При будівництві систем газопостачання, крім вимог робочих проектів далі - проектів) та вимог ДБН В.2.5-20-2001, викладених нижче, слід дотримуватися вимог ДБН А.3.1-5-96, СНиП 3.01.03-84, СНиП ІП-4-80*, ДБН А.3.1-3-94, ДНА-ОП 0.00-1.20-98 і ДНАОП 0.00-1.07-94, НАПБ А.01.001-95 і «Правил пожежної безпеки в газовій промисловості України».
Монтаж та випробування тимчасових газопроводів та газового устаткування слід виконувати згідно з проектом та вимогами ДБН В.2.5-20-2001, викладеними нижче.
Труби, з'єднувальні деталі, зварювальні та ізоляційні матеріали, які застосовані згідно з проектом, повинні мати сертифікати, паспорти або інші документи заводів-виготовлювачів (або їх завірені копії), що засвідчують їхню якість.
Устаткування, арматура діаметром понад 100 мм, вузли, з'єднувальні деталі та ізолювальні фланці повинні мати технічні паспорти заводів-виготовлювачів, центрально-заготівельних майстерень (далі ЦЗМ) або центрально-заготівельних заводів (далі ЦЗЗ) будівельно-монтажних організацій (далі БМО).
На ізоляційні покриття, виконані в умовах ЦЗМ або ЦЗЗ, повинен складатися технічний паспорт (акт), в якому вказується: дата виконання ізоляційних робіт, тип ізоляційного покриття та результати контролю його якості.
До виконання робіт із зварювання сталевих та поліетиленових газопроводів допускаються особи, які мають відповідні посвідчення на право виробництва зварювальних робіт.
Кожному зварнику наказом по будівельно-монтажній організації повинен бути наданий номер (клеймо).
При зварюванні сталевих труб:
- клеймо повинно проставлятися зварником наплавленням або вибиватися на поверхні труби на відстані 50-100 мм від звареного ним стику на газопроводі з боку, доступному для огляду;
- при зварюванні труб умовним діаметром понад 400 мм двома зварниками кожний із них повинен поставити (наплавити або вибити) по номеру (клейму) на межі своїх ділянок.
При зварюванні поліетиленових труб:
- нагрітим інструментом у стик клеймо наноситься холодним маркером на гарячому розплаві зварювального грата;
- нагрітим інструментом врозтруб та терморезистор-ному зварюванні клеймо наноситься нагрітим маркером на поверхні з'єднувальної деталі.
На закінчені будівництвом підземні та надземні газопроводи, газові вводи, внутрішньобудинкове та внутрішньоцехове газообладнання, ГРП та ГРУ, а також резервуарні установки СВГ слід складати будівельні паспорти за формами додатків П, Р, С, Т ДЕН В.2.5-20-2001 та виконавчо-технічну документацію (далі - ВТД) в обсязі виконаних робіт.
При будівництві підземних газопроводів протяжністю понад 100 м та резервуарів СВГ слід складати журнали виробництва робіт.
Земляні роботи
Земляні та буро-вибухові роботи з улаштуванням траншей та котлованів повинні виконуватись після розбивання траси газопроводів, визначення меж улаштування траншей або котлованів та установки покажчиків щодо наявності на даній ділянці траси підземних комунікацій та виконуватися згідно з вимогами СНиП 3.02.01-87 та СНиП ІІІ-4-80* та вимогами ДБН В.2.5-20-2001, наведеними нижче.
Розкриття інженерних комунікацій, що перетинаються газопроводами, повинно виконуватись у присутності представників зацікавлених організацій, при цьому повинні вживатися заходи щодо захисту розкритих комунікацій від пошкоджень, а у зимових умовах - також від промерзання.
Ширина траншей для газопроводів (сталевих та поліетиленових) приймається:
- при прокладанні газопроводів діаметром до 700 мм окремими трубами або зварених у нитки ширина траншеї по постелі повинна бути (D+0,3) м, але не менше 0,7 м, діаметром понад 700 мм - 1,5 D м;
- при прокладанні труб без зварних з'єднань або зварених у нитки та улаштуванні траншей траншейними екскаваторами (роторним, ланцюговим, фрезерним) ширина траншеї повинна бути для труб діаметром до 110 мм не менше (D+0,2) м, для труб діаметром понад 110 мм - не менше (D+0,3) м;
- при безтраншейному трубозаглибленні (поліетиленових труб діаметром до 90 мм без зварних з'єднань) ширина траншеї приймається рівною ширині робочого органу (щілинорізу).
Для зварювання газопроводів (окремих труб або ниток) у траншеї слід передбачати приямки.
