Таблиця 10.1- Мінімальні відстані від ГРП до будинків і споруд

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

Тиск газу на вході в ГРП, ГРПБ і ШРП	Відстані у просвіті від окремо розташованих ГРП, ГРПБ по горизонталі до, м
будинків і споруд	залізничних і трамвайних колій	автомобільних доріг	повітряних ліній електропередачі
До 0,6 МПа				Не менше 1,5 висоти опори
Понад 0,6 до 1,2 МПа				Те саме
Відстані у просвіті від ШРП, установлених на опорах, до
До 0,3 МПа				Не менше 1,5 висоти опори
Понад 0,3 до 0,6 МПа				Те саме
Понад 0,6 до 1,2 МПа				Те саме

 

ГРП із вхідним тиском газу не більше 0,6 МПа можуть прибудовуватися до виробничих будинків не нижче І і II ступенів вогнестійкості з приміщеннями категорій Г і Д, а також до окремо розташованих будинків, котелень, пралень тощо.

ГРП з вхідним тиском понад 0,6 МПа допускається прибудовувати до виробничих будинків, у тому числі до котелень не нижче І і II ступеня вогнестійкості з приміщеннями категорій Г і Д, в яких використання газу необхідне за умовами технології.

Прибудови повинні примикати до будинків зі сторони глухої протипожежної газонепроникної стіни І ступеня вогнестійкості, при цьому повинна бути забезпечена газонепроникність швів примикання. Відстані від стін прибудованих ГРП до найближчого отвору в стіні повинні бути не менше 3 м.

При розміщенні окремо розташованих, прибудованих і вбудованих ГРП повинні бути забезпечені вільні проїзди до них всіх видів транспорту.

Прибудовані ГРП повинні розташовуватись з урахуванням ефективної роботи вентиляції.

Вбудовані ГРП дозволяється передбачати з вхідним тиском до 0,6 МПа і слід розміщувати в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості. Приміщення вбудованих ГРП повинні мати протипожежні газонепроникні захисні конструкції І ступеня вогнестійкості і самостійний вихід назовні.

Окремо розташовані будинки ГРП і ГРПБ повинні бути одноповерховими І, II та III ступенів вогнестійкості із суміщеною покрівлею, при цьому конструкція швів сполучення стін, покриття та фундаментів усіх приміщень повинна забезпечувати газонепроникність. Стіни і перегородки, покриття ГРП і ГРПБ слід передбачати протипожежними і газонепроникними. Покриття підлог у приміщеннях ГРП повинно бути безіскровим згідно з СНиП 2.03.13-88. Допоміжні приміщення повинні мати самостійний вихід назовні. Двері слід передбачати із негорючих матеріалів І ступеня вогнестійкості, які відкриваються назовні.

Приміщення, в яких розташовані вузли редукування, повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* та СНиП 2.01.02-85* для приміщень, що відносяться за вибухопожеж-ною небезпекою до категорії А.

ГРП і ГРПБ слід оснащувати первинними засобами пожежогасіння:

- порошковими вогнегасниками;

- покривалом пожежним 2x1,5 м;

- ящиком із піском;

- совковими лопатами.

Приміщення окремо розташованих і прибудованих ГРП і ГРПБ повинні мати природне та штучне освітлення.

Необхідність опалення приміщень ГРП та ГРПБ визначається залежно від кліматичних умов, вологості газу, вимог заводів-виробників технологічного обладнання та контрольно-вимірювальних приладів. Максимальна температура теплоносія не повинна перевищувати 130 °С.

При улаштуванні в ГРП і ГРПБ місцевого опалення опалювальні установки слід розміщувати в ізольованих приміщеннях, що мають самостійний вихід і відокремлені від інших приміщень глухими газонепроникними і протипожежними стінами з межею вогнестійкості не менше 2,5 год.

В усіх приміщеннях ГРП і ГРПБ слід передбачати природну постійно діючу вентиляцію, яка забезпечує не менше, ніж триразовий повітрообмін за годину.

 

Шафові регуляторні пункти та комбіновані будинкові

регулятори тиску

ШРП із вхідним тиском газу до 0,6 МПа дозволяється установлювати на зовнішніх стінах газифікованих будинків не нижче III ступеня вогнестійкості промислових та сільськогосподарських виробництв, котелень, на зовнішніх стінах діючих ГРП, а також на окремо розташованих опорах. ШРП із вхідним тиском понад 0,6 МПа установлювати на зовнішніх стінах будинків не дозволяється.

