Вік і вікова структура населення

Вік як універсальна незалежна змінна.Вік являється другою найважливішою демографічною характеристикою. Вік – це період від народження людини до того чи іншого моменту її життя.

Сучасна уявлення про вікові періоди в житті людини представлені в таблиці 3.

 

Таблиця 3 – Класифікація віку [3]

 

Календарний вік	Період життя людини
1-7 днів	Новонароджені
7 днів - 1 рік	Немовлята
1-3 року	Раннє дитинство
4-7 років	Перше дитинство
8-12 років (хлопчики)	Друге дитинство
8-11 років(дівчатка)
13-16 років (хлопчики)	Підлітки
12-15 років (дівчатка)
17-21 рік	Юнаки
16-20 років	Дівчата
22-35 років (чоловіки)	I період зрілості
21-35 років (жінки)
36-60 років (чоловіки)	II період зрілості
36-55 років(жінки)
61-74 років (чоловіки)	Літні люди
56-74 років (жінки)
75-90 років	Старі люди
Старше 90 років	Довгожителі

 

Демографічні події завжди наступають в тому чи іншому віці. При цьому частота демографічних подій змінюється з віком, тобто являється їх функцією.

Вік являється найважливішою характеристикою демографічних подій і використовується як загальна координата всіх демографічних процесів.

В демографії вік, вимірюється часом, минулим з моменту народження. Відомості про вік (точну дату народження, або повного числа років отримують в ході переписів населення, спеціальних досліджень, поточної реєстрації народжень,укладання шлюбів і розлучень, смертей і т.д.

Знання про вік настання демографічних подій дає можливість виявляти особливості та закономірності демографічних подій на різних стадіях життєвого циклу людини та аналізувати відтворення населення в цілому.

Вікова структура населення визначається на підставі інформації про вік окремих людей на момент спостереження.

Для побудови вікової структури населення зазвичай використовуються однорічні і п'ятирічні, іноді – десятирічні вікові інтервали.

Однорічна вікова структура- це розподіл населення по наступних вікових групах: 0 років, 1,2..., 34, 35..., 89..., років, де - це граничний вік, яким закінчується розподіл населення по однорічних вікових групах.

П'ятирічна вікова структурабудується по наступних вікових групах: 0 років, 1-4 року, 5-9 років, 10-14 років..., 35-39 років ..., 80-84 року ..., 100 років і старше*. Це так зване стандартне вікове угрупування, яке застосовується в міжнародній демостатистичній практиці (зокрема, в публікаціях ООН).

Десятирічна вікова структура будується по наступних вікових групах: 0 років, 1-9 років, 10-19 років, 20-29 років..., 60-69 років..., 100 років і старше. Для оцінки загальних структурних зрушень у віковій структурі застосовується також і більш укрупнене вікове угрупування 0-14 років, 15-59, 60 років і старше, яка показує співвідношення в населенні численності дітей, дорослих і людей похилого віку.

Очевидно, що якнайкращі можливості для демографічного аналізу надає однорічна вікова структура, що дозволяє групувати віку відповідно до конкретних наукових або практичних цілей і завдань. Саме тому однорічна вікова структура є найбільш суттєвою .

Як правило, вікова структура будується і розглядується одночасно із статевою структурою населення. В цьому випадку вона називається віково-статевою, або статевовіковою структурою населення і показує як розподіл чисельності кожної статі по віковим категоріям, так і співвідношення статі в в кожній віковій групі.

При аналізі вікової структури виділяють також так звані вікові контингенти. Віковий контингент - це група осіб, об'єднаних як спільним для них віком, так і деяким соціально-економічним або іншою ознакою.

Вітчизняна статистика виділяє цілий ряд груп, склад яких визначається фізіологічними особливостями людей і т.д. Вікові контингенти виділяються зазвичай у зв'язку з різною функціональною роллю, яка властива тим або іншим віковим категоріям:

1) ясельний (діти у віці 0-2 року);

2) дошкільний (діти у віці 3-6 років);

3) шкільний (діти і підлітки у віці 7-15 років):

4) працездатний (чоловіки у віці 16-59 років і жінки у віці 16-54 року)%

5) репродуктивний (дітородний) (жінки у віці 15-49 років);

6) призовний (чоловіки у віці 18-50 років);

7) електоральний (чоловіки і жінки старше 17 років) і т.д.

Вікова акумуляція. Під віковою акумуляцією розуміється зосередження чисельності населення окремих вікових категорій.

На рисунку 3 представлено приклад розподілу населення у віці 67 -77 років, отримане в результаті першого перепису населення Росії 1897 р.

