РОЗМІЩЕННЯ ЗАПІРНИХ ПРИСТРОЇВ НА ГАЗОПРОВОДАХ

Запірні пристрої на газопроводах слід передбачати:

на вводах у житлові, громадські та виробничі будинки або в групу суміжних будинків, перед зовнішніми установками, які споживають газ;

на вводах у ГРП, на виводах із ГРП при закільцьованих газопроводах у системах із двома та більше ГРП;

на відгалуженнях міжселищних газопроводів до населених пунктів або до підприємств;

на відгалуженнях від розподільних газопроводів до окремих мікрорайонів, кварталів та окремих груп житлових будинків;

для секціонування розподільних газопроводів середнього та високого тиску для можливості виконання аварійних та ремонтних робіт;

при перетинах газопроводами водних перешкод, при цьому на кільцевих газопроводах запірні пристрої слід передбачати на обох берегах, а на тупикових однониткових газопроводах - на одному березі до переходу (за рухом газу);

при перетинах газопроводами залізниць загальної мережі та автомобільних доріг І і II категорій запірні пристрої слід розміщати:

на закільцьованих газопроводах по обидва боки переходу на відстані не більше 1000 м від переходу;

на тупикових газопроводах - не ближче 1000 м до переходу (за рухом газу);

перед територіями промислових, комунально-побутових та інших підприємств.

Запірні пристрої допускається не передбачати:

на підприємствах після ГРП, якщо вони мають одностороннє живлення газом;

на перетинах залізничних колій загальної мережі та автомобільних доріг І і II категорій при наявності запірного пристрою, на відстанях від шляхів (доріг) не більше 1000 м, що забезпечує припинення подачі газу на ділянці переходу.

Запірні пристрої на зовнішніх газопроводах слід розміщати в колодязях, наземних вогнетривкий шафах, огорожах, а також на стінах будинків. Допускається безколодязне підземне установлення запірних пристроїв, які приєднуються зварюванням і не потребують технічного обслуговування.

Розміщення запірних пристроїв слід передбачати в доступному для обслуговування місці. Запірні пристрої, які встановлюються на паралельних газопроводах, слід зміщати один відносно іншого на відстань, яка забезпечує зручність обслуговування, монтажу і демонтажу.

У колодязях слід передбачати компенсатори, що забезпечують монтаж і демонтаж запірної арматури. При установленні в колодязях сталевої фланцевої арматури на газопроводах високого тиску 1,2 МПа допускається передбачати замість компенсатора косу вставку.

Запірні пристрої слід передбачати на відстані не менше 2 м від лінії забудови або огорожі території підприємства.

Запірні пристрої на стінах будинків слід розміщати на таких мінімальних відстанях від дверних і віконних отворів:

для газопроводів низького тиску по горизонталі - 0,5 м;

для газопроводів середнього тиску по горизонталі - 1,0 м;

для газопроводів високого тиску до 0,6 МПа по горизонталі - 3,0 м.

При розташуванні запірних пристроїв на висоті більше, ніж 2,2 м слід передбачити площадки з неспалимих матеріалів із східцями.

Запірні пристрої на ділянках закільцьованих розподільних газопроводів, що проходять по території підприємств, слід розміщати поза територією цих підприємств.

На вводах та виводах газопроводів із будинку ГРП встановлення запірних пристроїв слід передбачати на відстанях не менше 5 м і не більше 100 м від ГРП.

Запірні пристрої ГРП, які розміщуються в прибудовах до будинків, і шафових ГРП, розмішених на стінах будинків або на опорах, допускається передбачати на зовнішніх надземних газопроводах на відстані менше 5 м від ГРП у зручному для обслуговування місці.

Колодязі для розміщення запірних пристроїв на газопроводах слід передбачити з негорючих, вологостійких та біо-стійких матеріалів. Конструкцію та матеріал колодязів слід приймати з умови виключення проникнення в них ґрунтової води. Зовнішню поверхню стінок колодязів слід передбачати гладкою, обштукатуреною та покритою бітумними гідроізоляційними матеріалами.

