V. Очікувані тенденції міграцій населення

Впродовж трансформаційного періоду міграційні процеси зазнали суттєвих змін. Внаслідок розпаду Радянського Союзу, поглиблення економічної кризи, зниження рівня життя населення значно знизився рівень міграційної мобільності (стаціонарної міграції). Після значного зростання міграційного приросту у 1991-1992 рр. до найбільшого за повоєнні часи рівня (+5,5%), відбувся надзвичайно різкий спад, а в останні роки сальдо зовнішніх міграцій є невеликим за розміром і від’ємним. Оскільки серед мігрантів переважають представники найбільш продуктивних у дітородному та економічному відношенні вікових груп населення, опосередковані втрати перевищують прямі.

Низький рівень оплати праці, особливо в еквіваленті до іншої валюти, значне безробіття перетворюють трудову міграцію на основний засіб забезпечення прийнятого рівні життя значної частини населення країни. Трудові міграційні поїздки до країн СНД, Західної і Центральної Європи стали поширеним явищем: їх обсяги, за найбільш вірогідними оцінками, становлять близько 2 млн. осіб у середньорічному обчисленні, при цьому за сприяння офіційних посередників за кордоном працевлаштоване близько 40 тис. осіб.

Більшість громадян України у країнах-реципієнтах приховує свої справжні наміри і, по суті, перебуває там на нелегальному становищі. Наслідком цього стає їх соціальна незахищеність, залежність від роботодавців і посередників. Висококваліфіковані українські спеціалісти часто працюють не за спеціальністю, займаються некваліфікованою роботою, що призводить до зниження їх професійного рівня.

Основна маса вибулих з України не має наміру повертатися. Еміграція за межі колишнього СРСР характеризується масштабним «відпливом мізків». На тлі зменшення інтенсивності стаціонарних міграцій значного поширення набули зовнішня трудова міграція, рух біженців, транзит нелегальних мігрантів.

Тривалість перебування на роботі за кордоном становить, як правило, від двох тижнів до кількох років, у середньому – близько 6 місяців. Таким чином, пропозиція робочої сили громадянами України за межами держави становить 5 відсотків загальної її кількості.

Основною тенденцією внутрішнього обміну населення є переміщення осіб до столиці. Починаючи з 1995 року Київ є єдиним регіоном України, де спостерігається стабільне додатне, зростаюче сальдо міграції; на нього припадає майже дві третини загального обсягу міграційних втрат регіонів-реципієнтів.

Дослідження з еміграційних процесів свідчать: кілька хвиль еміграції громадян України привели до того, що у даний момент поза межами України проживає 11 млн. осіб українського походження. Західна діаспора налічує приблизно 2 млн. українців, що проживають у Канаді, США, Австралії, країнах Південної Америки і Європі. Східна діаспора налічує близько 8 млн. українців, що проживають у Росії та інших країнах СНД.

До факторів, що посилюють загрозливість різкого скорочення кількості населення в Україні, належить посилення конкуренції за трудові ресурси між європейськими країнами, особливо тими, що переживають подібні до української демографічні проблеми – старіння населення і загальне скорочення його чисельності.Вже сьогодні в таких країнах працюють спеціальні програми для залучення населення працездатного віку на постійне місце проживання з подальшим працевлаштуванням, або на тимчасову роботу з перспективою отримання посвідки на проживання.

Зокрема, в Росії з лютого 2007 року впроваджено державну програму сприяння добровільному переселенню в РФ співвітчизників (термін «співвітчизники» трактується широко і поширюється на всіх громадян колишнього СРСР, які близькі до Росії за культурою, мовою і традиціями), що проживають за кордоном, а також працює спрощений порядок отримання громадянства РФ для громадян колишнього СРСР. З початку 2006 року українці, які легально працюють в Чехії, мають право на прискорене (2,5 року замість 10) отримання громадянства в межах пілотного проекту «Активний вибір кваліфікованих іноземних робітників». З 20 липня 2007 року уряд Польщі спростив правила працевлаштування для громадян Росії, України і Білорусії, знявши будь-які обмеження на роботу за трудовою візою протягом 3 місяців. Легально працюючі громадяни цих країн мають ті самі трудові і соціальні права, що і громадяни приймаючої сторони – мінімальний рівень заробітної плати, оплату лікарняного, обслуговування у державних медичних закладах. В найближчих планах Євросоюзу – введення так званої «блакитної карти» – права на вільне пересування країнами ЄС з метою працевлаштування для громадян країн, які не є членами ЄС.

Міграційні процеси піддаються регулюванню значно ліпше, ніж складові природного руху. За умови збереження існуючих тенденцій соціально-економічного розвитку України сальдо міграцій населення стабілізується на рівні, близькому до сучасного. В разі стійкого підвищення рівня та якості життя населення обсяг вибуття з України поступово зменшуватиметься внаслідок пом’якшення дії факторів, що стимулюють від’їзд, та завдяки розширенню можливостей здійснення зворотної трудової міграції без зміни місця проживання.

Згідно з песимістичним прогнозом за умови збереження наявних тенденцій соціально-економічного розвитку України кількість іммігрантів з пострадянських країн залишатиметься сталою, як і масштаби виїзду до цих держав. Виїзд до Росії та Білорусі дещо зростатиме. Загальне сальдо міграцій населення стабілізується на рівні близькому до сучасного.

За оптимістичним варіантом прогнозу, протягом 2005-2015 рр. можлива інтенсифікація повернення етнічних українців та раніше депортованих за національною ознакою з країн колишнього СРСР. Щорічна кількість вибулих до економічно розвинених країн поступово зменшуватиметься:

- по-перше, через вичерпання етнічної складової цього потоку;

- по-друге, внаслідок пом'якшення дії чинників, які стимулюють від'їзд;

- по-третє, завдяки розширенню можливостей здійснення зворотної трудової міграції до цих країн без зміни місця проживання.

Підвищення рівня життя населення зробить Україну привабливою для мігрантів з різних регіонів світу, у першу чергу, з афроазійських держав.

Сумарна кількість прибулих до України перевищить чисельність вибулих уже всередині цього десятиліття. Сальдо міграцій населення може стати додатним вже через кілька років, далі воно постійно зростатиме і досягне до 2015 року 50 тис. осіб на рік та 55-60 тис. осіб у 2026 р., а коефіцієнт інтенсивності міграцій зросте з теперішніх 2,8% до 3,0-3,8%.

 

Рис. 39. Прогноз сальдо міграцій населення, тис. осіб