Джерела хімічної небезпеки

Джерелами хімічної небезпеки є: підприємства, які використовують, виготовляють або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали, транспортні засоби (авто- та залізничні цистерни, річкові та морські танкери), ОР, які знаходяться на озброєнні інших країн.

Сучасні ОР умовно поділяються: за характером уражуючої дії – нервово-паралітичні, загальноотруйні, задушливі, шкірно-неривні, дратівні і психогенні; за температурою кипіння й летючістю – стійкі й нестійкі.

1. ОР нервово-паралітичної дії. До них відносяться: зарин, зоман, Ві-Ікс. Діючи в краплинно-рідкому й аерозольному (пари, туман) стані, потрапляючи в організм, пригнічують ферменти, що регулюють передачу нервових імпульсів у системах дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності та ін. При малих токсичних дозах відбувається звуження зіниць ока (міоз), слиновиділення, біль за грудиною, утруднене дихання, рясне потовиділення, спазми в шлунку, неконтрольоване відділення сечі, іноді блювота, судороги й параліч подиху.

2. ОР загальноотруйної дії – швидкодіючі летучі речовини (синильна кислота, хлорциан, окис вуглецю, миш’яковий і фосфористий водень). Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судороги, параліч подиху.

3. ОР задушливої дії. Основні представники: фосген і дифосген (рідини). Проявляються через 4–6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах.

4. ОР шкірно-наривної дії (іприт, азотистий іприт). Діють у краплиннорідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4–8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2–3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10–20 днів.

5. ОР дратівної дії (хлорацетофен, адамсіт, Сі-Ес, Сі-Ер та ін.). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах.

6. ОР психогенної дії (ЛСД (діетиламід лезергінової кислоти) і Бі-Зет). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ Бі-Зет залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин.

Стійкі ОР (основні представники: Ві-Ікс, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування.

Нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) діють від декількох хвилин до двох годин.

ОР мають характерні ознаки застосування. У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові – поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.