Для захисту від механічних пошкоджень контрольних трубок, контактних виводів контрольно-вимірювальних пунктів, водовідних трубок конденсатозбірників, гідро затворів та арматури слід передбачати ковери, які установлюються на бетонній, залізобетонній або іншій основі, яка забезпечує стійкість та виключає їхнє осідання.

При підходах підземних газопроводів до стін будинків над газопроводами-вводами для можливості своєчасного виявлення витоків газу з підземних газопроводів установлюються контрольні трубки.

 

Збирання та зварювання газопроводів із поліетиленових труб

Партії труб та з'єднувальних деталей, які надходять на будівельний об'єкт, повинні пройти вхідний контроль їх якості шляхом візуального огляду та згідно з вимогами РСН-358-91. Протокол за результатами вхідного контролю надається комісії при прийманні об'єкта в експлуатацію.

При закінченні гарантійного терміну зберігання труб або з'єднувальних деталей придатність їх для будівництва газопроводу визначається за результатами проведення комплексу випробувань у випробувальних лабораторіях, які мають відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

До початку робіт на об'єкті необхідно уточнити технологічні параметри зварювального процесу на підставі зварювання, візуального (вимірювального) контролю та механічних випробувань не менше трьох контрольних зварних з'єднань при використанні зварювання нагрітим інструментом у стик та врозтруб, і одного з'єднання при терморезис-торному зварюванні.

Перед допуском зварника до роботи із зварювання газопроводів він повинен виконати зварювання допускних (пробних) зварних з'єднань у таких випадках:

- якщо зварювальник вперше приступає до зварювання
газопроводу або мав перерву в роботі більше календа
рного місяця;

- при зміні обладнання або технології зварювання.

Контроль допускних зварних з'єднань повинен здійснюватись згідно з вимогами нормативних документів на зварювальні роботи.

Зварювальні роботи виконуються із застосуванням обладнання, що пройшло атестацію згідно з вимогами ДНАОП 1.1.23-4.07-93.

Труби між собою з'єднуються зварюванням нагрітим інструментом у стик або врозтруб та терморезисторним зварюванням.

Зварювальні роботи повинні виконуватися згідно з вимогами нормативних документів на зварювальні роботи. Зварювання нагрітим інструментом у стик виконується при товщині стінок труб не менше 5 мм згідно з вимогами РСН 358-91.

Роботи зі зварювання труб нагрітим інструментом у стик виконуються при температурі навколишнього повітря від мінус 15 до плюс 30 °С, нагрітим інструментом врозтруб - від мінус 5 до плюс ЗО °С, терморезисторним зварюванням - від мінус 10 до плюс 45 °С. Температурні режими зварювання можуть зумовлюватися експлуатаційними характеристиками зварювального обладнання. При мінусових температурах повітря, нижче зазначених, зварювання слід робити в спеціальних утеплених укриттях. Місце зварювання слід захищати від вітру, атмосферних опадів, пилюки та піску.

Зварні з'єднання труб газопроводів у процесі виконання робіт необхідно піддавати візуальному контролю, вимірювальному контролю та механічним випробуванням. Візуальному контролю підлягають 100 % з'єднань. Вимірювальному контролю та механічним випробуванням підлягають 1 % контрольних з'єднань, зварених нагрітим інструментом у стик але не менше трьох з'єднань із загального числа виконаних одним зварником на одному об'єкті.

Контрольні зварні з'єднання для механічних випробувань вирізаються в процесі виконання зварювальних робіт для виключення зайвих витрат на вварювання на їхнє місце "котушок".

Візуальний та вимірювальний контроль а також механічні випробування контрольних зварних з'єднань труб необхідно проводити згідно з вимогами нормативної документації на зварювальні роботи.

Зовнішній вигляд зварних з'єднань повинен задовольняти вимогам нормативних документів на зварювальні роботи. Забраковані з'єднання виправленню не підлягають і повинні бути видалені.

Для всіх методів зварювання труб допускається механічні випробування контрольних зварних з'єднань замінити випробуваннями на стійкість при постійному внутрішньому тиску води, що виконуються в акредитованих лабораторіях за методикою, викладеною в ДСТУ Б В.2.7-73.