Установку ШРП з вхідним тиском до 0,3 МПа дозволяється передбачати:

- на зовнішніх стінах житлових, громадських та побутових будинків при витраті газу до 50 м³/год;

- на зовнішніх стінах будинків будь-якого призначення, крім будинків з виробництвами категорій А, Б та В не нижче III ступеня вогнестійкості при витраті газу понад 50 м³ /год.

При установлюванні ШРП з тиском газу на вході до 0,3 МПа на зовнішніх стінах житлових і громадських будинків відстань від вікон, дверей та інших відкритих отворів повинна бути в просвіті не менше 1 м.

Шафові ГРП слід розміщувати на висоті, зручній для обслуговування та ремонту обладнання.

Необхідність обігріву шафового ГРП визначається паспортом заводу-виробника. Шафи ШРП виробляються із негорючих матеріалів і мають у верхній та нижній частинах отвори для вентиляції.

ШРП з КБРТ пропускною здатністю до 10 м³/год слід установлювати на опорах із негорючих матеріалів або на зовнішніх стінах житлових будинків не нижче III ступеня вогнестійкості. Вхідний тиск при цьому не повинен перевищувати 0,3 МПа.

Комбіновані будинкові регулятори тиску на стінах житлових будинків слід установлювати на висоті не більше 2,2 м. Відстань по горизонталі від шафи з КБРТ, який установлюється на стіні житлового будинку, до віконних, дверних та інших отворів по горизонталі слід приймати не менше 1 м.

При установлюванні ШРП з КБРТ на окремо розташованих опорах відстань від будинків не нормується. При цьому слід врахувати, що розміщення ШРП не повинно бути в межах площі віконних і дверних отворів, відстань від них повинна становити не менше 1 м.

Відстань від ШРП з КБРТ від повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ повинна бути по горизонталі не менше 5 м. Висота установки ШРП з КБРТ повинна бути не менше 1 м від низу шафи до рівня землі.

 

Газорегуляторні установки

Газорегуляторні установки слід розміщувати у вільних для доступу обслуговуючого персоналу місцях із природним чи штучним освітленням. Основний прохід між огорожею та виступаючими частинами ГРУ повинен бути не менше 1 м.

При розміщенні ГРУ на площадках, розташованих вище рівня підлоги більше, ніж на 1,5 м, на площадці повинен бути забезпечений доступ із двох боків по окремих східцях.

Розміщення ГРУ під сходовими маршами не допускається.

ГРУ з вхідним тиском газу до 0,6 МПа допускається розміщувати в газифікованих приміщеннях, що відносяться за пожежною небезпекою до категорій Г та Д будинків, в яких розташовані газовикористувальні прилади, або в суміжних приміщеннях тих самих категорій, з'єднаних з ними відкритими проходами.

Кількість ГРУ, що розміщені в одному приміщенні котельні, цеху тощо не обмежується. Одна ГРУ не повинна мати більше двох ниток редукування.

Дозволяється розміщення ГРУ безпосередньо біля кожного теплового агрегату.

Дозволяється подача газу від ГРУ, розміщених у приміщеннях категорій Г та Д, до агрегатів, розташованих в інших приміщеннях цього будинку за умови, що ці агрегати працюють в однакових режимах тиску газу. У приміщеннях, де знаходяться агрегати та ГРУ, забезпечений цілодобовий доступ персоналу, відповідального за безпечну експлуатацію газового устаткування.

На промислових підприємствах за наявності в них власних газових служб дозволяється подача газу однакового тиску від ГРУ, розташованого в одному будинку, до інших окремо розташованих будинків за умови цілодобового чергування осіб, відповідальних за газове господарство.

 

Нормативні вимоги до обладнання

газорегуляторних об'єктів

Газорегуляторні об'єкти повинні мати три ступеня захисту споживача від підвищення тиску газу:

- регулятор тиску;

- запобіжний скидний клапан (далі ЗСК);

- запобіжний запірний клапан (далі ЗЗК);

та два ступеня захисту від зниження тиску газ:

- регулятор тиску;

- запобіжний запірний клапан.