Розміри приямків для всіх діаметрів, м:
- для сталевих газопроводів довжина 1,0, ширина
(D+1,2), глибина на 0,7 нижче дна траншеї;
- для поліетиленових газопроводів довжина 0,6, ширина (D+0,5), глибина на 0,2 нижче дна траншеї.
Ширина розкриття смуги доріг та міських проїздів для влаштування траншей приймається при бетонному покритті або асфальтовому покритті на бетонній основі на 10 см більше ширини траншеї з кожного боку з урахуванням кріплення, при інших конструкціях дорожніх покриттів - на 25 см; при дорожніх покриттях із збірних залізобетонних плит ширина розкриття повинна бути кратною розмірам плит.
Глибина траншеї установлюється проектом згідно з вимогами розділу 4 ДБН В.2.5-20-2001.
Улаштування траншей повинно виконуватися в загальному потоці з іншими роботами з прокладання газопроводів.
Перебори грунту нижче проектних позначок при розкритті траншей не допускаються.
Окремі місця випадкових переборів повинні бути підсипані до проектних позначок піщаним грунтом або місцевим грунтом без органічних домішок із ретельним пошаровим його ущільненням. Така ж підсипка повинна передбачатися у місцях видалення великих каменів, старих фундаментів та інших предметів.
Приямки для зварювання неповоротних стиків, а також котловани для установлювання конденсатозбірників, гідроза-творів та інших пристроїв на газопроводах повинні розкриватися безпосередньо перед виконанням цих робіт.
Водовідлив із траншей при прокладанні газопроводів повинен виконуватися без порушення природної структури грунту основи та не допускати осідання і розмиву прилеглої поверхні землі та споруд, розташованих поблизу траси газопроводів.
За наявності в основі траншеї для газопроводів поверхневого розрідженого шару грунту його слід видалити та замінити сухим грунтом або штучною основою.
При укладанні газопроводів у скельних, валунних грунтах або грунтах, що містять крупний щебінь, гравій та інші тверді включення, у грунтах із включенням будівельного сміття, під газопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого грунту товщиною не менше 10 см (над виступаючими нерівностями основи). Засипання газопроводів на висоту не менше 20 см над верхньою твірною труби слід робити таким самим грунтом, як і для основи.
У грунтах із несучою здатністю менше 0,025 МПа, а також у грунтах із включенням будівельного сміття та перегною дно траншеї слід посилювати шляхом підкладання антисептованих дерев'яних брусів, бетонних брусів, улаштування пальової основи або втрамбовуванням щебеню чи гравію. У цьому випадку підсипку грунту під газопровід та засипання його слід виконувати так, як зазначено вище.
Засипання траншей та приямків на повну глибину повинно виконуватися після присипання та випробування газопроводів на міцність. При цьому повинні вживатись заходи, що виключають можливість пошкодження ізоляції та зміщення газопроводів грунтом, що засипається.
Грунт основи траншей та котлованів, розроблюваних у зимовий час, необхідно захищати від промерзання (за винятком сухих піщаних, супіщаних та гравійних грунтів, а також скельних порід) шляхом недобору грунту або укриття його утеплювачем. Зачистка дна основи виконується безпосередньо перед укладанням газопроводу. Зворотне засипання виконується негайно після укладання газопроводу талим грунтом, що виключає пошкодження захисного покриття.
Траншеї та котловани на ділянках перетину з існуючими дорогами, вулицями, проїздами, площами населених пунктів та промислових площадок, що мають покриття удосконаленого типу, повинні засипатися на всю глибину піщаним, галечниковим, гравійним грунтом, відсівом щебеню або іншим аналогічним малостисливим матеріалом.
При засипанні траншеї галькою, гравієм, щебенем або відсівом щебеню для збереження ізоляційного покриття газопроводу його необхідно засипати піщаним грунтом на висоту не менше 20 см над верхньою твірною труби.
При виконанні робіт із застосуванням машин в охоронних зонах повітряних ЛЕП необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.1.013-78.
Збирання та зварювання газопроводів із сталевих труб
Для з'єднання труб слід застосовувати дугове (ручне, автоматичне під флюсом) та газове зварювання, стикове контактне зварювання оплавленням та пайку газопроводів.
Типи, конструктивні елементи та розміри зварних з'єднань сталевих газопроводів повинні відповідати вимогам ГОСТ 16037-80 та вимогам цього розділу. Для підземних газопроводів застосовуються тільки стикові та кутові з'єднання.
Конструктивні розміри розчищення кромок при з'єднанні труб та деталей однакового зовнішнього діаметра з різною товщиною стінок повинні відповідати вимогам СНиП ІІІ-42-80.
