Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства зі всією природою планети. Науково-технічна революція призвела, з одного боку, до формування у людства всеохоплюючої системи знань і технологій, з другого – до збільшення антропогенного впливу на природу. Сформувалися складні господарські системи, вплив яких поширюється на весь світ. Як результат – зростає взаємозв’язок і взаємозалежність господарського життя країн і природи світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, що стосуються всього людства. Вони охоплюють всі аспекти відносин між державами світового співтовариства, між суспільством і природою, формування умов життєдіяльності людства. Глобальні проблеми вимагають і глобальних рішень. Для цього необхідне широке співробітництво і координація зусиль всього людства в різних сферах: політичній, економічній, науковій, освітянській.
Науковці нараховують кілька десятків проблем, які за своєю всеосяжністю можна вважати глобальними.
Сучасний суспільний інтерес до демографічних проблем зумовлений тими зрушеннями, які відбулися за останні 100-150 років. Умови демографічного буття змінилися корінним чином і ніколи вже не будуть такими, якими вони були до цього часу. Масштаб і значення цих зрушень ще не досить усвідомлені науковою думкою і суспільними поглядами. А між тим з кожним роком з'являються все нові і нові зв'язки економічного, соціально-політичного і культурного розвитку країн з проблемами демографії.
В 1998 році Національне географічне товариство США опублікувало карту світу під назвою «Земля в небезпеці». Небезпека номер один на цій карті – тиск населення. Справа в тому, що з середини ХХ століття відбувається неймовірне зростання чисельності світового населення. Homo sapiense – людина розумна як вид живих істот, вершина творіння життєвих форм на Землі – існує на планеті біля 100 тис. років, та лише приблизно 8 тис. років тому на Землі стало нараховуватися біля 10 млн. людей. Чисельність землян збільшувалася дуже повільно, поки вони жили полюванням і збиранням, вели кочовий спосіб життя. Але з переходом до осідлого землеробства, до нових форм виробництва, особливо промислового, кількість людей стала збільшуватися і до середини ХVIIІ століття склала майже 800 млн. Згодом настав період прискорення зростання населення на Землі. Приблизно в1820 році чисельність землян досягла 1млрд. У 1927 ця величина подвоїлась. Третій мільярд був зафіксований у 1959 році, четвертий вже через 15 років у 1974 році, а всього через 13 років 11 липня 1987 року було оголошено ООН «Днем народження 5-мільярдної людини». Шостий мільярд вступив на планету у 2000році.
За прогнозам експертів ООН до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130 млн. людей, вмирає 50 млн., таким чином, приріст населення складає близько 80 млн. людей.
Низькі темпи приросту очікуються лише після 2075 року, а стабілізація чисельності населення ще пізніше – після 2100 року. Демографи ООН припускають, що до 2010 року населення планети буде розподілятись таким чином: біля 1,5 млрд. – у розвинутих країнах і більше 5 млрд. – у решті країн. Щоб прогодувати всю цю масу людей, необхідно, як мінімум, вдвічі збільшити виробництво зернових культур. Між іншим, за деякими оцінками експертів, вже у 2010 році світовий дефіцит білка складатиме 25 млн. т.
У зв'язку з цим деякі спеціалісти гадають, що існують деякі границі чисельності населення, перевищення яких загрожує людству загибеллю, внаслідок вичерпання всіх видів життєвих ресурсів.
В той же час відповідно інших розрахунків на Землі може нормально жити біля 50 млрд. чоловік, якщо виробництво продуктів харчування скрізь досягне рівня індустріально високорозвинених країн. Однак, як буде при цьому вирішуватись питання із забрудненням природного середовища і вичерпанням енергетичних ресурсів., невідомо.
Відтворення населення, звичайно, розглядають як біосоціальний процес. При цьому мається на увазі, що фізіологічний механізм розмноження людини створений природою і підкорюється її законам, але соціальний побут людини накладає на неї свій відбиток. Регулювання розмноження людей на надіндивідуальному рівні, на рівні населення в цілому, являється результатом, перш за все, економічних і соціально-культурних процесів.
Важливий бік демографічних процесів полягає в тому, що кількісні характеристики, що відображають ті чи інші сторони процесів, завжди представляють собою сумарні, інтегральні показники дії більшості факторів природи: біологічних, соціальних, культурних, етичних, етнічних, соціально-психологічних та інших.
Не менш актуальний зв’язок існує між зростанням світового населення та такими глобальними проблемами, як забезпечення людства природними ресурсами та забруднення навколишнього середовища. Швидке зростання сільського населення вже призвело у багатьох країнах, що розвиваються, до такого «тиску» на природні ресурси (ґрунт, рослинність, тваринний світ, прісну воду тощо), який у деяких районах підірвав їх здатність до самовідновлення. Глобальні екологічні проблеми мають економічний, соціальний та технічний аспекти. Це стосується, наприклад, проблем раціонального використання мінеральних ресурсів у промисловості, розвитку енергетики, використання земельних ресурсів і виробництва продовольства, використання ресурсів Світового океану.