Демографічне поняття народжуваності. Фактори та показники народжуваності.
Прагнення визначити максимум народжуваності веде свій родовід від засновника демографії Дж. Граунта. Ще в 1682 р. він намагався визначити максимально можливий, говорячи сучасною мовою, загальний коефіцієнт народжуваності. Граунт думав, що на кожну 1000 жителів припадає 300 жінок у віці 15-49 років, здатних народити дитину один раз на два роки. Це дає величину загального коефіцієнта народжуваності, що дорівнює 150%.
Народжуваність – кількісний показник, що відображає загальне число новонароджених протягом певного періоду на конкретно визначеній території. Народжуваність населення — це процес дітонародження в певному поколінні людей або в сукупності поколінь — населенні.
Для характеристики народжуваності використовується система показників:
· загальний коефіцієнт народжуваності (число народжених живими на 1000 жителів, що вимірюється проміле);
· вікові коефіцієнти народжуваності (число народжених живими у матерів певного віку на 1000 жінок того ж віку);
· сумарний коефіцієнт народжуваності, що розраховується як сума однорічних вікових коефіцієнтів народжуваності, поділена на 1000 (тобто з розрахунку на одну жінку), та ін.
Народжуваність — найдинамічніший складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Загальні коефіцієнти народжуваності прості для обчислення, проте вони не зовсім точно характеризують демографічний процес, бо не враховують вікову структуру населення. Точніші сумарні коефіцієнти, які показують кількість дітей, теоретично народжених однією жінкою протягом життя (умовно — від 15 до 50 років; методика розрахунку цього та інших спеціальних показників відтворення населення розглядається у курсі демографічної статистики).
Народжуваність – масовий статистичний процес дітородіння в сукупності людей, що складають покоління, або в сукупності поколінь – населенні.
Демографічне вживання слова народжуваність має відношення перш за все до числа народжень живих дітей, які дійсно мала жінка. Народжуваність є позитивною стороною відтворення населення, що характеризує появу в населенні нових членів, в той час як смертність є його негативною стороною, що характеризує їх зникнення, вибуття з населення.
Народжуваність як масовий процес слід відрізняти від індивідуальних народжень дітей у окремих жінок або в окремих сім'ях. Народжуваність як процес складається з маси індивідуальних випадків народження, але не зводиться до них. Вона є соціальним процесом, який підпорядковується дії соціальних сил та закономірностей, але розгортається в певних, історично-конкретних межах, що задаються дією біологічних, фізіологічних факторів.
Ці межі, їх існування і визначеність пов'язані з поняттям плідності, що характеризує біологічний потенціал народжуваності, фізіологічну здатність індивіда або шлюбній пари до відтворення потомства (запліднення, зачаття, виношування плоду і народження живої дитини).
Плідність має історично-конкретний характер, вона залежить від наявних у даному суспільстві в даний момент часу соціально-економічних та санітарно-гігієнічних умов. Однак плідність є більш стабільною характеристикою в порівнянні з числом народжень. Останнє являє собою реалізацію плідності, реалізацію біологічного потенціалу народжуваності і є одним з результатів репродуктивної поведінки жінок або сімей, регульованою, в свою чергу, системою відповідних соціальних норм.
Плідність як здатність до народження дітей слід відрізняти від фактичного дітородіння, яке характеризується числом народжених дітей.
Поняття плідності пов'язано з цілим рядом інших понять, які розкривають ті чи інші його боки. Ця сукупність включає в себе поняття стерильності, безпліддя, інфертильності і бездітності.
Під стерильністю за умови нормального статевого життя розуміють нездатність до зачаття. При цьому розрізняють стерильність:
· постійну і тимчасову;
· природну, штучну (контрацептивну) і патологічну;
· абсолютну та відносну.
Постійна стерильність настає у старшому віці, після досягнення менопаузи; у репродуктивному періоді постійна стерильність є наслідком захворювання або операції стерилізації. Тимчасова стерильність має місце в період вагітності та відразу після її закінчення (післяпологова або післяабортна аменорея), вона може бути також результатом застосування контрацепції (протизаплідних засобів).