Допустиме зміщення кромок труб, що зварюються, не повинно перевищувати величини (0,15·S + 0,5) мм, де S - найменша з товщин стінок труб, мм.
При стикуванні труб повинна бути забезпечена їхня прямолінійність. Допустиме відхилення від прямолінійності, яке вимірюється на відстані 200 мм по обидва боки від стику, не повинно перевищувати 0,5 мм.
Стикове контактне зварювання оплавленням та пайку газопроводів, а також контроль якості цих робіт виконуються згідно з вимогами ВСН 006-89 та ВБН А.3.1-36-3-96.
Застосування зварювальних матеріалів (електродів, зварювального дроту або флюсів) допускається тільки за наявності сертифікатів заводів-виготовлювачів або завірених копій.
Перед застосуванням зварювальні матеріали слід перевірити зовнішнім оглядом на їхню відповідність вимогам ГОСТ 9466-75, ГОСТ 2246-70 або технічним умовам. При виявленні дефектів (обсипання захисної обмазки електродів та їхнє зволоження, корозія зварювального дроту) застосування цих матеріалів не допускається.
Перед допуском зварювальника до роботи із зварювання газопроводів він повинен виконати зварювання допускних (пробних) стиків у таких випадках:
- якщо зварювальник вперше приступає до зварювання газопроводу або мав перерву в роботі із зварювання більше календарного місяця.
Монтаж газопроводів, обладнання та приладів
При монтажі газопроводів повинні бути вжиті заходи для запобігання засмічення порожнини труб, секцій, ниток.
Укладають газопроводи в траншею, як правило, опускаючи з берми траншеї нитки. Після укладання газопроводу в траншею повинні бути перевірені:
- проектна глибина, нахил, прилягання газопроводу до дна траншеї на всій його довжині;
- стан захисного покриття газопроводу;
- фактичні відстані між газопроводом та стінками траншеї;
- відповідність фактичних відстаней у просвіті проектним відстанями між газопроводами та спорудами, які він перетинає.
Правильність укладання газопроводу слід перевіряти шляхом нівелювання всіх вузлових точок укладеного газопроводу та місць його перетину з підземними спорудами з оформленням виконавчої схеми та акта.
Якщо після укладання газопроводу буде встановлена наявність нещільного його прилягання до дна траншеї в окремих місцях, то в цих місцях повинна бути виконана підсипка грунту з його пошаровим ущільненням та підбиванням пазух.
При прокладанні футляра закритим способом необхідно контролювати глибину закладення та положення футляра в горизонтальній площині з урахуванням допустимих відхилень осі футляра від проектних положень:
по вертикалі - не більше 5 % від глибини закладання футляра за межами насипу та дотриманням проектного нахилу;
по горизонталі - не більше 1 % від довжини футляра.
При вварюванні у газопровід фасонних частин, вузлів, арматури та інших пристроїв повинна бути забезпечена спі-ввісність уварювальних елементів із газопроводом. Перекоси в горизонтальній та вертикальній площинах не допускаються.
При надземному прокладанні сталевих газопроводів підйом та укладання ниток газопроводів на опори виконується тільки після контролю якості зварних стиків.
Монтаж внутрішнього газообладнання виконується після виконання таких робіт:
- улаштування міжповерхових перекриттів, стін, підлог, перегородок, на яких будуть монтуватися газопроводи, арматура, газове обладнання та прилади;
- улаштування отворів, каналів та борозен для прокладки газопроводів у стінах, перегородках та перекриттях;
- обштукатурювання стін у кухнях та інших приміщеннях, в яких передбачена установка газового обладнання;
- установлювання ванних, мийок, раковин, умивальників або інших приладів, до яких підводяться трубопроводи від газового обладнання;
- перевірки та очищення димоходів із складанням актів спеціалізованою організацією.
Спосіб з'єднання труб при монтажі внутрішньоквартир-них газопроводів повинен відповідати вимогам ДБН В.2.5-20-2001.
Закладання зварних та різьбових з'єднань газопроводів та арматури в стіни або перекриття не допускаються.
Ділянки газопроводів, прокладені в футлярах, не повинні мати стикових з'єднань, а прокладені в каналах із знімними перекриттями та у борознах стін - різьбових та фланцевих з'єднань.
Для ущільнення різьбових з'єднань застосовуються матеріали, зазначені в розділі 11 ДБН В2.5-20-2001.
Відхилення стояків та прямолінійних ділянок газопроводів від проектного положення допускається не більше 2 мм на 1 м довжини газопроводу, якщо інші відстані не обгрунтовані проектом.