Вікову акумуляцію вимірюють за допомогою різних індексів, в т.ч. - індекс Уіпля (Уіпла), який вимірює вікову акумуляцію по відношенню довікових категорій, що закінчуються на 0 і 5. Індекс Уіпла (І_w) розраховується по наступній формулі :

І_w= (3.8)

де = Р₂₅ ..., Р₆₀- чисельність населення відповідно у віці 25, 30 ..., 60 років; Р_х - чисельність населення у віці 23-62 року.

Величина даного індексу тим менше, чим менше вікова акумуляція.

 

Старіння населення,або демографічне старіння - збільшення частки літніх і людей в населенні. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін в характері відтворення населення, в народжуваності і смертності і їх співвідношенні, і частково - міграції.

Розрізняють двох типів старіння населення:

1) старіння знизу,яке є результатом зниження народжуваності;

2) старіння зверху,яке є результатом збільшення середньої тривалості життя, зменшення смертності в старших вікових групах в умовах низької народжуваності.

На процес старіння населення статистики і демографи звернули увагу ще в кінці XIX ст. Проте наукове вивчення масштабів, причин і наслідків демографічного старіння зачалося тільки в першій чверті XX ст. Зростання тривалості життя, що відбувалося в розвинених країнах світу в першій половині XX ст., практично не мало відношення до старіння населення, оскільки був в ті роки обумовлений майже виключно зниженням дитячої смертності, яке могло викликати не стільки «старіння», скільки «омолоджування» населення.

В даний час в розвинених країнах Заходу і Японії ситуація змінилася. Народжуваність тут є низькою або дуже низькою і, якщо змінюється, то не суттєво . При цьому завдяки досягненням медицини різко знизилася смертність в літніх вікових групах, тривалість життя виросла і продовжує зростати. В цих умовах на місце старіння знизу прийшло старіння зверху.

В нашій країні ситуація абсолютно інша. Населення продовжує старіти знизу, оскільки народжуваність знижується, а смертність в старших вікових групах практично не зменшується і тривалість життя не зростає, залишаючись катастрофічно низькому в порівнянні з тривалістю життю у всіх розвинених і деяких країнах, що розвиваються.

Відповідно для виміру старіння населення використовують спеціальні шкали, основані на вказаних значеннях віку. Якщо в якості критерію використовується вік 60 років, то використовується шкала Ж. Боже-Гарнье-Е. Россета.

Головна причина старіння, а Україні практично єдина - зниження народжуваності. Смертність в наших умовах уповільнює старіння, тому що багато хто не доживає до старості або живе в похилому віці менше, ніж в інших країнах. Там процес старіння характеризується не просто загальним зростанням частки осіб, старший 60 або 65 років, а випереджаючим зростанням самого верхнього сегменту вікової піраміди, так званих найстаріших [4].

Як критерій для оцінки демографічного старіння використовують частку в населенні осіб старше певного віку. В багатьох інших країнах це вік 60 років, в розвинених країнах Заходу і в міжнародній практиці - це вік 65 років.

Відповідно для виміру старіння населення використовують спеціальні шкали, засновані на вказаних значеннях віку. Якщо як критерій використовується вік 65 років, то застосовується шкала демографічного старіння ООН, згідно якої населення з часткою осіб у віці 65 років і старше, меншою 4%, вважається молодим, якщо ця частка менше 7%, то населення знаходиться на порозі старості, а якщо вона дорівнює 7% і більш, то населення вважається старим..

Старіння населення відбувається нерівномірно по різних країнах. Лідером є Франція, в якій вже в 1870 р. частка осіб у віці 60 років і старше перевищила 12%. тобто почалась демографічна старість за шкалою Ж. Боже-Гарнье-Россета (таблиця 4).

 

Таблиця 4 - Шкала демографічного старіння Ж. Боже- Гарнье- Е. Россета

Етап	Частка осіб у віці 60 років і старше, %	Етап старіння і рівні старіння населення
	<8	Демографічна молодість
	8-10	Перший переддень старості
	10-12	Власне переддень старості
	12 і вище	Демографічна старість
12-14	Початковий рівень демографічної старості
14-16	Середній рівень демографічної старості
16-18	Високий рівень демографічної старості
18 і вище	Дуже високий рівень демографічної старості

 

В 1901 р. поріг демографічної старості переступила Швеція, в 1931 р. - Великобританія, в 1937 р. – Німеччина.

За даними на середину 1998 р. частка населення у віці 65 років і старше складала у всьому світі 7%, в тому числі в розвинених країнах - 14, в тих, що розвиваються - 5 і в найменш розвинених країнах - 4%.

