дівчаток, а й із статевою пропорцією міграційних контингентів.
Таблиця 8.