Масштабність можливих катастроф та їхній вплив на соціально-економічний розвиток суспільства потребують провідної ролі держави в захисті населення, об'єктів економіки й територій в умовах ризику НС. Для здійснення такої складної функції в державі існує законодавство про цивільний захист населення (ЦЗН). Його правовою основою є Конституція України.До законодавства відносятьсязакони:“Про цивільну оборону України”, “Про правові засади цивільного захисту”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, “ Про правовий режим воєнного стану”, “Про аварійно-рятувальні служби”, “Про пожежну безпеку”, “Про об`єкти підвищеної небезпеки”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, міжнародні договори України, ратифіковані Верховною Радою України, а також нормативно-правові акти, необхідні для їх виконання.
ЦЗН України організований і функціонує за територіальним і виробничим принципами. Територіальний принцип означає побудову ЦЗН в масштабах держави відповідно до адміністративно-територіального поділу України. Виробничий – організацію і функціонування ЦЗН у всіх сферах зайнятості населення (від міністерств і інших центральних органів до об'єктів господарювання).
Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військового характеру.