Результати механічних випробувань зварних стиків слід оформляти протоколами за формою додатка Ф ДБН В.2.5-20-2001.

При незадовільних результатах механічного випробування хоча б одного контрольного зварного з'єднання необхідно зробити повторні випробування подвійної кількості з'єднань, зварених цим зварювальником. Якщо при повторній перевірці хоча б одне із зварних з'єднань, що перевіряються, виявиться незадовільної якості, то всі з'єднання, зварені цим зварюваль-ник на даному об'єкті протягом місяця, бракуються. Після цього зварювальник може бути допущений до роботи тільки після проходження додаткової практики із зварювання та отримання позитивних результатів перевірки контрольних з'єднань.

Забраковані з'єднання слід вирізувати, на їхнє місце вварюються "котушки" довжиною не менше 500 мм.

З'єднання поліетиленових труб із сталевими виконуються роз'ємними та нероз'ємними.

Як нероз'ємні з'єднання поліетиленових та сталевих труб використовуються з'єднувальні деталі, виготовлені за нормативними документами на ці вироби у відповідності з вимогами розділів 4 та 11 ДБН В.2.5-20-2001.

Розмотування труб з бухт або котушок повинно здійснюватися при температурі зовнішнього повітря не нижче 5 °С. Допускається розмотування і при більш низьких температурах, якщо створені умови для попереднього підігріву труб у бухті або на котушці до температури не менше 5 °С. У випадку, якщо труба в бухті або на котушці охолоджується до гранично допустимої температури, процес прокладання необхідно призупинити, а бухту або котушку з трубою, що залишилася, знову підігріти.

Можлива установка тепляка з підігрівачем безпосередньо на платформі укладальної машини, що забезпечить безупинне розмотування труб. Рекомендована швидкість розмотування від 0,8 до 1 км/год.

Газопровід укладається в траншею після заварювання останнього з'єднання не раніше, ніж через 30 хв. Укладання виконується за допомогою конопляних канатів, брезентових рушників або інших м'яких чалочних пристроїв. Щоб уникнути падіння газопроводу в траншею необхідно застосовувати тимчасові підкладки через траншею під газопровід.

Скидати труби та зварені з них нитки з брівки в траншею, а також переміщати їх уздовж траншеї волоком не допускається.

Допускається розмотування труб без з'єднань із бухт або котушок безпосередньо в траншею з подальшим зварюванням вузлів та деталей у спеціально обладнаних приямках відповідно з вимогами розділу 15 ДБН.В2.5-20-2001.

При укладанні газопроводів в траншеї виконують заходи, спрямовані на зниження напруги в трубках від температурних змін в процесі експлуатації: труби в траншею опускаються вільно без натягу, скруток та перетискувань; при температурі наколишнього повітря вище 10⁰С виконується засипання трубопроводу в найбільше холодний час доби; при температурі навколишнього повітря нижче 10⁰С засипання трубопроводу проводиться у найтепліший час доби.

У зимовий період газопроводи прокладають на розталий грунт. У випадку промерзання днга траншеї здійснюють підсипання під газопровід м'якого або дрідногранульованого розталого грунту.

У поліетиленових газопроводах, заповнених газом, можуть виникнути заряди статичної електрики, здатні викликати іскру, достатню для запалення або вибуху газоповітряної суміші. У зв'язку з цим при виконанні робіт на діючих поліетиленових газопроводах необхідно заземлювати поверню труб за допомогою просоченого водою пасма з бавовняного полотна, а також сильно змочувати водою поверхню труб та грунт біля заземлення. При мінусових температурах зовнішнього повітря для змочування труб та влаштування заземлення використовується водогліколієва суміш у пропорції 4:1.

У місцях проведення робіт на діючих газопроводах слід установлювати порошкові вогнегасники типу ОП-5Б, покривало пожежне 2х1,5 м та свокові лопати для засипання грунтом місць можливого загоряння газу.