У газорегуляторних пунктах всіх типів: ГРП, ГРПБ, ШРП та ГРУ слід передбачати установлювання: фільтра, ЗЗК, регуляторів тиску газу, ЗСК, запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів (далі КВП), приладів обліку витрати газу (за необхідності), а також улаштування обвідного газопроводу (байпасу).

Установлювання лічильників для обліку витрати газу слід виконувати згідно з паспортами заводів-виробників.

При застосуванні комбінованих регуляторів тиску, у конструкції яких передбачені ЗСК і ЗЗК, установка додаткових захисних пристроїв не потрібна.

Для ГРП і ГРПБ із вхідним тиском понад 0,6 МПа та пропускною здатністю понад 5000 м³/год замість байпасу необхідно передбачати улаштування додаткової резервної нитки редукування.

На обвідному газопроводі необхідно передбачити установлення послідовно двох запірних пристроїв, а після них за рухом газу - установку манометра. Діаметр обвідного газопроводу повинен бути не менше діаметра сідла клапана регулятора тиску газу.

ШРП, які призначені для живлення систем газопостачання населених пунктів, повинні мати дві нитки редукування - робочу і резервну. У ШРП, призначених для постачання газом підприємств та котельних, установки яких обладнані системами автоматики безпеки, допускається передбачати одну лінію редукування газу з байпасом. У шафових ГРП з КБРТ влаштування байпасу не передбачається.

Для редукування газу можуть бути застосовані такі пристрої:

- регулятори тиску з односідловим клапаном;

- регулятори тиску з двосідловим клапаном;

- поворотні заслінки з електронним регулятором та виконавчим механізмом.

Конструкція запобіжного запірного клапана повинна виключати самовільне відкриття запірного органу без втручання обслуговуючого персоналу. Запобіжні скидні клапани можуть бути мембранними та пружинними. Пружинні ЗСК повинні бути забезпечені пристроєм для їх примусового відкриття.

Фільтри, що використовуються на газорегуляторних пунктах, повинні мати штуцери для приєднання пристроїв для визначення перепаду тиску на фільтрі, який характеризує ступінь забруднення касети.

При виборі обладнання газорегуляторних об'єктів необхідно враховувати:

- розрахунковий та фактичний тиск газу в газопроводах, до яких підключаються споживачі;

- фізико-хімічні властивості природного газу;

- втрати тиску на тертя в газопроводі від місць підключень до входу в ГРП, ГРПБ, ШРП та ГРУ;

- температурні умови експлуатації обладнання та КВП.

Вибір пропускної здатності регуляторів тиску слід здійснювати за максимальними розрахунковими витратами газу споживачами та фактичним тиском газу на вході в ГРП або ГРУ. Пропускну здатність регуляторів тиску слід приймати на 15-20 % більшу від максимальної розрахункової витрати газу. Вибраний регулятор тиску газу необхідно перевірити на стійкість його роботи при мінімальній розрахунковій витраті газу.

Пропускна здатність фільтра повинна визначатися, виходячи з максимального допустимого перепаду тиску на його касеті, зазначеного у паспорті.

Вибір типу ЗЗК здійснюється з врахуванням таких параметрів: максимального тиску газу на вході в регулятор, тиску газу на виході з регулятора та діаметра вхідного патрубка регулятора тиску.

Кількість ЗСК та їх пропускна здатність визначається у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.085-82.

Кількість газу (м³/год за нормальних умов), що підлягає скиданню ЗСК, слід визначати:

за наявності перед регуляторами тиску ЗЗК за формулою

Q ≥ 0,0005Q_р (10.1)

де Q - розрахункова пропускна здатність регулятора тиску,

м³ /год за нормальних умов;

за відсутності перед регулятором тиску ЗЗК:

для регуляторів тиску з золотниковими клапанами

Q ≥ 0,01Q_р (10.2)

для регулювальних заслінок з електронними регуляторами

Q ≥ 0,02Q_р (10.3)

За необхідності установлення паралельно декількох регуляторів тиску кількість газу, що підлягає скиданню ЗСК, слід визначати за формулою

(м³ /год за нормальних умов)

Q_с ≥ Q · n (10.4)

 

де Q - кількість газу, що підлягає скиданню ЗСК впродовж години для кожного регулятора; п - кількість регуляторів тиску.