За шкалою демографічного старіння ООН 215 країн і територій, що враховуються міжнародною статистикою, розподілялися в середині 1990-х рр. таким чином:

• 61 країна із загальним населенням в 1 200 млн. чоловік відносилися до країн із старим населенням;

· 58 країн із загальним населенням в 2 700 млн. чоловік знаходилися
на порозі демографічної старості;

· 73 країни із загальним населенням в 980 млн. чоловік мали демографічно молоде населення;

· про 23 країни відомості були відсутні.

Інакше кажучи, країни світу досить рівномірно розподіляються за шкалою демографічного старіння.

Старіння населення породжує нові вимоги до соціального забезпечення і медичного обслуговування літніх і старих людей. Збільшення їх частки на тлі тієї, що скорочується абсолютно і щодо чисельності економічного активного населення веде до зростання демографічного навантаження, створює додаткові труднощі в пенсійному забезпеченні. Облік тенденцій і наслідків демографічного старіння є одному з найважливіших завдань соціальної політики.

Віково-статева піраміда будується для наочного і загального представлення вікової і статевої структур населення.. Віково-статева піраміда є двосторонньою лінійчатою діаграмою розподілу населення за віком, причому з одного боку графіка (справа) представлено жіноче населення, а з іншої (зліва) - чоловіче. Вертикальна вісь гістограми є шкалою віку, вираженою в одно- або п'ятирічних інтервалах, зачинаючи від 0 років і кінчаючи граничним віком або відкритим віковим інтервалом. Загальна чисельність населення даної статі і віку або його частка у всьому населенні або в населенні даної підлоги представлена у вигляді горизонтальних смуг, довжина яких пропорційний названим показникам. Для цілей порівняння вікову структуру піраміди будують, користуючись показниками частки чисельності даною віково-статевої групи у всьому населенні і приймаючи загальну чисельність населення за 100, 1000 або 10 000 тис.

Віково-статева піраміда відображає стан населення в який-небудь момент часу (на момент перепису або на 1 січня. Віково-статева піраміда також дозволяє судити про вплив на відтворення населення різних історичних подій: воєн, епідемій, революцій, тих або інших законодавчих актів і інших дій, які можуть так чи інакше впливати на процеси народжуваності і смертності.

За допомогою віково-статевих пірамід можна досліджувати і інші демографічні і соціально-економічні явища. Так, демографи будують піраміди по підлозі, зросту і шлюбному стану. Широко відомі економіко-демографічні віково-статеві піраміди, використовувані для аналізу економічної активності по віковим групам і виміру балансу виробництва та споживання по поколінням.

Важливим аспектом використання віково-статевих пірамід є аналіз взаємозв'язку вікової структури і відтворення населення. В кінці XIX ст. шведський демограф А.-Г. Сундберг (A.-G. Sundberg) ввів в науковий обіг поняття прогресивного, стаціонарного і регресивного типів вікової структури (рисунок 4).

 

 

Названі вони були так тому, що при прогресивній віковій структурі населення збільшується, і притому досить швидко, при стаціонарній - не міняє своїй чисельності, а при регресивній – скорочується [1].

Відрізняються вони один від одного частками дітей у віці 0-15 років і людей похилого віку у віці 50 років і старше. У прогресивній віковій структурі частка дітей складає 40%, а людей похилого віку - 10%, в стаціонарній відповідно - 27 і 23, а в регресивній - 20 і 30%.

Цим типам вікової структури відповідають типи вікових пірамід, запропонованих в 1930-і рр. німецьким статистиком Ф. Бургдерфером (F. Burgdorfer) [1].

Прогресивній віковій структурі (молоде населення) відповідає правильна піраміда. Діаграма, що змальовує стаціонарну вікову структуру, нагадує дзвін. Регресивній віковій структурі відповідає фігура, названа (можливо, не без деякої іронії) урною і т.д.

На рисунках 5 і 6 відображено піраміди за 1939 р. (перепис населення 1939р. за даними держкомстату РФ) і 2050р. (прогноз ООН 1998р., низький варіант) [1].

 

 

 

Рисунок 5 – Віково-статева структура населення на прикладі

Росії, 1939р.[1].

Рисунок 6 - Віково-статева структура населення на прикладі

Росії, 2050 р. (прогноз ООН, низький варіант)[4].

 

При цьому автори прогнозу оптимістичні в своїх передбаченнях. Вони виходять із завищених теоретичних оцінок майбутніх тенденцій народжуваності. Згідно нижньому варіанту прогнозу народжуваність починаючи з 2000-2005р. зафіксується на рівні 1,25 дитини на 1 жінку репродуктивного віку і залишатиметься такій аж до кінця прогнозного періоду, тобто до 2050 р. Реальна дійсність може бути іншою, якщо нічого не робити з метою зупинити падіння народжуваності і депопуляцію в нашій країні [1].