 

Матеріали та технічні засоби для систем газопостачання

Матеріали та технічні засоби, що застосовуються в системах газопостачання, повинні бути надійними, економічними і відповідати вимогам стандартів або технічних умов, що пройшли державну реєстрацію згідно з ГОСТ 2.114-95 та ДСТУ 1.3-93.

Допускається застосовувати для газопроводів сталеві та поліетиленові труби, запірну арматуру та з'єднувальні деталі, не передбачені нормами вітчизняного виробництва, які виготовлені за державними стандартами або технічними умовами, затвердженими у встановленому порядку, а також труби, запірну арматуру та з'єднувальні деталі зарубіжного виробництва за умови, що вони відповідають вимогам ДБН В.2.5-20-2001 та дозволені до застосування Держнаглядохоронпраці України.

Механічні властивості основного металу та зварного з'єднання сталевих труб повинні відповідати вимогам стандартів (технічних умов), за якими вони виготовлені.

 

Сталеві труби та з'єднувальні деталі

Згідно з ДБН В.2.5-20-2001 для будівництва систем газопостачання застосовуються сталеві прямошовні, спірально-шовні та безшовні труби, наведені в таблиці 9.1 та виготовлені із сталі, що добре зварюється і містить не більше 0,25 % вуглецю, 0,056 % сірки та 0,046 % фосфору.

Товщина стінок труб визначається розрахунком згідно з вимогами СНиП 2.04.12-86. При цьому слід приймати її номінальну величину, яка дорівнює найближчій більшій за стандартами або технічними умовами на труби, що допускаються до застосування ДБН В.2.5-20-2001. При цьому для підземних і наземних (із обвалуванням) газопроводів мінімальну товщину стінок труб слід приймати не менше 3 мм, а для зовнішніх надземних та наземних труб (без обвалування) газопроводів та всередині будинків - не менше 2 мм.

Для підземних розподільних газопроводів застосовуються труби умовним діаметром не менше 32 мм, а для вводів - діаметром не менше 16 мм.

Вибір труб для конкретних умов будівництва систем газопостачання населених пунктів здійснюється згідно з ДБН В.2.5-20-2001 (таблиця 9.1).

Таблиця 9.1 - Характеристика сталевих труб для будівництва газових мереж (згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

Таблиця 9.1 – Характеристика сталевих труб для будівництва газових мереж (згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

Стандарт або технічні умови на труби	Марка сталі, стандарт на сталь	Зовнішній діаметр труби, мм
Електрозварні прямошовні
ГОСТ 10705 (група В) ГОСТ 10704	Ст2сп Ст3сп Ст4сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050	10-530
ТУ 14-3-943	Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 10,20 ГОСТ 1050 17Г1С ГОСТ 19281	219-530
ГОСТ 20295 (тип І - виготовлені контактним зварюванням струмами високої частоти; тип 3 - виготовлені електродуговим зварюванням)	Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050 17ПС17ГС категорій 6-8, ГОСТ 19281	159-720
ТУ 14-3-1399	Ст3сп ГОСТ 380 10,20 ГОСТ 1050	219-426
ГОСТ 10706 (група В) ГОСТ 10704	Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 17Г1С, 17ГС ГОСТ 19281	630-1220
Електрозварні спіральношовні
ГОСТ 20295 (тип 2 - виготовлені електродуговим зварюванням)	Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050 17Г1С, 17ГС категорій 6-8, ГОСТ 19281	159-820
ГОСТ 8696 (група В)	Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10,20 ГОСТ 1050 17Г1С, 09Г2С, ГОСТ 19281	159-720
Стандарт або технічні умови на труби	Марка сталі, стандарт на сталь	Зовнішній діаметр труби, мм
ТУ 14-3-808	ГОСТ 380 ГОСТ 1050	530-720
ТУ-14-3-684	Ст3сп ГОСТ 380 ГОСТ 1050	530-820
Безшовні гарячедеформовані
ГОСТ 8731 (група В і Г)*, ГОСТ 8732	Ст2сп, Ст4сп ГОСТ 380 10,20 ГОСТ 1050 09Г2С ГОСТ 19281 10Г2 ГОСТ 4543	45-530
ТУ 14-3-190*	ГОСТ 1050 10,20 ГОСТ 19281 09Г2С ГОСТ 4543 10Г2	57-426
Безшовні холоднодеформовані і теплодеформовані
ГОСТ 8733 (група В і Г)* ГОСТ 8734	ГОСТ 1050 10,20 ГОСТ 4543 10Г2	10-108
Водогазопровідні
ГОСТ 3262 (чорні, звичайні і легкі)	Згідно з ГОСТ 3262	21,3 (Dу 15) 26,8 (Dу 20) 33,5 (Dу 25) 42,3 (Dу 32) 48,0 (Dу 40) 60,0 (Dу 50) 75,5 (Dу 65) 88,5 (Dу 80) 114,0(Dу 100)