Поняття плідності, задаючи фізіологічні рамки народжуваності, окреслює одночасно і діапазон дії людської волі, або, в даному разі, репродуктивної поведінки. Саме останнє зумовлює те, що фактичне число дітей у сім'ї виявляється різко відмінним від максимально можливого. Теоретично можливий діапазон плідності досить широкий: від безпліддя до 35 народжень в одноплодних пологах за весь репродуктивний період. У реальності ж рівень плідності набагато нижче.
Вважається, що середня видова плідність людини не перевищує 15-16 народжень на 1 жінку за весь репродуктивний період, тобто за час від менархе, яке в сучасних умовах настає приблизно в 12-14 років (у розвинених країнах дещо раніше, ніж у тих, що розвиваються), до менопаузи, час настання якої – 45 – 55 років. Зрозуміло, окремі жінки можуть народити набагато більшу кількість дітей. Однак такі випадки вкрай рідкісні:
- народження близнюків складає приблизно 1,5-2,5% від загального числа пологів;
- трійню народжують в середньому 1 раз на 10-15 тисяч пологів;
- один випадок народження четверні припадає на 100-200 тисяч пологів;
- п’ятерні народжуються один раз на 50 мільйонів пологів;
- один випадок народження шестірні припадає приблизно на 5 мільярдів пологів.
Максимальне зафіксоване середнє число народжень дорівнює приблизно 12 народженням на одну жінку, яка належить до секти гуттеритів.
Плідність не можна виміряти напряму. Її можна тільки опосередковано оцінити або через вимір здатності до зачаття, або умовно беручи за неї рівень природної народжуваності. Фізіологічна здатність до зачаття характеризує ймовірність зачаття протягом менструального циклу у жінок, здатних до зачаття (тобто вагітні жінки і постійно або тимчасово стерильні виключаються при обчисленні цієї ймовірності). Типова величина здатності до зачаття дорівнює приблизно 0,2, що означає, що 20% жінок, здатних до зачаття, можуть очікувати настання вагітності протягом першого місяця після відновлення цієї здатності та за умови регулярних сексуальних відносин. Зрозуміло, різні жінки мають різну вірогідність зачаття, оскільки у них різні біологічні характеристики і оскільки вони практикують різну частоту статевих відносин.
Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба, аби сумарний коефіцієнт народжуваності становив 2,6. У країнах з високою смертністю він повинен бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і, відповідно, з більшою тривалістю життя) він понижується. В Україні він дорівнює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забезпечувалося просте відтворення.
Згідно класифікації ООН, «зоною безпеки» щодо природного приросту населення є сумарний коефіцієнт народжуваності на рівні 1,5 дитини на 1000 осіб. При такому і вищому рівнях скорочення чисельності наступних поколінь відбувається досить помірно і, у разі потреби, його можна компенсувати за рахунок міграції.
За такою класифікацією до країн з помірно низьким рівнем народжуваності належать усі країни Північної Європи, всі англомовні країни, а також франко- і голандськомовні (Нідерланди, Бельгія) країни Західної Європи. Їм притаманні більш розвинена сфера послуг і державний сектор, правила сімейного лібералізму (сумісне проживання без оформлення шлюбу, народження дітей поза шлюбом, більше число розлучень), пізній вік народження першої дитини.
До країн з низьким рівнем народжуваності належать усі розвинені східно-азійські країни, всі південноєвропейські країни і всі німецькомовні західноєвропейські країни. В країнах з низьким рівнем народжуваності збереглася модель сім’ї, в якій на жінці лежать основні домашні господарські обов’язки, а чоловік виконує роль годувальника. Ці країни є такими, в яких глибоко вкорінена традиційна система «сімейних цінностей».
Якщо ж вимірювати рівень народжуваності за допомогою модифікованого коефіцієнта фертильності, що враховує зменшення поточної кількості проділь через збільшення їх середнього віку, то, крім тих країн, де фертильність сьогодні офіційно є на рівні 1,8-2,0, відтворення населення спостерігається і в таких країнах як Ісландія, Норвегія, Ірландія, Сербія. В загальному ж підсумку, при таких розрахунках, виявляється, що в 16 країнах Європи з загальним населенням в 234 млн. чол. коефіцієнт фертильності складає 1,8 і вище.
Рис. 20. Кількість народжених на 1000 населення в 2008 році
На рівень народжуваності впливає такий показник як якість життя – це характеристика рівня та умов життя населення.