За відсутності в проекті даних щодо відстані між трубою та стіною, ця відстань повинна бути не менше радіуса труби. При монтажі запірних пристроїв (кранів) необхідно передбачати після них (рахуючи за ходом газу) установку згонів.
Крани на горизонтальних та вертикальних газопроводах повинні бути установлені так, щоб вісь пробки крана була паралельна стіні; установлювання упорної гайки убік стіни не допускається.
Відстані від зварних поперечних стиків підземних газопроводів до стінок підземних інженерних комунікацій, з якими вони перетинаються, та інших споруд повинні бути (у плані) не менші 1 м. При прокладанні газопроводу в футлярі відстань від зварного шва до кінців футляра повинна бути не менша, ніж 300 мм.
Зварні стики сталевих газопроводів умовним діаметром до 200 мм при надземному прокладанні повинні знаходитися від краю опори на відстані не меншій, ніж 200 мм, а стики газопроводів умовним діаметром понад 200 мм - не меншій, ніж 300 мм. Відстань від фланця засувки або компенсатора до опори газопроводу повинна становити не менше 400 мм. При прокладанні газопроводу через стіну відстань від зварного шва до футляра повинна бути не меншою 50 мм. Зазначені відстані приймаються в тих випадках, якщо інші відстані не обгрунтовані проектом.
При установлюванні газовикористовувального обладнання та приладів, приєднанні їх до газових мереж і опалювальних систем, а також при установлюванні автоматики та контрольно-вимірювальних приладів, прокладанні імпульсних газопроводів, крім вимог проекту, слід виконувати вимоги заводських інструкцій із монтажу.
Газопровід до плити допускається прокладати на рівні приєднувального штуцера. При цьому запірний кран установлюється на відстані не менше 200 мм з боку від плити. При верхньому розведенні кран повинен бути установлений на спуску до плити на висоті 1,5-1,6 м від підлоги.
При приєднанні газовикористовувальних приладів гумовими рукавами вони не повинні попадати в зону нагрівання при роботі приладів.
Перетини газопроводів із водяними перешкодами,
залізничними та трамвайними коліями,
автомобільними дорогами
Перетини газопроводів із зазначеними вище перешкодами повинні виконуватися згідно з робочими проектами, проектами виробництва робіт, вимогами СНиП Ш-42-80 та вимогами розділу 4 ДБН В.25-20-2001.
Способи укладання газопроводів на дно підводної траншеї (протягуванням по дну; вільним зануренням нитки газопроводу на дно з подачею її на плаву до місця; опусканням із застосуванням плавучих опор) повинні бути визначені проектом організації будівництва та уточнені проектом виробництва робіт.
Газопроводи, що прокладаються через водяну перешкоду, повинні бути зварені (сталеві ізольовані), випробувані та підготовлені до спуску або протягування до прийняття підводної траншеї. Перед укладанням газопроводів у підводну траншею повинні бути проведені проміри її глибини за проектним створом, а також складений акт готовності траншеї та відповідності проекту поздовжнього профілю траси переходу.
Перед протягуванням газопроводу по дну водяної перепони, а також до установлювання на ньому баластових вантажів поверх газопроводу слід влаштовувати захисну футе-рівку згідно з проектом.
Якщо проектом передбачене суцільне бетонне баластове покриття сталевого газопроводу, то його слід наносити після випробування газопроводу на міцність.
Перевірку положення газопроводу на дні траншеї здійснюють протягом доби після його укладання.
Споруди на газопроводах
Обладнання, арматуру, з'єднувальні частини та деталі газопроводів, засоби вимірювання у ГРП та ГРУ установлюють згідно з проектом, інструкціями заводів-виготовлювачів із монтажу обладнання та вимогами ДБН В.2.5-20-2001, наведеними нижче.
При влаштуванні перекриттів колодязів зазори між стінами колодязів та перекриттями не допускаються.
При будівництві колодязів із збірних елементів торці з'єднувальних елементів повинні бути очищені. Елементи з'єднуються цементним розчином марки не нижче М 100 із затиранням швів.
Основа під ковер для КТ та КП повинна виготовлятися з бетону або залізобетону і установлюватися на утрамбовану піщану основу після монтажу відвідної трубки або контрольно-вимірювального пункту.
Відвідну трубку споруд на газопроводі (гідрозатворів, конденсатозбірників тощо) слід монтувати по центру ковера перпендикулярно до площини його основи. Простір навколо відвідної трубки по усій висоті в радіусі не менше 0,3 м необхідно засипати піщаним грунтом та влаштувати відмостку радіусом від 0,5 до 0,7 м.