* Труби слід застосовувати для газопроводів рідкої фази СВГ.

Сталеві труби для будівництва зовнішніх та внутрішніх газопроводів слід передбачати груп В та Г, виготовлені із спокійної маловуглецевої сталі за ГОСТ 380-94 марок Ст2, СтЗ, а також Ст4 при вмісті в ній вуглецю не більше 0,25 %; сталі марок 08,10, 15, 20 за ГОСТ 1050-88; із сталі підвищеної міцності марок 09Г2С, 17ГС, 17ГІС за ГОСТ 19281-89, не нижче шостої категорії, та легованої конструкційної сталі 10Г2 за ГОСТ 4543-71.

Допускається застосовувати зазначені сталеві труби, виготовлені із напівспокійної та киплячої сталі у таких випадках:

 

 

Поліетиленові труби та з'єднувальні деталі

Для підземних газопроводів систем газопостачання застосовують труби з поліетилену, які відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-73-98.

З'єднувальні деталі (муфти, переходи, відводи, трійники, втулки під фланець, переходи "поліетилен-сталь" тощо) повинні виготовлятися у виробничих умовах і використовуватись згідно з вимогами нормативних документів.

Роз'ємні з'єднання поліетиленових труб із сталевими трубами, компенсаторами та запірною арматурою передбачають на втулках під фланець.

Даний стандарт розповсюджується на труби поліетиленові для транспортування горючих газів у трубопровідних мережах газопостачання при будівництві нових та реконструкції існуючих систем розподілу газу. Горючі гази використовуються як сировина та паливо для промислового та комунально-побутового призначення.

ДСТУ Б В.2.7-73-98 передбачає використання таких термінів, позначень та визначень, пов'язаних із характеристикою поліетиленових труб:

номінальний зовнішній діаметр труби d_п;

середній зовнішній діаметр d_ет - частка від ділення значення зовнішнього периметру труби, виміряного у міліметрах у будь-якому поперечному перерізі, на значення π = 3,142 і заокруглена у більшу сторону до 0,1 мм;

мінімальний середній зовнішній діаметр d_тіп - мінімальне значення середнього зовнішнього діаметра.

Слід зазначити, що для труб, що відповідають ІSО 161-1:1996 і чинному стандарту, номінальний зовнішній діаметр співпадає із мінімальним середнім зовнішнім діаметром;

максимальний середній зовнішній діаметр d_ет.тах - максимальне значення середнього зовнішнього діаметра;

зовнішній діаметр у будь-якій точці d_еу - виміряний у міліметрах зовнішній діаметр у поперечному перерізі у будь-якій точці труби, заокруглений у більшу сторону до 0,1 мм;

овальність труби - різниця між максимальним і мінімальним зовнішнім діаметрами, що виміряні в одному поперечному перерізі труби;

номінальна товщина стінки е_п - товщина стінки труби, що виражена у міліметрах (відповідно до ІSО 4065). Вона повинна відповідати мінімальній товщині стінки у будь-якій точці е_{у тіп} .

 

Гумотканинні рукави

Гумотканинні рукави приймаються згідно з таблицею 9.12 з урахуванням стійкості до транспортованого середовища при мінімальній температурі експлуатації та величини тиску газу. Для зливно-наливних операцій можуть застосовуватися мета-лорукави або металеві газопроводи із шарнірними з'єднаннями.