Пропускну здатність ЗСК можна визначати за даними заводу-виробника або розрахунковим методом. Установку ЗСК необхідно передбачати за регуляторами тиску, а за наявності приладу обліку витрати газу - після нього. Перед ЗСК треба передбачати запірні пристрої, які повинні бути у відкритому положенні та запломбовані.

У газорегуляторних пунктах слід передбачати установку показуючих та реєструючих приладів для вимірювання вхідного та вихідного тисків газу, а також його температури. У шафових ГРП можна застосовувати переносні вимірювальні та реєструючі прилади.

У газорегуляторних пунктах передбачаються системи продувних та скидних трубопроводів, що забезпечують видалення повітря з газопроводів, а також очищення їх внутрішньої порожнини. Продувні трубопроводи розміщуються:

- на вхідному газопроводі після першого запірного пристрою;

- на обвідному газопроводі між двома запірними пристроями;

- на ділянках газопроводу з устаткуванням, що вимикається, для виконання огляду та ремонту.

Умовний діаметр продувного трубопроводу має бути не менше 20 мм. Допускається об'єднувати продувні трубопроводи однакового тиску в загальний продувний трубопровід.

Умовний діаметр скидного трубопроводу, який відводить газ від ЗСК, повинен дорівнювати умовному діаметру вихідного патрубка клапана, але не менше 20 мм.

Продувні та скидні трубопроводи слід виводити назовні у місця, що забезпечують безпечні умови для розсіювання газу, але не менше, ніж на 1 м вище карниза даху або парапету будинку. Зазначені трубопроводи повинні мати мінімальну кількість поворотів. На кінцях необхідно передбачати пристрої, що виключають потрапляння атмосферних опадів у порожнину трубопроводів.

Трубопроводи, що відводять газ від ЗСК у ШРП, установлені на опорах, необхідно піднімати на висоту не менше 4 м від рівня землі, а при розміщенні ШРП на стіні будинку - на 1 м вище карниза або парапету будинку.

Трубопроводи для відведення газу від ЗСК ШРП з КБРТ слід виводити:

для установлених на стінах житлових будинків - на висоту 1 м вище карниза або парапету будинку;

для установлених на опорі - на висоту не менше 3 м від рівня землі.

Допускається вивід скидного трубопроводу від КБРТ, установленого на опорі, за стінку шафи.

Умовний діаметр скидного трубопроводу повинен дорівнювати діаметру вихідного патрубка ЗСК, але не менше 15 мм. Для ШРП пропускною здатністю до 500 м³/год допускається здійснювати продування вхідного газопроводу та скидання тиску газу за регулятором через шланг, що приєднаний до штуцера запірним пристроєм та виведений в безпечне місце. Електрообладнання та електроосвітлення ГРП і ГРПБ повинні відповідати вимогам ПУЕ. За надійністю електропостачання ГРП населених пунктів відносяться до III категорії, а ГРП і ГРПБ промислових підприємств - до категорії основного виробництва.

КВП з електричним вихідним сигналом та електрообладнання, що розміщується в приміщеннях ГРП і ГРПБ з вибухонебезпечними зонами, слід передбачати у вибухозахищеному виконанні. КВП з електричним вихідним сигналом у нормальному виконанні слід розміщувати зовні поза пожежонебезпечною зоною у шафі, яка замикається, виготовленій з негорючих матеріалів, або у відособленому приміщенні ГРП або ГРПБ, прибудованому до протипожежної газонепроникної стіни.

У місцях проходу імпульсних газопроводів через стіну, що відокремлює приміщення КВП від приміщення регуляторів тиску, слід передбачити ущільнення, яке виключає можливість проникнення газу через стінку.

Принципова технологічна схема ГРП

Газорегуляторні пункти можуть бути виконані за типовими або індивідуальними проектами. Вони можуть бути розміщені в окремих будівлях, у прибудовах до будівель, металевих контейнерах, металевих шафах тощо.

Незалежно від типу газорегуляторного пункту, способу його будівництва та місця розміщення принципова технологічна схема ГРП має такий вигляд (див. рисунок 10.1).