Відстань між кришкою ковера (або люка колодязя) та кінцем вивідних пристроїв (відвідної трубки, крана, пробки) повинна бути від 10 до 15 см.
Додаткові вимоги до будівництва газопроводів у складних
інженерно-геологічних умовах
При будівництві газопроводів необхідно враховувати вимоги, зазначені у розділі 10 ДБН В.2.5-20-2001.
При монтажі газопроводів в районах із сейсмічністю 7 балів і вище, а також в районах із просадними, набухаючими та здимистими грунтами деформовані кінці труб слід обрізати. Зазори між торцями труб при зварюванні ділянок повинні бути усунуті шляхом вварювання «котушок» довжиною не менше 200 мм.
Перевірку якості зварних стиків сталевих газопроводів фізичними методами контролю необхідно проводити згідно з нормами, наведеними в таблиці 7.1.
При прокладанні газопроводів на зсувонебезпечних ділянках необхідно виконувати вимоги розділу 10 ДБН В.2.5-20-2001 і передбачати заходи інженерного захисту, які забезпечують безпечне будівництво та експлуатацію газопроводів.
У районах із сейсмічністю 7 і більше балів з'єднання поліетиленових труб зовнішнім діаметром до 110 мм рекомендується здійснювати терморезисторним зварюванням або зварюванням нагрітим інструментом врозтруб.
Перед засипанням газопроводів, що прокладаються в районах із водонасиченими грунтами, необхідно провести приймальний контроль його баластування з метою перевірки відповідності виконаних робіт проекту.
Перевіряється кількість установлених вантажів та відстані між ними, довжини та межі баластованих ділянок. Приймальний контроль баластування газопроводів оформляється окремим актом.
Порядок проведення випробувань газопроводів
Нижче наведені вимоги до проведення випробувань газопроводів згідно з ДБН В.2.5-20-2001.
Перед випробуванням на міцність та герметичність закінчених будівництвом зовнішніх газопроводів слід виконати продування з метою очищення їх внутрішньої порожнини. Очищення порожнини внутрішніх газопроводів та газопроводів ГРП і ГРУ виконується перед їх монтажем.
Випробування на міцність та герметичність газопроводів повинна виконувати будівельно-монтажна організація за присутності представника газового господарства.
Для випробувань газопровід розділяється на окремі ділянки, обмежені заглушкою або лінійною арматурою. Лінійна арматура може бути використана як обмежувальний елемент, якщо пробний тиск при випробуванні не перевищує величини, допустимої для даного типу арматури та її герметичність не нижча класу І за ГОСТ 9544. Монтажні стики сталевих газопроводів, зварені після випробувань, повинні бути перевірені радіографічним методом контролю.
Для проведення випробувань газопроводів на міцність та герметичність застосовуються манометри класу точності не нижче 1,5. При випробувальному тиску до 0,01 МПа необхідно застосовувати U- подібні рідинні манометри з водяним заповненням. Для випробування на герметичність - пружинні зразкові манометри за ТУ 25-05-1664, пружинні манометри класу точності не нижче 1,0 за ГОСТ 2405-88 та дифманометри типу ДП-50.
Пружинні манометри, які застосовуються при випробуванні, повинні мати корпус діаметром не менше 160 мм і шкалу з верхньою межею вимірів не менше 4/3 і не більше 5/3 від величини тиску, який вимірюють. Для вимірювання барометричного тиску застосовуються барометри-анероїди.
Випробування виконуються після установлювання запірної арматури, обладнання та КВП.
Випробування внутрішніх газопроводів на міцність проводиться при вимкненому обладнанні, якщо воно не розраховане на випробувальний тиск.
Норми випробувань зовнішніх підземних газопроводів та внутрішніх сталевих газопроводів приймаються за таблицею 7.2, наземні та надземні сталеві газопроводи випробовуються за нормами, передбаченими для підземних газопроводів.
Результати випробування на міцність вважаються позитивними, якщо в період випробування тиск газу в газопроводі не змінюється (немає очевидного падіння тиску за манометром).
Результати випробування на герметичність вважаються позитивними, якщо в період випробування фактичне падіння тиску в газопроводі не перевищує допустимого тиску і при огляді доступних до перевірки місць не виявлені витоки газу.
При пневматичних випробуваннях газопроводів на міцність пошук дефектів допускається виконувати тільки після зниження тиску до норм, встановлених дня випробування на герметичність. Виявлені при випробуваннях дефекти усуваються лише після зниження тиску в газопроводі до атмосферного. При цьому дефекти, виявлені в процесі випробувань на міцність, повинні бути усунуті до початку випробувань на герметичність.